Наведено матеріали дослідження соціально-психологічних аспектів проблеми гуманізації судочинства та кримінально-виконавчої системи. Показано, що реформування судової та пенітенціарної системи неможливо без усвідомлення населенням необхідності переорієнтації правоохоронних функцій від каральної спрямованості на превентивну та соціально-реабілітаційну. Розглянуто особливості проведення широких інформаційних кампаній з метою формування громадської думки щодо необхідності гуманізації та демократизації системи виконання покарань.

Приведены материалы исследования социально-психологических аспектов проблемы гуманизации судопроизводства и криминально-исполнительной системы. Показано, что реформирование судебной и пенитенциарной системы невозможно без осознания населением необходимости переориентации правоохранных функций от карательной направленности на превентивную и социально-реабилитационную. Рассмотрены особенности проведения широких информационных компаний с целью формирования общественной мысли о необходимости гуманизации и демократизации системы исполнения наказаний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)022.1

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено соціально-психологічні аспекти утримання засуджених на довічне позбавлення волі. Запропоновано методичні рекомендації щодо утримання засуджених з урахуванням особистості і поведінки засуджених за вбивства і їх типологічної приналежності.

Проведено комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем застосування такого виду кримінального покарання, як довічне позбавлення волі. Запропоновано визначення даного поняття, з'ясовано його соціальну стуність і правову природу. Проаналізовано систему правових норм, які регулюють умови та порядок відбування довічного позбавлення волі. Доведено необхідність вровадження прогресивної системи відбування покарання. Досліджено можливості застосування помилування та умовно-дострокового звільнення як форм звільнення від покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Обгрунтовано необхідність внесення змін до ст. 51 Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України. Проаналізовано недоліки законодавства, що регулює призначення та відбування досліджуваного виду пакарання. Сформульовано пропозиції кримінально-правового та виконавчого характеру щодо удосконалення сучасного законодавства України.

Досліджено актуальні теоретичні та практичні проблеми забезпечення кримінально-процесуального статусу особи, засудженої судами України до позбавлення волі. Розкрито сутність, значення, механізм та місце правозабезпечувальної діяльності в системі інших видів державної та недержавної діяльності у кримінальному процесі країни щодо кримінально-процесуального статусу такої особи. Доведено важливість здійснення правосуддя виключно судами, а не позасудовими органами, на засадах незалежності від виконавчої влади, підкорення тільки закону, змагальності та гласності. Визначено, що процесуальний статус засудженого зумовлюється структурою правового статусу людини та громадянина. Доведено, що засуджений є окремим, активним суб'єктом реалізації функції захисту та забезпечення свого кримінально-процесуального статусу. Визначено систему органів, що здійснюють правозабезпечувальну діяльність щодо засудженого як у кримінальному процесі, так і під час відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі в установі виконання покарань.

Висвітлено етапи формування міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі. Розглянуто особливості та детермінанти впливу міжнародних правових документів з прав і свобод засуджених на формування виправно-трудового законодавства України та практики його виконання у різні історичні періоди існування України. Обгрунтовано теоретичні положення про імплементацію міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених у національне законодавство та визначено ступінь їх втілення у законодавстві України. Удосконалено структуру правового статусу засудженого до позбавлення волі та визначено ступінь відповідності змісту кожного з його структурних елементів міжнародним стандартам. Розкрито роль і функції Департаменту у соціально-правовому механізмі забезпечення прав і свобод засуджених до позбавлення волі. Удосконалено основні напрями подальшого реформування кримінально-виконавчої системи України з метою найбільш повного та всебічного забезпечення відповідності її функціонування міжнародним стандартам з прав і свобод засуджених.

