Розглянуто теоретичні та практичні аспекти застосування адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері інформаційної безпеки України. Досліджено поняття "інформаційна безпека" в адміністративно-правовому аспекті, проаналізовано етапи розвитку та становлення вітчизняного інформаційного законодавства. Розкрито зміст адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері інформаційної безпеки України, досліджено склад адміністративних правопорушень і тенденції адміністративної відповідальності у сфері інформаційної безпеки. На підставі аналізу чинного адміністративного законодавства та наукових праць розроблено аргументовані пропозиції щодо необхідності реформування інформаційного законодавства шляхом прийняття Інформаційного кодексу України та внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, спрямовані на посилення адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері захисту державної таємниці та конфіденційної інформації з метою уникнення протиріч і труднощів у процесі практичного застосування адміністративно-правових норм.

Висвітлено теоретичні і практичні аспекти застосування адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію. Досліджено поняття "право на інформацію" в адміністративно-правовому аспекті, а також виокремлено основні його складові відповідно до національного законодавства. Проаналізовано етапи розвитку та становлення права на інформацію в міжнародному і національному законодавстві. Детально розглянуто елементи складу адміністративного порушення права на інформацію, зокрема об'єкт, суб'єкт, об'єктивна і суб'єктивна сторони. Розроблено аргументовані пропозиції щодо потреби внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, спрямованих на посилення адміністративної відповідальності за такі правопорушення, та визначено основні напрями підвищення профілактичних заходів у цій сфері.

Визначено історичні етапи становлення та розвитку адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки України, виокремлено їх ознаки, особливості, а також наведено класифікацію адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки України. З'ясовано особливості застосування дозвільних і реєстраційних засобів у забезпеченні інформаційної безпеки в діяльності публічної влади в Україні. Розглянуто стан і перспективи розвитку державного примусу як виду адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки. Розкрито шляхи вдосконалення практики адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки в Україні. Розроблено проект Положення про єдину систему міжвідомчої електронної взаємодії й обгрунтовано доцільність включити в Указ Президента України "Про Доктрину інформаційної безпеки України" спеціальний розділ "Стан інформаційної безпеки України", в якому слід чітко визначити актуальні проблеми державної політики забезпечення інформаційної безпеки та зосередити увагу на необхідності їх вирішення.

Досліджено адміністративно-правові заходи захисту службової інформації публічної влади України. Проаналізовано адміністративно-правову природу службової інформації. Доведено існування юрисдикційних форм реалізації адміністративно-правових засобів її захисту у сфері діяльності органів публічної влади: віднесення відомостей до службової інформації; документування та реєстрація службової інформації; облік усіх без винятку інформаційних ресурсів, що містять службову інформацію; обмеження доступу до службової інформації; її правовий захист. Обгрунтовано існування трьох сфер застосування правового інституту захисту службової інформації: похідні відомості, тобто інформація, яка в результаті інтеграції може стати державною таємницею, та інформація, виокремлена з блоку втаємнених відомостей; захист відомостей, доступ до яких обмежується відповідно до законодавства, під час передачі такої інформації в органи державної влади і місцевого самоврядування; захист відомостей комерційного характеру в діяльності певних суб'єктів цивільно-правових відносин. Розроблено проект Закону України "Про службову інформацію в органах публічної влади України".

В результаті аналізу нормативно-правових документів у сфері забезпечення інформаційної безпеки запропоновано їх класифікацію. Відмічено найбільш важливий розділ для створення Українського сегменту мережі зовнішнього зв'язку та передачі даних космічного ракетного комплексу "Циклон". Зроблено висновок про потребу узгодження законодавчої бази.

Проаналізовано змістовну сутність адміністративно-правових засобів правового регулювання та державного управління, спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства, держави.

Увагу приділено підвищенню ефективності інформаційно-аналітичної підтримки управління інформаційною безпекою (ІБ) шляхом розробки і впровадження моделі та методу на основі структуризації оцінок. Вперше розроблено метод інформаційно-аналітичної підтримки управління ІБ на основі структуризації оцінок, який складається зі спеціальних моделі зв'язків між складовими системи управління інформаційною безпекою (СУІБ), моделі даних і методики оцінки поточного стану ІБ і забезпечує структуризацію аналізу й управління ІБ за принципами логічних і функціональних зв'язків між складовими СУІБ, знижує витрати на процедуру оцінки стану ІБ, дозволяє автоматизовано формувати політику ІБ верхнього рівня й огляд стану ІБ держави. Вдосконалено модель логічних і функціональних зв'язків між складовими СУІБ, що дозволило забезпечити гнучкість процесів інформаційно-аналітичної підтримки управління ІБ, забезпечити узгоджену обробку та зберігання оперативних завдань, знань і ризиків ІБ за умов неповноти інформації, скоротити термін формування звітів, визначити зв'язки між складовими СУІБ держави.

