Досліджено основні проблеми наказного, окремого провадження та заочного розгляду справи в межах цивільного процесуального законодавства України. Викладено суттєві проблеми, які виникли з прийняттям чинного Цивільного процесуального кодексу України, стосовно: відродження інституту наказного провадження, який характеризується особливою формою судового рішення, маючи багато позитивних моментів, водночас детермінує проблемні аспекти, які виникають унаслідок неузгодженості законодавства; включення інституту окремого провадження, який є видом непозивного судочинства та відрізняється від інших проваджень особливостями процесуального порядку розгляду справ; включення інституту заочного розгляду, який є надбанням цивільного процесу та, у свою чергу, не позбавлений недоліків, що призводить до суттєвого порушення прав і законних інтересів осіб.

Проведено аналіз набрання законної сили заочного рішення в цивільно-процесуальному судочинстві України. Визначено, що інститут заочного розгляду справи справедливо вважають однією з форм реалізації принципу змагальності та надбанням цивільного процесу. Зазначено, що практика застосування норм, які регулюють розгляд справи в порядку заочного рішення, розширяється, і виникають проблеми щодо тлумачення та застосування норм, які регулюють порядок заочного розгляду цивільних справ.