Присвячено комплексному дослідженню судового захисту прав інтелектуальної власності у сфері господарювання. Досліджено загальні засади і поняття судового захисту прав інтелектуальної власності у сфері господарювання та на підставі виокремлення ознак запропоновано уточнення визначення цього поняття. Виокремлено самостійні об’єкти судового захисту в сфері реалізації прав інтелектуальної власності суб’єктами господарювання. Виявлено найбільш типові види законних інтересів з власними способами захисту. Досліджено і конкретизовано законодавчу основу судового захисту прав та законних інтересів в аналізованій сфері. Уточнено модель законодавчого регулювання Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Опрацьовано підстави захисту прав інтелектуальної власності у сфері господарювання, класифікацію порушень майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності. Запропоновано поняття контрафакції у сфері промислової власності. Досліджено і розмежовано об’єкти захисту відповідно до законодавства про недобросовісну конкуренцію й спеціальних законів про охорону прав на об’єкти інтелектуальної власності. Виокремлено заходи з виявлення та усунення причин порушень прав інтелектуальної власності. Конкретизовано ознаки невизнання прав і оспорювання прав інтелектуальної власності. Досліджено питання відшкодування втрат немайнового характеру (моральної шкоди) та зроблено наукові обґрунтування. Уточнено та доопрацьовано деякі спеціальні способи захисту прав інтелектуальної власності. Обґрунтовано необхідність застосування стандартів доказування у господарських справах у сфері інтелектуальної власності.

Досліджено актуальні питання визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство. Розкрито теоретико-правові засади визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство. Охарактеризовано процесуальні особливості визнання правочинів боржника недійсними у справі про банкрутство. Відображено особливості визнання недійсними правочинів боржника у різних процедурах у зазначеній справі.

Представлено підручник, який підготовлено на основі класичних і новітніх досягнень доктрини господарського процесуального права, господарського процесуального законодавства та практики його застосування. Включено наступні матеріали: питання, терміни, тести для контролю або самоконтролю знань, завдання для індивідуальної роботи, приклади практичних завдань, список рекомендованих джерел. Рекомендовано здобувачам вищої освіти зі спеціальності 081 "Право", а також професійній спільноті, увага якої зосереджена на потенціалі господарського процесуального права.

У виданні розглянуто науково-творчу спадщину академіка Національної академії наук України та Національної академії правових наук України В. К. Мамутова. Звернено увагу на актуальні та найбільш сучасні питання правового забезпечення господарських відносин в Україні та за кордоном. Розглянуто новітні тенденції у господарському процесі, шляхи модернізації та рекодифікації господарського законодавства в контексті стратегічного курсу України щодо реалізації положень Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Розглянуто особливості процесуального статусу прокурора у господарському судочинстві. На основі результатів авторського теоретико-правового аналізу чинного в Україні законодавства, а також із урахуванням окремих рішень Європейського суду з прав людини визначено елементи правової характеристики прокурора. Надано авторську дефініцію поняття "правова характеристика". Застосування окремих загальнонаукових спеціальних методів (порівняльного, історичного, методів абстрагування, логічного підходу тощо) дало можливість провести авторське дослідження юридичних процесів, які невід'ємно пов'язані з глибинним теоретико-правовим розумінням інструментів реалізації суб'єктивного права на захист із участю прокурора. Авторський логіко-компаративістський аналіз чинного господарського процесуального законодавства України показав, що нормативно означені межі залучення прокурора до участі у господарському процесі засвідчують доволі суперечливу картину, яка вимагає глибоко як теоретичного, так і практичного дооцінювання. Суттєве звуження повноважень прокурора у напрямі захисту економічних інтересів держави створюють реальні перешкоди для відстоювання порушеного права учасників конфліктних ситуацій у сфері провадження господарської діяльності. Здійснене теоретико-правове узагальнення наукових поглядів і судової практики щодо підстав залучення прокурора до участі у судовому процесі дозволило виокремити низку факторів, які викликають обгрунтовані дискусії серед представників науки й учасників судового розгляду. Акцентовано увагу на висловлених застереженнях в окремих судових рішеннях Європейського суду з прав людини щодо максимального обмеження випадків залучення до участі у судових процесах прокурора. З огляду на результати логіко-правового аналізу чинних нормативно-правових актів, які регламентують діяльність суду в найбільш широкому розумінні, надано низку супротивних загально прийнятій науковій і правовій позиції фактів щодо нібито надмірного правового тиску за присутності у процесі прокурора, а також гіпотетичного тиску на суд. Аргументовано позицію тим, що Україна є правовою державою, в якій належно забезпечуються конституційні гарантії незалежності суду.

