Запропоновано нове визначення понять "причетність до злочину", "потурання злочину". Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки службового потурання злочину, його види, підстави та межі відповідальності. Наведено визначення службового потурання. Проаналізовано обставини, що виключають суспільну злочинність і протиправність невиконання обов'язку припинення злочину. Розглянуто ознаки виправданого потурання.

Охарактеризовано основні етапи розвитку вітчизняного законодавства про відповідальність за причетність до злочину. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину "сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності". Сформульовано правила кваліфікації сприяння учасникам злочинних організацій і приховування злочину, вчиненого злочинною організацією, а також правила їх відмежування від суміжних складів злочинів. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення норм про відповідальність за вказані суспільно небезпечні діяння.

Досліджено проблему розвитку та становлення такого інституту кримінального права, як причетність до злочину. Комплексно досліджено видатні історично-правові пам'ятки київського, литовсько-польського, російського та радянського періоду, які застосовувалися на українських землях. Проаналізовано особливості застосування кримінально-правових норм щодо причетності до злочину, а також співучасті у злочині на теренах України, вивчено їх правову природу. Розглянуто судові процеси з кримінальних справ щодо звинувачення причетних до злочинів осіб та співучасників, які проходили в X - XX ст. на території України. Надано періодизацію історії розвитку кримінального законодавства на території України. Висвітлено питання в історичному аспекті, зокрема, Київський період (X - XIII ст.), Литовсько-польський період (XIV - XVII ст.), а також кримінальне законодавство щодо причетності до злочину на території українських земель, які входили до складу Великого князівства Литовського (XIV ст. - 1569 р.). Описано кримінальне законодавство щодо причетності до злочину на території українських земель, які входили до складу Речі Посполитої (1569 р. - XVII ст.), Російський період (XVII - початок XX ст.). Виокремлено кримінальне законодавство щодо причетності до злочину на території Гетьманщини, Слобідської України, Запорозької Січі, донського козатства. Досліджено кримінальне законодавство за радянських часів.

Досліджено інститут причетності до злочину. Проведено комплексне вивчення правових положень національного, зарубіжного та міжнародного законодавства щодо причетності до злочину, а також практики їх застосування. Охарактеризовано правову природу причетності до злочину, з'ясовано ознаки причетності, а також визначено її місце та значення в системі кримінального законодавства України. Проведено розмежування інститутів причетності до злочину та співучасті в злочині. Проаналізовано особливості застосування кримінально-правових норм, що мають ознаки причетності до злочину. Установлено критерії, які відмежовують злочини, які є виявами причетності, від суміжних злочинів. Сформульовано низку рекомендацій та пропозицій щодо змін кримінального законодавства України, які спрямовані на вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини, що мають ознаки причетності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)017.4

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано кримінально-правову та кримінологічну характеристику сприяння учасникам злочинних організацій й укриття їх злочинної діяльності, визначено шляхи запобігання вчиненню зазначених дій. Досліджено підстави та принципи криміналізації злочину, передбаченого ст. 256 КК України. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки зазначеного злочину. Подано кримінологічну характеристику сприяння учасникам злочинних організацій й укриття їх злочинної діяльності, включаючи основні кількісно-якісні показники зазначених злочинів. Наведено кримінологічну характеристику особистості злочинця, що вчиняє сприяння учасникам злочинних організацій й укриття їх злочинної діяльності. На підставі особливостей мотивації та глибини антисоціальної спрямованості особистості запропоновано типологію даного виду злочинців. Виявлено специфічні особливості комплексу факторів детермінації сприяння учасникам злочинних організацій й укриття їх злочинної діяльності. Вдосконалено загальне визначення та розглянуто складові системи заходів запобігання даному виду злочину (враховуючи два рівні запобігання зазначеному злочину - загальносоціальний та спеціально-кримінологічний). Виходячи з результатів дослідження, вказано на недоліки ст. 256 КК України та запропоновано відповідні законодавчі зміни до КК України.

Комплексно досліджено інститут причетності до злочину в кримінальному праві України. На основі методології сучасної теорії кримінального права досліджено визначення причетності до злочину, види причетних до злочину діянь, кримінально-правову характеристику кожного із запропонованих видів. Визначено критерії розмежування причетності до злочину та співучасті у злочині. Досліджено генезис нормативного закріплення причетності до злочину, зарубіжний досвід регулювання причетності до злочину та міжнародні стандарти криміналізації діянь, які містять ознаки причетності до злочину. Запропоновано диференційований підхід до застосування заходів кримінально-правового впливу за такі діяння: причетність до злочину невеликої тяжкості не становить суспільної небезпеки; причетність до злочину середньої тяжкості являє собою кримінальний проступок; злочином визначається причетність до тяжких та особливо тяжких злочинів (окрім недонесення про тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яке становить кримінальний проступок). Запропоновано закріпити інститут причетності до злочину та доповнити Загальну частину КК України новим Розділом VІ-І "Причетність до злочину", в якому передбачити норми щодо підстав кримінальної відповідальності за причетність, через визначення родового поняття та видів причетності, та норми щодо підстави звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення причетного протиправного діяння, кола осіб, які не можуть бути притягнутими до відповідальності за причетність до злочину. Доповнено статтю 68 КК України новими частинами щодо розміру покарання за причетність до злочину в залежності від тяжкості основного (попереднього) злочину.

Розглянуто склади злочинів, присвячені прихованню, які є видами причетності до злочину. На думку автора причетність до злочину - це навмисна діяльність осіб, які не брали участь у злочині, спрямована на приховування вже вчиненого злочину, а також умисна бездіяльність осіб, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства діяти. Інститут приховування злочину містить норми, які необхідно удосконалювати. Перелік діянь, зазначених у Кримінальному кодексі України, як приховування, слід доповнити такими способами, як заздалегідь не обіцяне переховування, приховування, пошкодження або знищення доказів злочину, заздалегідь необіцяна допомога учаснику злочину одержати вигоду від вчиненого без власної корисливої мети.

Комплексно досліджено проблеми кримінально-правової політики у сфері відповідальності за причетність до злочину. Визначено поняття кримінально-правової політики у сфері відповідальності за причетність до злочину. Проаналізовано ознаки, притаманні досліджуваному інституту. Досліджено історію становлення та розвитку кримінально-правової політики у сфері відповідальності за причетність до злочину. Розроблено науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на забезпечення належного нормативного урегулювання інституту причетності до злочину шляхом внесення змін і доповнень до чинного КК України.

Увагу приділено проблемі інституту причетності до злочину (ПЗ) у кримінальному праві України. Розглянуто міжнародні стандарти та зарубіжний досвід законодавчого регулювання ПЗ. Наведено визначення ПЗ, описано види причетних до злочину діянь, надано кримінально-правову характеристику кожного із запропонованих видів. Визначено критерії розмежування ПЗ і співучасті у злочині. Запропоновано закріпити інститут ПЗ і доповнити Загальну частину КК України новим розділом VI-I "Причетність до злочину", в якому передбачити норми щодо підстав кримінальної відповідальності за причетність за допомогою визначення родового поняття і видів причетності та норми щодо підстав звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення причетного протиправного діяння кола осіб, які не можуть бути притягнутими до відповідальності за ПЗ. Запропоновано також доповнити статтю 68 КК України новими частинами щодо розміру покарання за ПЗ залежно від тяжкості основного (попереднього) злочину.