Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4УКР)251.31

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4УКР)251.3

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Комплексно досліджено теоретичні та практичні питання запобіжних заходів (ЗЗ) у трудовому праві України за умов переходу держави до ринкової економіки. ЗЗ розглянуто як передбачені трудовим законодавством оперативні примусові заходи, що застосовуються з метою припинення або запобігання неправомірній поведінці чи іншим шкідливим наслідкам, а також мінімізації впливу правопорушень або інших негативних чинників і забезпечення життя, здоров'я та безпеки працівників. Залежно від способу впливу вирізнено заходи організаційного характеру (відсторонення від роботи, попередження щодо непродуктивного використання працівниками робочого часу, тимчасове зупинення роботи виробництва, підрозділів або окремих працівників) і матеріального характеру (позбавлення працівників заохочувальних виплат, запобігання розкраданню майна роботодавця, недопущення працівників до роботи на підприємство під час страйку). Наведено рекомендації щодо удосконалення чинного вітчизняного трудового законодавства та правозастосовної практики з питань використання ЗЗ у трудовому праві.

Доведено, що основне завдання трудового законодавства - збалансувати взаємовідносини працівника та роботодавця так, щоб вони не обмежували один одному свободу вибору трудових правовідносин. Вільний характер праці, свобода трудового договору спричинили необхідність закріпити в законодавстві конкретних підстав звільнення з роботи та надати сторонам даного правочину права ініціювати його припинення. Обстоюється позиція, що прогулом слід вважати відсутність працівника на робочому місці без поважних причин, тоді як термін "робота" в першу чергу пов'язаний з виконанням останньою своїх трудових обов'язків на робочому місці, а не з перебуванням на території підприємства. Обгрунтовано, що для звільнення керівника підприємства (установи, організації) за винні дії, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати, цілком достатньо застосування п. 1 ст. 41 КЗпП України. Сформульовано численні пропозиції та рекомендації з вдосконалення правового регулювання звільнення за одноразове порушення трудових обов'язків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4УКР)251.3

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4УКР)251.3

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено поняття "відсторонення від роботи", здійснено класифікацію підстав відсторонення працівника від роботи. Розглянуто випадки відсторонення від роботи з ініціативи осіб, що не є стороною трудових правовідносин.

Доведено, що дисциплінарна відповідальність у трудовому праві - це застосування правомочними органами в порядку, передбаченому трудовим законодавством, до працівника, який учинив дисциплінарний проступок, заходу дисциплінарного стягнення у виді обмежень особистого, майнового або організаційного характеру. Визначено, що стадіями притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є перевірка даних про наявність підстав для зазначених дій і для порушення дисциплінарного провадження, розгляд дисциплінарної справи, установлення дисциплінарної відповідальності, її реалізація, оскарження дисциплінарної відповідальності. Обгрунтовано, що для більш повного врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, обставин, за яких його вчинено, й попередньої роботи працівника необхідно законодавчо надати роботодавцеві право застосовувати до працівника, який порушив трудову дисципліну, один з таких заходів стягнення, як зауваження, догана, сувора догана або звільнення. З метою уніфікації правозастосовної практики доведено необхідність законодавчого закріплення переліку тих підстав звільнення працівників, що є наповнення такого переліку.

Сформульовано поняття прокурорського працівника та визначено особливості правового становища, яке відрізняє його від інших категорій працівників. Виявлено критерії диференційованого підходу до регулювання трудових відносин прокурорських працівників. Досліджено особливості виникнення, зміни та припинення трудових відносин з прокурорськими працівниками. Розмежовано поняття заробітної плати та грошового утримання як особливої форми оплати праці прокурорських працівників. Проведено класифікацію видів заохочень та матеріального забезпечення прокурорських працівників. Проаналізовано специфіку правового регулювання трудового розпорядку в органах прокуратури, дисципліни праці та підстав дисциплінарної відповідальності прокурорських працівників. Внесено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання праці прокурорських працівників, внесення змін до окремих статей КЗпП України, Закону України "Про прокуратуру" та прийняття нових нормативно-правових актів.

