Висвітлено питання, пов'язані з роллю сучасного керівника у підвищенні ефективності управління діяльністю органів внутрішніх справ (ОВС). Розглянуто проблеми циклічного розвитку організації, механізму управління, а також питання роботи з кадрами та документацією кадрового апарату ОВС. Охарактеризовано принципи менеджменту. Визначено ефективність праці менеджера в ОВС, проаналізовано особливості організації процесу управління, прийняття та реалізації управлінських рішень за надзвичайних умов.

Освещены вопросы, связанные с ролью современного руководителя в повышении эффективности управления деятельностью органов внутренних дел (ОВД). Рассмотрены проблемы циклического развития организации, механизма управления, а также вопросы работы с кадрами и документацией кадрового аппарата ОВД. Охарактеризованы принципы менеджмента. Определена эффективность труда менеджера в ОВД, проанализированы особенности организации процесса управления, принятия и реализации управленческих решений в чрезвычайных условиях.

Розглянуто актуальні питання особистісного розвитку, формування загальних здібностей і творчого потенціалу управлінців органів внутрішніх справ і підрозділів міліції. Проаналізовано особливості проблеми здібностей та інтелекту, розкрито основні концепції креативності, дивергентного мислення та шляхи їх розвитку. Запропоновано методи формування деяких складових творчого потенціалу управлінців органів внутрішніх справ.

Рассмотрены актуальные вопросы личностного развития, формирования общих способностей и творческого потенциала руководителей органов и подразделений милиции. Проанализированы особенности проблемы способностей и интеллекта, раскрыты основные концепции креативности, дивергентного мышления и пути их развития. Предложены методы формирования некоторых составных творческого потенциала руководителей органов внутренних дел.

Проаналізовано сучасні методи та засоби психофізіологічного тестування та відбору персоналу. Запропоновано класифікацію психодіагностичних та психофізіологічних технологій, систем та методик. Створено математичну модель процесу психофізіологічного тестування персоналу. Визначено критерії оцінки взаємодії фізіологічної та психічної компонент. Розроблено теоретичні засади, модель і метод контролю якості процесу та створено інформаційну технологію й автоматизований комплекс для психофізіологічного тестування і відбору персоналу в системі ОВС України.

Проаналізовано актуальні проблеми атестації працівників органів внутрішніх справ, обгрунтовано шляхи їх вирішення. Визначено зміст поняття атестації працівників правоохоронних структур, розкрито її правову природу. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання даного процесу та визначено перспективи його розвитку. Досліджено процесуальний порядок проведення атестації в органах внутрішніх справ і запропоновано напрямки його удосконалення. Особливу увагу приділено визначенню сутності атестаційного провадження в органах внутрішніх справ, охарактеризовано його стадії. Наведено пропозиції щодо удосконалення процедури атестації. Встановлено основні критерії оцінювання діяльності працівників органів внутрішніх справ, які підлягають атестації. Обгрунтовано професійно-класифікаційні вимоги до працівників правоохоронних структур, які проходять атестацію, відповідно до займаних ними посад. Розроблено напрямки удосконалення процесу перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ з метою забезпечення вищого рівня їх професіоналізму.

Досліджено правовий статус, роль і значення відомчих засобів масової інформації у формуванні професійної правосвідомості працівників органів внутрішніх справ України. Здійснено послідовний та систематизований аналіз особливостей правового регулювання відомчих ЗМІ в інформаційному просторі України, а також теоретичних і практичних засобів впливу мас-медіа на правосвідомість співробітників ОВС за умов формування правової держави. Наведено класифікацію відомчих ЗМІ, досліджено форми, методи та способи їх впливу на правосвідомість співробітників ОВС. Встановлено роль і значення ЗМІ МВС України серед інших національних мас-медіа.