Увагу присвячено дослідженю й обгрунтуванню нових теоретичних положень щодо адміністративно-господарських санкції за правопорушення на ринку цінних паперів і підготовці пропозицій з удосконалення законодавства. Обґрунтовано кваліфікуючі ознаки та визначено поняття ринку цінних паперів. Уточнено ознаки та визначення поняття адміністративно-господарських санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів. Конкретизовано види адміністративно-господарських санкцій за порушення на ринку цінних паперів, проведено їх класифікацію за різними підставами. Запропоновано визначення понять “штраф”, “попередження”, “організаційні адміністративно-господарські санкції на ринку цінних паперів”. Розроблено пропозиції щодо оптимізації порядку їх застосування. Проаналізовано законодавчу основу застосування адміністративно-господарських санкцій на цьому ринку й обґрунтовано напрями її удосконалення. Конкретизовано підстави та умови застосування таких санкцій. Доопрацьовано визначення поняття “правопорушення на ринку цінних паперів” з визначенням критеріїв поділу таких правопорушень на види. Розкрито порядок застосування адміністративно-господарських санкцій на ринку цінних паперів, уточнено стадії такого провадження з виокремленням етапів кожної стадії процедури. Конкретизовано порядок і способи виконання рішень про застосування адміністративно-господарських санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів. На підставі проведеного дослідження запропоновано внесення змін до законодавства України. Зауважено, що теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях, навчальному процесі та правозастосовній діяльності.

Розглянуто теоретичні і практичні питання вирішення податкових спорів за допомогою такого інструменту, як податкова медіація. Мета роботи - дослідження сутності інституту податкової медіації як ефективного інструменту досудового вирішення податкових спорів з урахуванням досвіду зарубіжних країн. Наведено статистичні дані щодо розгляду податкових спорів в адміністративному порядку. Досліджено підходи до тлумачення сутності податкової медіації в наукових працях. Наведено авторське визначення податкової медіації, під яким розуміється спосіб вирішення податкових спорів між податковими органами та платниками податків, що ірунтується на принципах презумпції правомірності рішень і добросовісності платника податків, дозволяє вирішувати податкові спори на етапі досудового розгляду за участю медіатора. Наведено мету, завдання, принципи податкової медіації. Визначено ефекти податкової медіації, які впливають як на податкові органи, так і на платників податків. Уточнено позитивні та негативні фактори використання податкової медіації. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду впровадження механізму медіації для вирішення податкових спорів. Уточнено суб'єктний склад процесу податкової медіації. Проаналізовано принципи діяльності медіаторів: добровільності, нейтральності та конфіденційності. Охарактеризовано досвід зарубіжних країн щодо впровадження та реалізації податкової медіації, а саме: Нідерландів, США, Німеччини, Великобританії, Бельгії, Канади. Аналіз досвіду зарубіжних країн показує, що податкова правозастосовна практика має надзвичайно багатий інструментарій альтернативного розвіязання податкових спорів Розроблено пропозиції щодо врегулювання механізму податкової медіації на законодавчому рівні.

Мета статті - висвітлення проблематики юридичного закріплення позасудових методів врегулювання господарських спорів, а також складнощів, що виникають на практиці у разі їх використання. Використано методи аналізу, порівняння і синтезу. Метод аналізу застосовано при дослідженні законодавства України в контексті позасудового врегулювання господарських спорів, метод порівняння - в процесі виділення схожих та відмінних аспектів у проведенні процедури медіації в Україні та за кордоном. Досліджено способи позасудового врегулювання господарських спорів. Проаналізовано їх переваги та недоліки. Обгрунтовано проблеми законодавчого регулювання, а також складнощі, що можуть виникнути на практиці застосування позасудового врегулювання конфліктів. Наведено деякі порівняльні аспекти процедури медіації в Україні та країнах Європейського Союзу. Обговорено позасудові методи врегулювання господарських спорів.

