Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4Укр)22

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми правового регулювання відпусток в Україні. Досліджено процес формування поняття "відпустка" в юридичній науці та історію розвитку вітчизняного законодавства про відпустки. Проаналізовано міжнародно-правові акти та зарубіжне законодавство з питань надання та тривалості відпусток. Визначено правові дефініції, наведено класифікацію та встановлено особливості різних видів відпусток. Наведено конкретні пропозиції щодо реформування трудового законодавства.

Рассмотрены проблемы правового регулирования отпусков в Украине. Исследованы процесс формирования понятия "отпуск" в юридической науке и история развития отечественного законодательства об отпусках. Проведен анализ международно-правовых актов и зарубежного законодательства по вопросам получения и продолжительности отпусков. Определены правовые дефиниции, предложена классификация и установлены особенности разных видов отпусков. Сформулированы конкретные предложения по реформированию трудового законодательства.

Досліджено сучасний стан правового регулювання часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ України. Надано класифікацію видів робочого часу і відпочинку, розглянуто їх законодавче забезпечення. Особливу увагу приділено з'ясуванню режиму робочого часу як гаранта реалізації права на відпочинок працівників органів внутрішніх справ. Визначено особливості правового регулювання відхилень від нормальної тривалості робочого часу, проаналізовано принципи регулювання щорічних та додаткових відпусток, а також відпусток без збереження заробітної плати в системі МВС України. Досліджено сучасний досвід правового регулювання робочого часу і відпочинку в розвинених зарубіжних країнах, визначено шляхи його використання у вітчизняному законодавстві.

Освещено современное состояние правового регулирования времени отдыха сотрудников органов внутренних дел Украины. Предложена классификация видов рабочего времени и отдыха, рассмотрено их законодательное обеспечение. Особенное внимание уделено определению режима рабочего времени как гаранта реализации права на отдых сотрудников органов внутренних дел. Установлены особенности правового регулирования отклонений от нормальной продолжительности рабочего времени, проанализированы принципы регулирования ежегодных и дополнительных отпусков, а также отпусков без сохранения заработной платы в системе МВД Украины. Исследован современый опыт правового регулирования рабочего времени и отдыха в развитых зарубежных странах, определены пути его применения в отечественном законодательстве.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4Укр)22

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено періодизацію розвитку законодавства України про відпустки: 1917 - 1922 рр., 1922 - 1940 рр., 1941 - 1945 рр., 1946 - 1970 рр., 1971 - 1991 рр., 1991 - 2002 рр. Визначено місце відпустки в системі трудових правовідносин. До основного індивідуального трудового правовідношення необхідно віднести щорічну відпустку, а до суміжних правовідносин - додаткову відпустку у зв'язку з навчанням, творчу, соціальну. Відпустку без збереження заробітної плати можна відносити як до основного, так і до суміжних індивідуальних трудових правовідносин. Внесено пропозиції щодо визначення понять: "щорічна основна відпустка", "щорічна додаткова відпустка", "творча відпустка", "соціальна відпустка", "відпустка без збереження заробітної плати". Доведено доцільність приведення норм національного законодавства відповідно до конвенцій МОП. Запропоновано диференціації відпусток: щорічної, учбової, творчої, соціальної. Визначено тривалість щорічної відпустки сезонним і тимчасовим працівникам.

Розглянуто проблеми правового регулювання часу відпочинку за законодавством України. Здійснено теоретичний аналіз категорій "відпочинок", "час відпочинку", "вільний час", "неробочий час", "святкові й неробочі дні", "дні державних і релігійних свят", "відпустка", "щорічна відпустка", "соціальна відпустка", "відпустка без збереження заробітної плати". Час відпочинку розглянуто як регламентоване трудовим законодавством і локальними нормативними актами право кожного працюючого на проміжок часу, який надається роботодавцем, протягом якого людина звільняється від виконання своїх трудових обов'язків та який вона може використовувати на власний розсуд. Визначено види часу відпочинку й охарактеризовано їх нормативно-правове забезпечення. Досліджено особливості правової регламентації відпусток на сучасному етапі розвитку трудового законодавства України.

Визначено основні теоретичні засади правового регулювання часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ у системі трудового права. Висвітлено історію становлення та розвитку законодавства про час відпочинку працівників міліції. Наведено класифікацію часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ та визначено її значення. Охарактеризовано сучасний стан нормативного забезпечення регулювання відпусток працівників міліції. Визначено основні гарантії права на відпустку працівників органів внутрішніх справ. Охарактеризовано основні види відпусток, що надаються працівникам органів внутрішніх справ. Висвітлено міжнародний досвід правового регулювання відпусток. Розроблено пропозиції щодо систематизації норм, що регулюють надання відпусток працівникам органів внутрішніх справ.