Вперше виявлено характерні особливості справедливості як соціально-правового феномену: її гнучкість та універсальність, можливість її оцінювання з позиції таких категорій, як "благо", "свобода", "совість", "честь", "гідність". Обгрунтовано наявність генетичного зв'язку між реалізацією принципу справедливості на таких ключових етапах застосування кримінального закону, як кваліфікація злочинів і призначення справедливого й доцільного покарання, та процесами побудови справедливого суспільства на основі концепції громадянського суспільства та правової держави. Доведено, що принцип справедливості в кримінальному й у кримінально-виконавчому праві характеризується такими обов'язковими ознаками (критеріями), як рівність, диференціація й індивідуалізація. На основі сучасних уявлень про принцип справедливості у сфері застосування покарань і поводження з засудженими сформульовано поняття справедливості як узагальнювального, етично обгрунтованого критерію порівняння активної поведінки людини та громадянина, відповідно до якого всі люди за вчинені злочини несуть покарання й одержують відплату один від одного у встановлений час.

Досліджено історію розвитку кримінально-виконавчого законодавства і права та кримінально-виконавчої системи України, проведено порівняльно-правовий аналіз режиму виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Визначено поняття режиму, його каральне та виховне значення, проаналізовано режим у колоніях та його основні вимоги, технічні засоби нагляду та контролю, оперативно-розшукову діяльність у колоніях, режим особливих умов у колоніях, підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. Досліджено правовий статус засуджених до позбавлення волі, елементи режиму відбування покарання, матеріально-побутове та методико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі, виконання примусового лікування. Розглянуто міжнародні стандарти виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Обгрунтовано наукове та законодавче удосконалення режиму виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі, сформульовано зміни та доповнення до чинного законодавства України.

Вперше доведено, що правовий інститут виконання СІЗО підвійної функції - попереднього ув'язнення та кримінального покарання є виявом державної волі, визначеної у складових елементах кримінально-правової, кримінально-процесуальної, кримінально-виконавчої та криміналогічної політики України. Обгрунтовано тезу, що спільна практика виконання попереднього ув'язнення та покарання у вигляді позбавлення волі на сучасному етапі виступає як залишкове явище "поліфункціональності" місць позбавлення волі. Доведено, що інститут попереднього ув'язнення та відповідні правовідносини є правовим утворенням, а не окремою галуззю права. Визначено диференційовану систему правовідносин як особливий різновид суспільних відносин, пов'язаних з виконанням попереднього ув'язнення, що надало змогу запропонувати внести доповнення до кримінального закону стосовно затримання та взяття під варту особу, яка вчинила злочин. Розроблено пропозиції щодо шляхів покращання діяльності СІЗО та приведення умов тримання ув'язнених і засуджених відповідно до вимог міжнародних стандартів та Європейських пенітенціарних правил.

Досліджено кримінально-виконавче законодавство та проаналізовано стан практичної реалізації під час виконання покарання у виді позбавлення волі на міжнародно-правових стандартах з прав людини. Надано висновок про необхідність подальшого удосконалення кримінально-виконавчого законодавства і внесено відповідні пропозиції.

Досліджено основні складові процесу виконання відбування покарання у виді позбавлення волі. Проаналізовано порядок діяльності персоналу установ виконання покарань під час виникнення надзвичайних ситуацій. Увагу приділено проблемам, пов'язаним із здійсненням громадського контролю спостережними комісіями за виконанням покарання. Висвітлено питання тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах та його дільницях на території виправних колоній. Детально розкрито особливості правового регулювання соціально-психологічної роботи з засудженими до позблавлення волі.

Досліджено теоретичні та практичні питання процесу виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. Розглянуто сутність та зміст цього покарання, його цілі та можливості їх досягнення в процесі його виконання. Здійснено аналіз правових норм, що регулюють порядок та умови виконання-відбування покарання у виді довічного позбавлення волі в Україні. Висвітлено теоретичні положення правового статусу засуджених до довічного позбавлення волі, й особливості правового закріплення та реалізації прав та обов’язків засуджених до довічного позбавлення волі. Запропоновано шляхи вдосконалення їх законодавчого регулювання. Досліджено особливості виконання довічного позбавлення волі стосовно засуджених жінок. Розглянуто пропозиції з удосконалення кримінального та кримінально-виконавчого законодавства.