Проаналізовано юридичну природу та особливості дисциплінарної відповідальності працівників, суть та склад дисциплінарною проступку, його відмінність від інших видів правопорушень. Сформульовано нормативні засади притягнення до дисциплінарної відповідальності. Наведено класифікацію підстав дисциплінарної відповідальності, особливості притягнення до відповідальності суддів, правоохоронців, державних службовців. Здійснено історичний та порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо підстав і порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, виокремлено оптимальні зарубіжні норми, придатні для впровадження у вітчизняне законодавство. Розкрито поняття та структуру дисциплінарного провадження, виділено його основні стадії. Розроблено пропозиції з удосконалення правового регулювання дисциплінарної відповідальності.

Досліджено проблемні аспекти матеріальної відповідальності працівників транспорту. На основі аналізу норм чинного законодавства здійснено теоретичне дослідження правового регулювання матеріальної відповідальності працівників транспорту та акцентовано увагу на потребах удосконалення норм, якими регулюється дане питання.

Досліджено правову природу матеріальної відповідальності роботодавця. Вивчено сутність категорії "матеріальна відповідальність" та її місце серед основних видів юридичної відповідальності. Визначено, що з правовою природою матеріальної відповідальності сторін трудового договору тісно пов'язано питання галузевої належності матеріальної відповідальності. Обгрунтовано, що матеріальну відповідальність сторін трудового договору слід визначати як самостійний різновид юридичної відповідальності. Сформульовано визначення понять "роботодавець", "матеріальна відповідальність роботодавця", "підстава матеріальної відповідальності роботодавця". Обгрунтовано, що підставою настання матеріальної відповідальності роботодавця виступає трудове матеріальне правопорушення. Вивчено закордонний досвід регулювання матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин і доцільність його імплементації до національного законодавства України. Надано практичні рекомендації та наукові пропозиції щодо подальшого розвитку й удосконалення правового регулювання матеріальної відповідальності роботодавця як сторони трудового договору в трудовому законодавстві України.

Розглянуто особливості матеріальної відповідальності поліцейських, які відокремлюють її від цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності. Зазначено недоліки сучасного нормативно-правового регулювання матеріальної відповідальності поліцейських.

Мета роботи - дослідити особливості суб'єктного складу дисциплінарної відповідальності за корупційні правопорушення, що передбачена трудовим законодавством України. Досліджено документальний аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавальноаналітичний та ін. Узагальнено суб'єктний склад дисциплінарної відповідальності за корупційні правопорушення, що передбачена трудовим законодавством України. Обговорено правову природу явища корупції, проблеми корупційних проявів у трудових відносинах та шляхи їх подолання.

Доведено, що для розмежування матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом визначальними є критерії такої диференціації, як аналіз норм чинного трудового законодавства. Серед основних критеріїв диференціації матеріальної відповідальності працівників виділяються: кількісний склад суб'єктів, порядок визначення розміру завданої шкоди, можливість укладення договору щодо повної матеріальної відповідальності. З'ясовано правову природу договірної матеріальної відповідальності працівників. Встановлено її суттєві ознаки. Проведено її розмежування із суміжними юридичними явищами. Окреслено підставу й умови договірної матеріальної відповідальності й охарактеризовано порядок притягнення до неї. Проаналізовано обставини, що виключають договірну матеріальну відповідальність працівника. Обгрунтовано необхідність у закріпленні на законодавчому рівні обов'язків роботодавця під час прийняття на роботу та перед укладенням договору щодо матеріальної відповідальності: перевірити рівень підготовленості працівника до роботи за зазначених умов; ознайомити працівника з необхідними нормативними актами й іншими документами, які регулюють приймання, зберігання, транспортування, розміщення тих чи інших видів майна; з метою підвищення рівня знань і навичок працівників провести теоретичні та практичні заняття, на яких ознайомити їх з методами та прийомами обслуговування товарно-матеріальних або грошових цінностей.

Здійснено аналіз чинного законодавства України в сфері регулювання зазначеного виду матеріальної відповідальності (МВ) працівників та обгрунтовано можливість його удосконалення. Визначено випадки притягнення працівника до повної МВ, а також підстави та умови її застосування. Надано визначення категоріально-понятійного апарата: "повна МВ працівників", "підстави повної МВ працівників", "умови повної МВ працівників", "договір про повну МВ працівників", "шкода, заподіяна працівником", "правове регулювання повної МВ працівників". Внесено конкретні пропозиції й рекомендації щодо удосконалення правового регулювання повної МВ працівників.