Проаналізовано наукові погляди, вітчизняне законодавство, міжнародний і зарубіжний досвід щодо порядку й умов надання працюючим щорічних відпусток. Простежено процес становлення та розвитку явища "щорічні відпустки". Обгрунтовано тезу, що використання працівником щорічної відпустки є його обов'язком, за невиконання якого до нього можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності. Виокремлено ознаки щорічних відпусток, на підставі чого сформульовано таку дефініцію: щорічна відпустка - це оплачувана відпустка, що надається працівникові для відпочинку й відновлення працездатності за відпрацьований робочий рік, право на яку виникає на початку кожного робочого року, починаючи з першого, і строки якої визначаються за погодженням між роботодавцем та працівником. Доведено, що для надання основних подовжених щорічних відпусток слід керуватися суб'єктними підставами диференціації, а для додаткових - об'єктивними. Конкретизовано процедуру позначення строків надання щорічної відпустки. На підставі здобутих теоретичних результатів сформульовано ряд доповнень до окремих законодавчих актів і розроблено Проект глави "Щорічні відпустки", який може бути використано в роботі над новим ТК України.

Досліджено правове регулювання часу відпочинку за законодавством України у порівняльно-правовому аспекті з міжнародними й європейськими трудовими стандартами, законодавством зарубіжних країн. Проаналізовано етапи становлення та розвитку вчення про час відпочинку у науці трудового права. Визначено поняття й ознаки часу відпочинку як трудоправової категорії. Охарактеризовано види часу відпочинку. З'ясовано юридичну природу та структуру права на відпочинок як суб'єктивного трудового права. Досліджено міжнародні та європейські стандарти часу відпочинку на предмет відповідності ним положень чинного трудового законодавства та проекту ТК України у цій сфері. Вивчено зарубіжний досвід правової регламентації часу відпочинку. Визначено основні тенденції правового регулювання часу відпочинку за законодавством України у сучасний період. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення актів чинного трудового законодавства, проекту ТК України у сфері часу відпочинку з урахуванням міжнародних та європейських трудових стандартів, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4УКР)22 + Х879(4РОС)22

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Комплексно досліджено актуальні теоретичні та практичні проблеми адаптації трудового законодавства України про час відпочинку до законодавства ЄС. Визначено поняття та ознаки часу відпочинку. Сформульовано періоди розвитку нормативно-правового регулювання часу відпочинку працівників. Охарактеризовано сучасний стан нормативно-правового регулювання права працівників на відпочинок за трудовим законодавством України. Проаналізовано зарубіжний досвід нормативно-правового регулювання права працівників на відпочинок. Визначено напрями адаптації трудового законодавства України про час відпочинку до законодавства ЄС. Виокремлено шляхи вдосконалення адаптації трудового законодавства України про час відпочинку до законодавства ЄС.

Проаналізовано правове регулювання соціальних відпусток (СВ) в Україні. Досліджено правову природу СВ. Проаналізовано ретроспективу становлення та розвитку правового регулювання СВ, а також визначено особливості його сучасного стану в Україні. Здійснено розподіл видів СВ на групи, з'ясовано зміст кожної та розкрито специфіку. Здійснено теоретико-правову характеристику завдань і функцій правового регулювання СВ. Виокремлено класифікацію гарантій правового регулювання СВ та окреслено сутність системи принципів правового регулювання СВ. Встановлено проблеми правового регулювання СВ за сучасних умов, наведено шляхи їх вирішення. Сформовано напрями запозичення позитивного зарубіжного досвіду у досліджуваній сфері.

Досліджено правове регулювання відпусток для догляду за дитиною в Україні, Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії і Швеції. Автором було проведено порівняльний аналіз відпусток для догляду за дитиною та її можливих форм. Виявлено, що у Швеції декретні відпустки регулюються не лише законодавством, а й колективними договорами. В даному випадку, законодавство лише встановлює мінімальні норми, які не можуть бути обмеженими роботодавцями. Наголошено, що в Ісландії дана відпустка є складовою об'єднаної відпустки під назвою "відпустка у зв'язку з народженням", яка надається при народженні дитини, первинному усиновленні дитини віком до восьми років та прийняті дитини, яка не досягла восьмирічного віку на постійне виховання. Зазначено, що Ісландія є єдиною країною, трудове законодавство якої містить положення щодо передачі права на відпустку при неможливості піклування за дитиною протягом 24 міс. з дня її народження у разі: застосування проти нього заборони на піклування за дитиною; хворобу; тюремне ув'язнення; перебування в іншій державі, або нещасного випадку. Визначено, що серед порівняних скандинавських країн, найнижча та найбільша тривалість батьківської відпустки надається у Фінляндії - 154 календарних дні, та Швеції - до досягнення дитиною 18 місяців. Виявлено, що найдовший період виплати батьківської допомоги серед досліджених країн встановлений у Швеції (480 днів) та в Україні (36 місяців). Було зроблено висновок, що законодавство України в галузі соціальних відпусток є більш деталізованим у порівнянні з країнами скандинавської правової моделі. Зроблено акцент, що в 2021 р. було внесено зміни до трудового законодавства України, які зробили фундаментальний внесок у боротьбі з гендерною нерівністю шляхом забезпечення права на відпустку для догляду за дитиною не лише матері дитини, а й батьку, що є прямим доказом позитивного запозичення досвіду країн скандинавської правової сім'ї та наближення національного законодавства до стандартів європейського простору.