Комплексно проаналізовано кримінологічні характеристики та запобігання погрозам або насильству щодо працівників правоохоронних органів. Надано характеристику кримінально-правовим ознакам погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України). Встановлено кількісні та якісні показники погроз або насильства щодо працівників правоохоронних органів в Україні. Надано кримінологічну характеристику особистості злочинця, який вчиняє погрозу або насильство щодо працівника правоохоронних органів. Виявлено, проаналізовано та пояснено комплекс факторів детермінації погроз або насильства щодо працівників правоохоронних органів. Встановлено систему заходів запобігання погрозам або насильству щодо працівників правоохоронних органів.

Проведено комплексний теоретичний аналіз ст.ст. 348, 379, 400 КК України ("посягання на життя осіб у зв'язку з виконанням спеціальних публічних повноважень з охорони правопорядку") в історичному процесі розвитку законодавства, спрямованого на охорону та захист представників органів, які здійснювали охорону правопорядку в періоди IX - XXI ст. на теренах України. Проаналізовано норми міжнародно-правових актів і чинного кримінального законодавства ряду зарубіжних держав щодо охорони життя осіб, які здійснюють охорону правопорядку, та сформульовано визначення поняття такої діяльності. Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, передбачених ст.ст. 348, 379, 400 КК України та сформульовано визначення кримінально-правової контрукції "посягання на життя осіб у зв'язку з виконанням спеціальних публічних повноважень з охорони правопорядку". Проведено системний аналіз санкцій у відповідних нормах і встановлено закономірності їх побудови. На основі аналізу судової практики, чинного законодавства та наукових джерел розкрито особливості кримінально-правової моделі "посягання на життя та діяльність особи, яка виконує спеціальні публічні повноваження із забезпечення правопорядку" та вироблено пропозиції щодо вдосконалення норм КК України (ст. 115 - доповнити ч. 3 та ст. 63 доповнити ч. 3).

Розглянуто проблеми кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча. На основі їх всебічного та комплексного дослідження сформульовано науково обгрунтовані пропозиції щодо оптимізації чинного кримінального законодавства та практики його застосування.

Вивчено проблеми кримінально-правової характеристики погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Захищено теоретичні положення, що стосуються кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки цього злочину. З нової точки зору сформулевано таку ознаку потерпілого від злочину, передбаченого статтею 350 КК України, як виконання громадського обов'язку. Стверджено необхідність уніфікації термінології в КК України, зокрема, запропоновано у відповідних статтях термін "близькі родичі" замінити на термін "близькі", як у статті 350 КК України, та авторське трактування терміна "близькі". Уточнено та по-новому сформульовано зміст поняття погрози щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Стверджено, що основними та загальними ознаками злочинного впливу на майно службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, є: втрата цим майном ціннісних властивостей, обмеження його використання за призначенням, неможливість відновлення. Проаналізовано проблемні питання співвідношення погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, з суміжними злочинами КК України. Запропоновано внесення змін до КК України з метою його удосконалення. Зокрема, запропоновано нову редакцію статті щодо погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, у КК України та інші кримінально-правові норми.

З’ясовано витоки та історію кримінальної відповідальності за злочин втручання в діяльність захисника чи представника особи та сучасний стан цієї проблеми. Запропоноване поняття злочину втручання в діяльність захисника чи представника особи, з’ясовано зміст наступних основних чинників соціально-правової обумовленості цієї заборони: соціально-кримінологічного, нормативно-правового, етичного, культурно-історичного, міжнародно-правового, які переконують у необхідності збереження в чинному законодавстві зазначеної норми та визначають подальший напрямок її удосконалення; визначено родовий і безпосередній об’єкт злочину втручання в діяльність захисника чи представника особи. З урахуванням сучасного досягнення вітчизняної та зарубіжної науки кримінального права проаналізовано: обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину втручання в діяльність захисника чи представника особи; з’ясовано коло осіб, які можуть бути суб’єктами вказаного злочину; досліджено ознаки суб’єкта діяння, передбаченого ст. 397 КК України; проаналізовано ознаки, що характеризують суб’єктивну сторону злочину втручання в діяльність захисника чи представника особи, визначено можливі форми та види вини; здійснено комплексний аналіз сучасного законодавства України щодо розкриття суттєвих ознак окремих складів злочинів у ст. 397 КК України з бланкетними диспозиціями, що є важливими як для кваліфікації діяння за досліджуваною статтею, так і для її удосконалення. Досліджено кваліфікуючі ознаки злочину втручання в діяльність захисника чи представника особи (ч. 2 ст. 397 КК України). Здійснено відмежування злочину, передбаченого ст. 397 КК України від суміжних злочинів, передбачених статтями 398 (Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи) та 399 (Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи) КК України. Здійснено порівняльно-правову характеристику злочину втручання в діяльність захисника чи представника особи за ст. 397 КК України та аналогічними злочинами за кримінальним законодавством деяких зарубіжних держав. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення положень ст. 397 КК України і практики її застосування.

Одне із перших у вітчизняній науці кримінального права спеціальне комплексне дослідження, присвячене кримінально-правовим та компаративістським аспектам кримінальної відповідальності за посягання на життя державного чи громадського діяча. Розглянуто історико-правові аспекти та соціальну зумовленість встановлення кримінальної відповідальності за посягання на життя державного чи громадського діяча. З'ясовано суттєві юридичні ознаки посягання на життя державного чи громадського діяча. Запропоновано детальну кримінально-правову характеристику складу злочину посягання на життя державного чи громадського діяча. Розв’язано проблемні питання відмежування посягання на життя державного чи громадського діяча від суміжних злочинів. З позицій кримінально-правової компаративістики проаналізовано законодавство окремих зарубіжних країн про посягання на життя державного чи громадського діяча з метою виявлення певних тенденцій та можливостей взаємного використання передового досвіду законодавчої регламентації. З урахуванням тенденцій розвитку кримінального законодавства про посягання на життя державного чи громадського діяча опрацьовано і науково обґрунтовано конкретні рекомендації щодо його вдосконалення і практики застосування в цій сфері. Запропоновано нову редакцію статті про посягання на життя державного чи громадського діяча у КК України.