Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072-2

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072-2

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено нормативно-методичні та теоретичні засади забезпечення правозастосовної діяльності адміністративних судів України. Визначено мету розвитку даної діяльності як системи. Проаналізовано зміст принципу справедливості та його співвідношення з законністю, втілення у правовій системі Європейської Конвенції про захист прав людини і засадничих свобод, а також юриспруденції Європейського Суду з прав людини. Виділено стандарти судового адміністративного процесу для України. Запропоновано визначити принцип верховенства права як основний елемент захисту прав людини, який має забезпечити свободу та права людини у її відносинах з державною владою та державними органами. Сформульовано вимоги до системи правозатосування на сучасному етапі її розвитку та пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-процесуального законодавства України. Виділено принципові положення правозастосовної діяльності з усунення причин, які зумовили порушення прав людини, а також діяльності з подолання прогалин у законодавстві. Висвітлено шляхи оптимізації та розвитку правового регулювання процесу судового розгляду спорів, що виникають у сфері управлінської діяльності.

Досліджено поняття, роль та зміст принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві України. Визначено його місце в системі принципів адміністративного процесу, співвідношення з окремими принципами адміністративного процесу. Досліджено розвиток і становлення принципу диспозитивності адміністративного процесу. Проведено класифікацію вказаної засади. Визначено межі та суб'єкти реалізації принципу диспозитивності, особливості реалізації принципу диспозитивності під час провадження в адміністративному суді першої інстанції, в апеляційному та касаційному провадженнях, під час перегляду рішень адміністративного суду за винятковими та нововиявленими обставинами. Обгрунтовано значення принципу диспозитивності для усіх стадій адміністративного процесу та видів проваджень.

Досліджено сутність провадження в справах щодо адміністративних правопорушень, охарактеризовано правові засади провадження у справах щодо цих правопорушень. Визначено поняття та види принципів провадження у справах щодо адміністративних правопорушень. Проаналізовано становлення та розвиток системи принципів провадження у справах щодо них. Розглянуто проблеми реалізації та визначено шляхи вдосконалення системи принципів провадження у справах щодо адміністративних правопорушень. Викладено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання зазначених проваджень, внесення конкретних змін і доповнень до чинного законодавства України.

Досліджено становлення та розвиток адміністративної юстиції в Україні, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Визначено завдання, сутність і систему принципів адміністративного судочинства в Україні. Охарактеризовано окремі принципи адміністративного судочинства, які регламентують певні адміністративно-процесуальні відносини, що виникають під час відправлення правосуддя у адміністративних справах. На підставі вивчення зарубіжного досвіду правового закріплення та реалізації принципів адміністративного судочинства окреслено перспективні напрями та можливості адаптування його в діяльність адміністративних судів України. Обгрунтовано науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, норми якого регулюють порядок реалізації принципів адміністративного судочинства в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072-2 + Х915.232.5-91

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Європейський Союз

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072-2

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Присвячено теоретичному узагальненню та новому вирішенню наукового завдання щодо визначення сутності та змісту гарантій доступності правосуддя в адміністративних судах, виявленню недоліків у їх правовому регулюванні та розробці пропозицій щодо їх усунення. Зазначено, що гарантіями доступності правосуддя в адміністративних судах названо правові можливості, встановлені державою, і закріплені правовою нормою загальні та спеціальні юридичні засоби та інститути, спрямовані на створення умов реалізації права на оскарження в адміністративному суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що випливає з норми Конституції України, а також реалізації суб'єктами владних повноважень права на захист публічних (державних) інтересів. Констатовано, що до елементів системи гарантій доступності правосуддя в адміністративних судах віднесено: належну організацію системи адміністративних судів органами державної влади (політико-організаційні гарантії), ефективну організацію діяльності адміністративних судів (внутрішньо-організаційні гарантії), правове регулювання реалізації права на звернення до адміністративного суду (конституційно-процедурні гарантії), належну судову процедуру розгляду справ адміністративної юрисдикції (процесуально-процедурні гарантії). Розглянуто політико-організаційні та внутрішньо організаційні гарантії об'єднано у інституційні гарантії доступності правосуддя в адміністративних судах. Визначено особливості кожного елементу системи гарантій доступності правосуддя в адміністративних судах. Висвітлено

пропозиції щодо вдосконалення гарантій доступності правосуддя в адміністративних судах розділено на дві групи: ті, що випливають з міжнародних стандартів у галузі судочинства; ті, що випливають з норм вітчизняного законодавства.

