Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)213.15

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.784 + Х839(4УКР)213.15

Рубрики:

Реабілітація. Відшкодування шкоди невинно засудженим

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)213.15:Ц

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)213.15

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено й обгрунтовано теоретичні основи зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду. Проаналізовано суть поняття, типологію та зміст зазначених зобов'язань. Увагу приділено загальній характеристиці таких зобов'язань, визначено їх місце в системі зобов'язань. Розглянуто особливості суб'єктів зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, а також специфіку підстав (умов) їх виникнення. Детально проаналізовано категорії незаконності рішень, дій чи бездіяльності суду як підстави виникнення зазначених зобов'язань, порядок і обсяг відшкодування шкоди, завданої цими суб'єктами. Наведено пропозиції стосовно вдосконалення норм чинного законодавства й узгодження положень Цивільного кодексу України, а також цивільного процесуального й адміністративного процесуального законодавства України.

З'ясовано характерні особливості зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди службовими особами митних органів, запропоновано об'єднати їх до комплексного інституту компенсації шкоди, завданої даними особами. Обгрунтовано тезу щодо необхідності сформування у сучасному цивільному праві України диференційовану за суб'єктивними та об'єктивними критеріями систему зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, зокрема службовими особами митних органів. Розвинуто положення щодо сучасної концепції цивільного законодавства України, згідно з якою чітко розрізняються два зовнішньо подібні інститути: відповідальність за завдання шкоди іншій особі та зобов'язання, які полягають у її відшкодуванні (компенсації) за умов безвинності постраждалого. Відзначено про існування у цивільному праві України декількох різновидів зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди службовими особами митних органів у процесі виконання ними службових обов'язків у широкому значенні цього поняття, спеціальних владних (управлінських) функцій, а також функцій органів дізнання. Установлено необхідність удосконалення змісту деяких норм щодо деліктних зобов'язань у Цивільному кодексі України 2003 р., термінології та позначення окремих правових категорій у цій сфері.

Вперше визначено праце-правову природу інституту матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ. Обгрунтовано необхідність прийняття окремого Закону України "Про матеріальну відповідальність працівників органів внутрішніх справ" і розкрито зміст цього закону. Вдосконалено понятійний апарат інституту матеріальної відповідальності працівників правоохоронних органів і розглянуто її види. Наведено пропозиції щодо вдосконалення процедури відшкодування шкоди, заподіяної працівниками органів внутрішніх справ, запропоновано способи відшкодування. Подано нове тлумачення обставин, за яких працівники органів внутрішніх справ звільняються від матеріальної відповідальності.

Розкрито поняття права громадянина на судовий захист прав і законних інтересів громадян у зв'язку із заподіянням їм шкоди органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, форми захисту, галузеву природу правовідносин, основні проблеми та перспективи розвитку цього інституту. Розглянуто дію процесуального механізму відновлення порушених прав громадян у деліктах, з метою виявлення особливостей властивої для даної категорії справ. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення інституту судового відшкодування шкоди, заподіяної громадянину органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.

Здійснено аналіз суб'єктного складу зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових та службових осіб органів податкової служби України. Досліджено характерні ознаки безпосереднього заподіювача шкоди, що не є суб'єктом зобов'язання. Акцентовано увагу на розгляд питань про конкретний механізм та джерела відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службових осіб органів Державної податкової служби України. Зроблено висновок, що відповідно до ст. 1174 ЦК України держава відповідає за своїми цивільно-правовими зобов'язаннями на загальних підставах перед фізичними та юридичними особами усім належним їй майном, але реальнішим об'єктом для стягнення з боку кредиторів держави залишаються тільки кошти бюджету, за умови, що такі витрати законодавчо передбачені та фактично виділені.

Розглянуто питання відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями (бездіяльністю) органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб під час здійснення повноважень, інституту відповідальності держави перед особою та визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Заподіяння шкоди державними органами, органами місцевого самоврядування, а також їх посадовими особами належить до спеціальних деліктів і є окремим видом відповідальності.

Проаналізовано склад цивільного правопорушення, вчиненого суб'єктом владних повноважень, та його доведення в адміністративному судочинстві з метою відшкодування моральної шкоди.

Увагу приділено актуальній для правової науки та юридичної практики проблемі - відповідальності держави за шкоду, заподіяну органами публічної влади суб'єктам господарювання, крізь призму євроінтеграції. Досліджено поняття та межі дії принципу взаємної відповідальності держави та суб'єктів господарювання, напрями та механізми його реалізації. Наведено психолого-правовий аналіз поняття "заподіяння шкоди внаслідок протиправних дій органів публічної влади" та врегулювання питань відшкодування заподіяної шкоди в національному законодавстві. Вивчено практику Європейського суду з прав людини, дотичну до досліджуваних питань. З'ясовано значення судово-психологічної експертизи для встановлення моральної шкоди, заподіяної суб'єкту господарювання.

Досліджено зобов'язання відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної судом. Розкрито питання, пов'язані з визначенням генези, правової природи та галузевої належності відносин відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної судом, а також особливостей, умов виникнення і динаміки зобов'язань по відшкодуванню (компенсації) такої шкоди. За результатами дослідження положень міжнародно-правових актів, чинного законодавства України та законодавства зарубіжних держав, вітчизняної і зарубіжної правової доктрини, практики вітчизняних, зарубіжних і міжнародних судових установ у сфері відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної органами судової влади, визначено ключові тенденції розвитку правової доктрини, законодавства і правозастосовної практики у даній сфері, а також розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в частині усунення недоліків у правовому регулюванні відносин відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної судом.