Проведено комплексне дослідження інституту недоговірних відносин з відшкодування шкоди, завданої службовими особами органів внутрішніх справ та визначено напрями його правового забезпечення. Розглянуто елементи, причини виникнення та правову природу відносин з відшкодування шкоди, завданої службовими особами ОВС. Розкрито зміст понять "службова особа", "посадова особа", "правомірна шкода", "відповідальність без вини". Визначено співвідношення загальних і спеціальних норм, що регулюють відносини з відшкодування шкоди, завданої службовими особами органів внутрішніх справ. Розглянуто особливості підстав виникнення даних відносин та випадки правомірного завдання шкоди, наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.

Висвітлено історичний розвиток цивільно-правових деліктних зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди. Сформульовано та запропоновано рекомендації з удосконалення практики правозастосування у справах про відшкодування шкоди, заданої діями (актами) органів внутрішніх справ України. Обгрунтовано правову суть обов'язку держави щодо відшкодування шкоди, завданої даними органами, необхідність створення джерел фінансування витрат на відшкодування такої шкоди. Наведено пропозиції щодо вдосконалення підстав та порядку відшкодування моральної шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України з урахуванням мінімальної заробітної плати та втрат на ринку праці.

Досліджено інститут відшкодування у позасудовому порядку шкоди, завданої діями чи бездіяльністю держави, її органів, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування. Проаналізовано чинне законодавство у сфері відшкодування шкоди, завданої публічною адміністрацією, наведено основні моделі такого відшкодування в позасудовому порядку, описано зарубіжний досвід у цій сфері правовідносин. Результатом дослідження є пропозиції щодо реформування профільного законодавства в Україні. У додатках наведено переклади витягів із галузевого іноземного законодавства, судової практики інших країн, профільні рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи.

Исследован институт возмещения во внесудебном порядке убытка, причиненного действиями или бездеятельностью государства, её органов, органов власти АР Крым и органов местного самоуправления. Проанализировано действующее законодательство в сфере возмещения убытка, причиненного публичной администрацией, приведены основные модели такого возмещения во внесудебном порядке, описан зарубежный опыт в этой сфере правоотношений. Результатом исследования являются предложения по реформированию профильного законодательства в Украине. В приложениях даны переводы извлечений из отраслевого зарубежного законодательства, судебной практики других стран, профильные рекомендации Комитета Министров Совета Европы.

Наведено визначення правової природи відносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої громадянинові службовими особами ОВС України, в контексті висвітлення поняття й елементів зобов'язання з відшкодуванням цієї шкоди та співвідношення цивільно-правового захисту порушеного права та відповідальності за завдану шкоду. Розкрито особливості вини як суб'єктивної підстави відповідальності. Розглянуто різні випадки відшкодування досліджуваної шкоди та надано науково обгрунтовані висновки та пропозиції щодо удосконалення цивільного законодавства та практики його застосування у цій сфері.

Визначено поняття майнової та моральної шкоди в контексті деліктних відносин з участю органів дізнання та досудового слідства. Досліджено зміст протиправної поведінки органів дізнання та досудового слідства, яка проявляється у вигляді дій (бездіяльності), рішень названих правоохоронних органів. Встановлено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Остання повинна бути в об'єктивному зв'язку з протиправною поведінкою органів дізнання та досудового слідства. Визначено коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства. Суб'єктом відповідальності за шкоду, завданої органами дізнання та досудового слідства, повинна бути держава. Тому недоцільно диференціювати відповідальність в сфері правоохоронної діяльності: окремо держави й органів дізнання, досудового слідства. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення механізму цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану органами дізнання та досудового слідства.

Мають місце в Україні непоодинокі випадки порушень прав громадян органами досудового слідства, прокуратури та суду, що завдали значної шкоди здоров'ю, честі, діловій репутації особи, але вдало вклались в межі норм, що позбавляють особу права на компенсацію. Метою роботи є дослідження природи самообмови як підстави, що позбавляє особу права на відшкодування шкоди в кримінальному судочинстві, а також запропонувати зміни до діючого законодавства з урахуванням норм міжнародного права. Відмова у відшкодуванні шкоди внаслідок самообмови виявляється вимогою невідповідною щодо справедливості, компенсації шкоди і в залежності від справи та характеру дій особи, що відносяться до самообмови, можливі на розсуд суду такі дії: компенсація, реституція або соціальна допомога. Встановлюючи самообмову підставою, що позбавляє особу права на відшкодування шкоди, держава не створила надійного та діючого механізму захисту людини від існуючого беззаконня. Тому доцільно виключити ч. 4 ст. 1176 Цивільного кодексу України, що визначає самообмову підставою, яка позбавляє права особи на відшкодування завданої їй шкоди в кримінальному судочинстві.

Досліджено правову природу та умови відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та (або) службовими особами. Вивчено особливості загальних та спеціальних умов відшкодування шкоди, завданої суб'єктами владних повноважень. Розглянуто спеціальні випадки відшкодування шкоди, завданої у разі реалізації державно-владних повноважень, а також порядок відшкодування такої шкоди.

Досліджено правову конструкцію відповідальності нотаріуса за цивільним правом України. Виявлено її особливості. Сформульовано визначення поняття цивільно-правової відповідальності нотаріуса. Приділено увагу складу цивільного правопорушення, що є підставою деліктної відповідальності нотаріуса. Визначено найтиповіші правопорушення нотаріуса, за які настає його відповідальність, зокрема у разі порушення таємниці вчинюваних нотаріальних дій і порядку вчинення нотаріальних дій. Проаналізовано особливості відповідальності за заподіяння нотаріусом немайнової (моральної) шкоди. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України.