Теоретично обгрунтовано необхідність застосування наукового менеджменту в діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) України. Розкрито суть поняття "менеджмент в органах внутрішніх справ", розглянутого у комплексному взаємозв'язку з іншим категоріальним апаратом щодо організаційно-керівної роботи. Проаналізовано основні напрями менеджменту персоналу у контексті можливості впливу на них з боку менеджера з метою підвищення ефективності діяльності даних органів та обгрунтовано доцільність впровадження технологій менеджменту. Удосконалено поняття "менеджмент персоналу", "команда". Наведено рекомендації щодо модульного навчання курсантів вищих навчальних закладів засадам менеджменту для роботи на керівних посадах в органах внутрішіх справ. З'ясовано шляхи підвищення ефективності організаційних рішень в ОВС у цілому та, зокрема, під час кризових ситуацій. Запропоновано загальнотеоретичну концепцію менеджменту персоналу ОВС, яка базується на застосуванні знань з наукового менеджменту, а також концепцію професіоналізації організаційно-керівної діяльності в державних організаціях і доведено провідну роль менеджера-професіонала у підвищенні ефективності діяльності ОВС. Досліджено питання, взаємопов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням організаційно-керівної діяльності в ОВС.

Визначено роль пенсійного забезпечення працівників органів внутрішніх справ у системі їх соціально-правового захисту. З'ясовано суть та особливості пенсійних правовідносин в даних органах. Наведено характеристику видів пенсійного забезпечення працівників органів внутрішніх справ. Досліджено правовий статус суб'єктів пенсійних правовідносин, визначено особливість їх об'єкта. З'ясовано правові підстави виникнення, зміни та припинення пенсійних правовідносин в органах внутрішніх справ. Запропоновано можливі джерела фінансування пенсійного забезпечення працівників органів внутрішніх справ, а також розглянуто його юридичні гарантії. Наведено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з зазначених питань.

Розкрито суть та з'ясовано особливості системи соціального захисту сімей працівників внутрішніх справ України. Обгрунтовано висновок, що соціальний захист - явище нестабільне, якому притаманні риси видозмінювання залежно від державного та суспільного устрою, політичної обстановки, економічного та соціального розвитку кожної конкретної країни на певному етапі її існування. Розглянуто поняття соціального захисту, а також соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ. Проаналізовано законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують різні аспекти соціального захисту громадян України та безпосередньо членів сімей працівників зазначених органів. Обгрунтовано конкретні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання соціального захисту працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей.

Зроблено висновок, що основою професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ є їх соціально-правовий статус, важливим елементом якого є гарантії соціально-правового захисту, які характеризують його з точки зору реальності, а також сприяють його практичній реалізації. Одержало подальшого розвитку розуміння суті соціально-правового статусу особистості в суспільстві та державі. Проаналізовано структурні елементи соціально-правового статусу працівників органів внутрішніх справ та надано їх визначення. Розглянуто систему соціально-правового захисту персоналу органів внутрішніх справ. Обгрунтовано розмежування близьких за значенням категорій: соціального забезпечення та соціального захисту, охорони прав, захисту прав та правового захисту. Вдосконалено поняття "правовий захист працівників органів внутрішніх справ", яке передбачає наявність правотворчої та правозастосовної діяльності державних органів щодо захисту життя, здоров'я, честі, гідності, особистої недоторканості, інших громадянських та політичних прав, а також майна працівників органів внутрішніх справ та їх близьких. Розвинуто поняття "соціальний захист працівників органів внутрішніх справ". Визначено форми та запропоновано проект Концепції соціально-правового захисту персоналу органів внутрішніх справ.

Проаналізовано соціально-психологічні засади управління персоналом органів внутрішніх справ (ОВС), а також методологію і структуру проактивного управління та психологічні особливості реалізації цілей і функцій зазначеного підходу. Досліджено психологічні ресурси вдосконалення системи даного управління з використанням принципів гуманістичного особистісно орієнтованого підходу, системності, оптимізації та інтенсифікації. Виявлено психологічні ресурси оптимізації компонентів управління персоналом ОВС як динамічного, комплексного процесу. Обгрунтовано концепцію професійно-психологічного відбору персоналу на підставі врахування психологічної готовності особистості до навчання та професійної діяльності. Запропоновано психологічні умови побудови команди міліцейського підрозділу, лідерства, профілактики конфліктів і дистресів. Розроблено психолого-педагогічні та методичні засади післядипломної підготовки керівників міліції до проактивного управління персоналом, систематизовано понятійний апарат.