Розглянуто генезис наукової розробки проблем інформаційної безпеки в дисертаційних дослідження різних галузей наукового знання. Комплексне наукове опрацювання результатів дисертаційних досліджень сприятиме пошуку узагальненню й вивченню сучасного історичного досвіду усебічному оцінюванню наявних здобутків і прорахунків, розробці пропозицій щодо подальшого розвитку системи забезпечення інформаційної безпеки України. Визначено пріоритетні напрями дослідження в межах спеціальності "Теорія та історії державного управління".

Розглянуто питання адміністративно-правового регулювання інформаційної сфери держави, зокрема такого важливого аспекту, як забезпечення інформаційної безпеки, що за умов сьогодення є надзвичайно актуальним для України в контексті існуючих загроз.

На основі аналізу методів забезпечення безпеки інформаційної інфраструктури держави визначено основні напрями забезпечення інформаційної безпеки. Зазначено, що обрання цілей і методів протидії конкретним загрозам інформаційній безпеці становить собою важливу проблему і складову частину діяльності з реалізації основних напрямів державної політики інформаційної безпеки. У межах вирішення даної проблеми запропоновано можливі форми діяльності органів державного управління. Визначено концептуальну модель безпеки інформаційної інфраструктури держави.

Досліджено проблеми адміністративної відповідальності за поширення інформації, що вводить в оману. З'ясовано зміст поширення інформації, що вводить в оману, як форми недобросовісної конкуренції, та визначено поняття адміністративно-правового захисту від поширення такої інформації. Розглянуто адміністративну відповідальність як засіб протидії поширенню інформації, що вводить в оману. Висвітлено проблеми кваліфікації адміністративних правопорушень, пов'язаних з поширенням інформації, що вводить в оману, та запропоновано шляхи їх вирішення. Визначено структуру адміністративних проваджень у справах щодо поширення такої інформації, та з'ясовано процесуальний статус їх учасників. Розкрито особливості доказування у справах щодо поширення такої інформації, та визначено шляхи його удосконалення. За результатами дисертаційного дослідження розроблено і надано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за поширення інформації, що вводить в оману.

Проаналізовано основні підходи до правового забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства та держави, та відображено погляд на вирішення найгостріших проблем сучасного суспільства в інформаційній сфері.

На основі комплексного аналізу вжитих заходів щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки доводиться необхідність розробки сучасної стратегії державної інформаційної політики у сфері інформаційної безпеки і захисту національного інформаційного простору за умов інформаційного протиборства, створення єдиного Інформаційного центру протидії ворожій пропаганді. Обгрунтовано нагальну необхідність формування та активного функціонування єдиного національного регулятора в інформаційній сфері держави, діяльність якого була б спрямована на вироблення української національної інформаційної політики, інтелектуально кваліфіковане відбиття маніпуляційно-пропагандистських атак, формування у громадян України національно-патріотичних переконань, створення українського національного інформаційного простору - основи національної безпеки суспільства і держави.

Проаналізовано принципи забезпечення інформаційної безпеки України, що є вихідними положеннями формування і функціонування системи інформаційної безпеки як системоутворюючого фактору всіх складових національної безпеки, норм і правил поведінки громадян, державних і суспільних інститутів у цій сфері.

Досліджено поняття і концепції юридичної відповідальності, розглянуто питання визначення місця юридичної відповідальності в інформаційній сфері за сучасних правових реалій, визначено підстави притягнення до відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері та визначено склад правопорушення в цій сфері.

Досліджено проблему забезпечення безпеки інформаційного простору за сучасних умов глобалізації та розроблено на цій основі пропозицій щодо підвищення ефективності вітчизняної державної політики в досліджуваній сфері, у тому числі щодо сприяння подолання так званого "цифрового розриву".