Визначено сутність, зміст, особливості принципу верховенства права в адміністративному судочинстві, обгрунтовано напрями розвитку адміністративного процесуального законодавства щодо реалізації у ньому положень принципу верховенства права. На цій підставі сформульовано пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства. Простежено еволюцію принципу верховенства права в англо-саксонській та романо-германській правовій системах. Виявлено тенденції його запровадження в адміністративне судочинство, на підставі, насамперед, змісту ст. 8 КАС України та відповідної практики Європейського суду з прав людини. Визначено місце принципу верховенства права у системі принципів адміністративного судочинства. Доведено, що цей принцип займає особливе місце у системі принципів адміністративного судочинства та має щодо них первинний і формувальний вплив. Визначено співвідношення принципів верховенства права та законності в адміністративному судочинстві. Доведено, що співвідношення принципів законності та верховенства права можна умовно порівнювати зі співвідношенням форми та змісту законодавства відповідно. Принцип верховенства права має істотне значення щодо адміністративного судочинства як в аспекті правотворення, так і в аспекті правозастосування. Охарактеризовано реалізацію принципу верховенства права під час провадження в адміністративному суді першої інстанції, а також у ході процедур перегляду судових рішень.

Досліджено теоретичні та практичні засади реалізації принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві України. Викладено концепцію щодо змісту та призначення принципів зазначеного судочинства, природи та змісту одного з них - принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, правового закріплення цього принципу в законодавстві та правового регулювання механізму його реалізації. Механізм реалізації принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі розглянуто щодо всіх інстанцій судового провадження. Проаналізовано особливості реалізації принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі під час розгляду і вирішення окремих категорій адміністративних справ. Окрему увагу приділено співвідношенню принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві з принципами змагальності та диспозитивності. Сформульовано наукові положення і практичні рекомендації щодо визначення кола обставин, які підлягають з’ясуванню в процесі розгляду та вирішення справ адміністративними судами. Запропоновано внесення ряду змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України.

Досліджено питання забезпечення гласності та відкритості в адміністративному судочинстві України. З погляду демократичних стандартів судочинства проаналізовано історичне становлення, поняття, зміст, процесуальне втілення та правовий механізм забезпечення гласності та відкритості в адміністративному судочинстві. Запропоновано розуміти гласність та відкритість в адміністративному судочинстві як врегульований нормами адміністративно-процесуального права механізм доступу до судової інформації. Охарактеризовано місце гласності та відкритості у системі принципів адміністративного судочинства, які закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання гласності та відкритості в адміністративному судочинстві. Розроблено структуру проекту Закону України "Про забезпечення гласності та відкритості в діяльності органів судової влади України".

Удосконалено механізми правового регулювання реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України за участю військових частин Міністерства оборони України. Проаналізовано наукові концепції реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві України. На основі сучасного чинного законодавства, прийнятого в розвиток адміністративної реформи в Україні, розглянуто нові наукові дані про зміст принципу змагальності та його функціональне призначення, особливості дії принципу змагальності в адміністративному судочинстві України. Визначено понятійно-категоріальний апарат щодо питання про правовий статус військових частин Міністерства оборони України як учасника адміністративного судочинства. Проведено комплексне дослідження діяльності військової частини як юридичної особи публічного права. Запропоновано напрями вдосконалення національного законодавства щодо змісту і практики реалізації принципу змагальності в діяльності суб’єктів воєнної сфери на прикладі військових частин Міністерства оборони України.

