Розкрито особливості здійснення реєстрації потужностей операторів ринку у сфері безпечності та якості харчових продуктів. Визначено поняття й ознаки реєстрації як засобу публічного адміністрування у сфері безпечності та якості харчових продуктів. Запропоновано класифікацію реєстраційних проваджень у сфері безпечності та якості харчових продуктів.

Сформульовано основні вимоги до зазначеної системи, обгрунтовано вибір методу перевірки автентичності продукції. На основі запропонованого раніше методу перевірки цілісності та автентичності QR-коду розроблено схему противоконтрафактної системи перевірки продукції. Запропонована в рамках системи технологія перевірки продукції є простою, економною в реалізації, не потребує зовнішньої зміни упаковки продукції, не порушує існуючий виробничий процес. Розроблена технологія може бути рекомендована для використання власними підприємствами та державними установами, які зацікавлені в захищеності своєї продукції від підробки, а також у відстеженні і вилученні з обігу контрафактної продукції.

Досліджено нормативні засади впровадження системи Hazard Analysis and Critical Control Points (НАССР) в Україні як чинника безпеки харчових продуктив. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльний аналіз, об'єктивної істини, пізновально-аналітичний та ін. Узагальнено вимогу щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів НАССР. З'ясовано положення щодо запровадження операторами ринку програм-передумов, принципів НАССП, розробки постійно діючих контрольних процедур: спрощене застосування системи НАССР для певних операторів ринку тощо.

Розглянуто науково-методичні засади державного регулювання харчової промисловості (ХП) України. Досліджено, що харчова промисловість через притаманні їй специфічні особливості не є самостійно регульованою галуззю національного господарства та не здатна самостійно забезпечити відповідний міжнародний рівень якості й безпечності харчових продуктів. У зв'язку з вступом у СОТ та євроінтеграційною орієнтацією України гостро постає питання державного регулювання розвитку ХП. У цьому контексті визначено, що державне регулювання здійснюється у певних формах і методах, які знаходять своє відображення в інструментах досягнення цілей. Розкрито суть поняття "інструмент" та встановлено, що набір інструментів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суб'єкти господарювання, змінюється залежно від економічного завдання, бажаного результату, матеріальної можливості та існуючого досвіду регулювання. При чому спектр застосування інструментів державного регулювання постійно розширюється. Запропоновано класифікацію інструментів (адміністративні, економічно-фінансові, соціально-економічні, інвестиційно-інноваційні та політичні), за допомогою яких на основі поставленої мети, змісту, характеру та засобів реалізації у поєднанні з ринковим саморегулюванням держава зможе проводити регуляторну діяльність ХП, створюючи передумови більш ефективного соціально-економічного розвитку країни. Представлено конкретний перелік інструментів кожної сформованої групи для ефективного регулювання ХП, детальний аналіз суті та поняття кожного із них. Акцентовано увагу, що розмежування інструментів державного регулювання на запропоновані групи є досить умовним, тому будь-який економічний, соціальний, політичний регулятор несе у собі елемент адміністрування, а прийняття будь-яких адміністративних законів і рішень має на меті одержання певного економічного та соціального ефекту. Доведено, що тільки на основі цілісної та взаємоузгодженої дії різноманітних інструментів державного регулювання можливе досягнення мети ефективного функціонування ХП.

"Вільний ринок" у європейському форматі є ринком суворого дотримання правил, законодавчих норм і регламентів поведінки компаній з метою скерування їх діяльності у суспільно потрібне русло. ЄС дотримується досить складної процедури постійного моніторингу, що відповідає Кодексу простежуваності, який претендент має прийняти у безумовному порядку. Крім того, ЄС вимагає дотримання правил безпеки виробництва харчової продукції, недопущення забруднення, проведення слідства, відкликання всієї партії продукту та/або припинення його постачання до з'ясування обставин. Владним установам держав-членів належить забезпечення впровадження операторами системи відстеження. Європейський Союз проводить регулярні інспекції для того, щоб оператори відповідали стандартам безпеки та контролю і може ввести обмеження на експорт/імпорт. Головним інструментом є інформація про походження не тільки кінцевого продукту, але й усіх його складових. У процесі дослідження розглянуто дотримання якості та безпеки в ланцюжку виробництва продуктів харчування. Підхід до дослідження грунтується на опрацюванні значної кількості законодавчих, регламентуючих і директивних документів. Виконано оцінку рівня наближення ринкових практик до європейських стандартів безпеки та якості продукції в ланцюжку виробництва. Сучасна практика провідних компаній харчової промисловості дещо випередила національні законодавчі норми і відповідає вимогам ЄС щодо контролю якості та безпеки продукції в ланцюжку її виробництва. Виявлено необхідність контролю бізнес-процесу з метою подальшого регулювання формування та розподілу маржі у ланцюжку виробництва й реалізації продукції.