Досліджено співвідношення категорій "господарське судочинство" і "правосуддя", розкрито правовий зміст дефініцій "справедливість" і "верховенство права" як основних засад (принципів) господарського судочинства України. Обгрунтовано, що під господарським судочинством слід розуміти виключно процесуальну діяльність господарських судів, пов'язану з розглядом господарських справ, що має на меті захист прав і законних інтересів учасників господарських відносин. Доведено, що поняття "правосуддя" має більш широке значення, оскільки не лише відображає процес вирішення спору, а й передбачає ухвалення справедливого судового рішення, яке забезпечує ефективний захист та відновлення порушених прав і законних інтересів учасників господарських відносин. У процесі здійснення правосуддя суддя повинен оцінити чинне законодавство України на предмет його відповідності засадам справедливості та верховенства права, при цьому має можливість відходу від застосування норм законодавства в тому разі, якщо це призведе до ухвалення формально законного, проте несправедливого судового рішення. Аргументовано, що в контексті здійснення правосуддя під справедливістю слід вважати ефективне відновлення та захист порушених (невизнаних чи оспорюваних) прав, свобод та інтересів учасників господарських відносин, що відбувається в процесі вирішення спору безстороннім і неупередженим судом, на засадах рівності усіх учасників процесу та забезпечення їм однакових можливостей у реалізації процесуальних прав, зокрема: брати участь у судових засіданнях, надавати докази, висловлювати свої міркування та заперечення із проводу правової позиції інших учасників. Визначено, що до невід'ємних елементів верховенства права належать: дотримання основоположних прав людини, закріплених у Конституції України та міжнародних актах, що є частиною національного законодавства України; відповідність законодавчих актів засадам верховенства права та принципу юридичної визначеності; забезпечення кожному безперешкодного доступу до суду, а також права на незалежний, неупереджений і справедливий суд, створений відповідно до закону; реальне та ефективне виконання ухвалених судових рішень.

Розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації щодо повноважень суду першої інстанції в господарському судочинстві. Охарактеризовано основні підходи до визначення сутності розгляду справи судом першої інстанції в господарському судочинстві. Доопрацьовано поняття юрисдикції, умов і меж здійснення повноважень суду першої інстанції. Проаналізовано види повноважень суду першої інстанції, здійснено їх класифікацію в господарському судочинстві. З'ясовано особливості реалізації повноважень суду першої інстанції у формах господарського судочинства: загальному позовному провадженні, спрощеному позовному провадженні, наказному провадженні, провадженні про банкрутство. Досліджено питання щодо місця суду першої інстанції в судочинстві зарубіжних країн. Виявлено особливості повноважень суду першої інстанції в державах англосаксонської та романо-германської правових систем. Розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень у чинне господарське процесуальне законодавство України стосовно повноважень суду першої інстанції в господарському судочинстві.

Визначено моделі медіації, які існують у світі, та обгрунтовано найбільш відповідну модель медіації для спорів, які виникають у бізнес-середовищі. Зроблено висновок, що модель медіації залежить від суб'єктного складу, рівня довіри та виду конфлікту. Медіація є гнучким, але структурованим процесом, який оперативно адаптується під потреби конкретного конфлікту. Вибір моделі медіації багато в чому залежить від виду конфлікту, який наразі буде вирішуватися, а також від самих сторін, які конфліктують. Зазначено, що серед наукової спільноти немає одностайної відповіді щодо кількості та видів моделей медіації. Однак наукові дослідження показують, що для господарських спорів найчастіше застосовуються фасилітативна, оціночна та трансформативна моделі медіації. Зроблено висновок, що фасилітативна модель медіації пропонує вести перемовини на основі інтересів конфліктуючих сторін замість посилань на права цих сторін, що передбачені законом. Фасилітативна модель медіації в господарських спорах є ефективнішою, якщо справа ще не знаходиться в суді і сторони прагнуть за позасудовим методом врегулювати свій конфлікт. Зроблено висновок, що медіатор у фасилітативній моделі медіації також не позбавлений можливості робити попередню юридичну оцінку конфлікту сторін. Здійснено дослідження, що оціночна модель також є ефективною для господарських спорів, які вже розглядаються судом, адже йдеться про оцінку їх позицій. Висновок: медіатор, який працює в оціночній моделі медіації, звертає свою увагу на основні позиції сторін та визначає за допомогою питань причини суперечки. Окрім того, оціночна медіація ставить значно більше вимог до медіатора, адже медіатор має бути фахівцем в конкретній галузі, аби вміло керувати процесом, ставити питання, надавати рекомендації, вказувати на сильні та слабкі сторони осіб, а також прогнозувати результати судового рішення і оцінювати складові частини конкретної справи. Спростовано доцільність використання трансформативної моделі медіації в господарських спорах, оскільки ця модель є важливою більше за цивільних спорів, де сторонами конфлікту виступають фізичні особи, а не представники бізнес-спільноти. Більше того, в господарських конфліктах йдеться більше про конфлікти організацій, які зосереджуються на відстоюванні власних позицій і рідше інтересів. Дослідження моделі медіації в господарських спорах надало пояснення, що в разі, коли справа знаходиться вже на етапі розгляду в суді, то доцільним є застосування оціночної моделі медіації, а медіатор, у свою чергу, має володіти юридичними знаннями щодо порядку розгляду справи в суді. Якщо сторони вступають у медіацію на етапі позасудового і досудового розгляду та мають за мету з'ясувати власні інтереси в конфліктній ситуації, то в такому випадку медіатору потрібно використовувати фасилітативну модель медіації.

