Розглянуто історію та специфіку становлення цивільно-військових відносин в країнах НАТО, сучасний стан цивільно-військових відносин у цих країнах. Підкреслено важливість їх подальшої оптимізації з метою набуття країнами НАТО стабільної системи цивільно-військових відносин.

Досягнення високого рівня національної стійкості до певних загроз створює можливості для вжиття своєчасних запобіжних заходів, ефективного реагування на загрози і подолання наслідків їх дії, забезпечує безперервність процесу державного управління і гнучкість відповідних систем за умов, що швидко змінюються, тощо. На основі результатів сучасних досліджень щодо формування національної стійкості в розрізі окремих сфер і елементів здійснено оцінювання стійкості державної системи у протидії тероризму в Україні, а також суспільства до терористичної загрози. Виявлено чинники, які впливають на забезпечення стійкості держави і суспільства до терористичної загрози. Підготовлено рекомендації для органів державної влади України щодо удосконалення концептуальних та організаційних засад і нормативно-правової бази протидії тероризму.

Здійснено компаративний аналіз досвіду євроатлантичних і пострадянських країн щодо управління національною безпекою у воєнно-політичній сфері в умовах глобалізації й обгрунтування та розробки теоретико-методологічних засад удосконалення воєнно-політичної моделі Української держави з урахуванням зарубіжного досвіду в цій сфері. Установлено ступінь наукової розробленості проблем компаративного аналізу досвіду державного управління національною безпекою у воєнно-політичній сфері у вітчизняній та зарубіжній науці. Визначено методологічні основи компаративного аналізу зарубіжного досвіду державного управління національною безпекою, структуру та функції національної системи забезпечення воєнної безпеки. Проведено компаративний аналіз досвіду євроатлантичних і пострадянських країн, вітчизняного досвіду державного управління національною безпекою у воєнно-політичній сфері, визначено можливості його використання в Україні. Обгрунтовано рекомендації щодо вдосконалення воєнно-політичної моделі України в умовах глобалізації з урахуванням зарубіжного досвіду.

Здійснено системний аналіз антикорупційної діяльності в оборонно-безпековому секторі, який надав змогу виявити основні сутнісні характеристики й методи в боротьбі з цим явищем у різних країнах з урахуванням специфіки їх суспільно-політичного ладу і парадигми цивілізаційного розвитку. Для досягнення поставленої мети виконано такі завдання: досліджено ступінь нормативно-правового регулювання запобігання корупції у вітчизняній оборонній сфері; проаналізовано позитивний досвід запобігання корупційним проявам в оборонно-безпековому секторі США, країн Європейського Союзу та Азіатсько-Тихоокеанського регіону; визначено, який позитивний зарубіжний досвід запобігання корупції може бути запозичений для України, та сформульовано відповідні пропозиції щодо вдосконалення протидії таким проявам. На основі аналізу зарубіжного досвіду запобігання корупції в оборонному секторі визначено найважливіші принципи, які суттєво підвищують ефективність антикорупційної діяльності та можуть бути застосовані в Україні: прозорість і підзвітність органів влади; збільшення значущості громадської думки; реальне забезпечення прав і захисту приватної власності; посилення покарань за корупційні правопорушення; презумпція винуватості чиновника в корупції; невідворотність покарання за вчинення корупційних дій; політика нетерпимості до корупції. Зазначено, що для ефективного запобігання корупції в оборонній сфері слід дотримуватися цих принципів одночасно, в комплексі. Висновок: за всієї специфіки зарубіжної системи державного управління, культурно-історичних, економічних та інших відмінностей світовий досвід запобігання і припинення корупції в оборонно-безпековому секторі має бути досліджений і почасти використаний під час реформування Збройних сил України. Зроблено висновок, що висвітлені у роботі найважливіші елементи правових і правозастосовних аспектів антикорупційної стратегії окремих країн-флагманів у боротьбі з цим негативним явищем не можна "сліпо" копіювати в нашій країні, але її вивчення й творча адаптація до українських умов могли б сприяти суттєвому зниженню рівня корупції в оборонному комплексі.

