Обгрунтовано необхідність створення умов і визначення напрямів державної політики щодо формування цивілізованого ринку землі в Україні; запропоновано вдосконалення визначення вартості землі як об'єкта ринкових відносин шляхом урахування ряду особливостей землі, а також кадастрової вартості, яка має базуватися на виробничому потенціалі та місці розташування земельних ділянок.

Формування ринкових земельних відносин має відбуватися шляхом залучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у ринковий обіг. Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону. Отже, лише закон визначає перелік земельних ділянок, які можуть перебувати у вільному обігу без будь-яких законодавчих заборон, і тільки за законом можна встановити обмежений обіг земельних ділянок окремих категорій, визначати землі, які не можуть перебувати у вільному цивільно-правовому обігу, накладати мораторій на відчуження земельних ділянок певного виду від однієї особи до іншої. Попри мораторій на укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, їх власники все ж намагаються певним способом здійснити відчуження. Наведено рекомендації щодо подолання "правових бар'єрів" відчуження земель сільсько-господарського призначення, проаналізовано неузгодженості положень чинного законодавства, використання яких надасть можливість легально забезпечити перехід прав на землю від однієї особи до іншої.

Предмет роботи - моделювання господарських систем засобами інформаційних систем за умов посилення вимог до якості роботи сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств і кооперативів. Мета роботи - узагальнення деяких міркувань з приводу подальшого реформування земельних відносин, зокрема права на продаж і торгівлю земельними ділянками в Україні з урахуванням власного і зарубіжного досвіду. У дослідженні використано інструменти динамічного моделювання процесів виробництва, обміну та нагромадження - основних потоків готівкових і матеріальних ресурсів. Проведено дослідження історичного аналізу парадигми реформування сільського господарства України після розпаду СРСР і досвіду розв'язання проблем фермерського господарства США. Проілюстровано методику вивчення економіки ферм штату Айова як еталон багатовекторного послідовного поєднання ринку і потоків готівки, земель, худоби та інших біологічних об'єктів. Галузь застосування результатів - управління господарськими системами у галузі сільського господарства і фермерства. Висновки: запропоновано запровадити відповідну систему обліку господарських формувань за стандартизованими економічними ознаками.

Охарактеризовано адміністративно-організаційний (АО) механізм державного регулювання ринку земель та виокремлено його основні складники, визначено основні проблеми виконання завдань АО державного регулювання ринку земель та запропоновано заходи з усунення виявлених недоліків АО впливу на розвиток й функціонування ринку земель в Україні.

Проаналізовано чинники тінізації земельних відносин в Україні, які пов'язані з недосконалістю та незавершеністю нормативно-правової бази, зловживаннями посадових осіб, несистемним контролем використання земель з боку держави. Запропоновано напрями детінізації земельних відносин у контексті земельної реформи.

Досліджено загальноправову характеристику основ регулювання ринку земель (РЗ) у сучасній Україні. З адміністративно-правового погляду, надано визначення публічного регулювання РЗ, запропоновано класифікацію його основних принципів. Виокремлено ключові етапи розвитку інституту адміністративно-правового регулювання РЗ в Україні. Наведено авторське бачення, з юридичного погляду, РЗ і його інфраструктури. Охарактеризовано систему органів публічного управління РЗ. Проаналізовано форми, методи та принципи діяльності органів публічного управління у сфері РЗ. Сформульовано визначення, висвітлено характерні особливості діяльності органів публічного управління щодо регулювання РЗ. Запропоновано основні нормативно-правові й організаційні напрями покращення діяльності органів публічного управління у сфері РЗ.

Теоретично узагальнено підходи до визначення сутності поняття "ринок земель", виявлено його основні структурні елементи. Обґрунтовано функціонування трьох механізмів (правового, адміністративно-організаційного, економічного), кожен з яких становить окрему підсистему в системі державного регулювання ринку земель. Досліджено зарубіжний досвід державного регулювання земельно-ринкових відносин, визначено можливості його запровадження в Україні. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративно-організаційного й економічного механізмів державного регулювання ринку земель в Україні. Розроблено концептуальну модель регулювання ринку земель, яка передбачає передачу на місцевий рівень низки функцій і повноважень щодо розпорядження землями державної власності. Обґрунтовано необхідність організації проведення електронних земельних торгів органами місцевого самоврядування, регламентації процесу підготовки до проведення земельних торгів, організації планування використання й охорони земель.