Запропоновано загально-теоретичну концепцію управління персоналом органів внутрішніх справ (ОВС), спрямовану на забезпечення ефективності та якості їх діяльності. Ефективність управління персоналом розглянуто у взаємозв'язаних площинах: якості та ефективності роботи ОВС та задоволення цілей та потреб персоналу. Сформульовано положення, згідно з яким управління персоналом у ОВС повинно розглядатись як спеціалізована управлінська професійна діяльність, що потребує спеціальної освіти та відповідного досвіду. Визначено роль керівника у системі управління персоналом, залежність результатів діяльності управління персоналом від рівня управлінської компетенції керівника, сформованості лідерських якостей. У контексті концепції управління персоналом ОВС встановлено місце та роль соціальної роботи з персоналом, проаналізовано їх головні компоненти, організаційно-правові засади ефективного функціонування. Наведено загальноуправлінські підходи до забезпечення безпеки життєдіяльності персоналу ОВС. На основі аналізу організації управління персоналом і поліцейських систем провідних країн світу, тенденцій їх розвитку запропоновано шляхи вдосконалення управління персоналом ОВС України.

Вперше досліджено специфіку адміністративно-правового регулювання гендерної рівності в процесі діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) України з урахуванням психофізіологічних та інших особливостей чоловіків і жінок. Визначено поняття гендерної рівності в ОВС як режим діяльності ОВС, за якого особи різних статей наділяються рівними правами та можливостями для вступу та проходження служби в ОВС з урахуванням фізіологічних властивостей особи. Розглянуто гендерну рівність як складовий елемент службової діяльності в ОВС, у зв'язку з чим запропоновано відповідні зміни до законодавства України. Удосконалено концепцію гендерної рівності, в межах якої, на відміну від попередніх підходів, запропоновано зміщення акценту з забезпечення рівності юридичних прав жінок і чоловіків на забезпечення рівності умов і можливостей реалізації цих прав.

Уточнено сутність і роль відбору на службу як важливого чинника конкурентоспроможності майбутнього працівника міліції. Визначено нормативно-правове забезпечення конкурентоспроможності службовця органів внутрішніх справ (ОВС) під час прийому на службу. Досліджено підготовку працівників ОВС України, їх просування по службі як чинники їх конкурентоспроможності на ринку праці. Проаналізовано стан забезпечення конкурентоспроможності професії даних фахівців, висвітлено шляхи вдосконалення його правового регулювання.

Вивчено правові й організаційні засади кадрового забезпечення управління в ОВС. Запропоновано дефініцію поняття "керівний склад ОВС України" як сукупності всіх працівників, які очолюють структурні підрозділи незалежно від їх організаційної побудови та підпорядкованості. Запроваджено поняття "кадровий потенціал керівного складу ОВС України", яке тлумачиться як управлінський ресурс, що має оптимальну структуру та можливість раціонального використання наданих управлінських повноважень для найефективнішого досягнення поставленої мети. Доведено, що кадровий потенціал керівного складу є невід'ємною складовою системи управління в ОВС України, оскільки дозволяє визначити перспективи формування управлінських кадрів нового покоління та сприяє зміцненню кадрового потенціалу. Здійснено порівняльний аналіз зарубіжного досвіду кадрового забезпечення управління керівним складом ОВС з обгрунтуванням перспектив його використання у правоохоронній системі України.

Висвітлено питання становлення особистості правоохоронця за умов ВНЗ МВС України. Визначено сутність валеологічної освіти в сучасній педагогіці. Досліджено сучасний стан і проблеми професійної підготовки інспекторів прикордонної служби у процесі службової діяльності. Розкрито роль психолого-гуманітарних дисциплін у формуванні психологічної компетентності майбутніх правовиків. Розглянуто теорію та практику забезпечення тактико-спеціальної та психологічної готовності правоохоронців до дій за екстремальних умов. Виявлено психологічні особливості професійного спілкування працівників міліції за таких умов. Розглянуто проблеми регламентації застосування вогнепальної зброї працівниками ОВС України. Розкрито теоретико-методологічні та прикладні проблеми юридичної психології. Визначено психологію успішності слідчої діяльності працівників прокуратури. Висвітлено психологічні аспекти підготовки лідерів до управлінської діяльності в системі ОВС. Розглянуто матеріали, присвячені питанням протидії злочинності неповнолітніх і ресоціалізації правопорушників. Висвітлено соціальні та правові аспекти вандалізму неповнолітніх. Визначено особливості профілактики та виявлення негативних проявів, пов'язаних з використанням сучасних інформаційно-комунікативних технологій дітьми та молоддю.

