Аргуменовано, що соціальні гарантії військовослужбовців мають розглядатися як фінансові зобов'язання держави, забезпечені необхідними фінансовими ресурсами та відповідно врегульовані нормами фінансового права. Установлено, що найменш розвинутою ланкою ринкових перетворень в Україні на сучасному етапі є недостатні теоретичне обгрунтування та законодавча підтримка соціальної складової правової держави, що зумовлено недоліками бюджетного (фінансово-правового) забезпечення, зокрема, недостатньою дієвістю фінансово-правових механізмів дотримання законності перш за все щодо соціальних гарантій у військовій сфері. Відзначено, що подолання суперечності між законодавчо визначеною соціальною спрямованістю і реальним станом дотримання встановлених соціальних гарантій щодо військовослужбовців можливо здійснити за умови - якщо законодавець, формуючи бюджетний кошторис та відповідні фінансові витрати на кожен наступний рік, бере на себе зобов'язання забезпечити чітко виражений рівень добробуту певним категоріям громадян. Ці зобов'язання мають бути законодавчо гарантовані наявними фінансовими ресурсами та власністю держави за таких же підстав, як всі фінансові зобов'язання, що мають виконуватися в режимі особливих прерогатив. Узагальнено відповідний міжнародний досвід щодо фінансово-правового забезпечення соціальних потреб у військовій сфері.

Визначено загальні засади організації системи цивільного захисту (ЦЗ), з'ясовано зміст цієї категорії та її структурні елементи. Розкрито особливості правового статусу суб'єктів управління у сфері ЦЗ, їх місце в системі забезпечення національної безпеки. Проаналізовано зарубіжний досвід організації та правового регулювання захисту населення та територій, подано пропозиції щодо його адаптації до вітчизняних умов. Розкрито стратегічні пріоритети державної політики у сфері ЦЗ і концептуальні засади удосконалення його системи. Досліджено особливості фінансово-правових відносин у даній сфері. З'ясовано перспективи застосування страхування для фінансового забезпечення ЦЗ, проаналізовано правовий режим фінансових і матеріальних резервів у його сфері. Визначено особливості бюджетного забезпечення ЦЗ, в тому числі з використанням програмно-цільового методу. Наведено теоретичні та практичні висновки та пропозиції щодо напрямів законодавчого й організаційного забезпечення удосконалення механізму фінансування системи ЦЗ у контексті комплексної державно-правової реформи.

Розкрито проблемні питання інтегрування оборонного та бюджетного планування в єдину систему з метою ефективного виконання заходів розвитку ЗС України та використання ресурсів на них.

Наведено результати проведення аналізу стану виконання Державної програми розвитку Збройних сил України на 2006 - 2011 роки за показниками щорічних видатків в період 2006 - 2011 років.

Висвітлено питання щодо проблематики постійності та повноти надходження виділених коштів на задоволення потреб Збройних Сил України за рахунок більш оптимального розподілу фінансового ресурсу на основні заходи будівництва на 2017 - 2020 роки з урахуванням впливу сезонних коливань.

Розглянуто порядок формування видатків державного бюджету, передбачених на потреби Збройні Сили України. На основі аналізу нормативних документів вивчено питання взаємодії структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України під час зазначеного порядку. Результатом проведеного дослідження є виявлені основні недоліки цього порядку.