Проаналізовано Кримінальний кодекс України, який набрав чинності з 1 вересня 2001 р. Описано особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Наведено нормативно-правові акти, які повинні враховуватися у разі застосування статей Кодексу. Вміщено перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

Розглянуто основні прогалини у законодавстві про кримінальну відповідальність за "комп'ютерні" злочини. Обгрунтовано необхідність законодавчого закріплення правил кваліфікації сукупності злочинів. Проаналізовано проблеми негативного прояву латентності тексту Кримінального кодексу України (ККУ), законодавчого визначення співвідношення кримінальної відповідальності та покарання. Розглянуто процес запобігання злочинам як завдання ККУ. Висвітлено перспективи вдосконалення кримінально-правових засобів протидії рейдерству в Україні.

Рассмотрены основные пробелы в законодательстве об уголовной ответственности за "компьютерные" преступления. Обоснована необходимость законодательного закрепления правил квалификации совокупности преступлений. Проанализированы проблемы негативного проявления латентности текста Уголовного кодекса Украины (УКУ), законодательного закрепления соотношения уголовной ответственности и наказания. Рассмотрен процесс предупреждения как задача УКУ. Освещены перспективы усовершенствования уголовно-правовых средств противодействия рейдерства в Украине.

Подано науково-практичний коментар до Загальної частини Кримінального кодексу України. Розглянуто норми та теоретичні положення чинного кримінального законодавства. Увагу приділено видам і стадіям злочину, призначенню покарання, примусовим заходам медичного характеру та примусовому лікуванню, особливостям кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Приведен научно-практический комментарий к Общей части Криминального кодекса Украины. Рассмотрены нормы и теоретические положения действующего криминального законодательства. Уделено внимание видам и стадиям преступления, назначению наказания, принудительным мерам медицинского характера и принудительному лечению, особенностям криминальной ответственности и наказания несовершеннолетних.

Розглянуто основні теоретичні положення, що регламентують актуальні питання впровадження нового КПК України.

Розглянуто актуальність проблем, пов'язаних із реформуванням правоохоронних органів у світлі нового Кримінального процесуального кодексу України, з'ясовано позитивні риси і недоліки оновлення системи кримінального судочинства за новим Кодексом. Визначено статус і повноваження слідчого судді, розкрито роль прокуратури у зв'язку з прийняттям нового Кодексу, досліджено проблеми, пов'язані з упровадженням Єдиного реєстру досудових розслідувань. Проаналізовано стан і перспективи суду присяжних в Україні. Увагу приділено визначенню перспективних напрямів реформування системи правоохоронних органів в Україні.

Проаналізовано питання щодо розширення кола обставин, що виключають злочинність діяння. Розглянуто історичний аспект та сучасний стан законодавчого врегулювання обставин, які виключають злочинність діяння. Досліджено теоретичний зміст і зарубіжний досвід щодо кримінально-правового значення та законодавчого закріплення тих обставин, які відсутні в Кримінальному кодексі України.

Викладено деякі правові проблеми нового Кримінального процесуального кодексу, що вступив в силу з 19.11.2012 р.; протиріччя між статтями Закону України "Про судову експертизу" та новими Положеннями Кримінального процесуального кодексу України; порушення прав судово-медичного експерта згідно з новими Положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Мета роботи - розробка пропозицій щодо вдосконалення системи покарань України та окремих видів покарань, передбачених КК України на основі аналізу систем покарання за кримінальними кодексами деяких країн Європейського Союзу. Використано діалектичний метод пізнання, загальнонаукові та спеціальні методи. Запропоновано спростити систему покарань України відповідно до прикладу Франції, Італії, Королівства Нідерландів, змінити формулювання в законі діючих заходів кримінально-правового впливу згідно вимог міжнародного права. Обговорено пошук шляхів удосконалення системи покарань за КК України на основі досвіду європейських країн.