Висвітлено методологічні засади кадрового забезпечення органів внутрішніх справ (ОВС) України, розкрито поняття та зміст даного забезпечення, наведено систему ОВС і її складові елементи. Розглянуто адміністративно-правовий статус суб'єктів кадрового забезпечення ОВС України, його структуру, компетенції та повноваження, а також завдання та функції. Акцентовано на відповідальності суб'єктів кадрового забезпечення ОВС України. Значну увагу приділено розгляду системи кадрового забезпечення ОВС, професійній підготовці кадрів, оцінюванню якості кадрового забезпечення ОВС. Розкрито підстави та передумови реформування системи ОВС України, питання організації робочого часу та особливості реалізації права на відпочинок працівниками ОВС, а також соціальні та правові гарантії проходження служби в ОВС України.

Розглянуто професійне мислення юристів у системі ОВС України з позиції особистісного, системного та ситуативного підходів. Наведено результати емпіричного дослідження. Виявлено континіум розвитку професійного юридичного мислення на чотирьох основних рівнях.

Досліджено проблему підвищення якості кадрового забезпечення, яке безпосередньо впливає на плинність кадрів в органах внутрішніх справ України (ОВС), переміщення по службі, кар'єрне зростання, рівень гарантування особистої безпеки під час виконання службових завдань. Управління якістю кадрового забезпечення ОВС країни дає змогу підвищити результативність та ефективність правоохоронної діяльності, зокрема, в результаті зменшення необгрунтованих матеріальних і фінансових витрат, часу на виконання правоохоронних дій; врахувати потреби населення у конкретних адміністративних послугах, які надають ОВС, та забезпечити належну їх якість. Описано загальну характеристику управління якістю кадрового забезпечення ОВС країни; форми оцінювання якості персоналу (поняття форм оцінювання, сутність та особливості атестації, поняття та особливості переміщення по службі як форми оцінювання якості кадрового забезпечення, дисциплінарні заохочення та стягнення); шляхи удосконалення управління якістю забезпечення фахівцями ОВС (удосконалення адміністративного законодавства, розвиток форм і методів управління якістю навчання співробітників, можливості використання зарубіжного досвіду управління якістю кадрового забезпечення) тощо.

Розкрито сутність державно-службових відносин в ОВС та їх вплив на службову кар'єру. З'ясовано значення службової кар'єри як складової проходження служби в ОВС, а також фактори, які впливають на службову кар'єру. Визначено особливості службової кар'єри в ОВС залежно від галузево-функціональної спрямованості професійної діяльності. Як передумови кар'єрного зростання працівників ОВС охарактеризовано освітні, морально-етичні та професійні вимоги, які до них висуваються. Наведено етапи службової кар'єри в ОВС України, серед яких: профорієнтаційна робота та професійний відбір на службу до ОВС, призначення на посаду та переміщення по службі, наставництво, професійна підготовка, стажування та практика тощо. Розкрито поняття та значення оцінювання якості службової діяльності працівників ОВС України. Встановлено вплив на службову кар'єру в ОВС службової дисципліни й юридичної відповідальності працівників ОВС.

Поглиблено наукові уявлення щодо професійного зростання жінки-керівника в правоохоронних органах у контексті соціально-психологічних особливостей та характеристики його етапів, що збагачує наукові концепції соціальної психології. Увагу приділено дослідженню особистісних (оптимізм, розвинуте почуття власної гідності, незалежність, самостійність, сміливість, толерантність), психофізіологічних (емоційна гнучкість, лабільність, стресостійкість, швидкість реакції) та управлінських (відкритість досвіду, відповідальність, вміння впливати на підлеглих, організованість, схильність до лідерства) якостей жінки-керівника правоохоронних органів, від яких залежить її професійне зростання. Охарактеризовано етапи професійного зростання жінок-керівників у правоохоронних органах шляхом порівняльного аналізу спільних ознак і відмінностей наукових підходів до його структури та змісту. Розрито програму сприяння реалізації професійного зростання жінки-керівника в правоохоронних органах та експериментально доведено її ефективність.