Мета роботи - дослідити особливості суб'єктного складу дисциплінарної відповідальності за корупційні правопорушення, що передбачена трудовим законодавством України. Досліджено документальний аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавальноаналітичний та ін. Узагальнено суб'єктний склад дисциплінарної відповідальності за корупційні правопорушення, що передбачена трудовим законодавством України. Обговорено правову природу явища корупції, проблеми корупційних проявів у трудових відносинах та шляхи їх подолання.

Проаналізовано відповідальності посадових осіб підприємства за порушення законодавства у сфері праці. З'ясовано сутність трудоправового статусу посадових осіб (ПО) підприємства. Визначено поняття відповідальності ПО підприємства за порушення законодавства у сфері праці, охарактеризовано його ознаки. Досліджено дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальності ПО підприємства. Виокремлено особливості кожного з цих видів відповідальності ПО підприємства за порушення законодавства у сфері праці. Визначено проблеми відповідальності ПО підприємства за порушення законодавства у сфері праці та надано пропозиції щодо їх вирішення. Проаналізовано позитивний зарубіжний досвід відповідальності ПО підприємства за порушення законодавства у сфері праці, виокремлено напрями його запозичення в Україну.

Досліджено проблематику порушень трудових прав (ТП) працівників у сучасних умовах. Проведено ретроспективний аналіз генези соціально-правового становища людини у сфері праці. Визначено поняття та здійснено класифікацію порушень ТП працівників. Виокремлено системно-функціональні причини порушень ТП працівників в Україні. Охарактеризовано окремі види порушень ТП. Досліджено практично-правові аспекти порушення ТП працівників в індивідуальних трудових правовідносинах, проблеми реалізації виробничої демократії в колективних трудових правовідносинах. Установлено проблеми правового регулювання юридичної відповідальності роботодавців за порушення ТП працівників в України. Констатовано необхідність визначення чіткого правового порядку матеріальної відповідальності роботодавців і відшкодування моральної шкоди, заподіяної в трудових відносинах працівникам. З'ясовано особливості законодавчого забезпечення захисту ТП працівників у країнах ЄС. Проаналізовано тенденції реформування законодавства про працю в країнах Європейської спільноти.

У даній роботі на фоні трансформації суспільного життя відповідно до цілей та принципів побудови демократичної, правової, соціальної держави, розвиток на цій підставі зовсім іншого, що відповідає цивілізованим стандартам, правового забезпечення трудової діяльності прямо й опосередковано досліджено теоретико-правові питання щодо проблем матеріальної відповідальності працівників за трудовим законодавством України та шляхи їх вирішення. Такі питання стосуються нормативного регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Зазначено, що питання юридичної відповідальності також підлягають фундаментальному переосмисленню через наявність широкого кола проблем практичного характеру. Окреслено особливості правової регламентації матеріальної відповідальності в чинному законодавстві України, визначено особливості правового регулювання матеріальної відповідальності працівників за трудовим законодавством України. Розглянуто різні наукові підходи щодо наукового обгрунтування питання матеріальної відповідальності, вдосконалення трудового законодавства, яке повинно бути спрямлвано на: дотримання принципу соціальної справедливості (притягнення до матеріальної відповідальності у суворій відповідності до закону); підпорядкування трудових відносин закону вартості у відносинах із матеріальної відповідальності, що зумовлено наявністю майнового елемента; зменшення розміру матеріальної відповідальності залежно від вини, майнового стану сторони, яка заподіяла матеріальну шкоду; перевагу міжнародного права над внутрішніми нормами, що регулюють матеріальну відповідальність; реалізацію матеріальної відповідальності працівників у межах окремих охоронних правовідносин із матеріальної відповідальності, які слід розглядати як тісно пов'язані з трудовими правовідносинами і такі, що випливають із них; реалізацію у межах цих правовідносин конкретних заходів відповідальності. У роботі зазначено, що в цілому існуючий порядок притягнення працівника до матеріальної відповідальності потребує наукового обгрунтування і правового врегулювання таким чином, щоб інститут матеріальної відповідальності щонайкраще виконував свою відшкодувальну функцію й водночас мав найбільший превентивний і виховний вплив.