Представлений достатньо широкий перелік прав і гарантій, які надаються державою інвалідам, особливо тим, хто постраждав від Чорнобильської катастрофи чи втратив здоров'я, захищаючи Батьківщину під час Великої Вітчизняної війни, або виконуючи військовий обов'язок в інших бойових конфліктах і прирівнений до статусу інвалідів війни. Наведено міжнародні правові документи (Загальна декларація прав людини, Декларація про права інвалідів, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів та інші), а також правові документи України стосовно інвалідів.

Теоретично обгрунтувано напрями вдосконалення організаційно-правових засад використання технологій соціальної реклами в діяльності органів влади України. З'ясовано сутність понять "соціальна реклама" та "технології соціальної реклами органів влади", виявлено низку проблем і недоліків, які стоять на заваді розвитку соціальної реклами в Україні. Узагальнено світовий досвід та українську специфіку функціонування соціальної реклами й її технологій, що дозволяє визначити актуальні напрями розвитку соціальної реклами та класифікувати її технології, зокрема ті, що можуть використовуватись у діяльності органів влади. Запропоновано методичний підхід до оцінки ефективності соціальної реклами, який передбачає розрахунок інтегрального показника її розвитку на основі систематизованих факторів впливу та дозволяє характеризувати специфіку функціонування соціальної реклами в цілому в державі. Обгрунтовано концептуальний підхід до створення організаційно-правового механізму державного регулювання соціальної реклами. Вдосконалено практичні аспекти взаємодії органів влади, діяльність яких пов'язано з використанням соціальної реклами, зроблено пропозиції щодо створення умов для поширення використання технологій соціальної реклами в діяльності органів влади в Україні.

Розкрито основні проблеми кодифікації законодавства України про соціальне забезпечення, з'ясовано оптимальний вид і форму систематизації законодавства про соціальне забезпечення, визначено фактори, що впливають на структуру та зміст єдиного кодифікованого акту.

Проаналізовано юридичні проблеми законодавства України про соціальне обслуговування. Наведено приклади повторень, прогалин і суперечностей у законодавстві. Розглянуто юридичні ознаки різних способів систематизації (обліку, інкорпорації, консолідації, кодифікації). Доведено, що консолідація є найефективнішим способом упорядковування юридичних рекомендацій і спрощенням процедури реалізації права на соціальне обслуговування.