Розглянуто теоретичні та практичні питання адміністративно-правового забезпечення інформаційного правопорядку (ІП) в Україні. Здійснено аналіз і надано загальну соціально-правову характеристику забезпеченню ІП засобами адміністративного права, зокрема адміністративного запобігання й адміністративного припинення. Проаналізовано доктринальне визначення поняття "інформаційний правопорядок". Досліджено концептуальні підходи до тлумачення правової конструкції "адміністративно-правове забезпечення інформаційного правопорядку". Сформульовано пропозиції, спрямовані на поліпшення наявних і розроблення нових нормативних положень у сфері протидії порушенням ІП з урахуванням міжнародних вимог і стандартів в інформаційній сфері.

Комплексно досліджено засади адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Україні. Визначено ознаки адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки, поняття адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки; роль інформаційної сфери в забезпеченні інформаційної безпеки. Розглянуто інформаційні права, свободи, інтереси особи, суспільства та держави. Вміщено характеристику державної політики інформаційної безпеки, механізмів її реалізації та пріоритетів розвитку. Здійснено аналіз стану та розкрито проблеми адміністративно-правового регулювання відносин у сфері інформаційної безпеки. Проаналізовано нормативно-правові акти, що регулюють питання функціонування сфери інформаційної безпеки. Визначено і розкрито шляхи вдосконалення організаційно-правових механізмів участі недержавних суб'єктів у забезпеченні інформаційної безпеки. Розроблено концепцію превентивних заходів в системі інформаціної безпеки України, запропоновано важливі напрями її впровадження. Встановлено сутність, особливості інформаційного протиборства. Розглянуто міжнародні аспекти забезпечення інформаційної безпеки України в сучасних умовах активізації глобальних впливів. Окрему увагу приділено концепції превентивних заходів в системі інформаційної безпеки України та запропоновано важливі напрями її впровадження.

Здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки суб’єктів господарювання. Розв’язано науково-прикладну проблему адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки суб’єктів господарювання та розроблено цілісний доктринальний підхід до формування концепції її забезпечення. З’ясовано особливості реалізації адміністративно-правових форм і методів у сфері забезпечення інформаційної безпеки суб’єктів господарювання. Визначено та розкрито зміст правових засобів забезпечення інформаційної безпеки суб’єктів господарювання. Сформовано комплекс теоретико-методологічних, концептуальних та організаційно-правових напрямів удосконалення адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки суб’єктів господарювання. Доведено, що в ході вирішення проблеми забезпечення інформаційної безпеки суб’єктів господарювання, необхідно вирізняти систему інформаційної безпеки як функціональну систему, що відображає процеси взаємодії інтересів і загроз щодо її реалізації. Звернено увагу, що факт прогресивного розвитку суб’єктів господарювання дає змогу стверджувати про існування й функціонування певної системи забезпечення інформаційної безпеки. Розкрито міжнародний досвід щодо адміністративно-правового захисту інформації суб’єктів господарювання, виокремлено перспективи розвитку правового забезпечення інформаційної безпеки суб’єктів господарювання.

Досліджено проблематику зростання ролі технологій штучного інтелекту (ШІ) та необхідності правового регулювання процесів взаємодії ШІ та людини, в контексті інформаційної безпеки. Зазначено, що без повноцінного та своєчасного нормативного регулювання розробок технологічних новацій, які зможуть приймати самостійні рішення, суспільство ризикує зазнати серйозних втрат. Тому вкрай важливо вже зараз, розробити та впроваджувати для інформаційних технологій таке адміністративно-правове регулювання, в якому розвиток технологій не призведе до ризиків для суспільства і збереже за людиною контроль над тим, що відбувається. Припускається, що ШІ колись буде позбавлений статусу комп'ютерної програми або технології, і стане самостійним суб'єктом права, наведено як приклад - набуття правоздатності іншим штучним, абстрактним утворенням - державою. Розглянуто наявні спроби формування правових меж для взаємодії людини та ШІ, що мали місце в Європейському Союзі, Японії та КНР. У тому числі - прецедент визнання ШІ самостійною творчою одиницею, який вже мав місце у китайському місті Шеньчжень, де суд постановив, що певні статті, написані з використанням ШІ, захищені авторським правом. Увагу приділено аналізу сучасних досліджень перспектив застосування ШІ та його взаємодії з людиною. Запропоновано підхід до регулювання правовідносин, пов'язаних зі ШІ, побудований навколо принципу - технології на благо людини, для дотримання її прав і свобод. Спрогнозовано зміщення пріоритетів у сфері інформаційної безпеки від захисту персональних даних і безпеки їх використання, до недопущення безконтрольного використання ШІ, у сферах пов'язаних із реалізацією прав і свобод людини.