Розкрито питання закріплення ознак взаємовідносин між потерпілим та суб'єктом злочину. Проаналізовано норми Загальної частини Закону про кримінальну відповідальність. Аналіз взаємовідносин потерпілого та суб'єкта злочину, проведений на підставі загальнотеоретичних положень науки кримінології, психології та кримінального права, розроблених провідними вітчизняними та зарубіжними науковцями. Визначено значення фіксації ознак наявності зв'язку між потерпілим та суб'єктом злочину. Здійснено аналіз Загальної частини Кримінального кодексу України щодо фіксації в його нормах ознак зв'язку між потерпілим та суб'єктом злочину.

Наведено аргументи щодо комплексного (міждисциплінарного) характеру інституту обставин, що виключають злочинність діяння. Цей інститут включає обставини, передбачені не лише КК, а й іншими нормативно-правовими актами. Існують реальні перспективи законодавчого закріплення таких обставин в КК України, зокрема й згоди потерпілого. У результаті проведеного дослідження запропоновано зміни до розділу VIII Загальної частини КК України, а саме - наповнення новим змістом ст. 36 КК України щодо надання суду права визнавати такими, що виключають злочинність діяння, й інші обставини, які наразі не зазначені у цьому розділі.

Представлено статті Кримінального кодексу України, якими регламентується відповідальність медичних працівників, зокрема стоматологів, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Здійснено історичний аналіз становлення та розвитку інституту банкрутства в кримінальному законодавстві України. Проведено порівняльну характеристику сучасного кримінального законодавства щодо інституту банкрутства та Кримінального Кодексу України від 2001 р.

Проведено аналіз злочинів, вчинення яких, відповідно до міжнародних актів, підписаних та ратифікованих Україною, може виступати підставою застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Досліджено положення конвенцій Ради Європи та Організації Об'єднаних Націй, Кримінального кодексу та деяких інших законів України. На основі цього аналізу висловлюються пропозиції щодо приведення законодавства України у відповідність із положеннями міжнародних актів та розширення підстави застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Досліджено особливості виконання вироків судів іноземних держав, а саме приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України. Запропоновано критерії встановлення відповідності суспільно-небезпечних діянь, вказаних у вироках судів іноземних держав, із КК України. При визначенні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за злочин, вчинений громадянином України, засудженим судом іноземної держави, слід виділити встановлені фактичні обставини справи. Після чого потрібно вивести формулу кваліфікації відповідно до КК України, на підставі того, що в літературі іноді називають "фактичним складом злочину", з врахуванням впливу інститутів Загальної частини КК.

Докладно прокоментовано Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ зі змінами станом на 5 березня 2018 р., з посиланнями більше ніж на тисячу нормативно-правових актів. Максимально деталізовано юридичні ознаки складу злочину, виокремлено наукову, практичну, інформаційну частини коментування. Надано посилання на нормативні джерела суміжних галузей законодавства, зокрема конституційного, адміністративного, фінансового, господарського, цивільного та земельного. Здійснено системно-структурний аналіз загальнотеоретичних і галузевих понять, розкрито системні зв'язки між кримінально-правовими інститутами, статтями (нормами, складами злочинів), вміщеними у Кримінальному кодексі України та в інших нормативно-правових актах. Конкретизовано правовий матеріал, визначено вид і структуру кримінально-правових норм, розмежовано окремі склади злочинів. Викладено аналіз кожної статті (частини, пункту статті) з наведенням відповідних дефініцій, виділенням у змісті кожної норми статті (яка містить дві або більше норм) окремих ознак і логічних зв'язків, тлумаченням ознак правових норм.

Проаналізовано більше ніж 300 конвенцій, статутів, пактів, протоколів та інших міжнародних актів, а також на підставі узагальнення майже 3 тис. рішень Європейського суду з прав людини. Відібрано й наведено в кореляції зі статтями Кримінального кодексу України тексти (витяги з текстів) 211-ти міжнародних документів та 334 рішень Європейського суду з прав людини (з них 178 вперше опубліковані українською мовою). Зауважено, що міжнародні документи та судова практика супроводжуються авторськими доктринальними висновками (науково-практичним коментарем) щодо їх застосованості в контексті вітчизняного кримінального права.

