Досліджено правове регулювання дилерської діяльності (ДД). Доведено, що дилер набуває товари у власність від свого імені як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому не є посередником з правової точки зору. Виділено ознаки ДД і сформульовано визначення поняття ДД. Здійснено структуризацію змісту ДД як господарсько-торговельної діяльності на торговельну та допоміжну складові. Торговельна складова ДД полягає у набутті дилером товару у власність з метою подальшого продажу. Допоміжна складова полягає у розширенні дилерської мережі, технічній підтримці споживачів, наданні інших послуг. Розкрито поняття, особливості та структуру дилерських правовідносин. Розглянуто особливості та види договорів, що регулюють ДД. Висвітлено форми здійснення ДД на різних ринках. Узагальнено та систематизовано зарубіжний досвід правового регулювання ДД. Сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення положень господарського законодавства щодо регулювання ДД в Україні.

Досліджено теоретичні питання порядку здійснення дистриб'юторської діяльності, її видів, суб'єктів, умов дистриб'юторського договору. Охарактеризовано основний поняттєвий апарат дистриб'юторської діяльності та запропоновано відповідні визначення. Окрему увагу приділено правовому регулюванню дистриб'юторської діяльності в іноземних країнах із метою запозичення досвіду й засад правової регламентації порядку та умов її здійснення, визначення основних понять і встановлення її відмінностей від суміжних видів господарської діяльності. Дослідження цього питання проведено на підставі аналізу внутрішніх нормативних актів іноземних країн та міжнародних документів. У роботі використано надбання теоретичних розробок і досліджень проблем дистриб'юції представниками економічних наук, що послужило підґрунтям для виділення видів дистриб'юції, з'ясування її структури, зв'язків між суб'єктами тощо. Вперше визначено дистриб'юторську діяльність як різновид господарсько-торговельної діяльності, яка здійснюється у формі оптової торгівлі, на договірних засадах суб'єктами господарювання, один з яких є виробником (імпортером) товару, другий - дистриб'ютором, на підставі узгодженої між ними стратегії щодо просування та реалізації товару на визначеному регіональному ринку. Зауважено, що ця позиція ґрунтується на аналізі поняття дистиб'юторської діяльності з позицій економіки, маркетингу й права, практики її здійснення та наукових поглядів на проблематику її визначення.