Розглянуто основні підходи щодо тлумачення понять "злочин", "наслідки" та "суспільна небезпечність діяння" у теорії кримінального права. Описано механізм кримінально-правового регулювання, проаналізовано співвідношення наслідків з основними режимами його функціонування. Охарактеризовано різновиди суспільно небезпечних наслідків. Проаналізовано значення наслідків як елемента складу злочину, суспільно небезпечних і злочинних наслідків у процесі вирішення основних проблем Загальної й Особливої частин кримінального права України. Значну увагу приділено спірним питанням співвідношення злочинних наслідків з суспільно небезпечними та наслідками як елементом складу злочину. Розкрито особливості врахування цих наслідків під час кваліфікації окремих видів злочинів, зокрема, у сфері господарської діяльності. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

Рассмотрены основные подходы к толкованию понятий "преступление", "последствия", "общественная опасность деяния" в теории криминального права. Описан механизм криминально-правового регулирования, рассмотрено соотношение последствий с основными режимами его функционирования. Охарактеризованы разновидности общественно опасных последствий. Проанализировано значение последствий как элемента состава преступления, а также общественно опасных и преступных последствий при решении основных проблем Общей и Особой частей криминального права Украины. Значительное внимание уделено спорным воросам соотношения преступных последствий с общественно опасными и последствий как элементом состава преступления. Раскрыты особенности учета даных последствий при квалификации отдельных видов преступлений, в частности, в сфере хозяйственной деятельности. Разработаны рекомендации по усовершенствованию действующего криминального законодательства Украины и практики его применения.

Освещена современная проблема причинной связи в украинской и российской уголовно-правовой науке постсоветского периода. Приведен ретроспективный обзор научных источников по данному вопросу. Проанализированы диссертации, защищенные в конце ХХ - начале ХХІ вв. по данной проблематике. Рассмотрены современные докторинальные подходы к основным теориям ПС в уголовном праве. Обоснована необходимость учета разновидностей детерминационных связей в уголовном законодательстве и правоприменительной практике. Определены возможные перспективы дальнейших исследований ПС в уголовном праве.

Висвітлено кримінально-правові проблеми одиничних злочинів, ускладнених за своїм змістом. Досліджено особливості складів злочинів з похідними наслідками, їх об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Запропоновано новий погляд на місце деліктів серед інших самостійних видів одиничних злочинів. Проаналізовано кваліфікацію злочинів з похідними наслідками та з їх відмежуванням від суміжних понять.

Досліджено зміст, специфічні особливості та значення причинного зв'язку у кримінальному праві. Доведено актуальність і суттєвість для кримінально-правової науки розгляду питань причинності та їх значення для правозастосовчої діяльності. Обгрунтовано доцільність використання поняття причинності як філософської категорії у сфері кримінального права за умов методологічного плюралізму. Розглянуто основні положення концепцій причинного зв'язку, поширених у радянській, російській та українській кримінально-правовій теорії. З'ясовано особливості встановлення причинного зв'язку у процесі кваліфікації злочинів та місце даної категорії у системі ознак об'єктивного складу злочину. Проаналізовано проблему казуальності бездіяльності та переглянуто традиційний методологічний підхід щодо її вирішення на підставі використання загальних філософських принципів і основних положень діалектичного матеріалізму. Встановлено можливість застосування категорії причинності для пояснення специфічних злочинів, вчинених у співучасті. Обгрунтовано тезу про релевантність для кримінального права спеціально-юридичної концепції безпосереднього (прямого) причинного зв'язку.

Показано актуальність та важливість для кримінально-правової науки розгляд питань причинності та їх значення для правозастосовчої діяльності. Визначено стан наукової розробки проблем причинного зв'язку в кримінально-правовій доктрині. Вивчено питання про обгрунтованість та реальні перспективи використання причинності як філософської категорії в сфері кримінального права за умов методологічного плюралізму. Розглянуто методологію та концептуальне ядро теорій причинного зв'язку, поширених в радянській, російській та українській кримінально-правовій науці. Проаналізовано зміст найбільш впливових західних концепцій причинного зв'язку та вирішено питання про можливість їх використання в українській науці кримінального права. З'ясовано місце причинного зв'язку в системі ознак об'єктивної сторони складу злочину, а також особливостей встановлення причинного зв'язку в процесі визначення кваліфікації злочинів. Проаналізовано проблему каузальності бездіяльності. Досліджено питання про можливості застосування категорії причинності для пояснення специфіки злочинів, вчинених у співучасті.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)014.2

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)014.2 + Х881.9(4УКР)012.2

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Комплексно досліджено поняття істотної шкоди за кримінальним правом України. Узагальнено історичний та зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за злочини, ознакою складів яких є істотна шкода. Здійснено аналіз істотної шкоди як наскрізної ознаки, передбаченої Кримінальним кодексом України, розглянуто її зміст та обсяг, а також вивчено співвідношення поняття "істотна шкода" із суміжними кримінально-правовими поняттями. Доведено недоцільність застосування у КК України термінів "значна майнова шкода", "майнова шкода у великих розмірах", "майнова шкода в особливо великих розмірах", оскільки ці поняття збігаються за змістом зі спорідненими поняттями, які не мають самостійного змістового навантаження, а саме: "значна матеріальна шкода", "велика матеріальна шкода", "матеріальна шкода в особливо великому розмірі". Установлено помилки, які допускають правозастосовні органи під час кримінально-правової кваліфікації злочинів, ознакою складів яких є істотна шкода, а також окреслено недоліки системи покарань за аналізовані посягання.