Охарактеризовано поняття й ознаки відповідальності у процедурі банкрутства. Запропоновано визначати відповідальність у процедурі банкрутства як комплексний правовий інститут, що регулює негативні наслідки майнового та / або процесуального характеру, які застосовуються судом чи іншим уповноваженим органом до фізичних і юридичних осіб, винних у порушенні норм законодавства про неплатоспроможність (банкрутство). Розкрито підстави та функції відповідальності у процедурі банкрутства. Охарактеризовано правову основу відповідальності у процедурі банкрутства. Досліджено суб'єкти відповідальності у процедурі банкрутства. Запропоновано поділ відповідальності у процедурі банкрутства на матеріальну та процесуальну. Здійснено класифікацію відповідальності у процедурі банкрутства за характером (змістом), за суб'єктним складом. Охарактеризовано окремі види відповідальності у процедурі банкрутства. Розкрито особливості застосування господарсько-правової відповідальності у процедурі банкрутства. Досліджено цивільно-правову відповідальність у процедурі банкрутства. Охарактеризовано господарсько-процесуальну відповідальність у справі про банкрутство.

Проаналізовано медіацію як альтернативний спосіб вирішення спорів у господарському судочинстві. Проаналізовано різні погляди науковців на визначення медіації та правовий статус медіатора. З'ясовано проблеми правового забезпечення в Україні цієї позасудової процедури врегулювання господарських спорів і з урахуванням зарубіжного досвіду обгрунтовано шляхи їх подолання.

Розглянуто загальнотеоретичні питання визначення та застосування інституту юрисдикції господарськими судами України у справах про банкрутство; окреслено особливості діяльності господарського суду в справах про банкрутство; для встановлення юрисдикції проаналізовано постанови Верховного Суду України. Дослідження проведене з використанням таких методів як аналіз, синтез, порівняльно-правового пізнання юрисдикції у господарському судочинстві, узагальнення та моделювання нових теоретичних знань. Зроблено висновок, що суб'єктами оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця можуть бути особи, які не є сторонами виконавчого провадження. В таких випадках розгляд скарг слід віднести до адміністративної юрисдикції суду. Визначено, що судова юрисдикція відповідно до суб'єктного складу та із врахуванням вимог закону здійснюється з метою забезпечення законності, правової визначеності та доступу до правосуддя. Обговорено проблеми застосування правил юрисдикції при розгляді справ про банкрутство господарськими судами України.

В умовах розвитку та становлення демократичних інститутів у нашій державі інформаційна сфера була та залишається однією з найбільш чутливих до зовнішніх впливів, і саме тому питання інформаційної безпеки в різних сферах залишаються актуальними для проведення наукових досліджень. Незважаючи на те, що держава намагається реагувати на всі виклики в інформаційній сфері та виробляти необхідні інформаційні фільтри, зокрема й нормативно-правові, різні сфери діяльності держави перманентно потраплять під спланований інформаційний вплив. Особливо відчутні негативні наслідки такий вплив має на ті сфери, які пов'язані з ухваленням рішень в інтересах та від імені держави, зокрема і на господарське судочинство. Інформаційна безпека господарського судочинства - це захист від розголошення інформації, пов'язаної із процесом та його учасниками, яка не може бути розголошена, це захист від дезінформації, маніпуляцій та інших шкідливих впливів на учасників господарського судочинства та господарський процес загалом. Для протидії такому впливу законодавцем було ухвалено низку нормативно-правових актів, дія яких поширюється також на інформаційну безпеку в господарському судочинстві. У роботі досліджено особливості сучасного стану правового регулювання інформаційної безпеки в господарському судочинстві України. Наведено основні законодавчі акти, які врегульовують питання інформаційної безпеки в господарському судочинстві України, а саме закони України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР, "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII, "Про доступ до публічної інформаціїі від 13 січня 2011 р. № 2939-VI, "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системахі від 5 липня 1994 р. № 80/94-ВР. Проаналізовано нормативно-правові акти, які гарантують інформаційну безпеку в господарському судочинстві України та виділено характерні особливості впливу їх норм на інформаційну безпеку в господарському судочинстві. Встановлено, якими є особливості сучасного стану правового регулювання інформаційної безпеки в господарському судочинстві.