Досліджено особливості виконання вироків судів іноземних держав, а саме приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України. Запропоновано критерії встановлення відповідності суспільно-небезпечних діянь, вказаних у вироках судів іноземних держав, із КК України. При визначенні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за злочин, вчинений громадянином України, засудженим судом іноземної держави, слід виділити встановлені фактичні обставини справи. Після чого потрібно вивести формулу кваліфікації відповідно до КК України, на підставі того, що в літературі іноді називають "фактичним складом злочину", з врахуванням впливу інститутів Загальної частини КК.

Розглянуто питання, пов'язані зі кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 146 КК України, а саме: викрадення людини, здійснюване протягом тривалого часу. "Тривалий час" є оціночним поняттям. А визначення оціночних ознак потрібно для того, щоб надати даній ознаці загальної конкретики, спрямування та зрозумілості меж використання. Автор вважає, що найбільш доречною є аргументована пропозиція щодо тлумачення поняття "протягом тривалого часу" у контексті кримінальної відповідальності за викрадення людини - це період часу понад три дні. Тому закріплення у чинному законодавстві аналізованої кваліфікуючої ознаки у такому викладі є необхідним.

Досліджено проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права про воєнні злочини в національне кримінальне законодавство України. Запропоновано авторське визначення воєнного злочину у кримінальному праві України. Визначено перелік воєнних злочинів, за вчинення яких установлено кримінальну відповідальність, запропоновано розмістити їх в окремому розділі Особливої частини Кримінального кодексу України. Проаналізовано ознаки складів воєнних злочинів на предмет їх змісту та відповідності чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Зроблено висновок про те, що Україна хоч і криміналізувала більшість воєнних злочинів, передбачених у міжнародному кримінальному праві, однак зміст чинних положень кримінального закону не дозволяє стверджувати, що вони відповідають положенням міжнародного кримінального права про відповідальність за воєнні злочини. Запропоновано авторські редакції статей Кримінального кодексу України про відповідальність за воєнні злочини.

Мета дослідження - новий проєкт Кримінального кодексу України а саме, що стосується встановлення правових підстав притягнення до кримінальної відповідальності за "Злочинне лідерство", метою також є дослідження поняття "Злочинне лідерство", та "Лідер". Методика. Методика включає всебічний комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Досліджуючи дану проблематику автором використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, системно-структурний, логіко-нормативний, порівняльно-правовий. Результати: в процесі дослідження визначено, що важливою, центральною фігурою злочинних угрупувань є лідер, він є центром злочинного середовища, керівником. Лідер згуртовує злочинну сім'ю в психологічному розумінні, надає її діяльності цілеспрямований та єдиний характер. Злочинна діяльність та прагнення до максимального злочинного прибутку потребує управління та координацію діянь учасників. Здійснюючи порівняльний аналіз дійшли висновку, що проєкт Кримінального кодексу України пропонує нову редакцію статті яка передбачає відповідальність за "Злочинне лідерство", тим самим виокремивши їх від давно відомих нам видів співучасті, за рахунок центральної фігури "лідера", який є координуючою фігурою всіх ланок злочинних груп та організацій. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, поняття лідер - той, хто веде, що йде попереду, завжди перемагає, с членом групи, всі учасники якої визнають його керівництво, покладаються на нього в прийнятті серйозних рішень і вирішенні важливих проблем, також досліджено поняття лідерство - це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху донизу, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Таким чином поняттям лідер та лідерство, відображені в кримінальному законі як феномен злочинності. Практична значимість. Результати дослідження в подальшому можуть бути застосовані в правотворчій діяльності для вдосконалення норм чинного кримінального законодавства, що передбачає захист прав та інтересів країни та суспільства від злочинних посягань збоку вищої касти "Злочинного лідерства", а також для подальшого наукового дослідження обраної проблематики.