Досліджено юридичну природу та поняття заміни покарання, питання, взаємопов'язані з відмежуванням заміни покарання від суміжних правових інститутів, конкретні види заміни покарання більш м'яким під час його відбування. Проведено теоретичний аналіз підстав, порядку та кримінально-правових наслідків заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правових норм інституту заміни покарання та практики його застосування.

Визначено особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх у кримінальному праві України й обгрунтовано їх вплив на здійснення щодо неповнолітніх засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Наведено поняття умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніх, показано його місце серез засобів кримінально-правового впливу взагалі та в інституті звільнення від покарання та його відбування. Проведено юридичний аналіз змісту передумов, підстав, умов і суб'єктів цього звільнення. Визначено зміст критеріїв виправлення неповнолітніх засуджених. Внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації та практичної реалізації умовно-дострокового звільнення неповнолітніх від відбування покарання.

Висвітлено історію виникнення та розвитку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у кримінальному праві. З'ясовано сутність даного виду звільнення від відбування покарання, визначено його місце серед засобів кримінально-правового впливу. Проведено юридично-правовий аналіз даного виду звільнення від відбування покарання, проаналізовано його підстави, умови і правові наслідки. Визначено зміст критеріїв виправлення засуджених. Розглянуто питання проведення контролю за умовно-достроково звільненими особами під час іспитового строку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)033

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено актуальні проблеми встановлення громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, як основного засобу забезпечення громадського порядку протягом невідбутої частини покарання, оскільки на сьогодні застарілі форми та методи не надають змоги забезпечувати правопорядок у державі належним чином.

Розглянуто нормативні положення національного законодаства та практику його застосування щодо умовно-дострокового звільнення засуджених від відбування покарань. Охарактеризовано сучасну судову і прокурорську практику щодо вирішення питання про умовно-дострокове звільнення та нагляду за цим процесом. Описано типові порушення під час застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарань. Узагальнено досвід Франції та Німеччини у застосуванні умовно-дострокового звільнення. Наведено приклади інших європейських країн щодо дострокового звільнення засуджених.

Надано обгрунтовані практичні рекомендації щодо вдосконалення якості кримінально-правової регламентації умовних видів звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування. Здійснено ретроспективний аналіз розвитку кримінально-правової думки та законодавства щодо умовних видів звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування. Розглянуто соціальну обумовленість існування та подальшого збереження норм законодавства щодо кримінальної відповідальності, які регламентують застосування умовних видів звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування. Надано загальну характеристику умовних видів звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування. Досліджено міжнародний та зарубіжний досвід правової регламентації умовних видів звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.

Розглянуто питання ефективності сучасних правових норм інституту звільнення від покарання та його відбування в кримінальному праві України: проведено порівняльний аналіз чинних норм кримінального законодавства України та Російської Федерації. Досліджено реальні можливості запровадження умовно-дострокового звільнення для специфічної категорії злочинців, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та запропоновано відповідні зміни до чинного законодавства України.

Проаналізовано проблемні питання застосування звільнення від відбування додаткового покарання з випробуванням. Зроблено висновок, що у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням додаткові покарання не призначаються, як зазначається у ст. 77 КК, вони вже мають бути призначені, однак ці покарання можуть підлягати реальному та самостійному застосуванню або особу може бути звільнено від них із випробуванням. За змістом ст. 77 КК застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням є правом, а не обов'язком суду. Запропоновано у диспозиції ст. 77 КК після слів "можуть бути?" слово "призначені" замінити на слово "застосовані", та викласти її у такій редакції: "У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу".

Розглянуто аспекти теоретичного і практичного характеру, що стосуються проблем застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі за законодавством України та Держави Ізраїль. Здійснено історичний аналіз розвитку інституту умовно-дострокового звільнення та проведено відмежування його від суміжних інститутів кримінального права. Визначено підстави, порядок та правові наслідки застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покараній засуджених до позбавлення волі за законодавством України та Держави Ізраїль. Проведено аналіз криміногенного контингенту осіб, які мають право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі. За результатами дослідження сформульовано нові теоретичні положення, пов'язані зі вдосконаленням шляхів застосування вітчизняного інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.

Увагу приділено комплексному дослідженню, теоретичному узагальненню та новому вирішенню теоретико-прикладної проблеми застосування заходів заохочення до осіб, які відбувають кримінальні покарання, що передбачає формування наукового підходу до інституту заохочення, розроблення пропозицій щодо удосконалення кримінального та кримінально-виконавчого законодавства та практики його застосування. Висвітлено методи наукового пізнання інституту заохочення у кримінально-виконавчому праві, які дозволили виявити актуальні проблеми у зазначеній сфері. Вивчено стан наукової розробки проблеми заохочення у кримінально-виконавчому праві у різні періоди становлення та розвитку науки кримінально-виконавчого права. Окреслено основні напрямки подальших теоретичних досліджень зазначеної проблеми. Детально досліджено заохочувальні норми кримінально-виконавчого (пенітенціарного) права європейських та інших країн. Зазначено, що аналіз зарубіжного досвіду дозволив зробити висновок про необхідність удосконалення процесу застосування заходів заохочення. Проаналізовано поняття "підстави" й "умови" заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Визначено основні точки зору вітчизняних і зарубіжних вчених щодо розуміння підстав та умов застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Обґрунтовано доцільність запровадження інституту пенітенціарних суддів при районних судах на тих територіях, де розміщені установи виконання покарань, які б займалися питаннями застосування заходів заохочення до засуджених (заміни невідбутої частини покарання більш м'яким; умовно-дострокове звільнення тощо). Проаналізовано процесуальний порядок застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким та умовно-дострокового звільнення. Сформульовано алгоритм дій адміністрації виправної колонії при застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м'яким та умовно-дострокового звільнення. Наведено пропозиції до Кримінального кодексу України (ст. 82), запровадження яких дозволить уникнути правових колізій при застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Проаналізовано кримінологічні проблеми застосування умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.

Це завершена наукова робота, присвячена дослідженню комплексу питань теоретичного і практичного характеру, що стосуються проблем застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі за законодавством України та Держави Ізраїль. Здійснено історичний аналіз розвитку інституту умовно-дострокового звільнення та проведено відмежування його від суміжних інститутів кримінального права. Визначено підстави, порядок та правові наслідки застосування умовно-дострокового звільнення від позбавлення волі, та на підставі практичного досвіду Держави Ізраїль запропоновано застосовувати умовно-дострокове звільнення до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі аналізу українського та ізраїльського кримінального законодавства сформульовано наукові висновки та конкретні пропозиції із вдосконалення шляхів застосування вітчизняного інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі. відбування покарання засуджених до позбавлення волі за законодавством України та Держави Ізраїль. Проведено аналіз криміногенного контингенту осіб, які мають право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.