Концептуалізовано пріоритетні напрями удосконалення державного управління аналітичною діяльністю в системі забезпечення національної безпеки (СЗНБ) України з урахуванням позитивного вітчизняного і зарубіжного досвіду. Отримано нові наукові результати компаративного аналізу інституалізації аналітичної діяльності в СЗНБ України та іноземних держав (на прикладі США, ФРН, КНР, РФ), які в сукупності вирішують важливе наукове завдання обґрунтування теоретико-методологічних засад та практичних пропозицій щодо вдосконалення аналітичної діяльності в СЗНБ України з урахуванням позитивного вітчизняного і зарубіжного досвіду. Визначено ступінь наукової розробленості проблем державного управління аналітичною діяльністю в СЗНБ у вітчизняній та зарубіжній науці. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат теорії державного управління національною безпекою шляхом введення в науковий обіг формулювань понять "аналітична діяльність в СЗНБ", "нормативне управління аналітичною діяльністю в СЗНБ", "інституціональне середовище аналітичної діяльності в СЗНБ", "інституалізація аналітичної діяльності в СЗНБ", "інституціональна матриця аналітичної діяльності в СЗНБ", "інститут аналітики", "організаційна модель аналітичної діяльності в СЗНБ". З метою розкриття логіки та закономірностей конкретно-історичного процесу інституалізації аналітичної діяльності в СЗНБ здійснено класифікацію аналітичної діяльності в СЗНБ, а також розроблено стратифікаційну модель реалізації функцій аналітичної діяльності в СЗНБ, інтегровану модель формування інституціональної матриці аналітичної діяльності в СЗНБ, модель інституціональної матриці аналітичної діяльності в СЗНБ. Встановлено, що теоретико-методологічними основами компаративного дослідження інституалізації аналітичної діяльності в СЗНБ іноземних держав та України є використання модельного, системнодіяльнісного, структурно-функціонального та інституціонального підходів. Обґрунтовано, що інтегрована модель формування інституціональної матриці аналітичної діяльності в СЗНБ слугує методологічною основою державного управління процесом інституалізації аналітичної діяльності у вказаній системі, а модель інституціональної матриці аналітичної діяльності в СЗНБ слугує методологічною основою функціонування системи аналітичної діяльності у сфері забезпечення національної безпеки. Визначено спільні та відмінні риси інституціональних матриць аналітичної діяльності в СЗНБ України та іноземних держав (США, ФРН, РФ, КНР), які характеризують рівень сформованості інституту аналітики у сфері забезпечення національної безпеки.

Мета роботи - проведення порівняльно-правового аналізу міжнародних нормативно-правових та рекомендаційних актів держав Європейського Союзу з національним законодавством у сфері демократичного контролю сектору безпеки та оборони. Основа дослідження складається із загальних методів наукового пізнання: порівняння, абстрагування, аналіз, синтез, історичний і структурний методи. Здійснено порівняльний аналіз міжнародних нормативно-правових та рекомендаційних актів держав Європейського Союзу з національним законодавством у сфері демократичного контролю сектору безпеки та оборони, виокремлено найбільш актуальні проблеми реформування контролю безпекового простору. Обговорено демократичний контроль сектору безпеки та оборони; дотримання основоположних прав і свобод людини та громадянина; національна та міжнародна практика.

Розглянуто актуальні проблеми кримінально-правового та кримінологічного забезпечення міжнародної та національної безпеки. Розкрито питання кримінального процесуального забезпечення міжнародної та національної безпеки, психологічного забезпечення в умовах воєнного стану, використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві в умовах воєнного стану тощо. Досліджено актуальні аспекти розслідування проявів колабораційних дій. Висвітлено окремі питання визначення регіональної належності в контексті ст. 161 КК України. Наведено загальну характеристику правової регламентації принципу об’єктивності та повноти дослідження в судово-експертній діяльності. Досліджено особливості підготовки до проведення допиту малолітнього потерпілого під час розслідування злісного невиконання обов'язків по догляду за дитиною. Охарактеризовано окремі аспекти діяльності підрозділів департаменту стратегічних розслідувань в умовах воєнного стану. Проаналізовано проблеми забезпечення фіксації та оцінки збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації. Досліджено загальні тенденції механізму відповідальності за корупційні правопорушення. Визначено перспективи використання молекулярно-генетичної експертизи для розкриття здочинів.

Розкрито основні теоретичні, методологічні та практичні аспекти функціонування систем оборонного менеджменту й управління оборонними ресурсами іноземних держав та України. Зазначено, що результати аналізу досвіду оборонного менеджменту й управління оборонними ресурсами іноземних держав дозволили визначити погляди та способи удосконалення існуючих механізмів функціонування цих систем в зальній системі оборонного планування й економічної безпеки держави. Зауважено, що монографію розроблено фахівцями Генерального штабу Збройних Сил України, а також науковцями Національного університету оборони України, Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Військової академії імені Євгена Березняка.