Досліджено проблему призонізації в механізмі криміногенної детермінації та вироблено заходи протидії їй. Обгрунтовано соціально-психологічну природу призонізації, сформовано вузьке та широке її розуміння, описано сучасний стан. Досліджено особливості її відтворення на індивідуальному рівні, показано її роль в механізмі детермінації злочинності. Надана характеристика пенітенціарним та позапенітенціарним факторам призонізації. Розроблено концепцію протидії призонізації на основі ліберально-гуманітарної стратегії спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання її відтворенню. Запропоновано напрями й заходи удосконалення превентивної діяльності.

Досліджено становлення і розвиток теорії й нормативно-правового закріплення диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Узагальнено зарубіжний досвід диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що дозволило сформувати ряд пропозицій щодо удосконалення вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства у цьому напрямі. Сформульовано науково-практичне визначення диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк та їх зміст. Удосконалено критерії оцінювання ступеня виправлення засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з метою оптимізації застосування зміни умов тримання.

Досліджено проблеми реалізації загальних засад і принципів призначення покарання на прикладі застосування судами конкретного виду покарання - позбавлення волі на певний строк. Вивчено сутність, систему загальних засад і принципів призначення покарання, їх взаємозв'язок, покарання у виді позбавлення волі на певний строк з точки зору його сутності, зміст, об'єкт, цілі, обсяги та детермінант застосування. Особливу увагу приділено аналізу судової практики місцевих судів щодо реалізації ними загальних засад призначення покарання у разі застосування позбавлення волі на певний строк. Запропоновано способи вдосконалення сфери реалізації загальних засад і принципів призначення покарання, розвитку інституту позбавлення волі на певний строк, уніфікації практики призначення покарання у цілому, а також внесення змін до чинного КК України.

Розкрито теоретико-пракладні та історико-правові основи принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі в Україні. Охарактеризовано організаційно-правові засади диференціації та індивідуалізації та сучасний стан виконання покарання у виді позбавлення волі в Україні. Досліджено вплив диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на стан рецидивної та організованої злочинності у виправних і виховних колоніях України. Визначено роль і місце принципу диференціації та індивідуалізації у правовому механізмі реалізації мети і завдань кримінально-виконавчого законодавства України.

Досліджено теоретичні і практичні питання реалізації виправними колоніями принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Надано соціально-правову характеристику диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Проаналізовано реалізацію виправними колоніями принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк за умов застосування засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Запропоновано напрями удосконалення диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Вивчено питання, пов'язані з реалізацією принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарань в Україні, а також історико-правової практики закріплення його в законодавстві. З'ясовано соціально-правову природу та зміст понять "диференціація" та "індивідуалізація" та визначено їх значення для теорії та практики кримінально-виконавчої діяльності. Встановлено та доведено вплив диференціації та індивідуалізації виконання покарань на: ефективність реалізації мети та завдань кримінально-виконавчого законодавства України; стан його взаємозв'язку та взаємодії з основними засобами виправлення та ресоціалізації засуджених; рівень і результативність протидії впливу кримінальної субкультури на формування протиправної поведінки засуджених до позбавлення волі; стан пенітенціарної злочинності; організацію боротьби з організованою злочинністю у місцях позбавлення волі. Для удосконалення правового механізму з зазначених питань та підвищення рівня ефективності застосування на практиці принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарань в дисертації розроблено науково обгрунтовані заходи, спрямовані на реформування кримінально-виконавчих засад цього виду діяльності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)022.1В

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено теоретичні та практичні питання виконання кримінального покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Розглянуто сучасний стан наукової розробки проблем виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Проведено аналіз сутності та змісту такого виду покарання, його місця серед інших покарань. На підставі проведеного аналізу сформульовано пропозиції з удосконалення кримінального та кримінально-виконавчого законодавства. Висвітлено особливості виконання довічного позбавлення волі, що стосуються засуджених жінок.