Розглянуто теоретичні питання правового становища учасників позовного провадження в господарському судочинстві на основі аналізу норм чинного законодавства та наукових поглядів сучасних вітчизняних вчених. Дослідження проведене з використанням класичних методів наукового пізнання: діалектичного, логічного, порівняльно-правового, аналізу. Сформульовано систему загальних обов'язків учасників позовного провадження, наведено правове розуміння та використання статусу учасників позовного провадження в господарському судочинстві. Обговорено проблеми застосування учасниками позовного провадження своїх прав та обов'язків, під час здійснення господарського судочинства.

Досліджено генезу розвитку правового регулювання вирішення податкових спорів. Охарактеризовано стан наукового вивчення проблеми правового регулювання вирішення таких спорів. Розкрито поняття та юридичні ознаки податкового спору. З'ясовано види правовідносин, які виникають під час його вирішення. Охарактеризовано правовий статус сторін податкового спору. Встановлено предмет, підстави виникнення та припинення такого спору. Визначено поняття та структуру механізму правового регулювання вирішення податкового спору. Проаналізовано правові засади, принципи, форми та способи вирішення податкового спору. Названо й розкрито етапи вирішення податкових спорів. Запропоновано шляхи вдосконалення правового регулювання позасудового вирішення таких спорів. Узагальнено напрями вдосконалення судового вирішення податкових спорів. Опрацьовано концептуальні засади запровадження податкової медіації як способу вирішення податкового спору. Узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання вирішення податкових спорів і запропоновано можливості його використання в Україні.

Висвітлено ключові теоретичні аспекти господарського процесу, зокрема розглянуто завдання й основні засади господарського судочинства, увагу приділено справам, що відносяться до юрисдикції господарських судів, розкрито питання визначення складу суду. Подано інформацію про статус учасників господарського судового процесу, їх права й обов'язки. Висвітлено особливості використання висновку експерта в галузі права в господарському судовому процесі. Увагу приділено питанням забезпечення позову, наказного провадження, позовного провадження, перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному провадженні. Наведено найбільш поширені на практиці випадки вирішення важливих процесуальних питань.

Мета роботи - визначення організаційно-управлінських умов створення спортивного арбітражу в Україні. Метод теоретичного аналізу і узагальнення літературних джерел, який дав змогу з'ясувати стан вивченості досліджуваної проблеми; метод аналізу документальних матеріалів, який дозволив охарактеризувати проблемне поле створення спортивного арбітражу в Україні; метод історизму, який дав можливість розглянути виникнення та особливості спортивного арбітражу; методи аналогії досліджуваних закономірностей та системного аналізу дозволили створити теоретичне підгрунтя для обгрунтування організаційно-правових умов створення спортивного арбітражу в Україні. Визначено та обгрунтовано організаційно-правові умови створення спортивного арбітражу в Україні, зокрема: з'ясування місця спортивного арбітражу у системі судової влади, форма діяльності, правовий статус, ролі, переваги, нормативно-правова база, засновник, найменування спортивного арбітражу та інші. Висновки: з'ясовано, що нагальною потребою є створення в Україні єдиного спортивного арбітражу у формі постійно діючого третейського суду, до компетенції якого входитиме вирішення різноманітних конфліктів, які стосуються сфери фізичної культури та спорту. Установлено, що для кваліфікованого вирішення спортивних спорів потрібні як юристи, що спеціалізуються у сфері правового забезпечення спорту, так і безпосередньо спортивні функціонери, менеджери, тренери, тобто фахівці, що добре орієнтуються у сфері фізичної культури та спорту.

Розглянуто правові новели, запроваджені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що спрямовані на регулювання позовного провадження у господарському судочинстві. Розкрито поняття і сутність урегулювання господарського спору за участю судді. Розглянуто процесуальні дії суду та учасників процесу щодо врегулювання господарського спору до судового розгляду.