Досліджено теорії принципів цивільного й адміністративного судочинства та практики їх реалізації в Україні. Сформульовано концепцію таких принципів. Розглянуто питання системи принципів цивільного й адміністративного судочинства в Україні, обгрунтовано критерії їх формування, кількісний склад і тенденції розвитку. Проведено класифікацію принципів, запропоновано нові методологічні підходи до дослідження принципів та їх визначення. Виявлено спільність і відмінність реалізації принципів на етапі порушення провадження у справі в цивільному й адміністративному судочинстві. Проаналізовано основні елементи підготовчого провадження. Визначено доктринальні підходи до стадії судового розгляду. Обгрунтовано модель апеляційного провадження. Проаналізовано процедури касації та перегляду судових рішень Верховним Судом України. Досліджено проблеми реалізації принципів цивільного й адміністративного судочинства під час провадження за нововиявленими обставинами.

Розкрито поняття, ознаки та значення принципів адміністративного судочинства. Досліджено систему принципів адміністративного судочинства, визначено місце в ній принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Визначено генезис, поняття та зміст принципів рівності, змагальності, диспозитивності та їх співвідношення з принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Визначено механізм реалізації зазначеного принципу в адміністративному судочинстві України, а також розкрито його реалізацію на різних стадіях адміністративного процесу. Проаналізовано судову практику щодо застосування судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, виявлено судові помилки в цій сфері. З метою вдосконалення правовідносин щодо реалізації зазначеного принципу запропоновано зміни до законодавства.

Розкрито питання реалізації принципу процесуальної економії в адміністративному судочинстві. Сформульовано визначення принципу процесуальної економії. Встановлено основні елементи його змісту. Обгрунтовано належність принципу процесуальної економії до функціональних і галузевих принципів адміністративного судочинства. З метою підвищення ефективності засобів реалізації принципу процесуальної економії у різних інститутах і стадіях адміністративного процесу удосконалено правила передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, інститут заміни неналежної сторони, уточнено підстави апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження. Обгрунтовано нові положення щодо заходів процесуального примусу, зокрема, запропоновано покладення всіх судових витрат у справі на сторону, яка зловживає процесуальними правами або не виконує процесуальних обов'язків. Удосконалено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Набули подальшого розвитку положення щодо порядку відкриття апеляційного та касаційного проваджень, правових наслідків пропуску процесуальних строків, електронного документообігу в адміністративному судочинстві. Уточнено підстави та порядок повернення позовної заяви, залишення її без руху та відмови у відкритті провадження у справі. На підставі аналізу правозастосовних проблем та з урахуванням зарубіжного досвіду обгрунтовано напрями подальшого вдосконалення адміністративно-процесуального законодавства України в контексті реалізації принципу процесуальної економії адміністративного судочинства.

На основі чинного вітчизняного законодавства, з урахуванням певної специфіки досліджено трансформація принципів адміністративного процесу в адміністративному судочинстві, їх система та зміст.

Досліджено особливості правозастосування в адміністративних судах. Доказано необхідність використання спеціальних, у тому числі технічних знань при розгляді справ у цих спеціалізованих органах.

Розглянуто питання, пов'язані із дослідженням принципів вирішення адміністративних спорів, з'ясуванням їх ролі, визначенням їхньої природи як системи фундаментальних цінностей сучасних демократичних правових держав, які відіграють роль орієнтирів у формуванні права, адже практична реалізація цих принципів є загальновизнаним критерієм правової держави. Принципи позасудового вирішення адміністративних спорів поряд із нормами права становлять один із важливих елементів змісту права, проте сьогодні залишаються малодослідженими.

Проаналізовано поняття, системи, засади формування і реалізації принципів адміністративного судочинства України. Досліджено проблеми їх правозастосування, здійснено пошук прогалин сучасного адміністративно-процесуального права, розроблено практичні рекомендації та пропозиції щодо підвищення ефективності нормотворчої, правозастосовної та інтерпретаційної діяльності в галузі адміністративної юстиції. Сформульовано шляхи удосконалення практичної реалізації принципів адміністративного судочинства України.