Наведено авторську позицію щодо сутності та змісту управління сферою безпечності та якості харчової продукції в Україні. Визначено сутність детермінант ''харчові продукти'', ''виробництво харчових продуктів'', ''харчові добавки'', ''обіг харчових продуктів'' з позиції правового розуміння. Розкрито принципи публічного адміністрування безпечності та якості харчової продукції та види харчових продуктів. Досліджено поняття адміністративно-правового механізму публічного адміністрування у такій сфері. З'ясовано природу сервісних та управлінських засобів публічного адміністрування в сфері безпечності та якості харчової продукції. Зокрема, розкрито поняття та порядок дозвільної діяльності, реєстрації, сертифікації, контрольно-наглядової діяльності в сфері безпечності та якості харчової продукції. Особливу увагу приділено адміністративній відповідальності за правопорушення в зазначеній сфері. Здійснено характеристику міжнародного досвіду публічного адміністрування в сфері безпечності та якості харчової продукції, а також визначено напрями вдосконалення публічного адміністрування в такій сфері.

Досліджено проблеми адміністративно-правового забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Розглянуто систему та структуру органів державної влади, їх завдання, функції та повноваження. Визначено шляхи оптимізації адміністративно-правового забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг.

Викладено систематизований матеріал щодо розроблення, запровадження та підтримування систем управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП) на основі концепції Hazard Analysis and Critical Control Point (НАССР) (Аналіз небезпечних чинників і критичні точки керування). Особливу увагу приділено розробці НАССР-планів та небезпечним чинникам. Наведено шляхи потрапляння в харчовий продукт небезпечних речовин. Запропоновано сучасні методи та системи для проведення аналізу небезпечних чинників. Охарактеризовано принципи та документи щодо належної практики виробництва в світі та в Україні, наведено приклади розроблення стандартних санітарних робочих процедур (ССРП). Надано інформацію щодо системи простежуваності та програм відкликання. Окремий розділ присвячено аудитам СУБХП.

Проведено комплексне дослідження адміністративно-правового забезпечення прав споживачів (ПС) в Україні. Окреслено джерелознавчу та сформовано методологічну основу дослідження адміністративно-правового забезпечення ПС в Україні. Розкрито поняття та зміст ПС і їх класифікацію. Проаналізовано міжнародні стандарти забезпечення ПС. Розглянуто генезу розвитку та сучасний стан законодавства, що регулює сферу захисту ПС. Охарактеризовано діяльність органів виконавчої влади щодо забезпечення ПС в Україні, визначено їх повноваження та компетенцію. Розкрито роль органів місцевого самоврядування як суб'єктів забезпечення захисту ПС. Проаналізовано адміністративну відповідальність як засіб захисту ПС. Простежено ПС у контексті розвитку е-комерції, подано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регламентує сферу ПС.

Дисертація присвячена узагальненню теоретичних засад та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо державного регулювання ринку продукції дитячого харчування в Україні. На основі аналізу економічних джерел і систематизації матеріалу удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження в контексті уточнення трактування змісту понять "державне регулювання", "державне стимулювання", враховуючи цілісність взаємодії здійснення процесів з метою забезпечення певних гарантій в умовах подальшої інтеграції у світову економіку при реалізації чіткого організаційно-економічного механізму регулювання ринку продукції дитячого харчування. Обґрунтовано, що система менеджменту якості виступає як інструмент державного регулювання виробництва дитячого харчування та складова стратегії розвитку індустрії дитячого харчування. Запропоновано удосконалити методичний підхід щодо маркетингових досліджень ринку продукції дитячого харчування з урахуванням інноваційних аспектів його розвитку та розробити організаційно-економічний механізм регулювання ринку продукції дитячого харчування, який передбачає формування комплексу заходів на державному рівні.

Увагу присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правового регулювання у сфері безпечності промислової продукції України. На основі аналізу нормативних, доктринальних і наукових джерел розкрито зміст та особливості сфери безпечності промислової продукції України як об’єкта адміністративно-правового регулювання. Сформульовано поняття адміністративно-правового регулювання у сфері безпечності промислової продукції України. Досліджено основні етапи його становлення та розвитку. Сформовано систему принципів адміністративно-правового регулювання у сфері безпечності промислової продукції.