Розглянуто теоретичні та правові проблеми забезпечення службової інформації (СІ) в Україні. Визначено поняття "службова інформація" та виокремлено її основні ознаки. Охарактеризовано стан національного законодавства та міжнародно-правові стандарти у сфері СІ. Виокремлено основні недоліки нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері СІ в Україні. Класифіковано основні наукові підходи щодо удосконалення правового забезпечення СІ в Україні та запропоновано необхідність розроблення та ухвалення пакета нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері інформації з обмеженим доступом: Закону України "Про інформацію з обмеженим доступом", Стратегії захисту інформації з обмеженим доступом, Доктрини захисту окремих видів інформації з обмеженим доступом, зокрема СІ, та зрештою - Інформаційного кодексу України, де окремим розділом запропоновано закріпити основні положення забезпечення інформації з обмеженим доступом, у межах якого розкрити концептуальні засади нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері СІ України.

Проведено аналіз існуючих моделей організації віддаленого медичного обслуговування, що проводиться при відсутності можливості прямих консультацій лікаря за стаціонарних умов. Визначено основні напрямки розвитку інформаційно-телекомунікаційних систем медичного призначення. Проведено дослідження організації захищеного каналу зв'язку між лікарем, хворим та лікарем-консультантом, що знаходиться в стаціонарних умовах шпиталю. Розроблено загальну структурно-логічну та структурно-аналітичну модель системи захисту медичної інформації, яка передається через мережу GSM. Розроблено модель побудови безпровідного терміналу підтримки GSM зв'язку з вбудованою системою сучасного криптографічного захисту з використанням вдосконаленого протоколу Діффі-Хеллмана та протоколу AES-256 в режимі OFB для забезпечення надійної передачі конфіденційної медичної інформації на базі використання криптографії еліптичних кривих.

Здійснено ретроспективний аналіз історичного аспекту процесу становлення, формування та розвитку законодавства про адвокатську таємницю, виокремлено й охарактеризовано шість етапів цього процесу. Досліджено поняття й ознаки адвокатської таємниці як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Охарактеризовано сучасний стан нормативно-правового регулювання відносин конфіденційності сторін договору про надання правової допомоги. Значну увагу приділено вивченню змісту адміністративно-правового забезпечення адвокатської таємниці. Здійснено адміністративно-правову характеристику суб'єктів збереження адвокатської таємниці, запропоновано авторську класифікацію цих суб'єктів. Класифіковано й охарактеризовано адміністративно-правові засоби забезпечення адвокатської таємниці, форми та методи діяльності адвоката щодо її забезпечення. За результатами порівняльної характеристики світових стандартів режиму адвокатської таємниці з українськими аналогами виокремлено напрями запозичення зарубіжного досвіду у вітчизняну правову систему. Розглянуто проблему реформування адміністративно-правового забезпечення адвокатури, зокрема питання усунення наявних недоліків і колізій законодавства. Запропоновано низку змін у закони, кодекси, підзаконні нормативні акти, у тому числі щодо шляхів удосконалення взаємодії адвокатури з іншими державними органами у сфері охорони адвокатської таємниці.