Індекс рубрикатора НБУВ: Х913.1в6:З97

Індекс рубрикатора НБУВ: Х913.1 р

Рубрики:

Дипломатія <Державні органи зовнішніх відносин>

Шифр НБУВ: РА453646 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У збірнику розміщено статті та тези доповідей учасників конференції, висвітлено актуальні питання розвитку міжнародних відносин та дипломатії, визначено місце та роль України в системі нового світового порядку, проблеми інституалізації міжнародних економічних відносин, проблеми євроатлантичної інтеграції України, роль України у системі міжнародної безпеки, значення культурної дипломатії в розрізі зовнішньополітичної безпеки держави, вплив азійського нейтралізму на безпекову ситуацію в Європі, реалізацію національних інтересів України у відносинах із державами АСЕАН, проблеми розвитку українського та міжнародного туризму, міжнародно-правові проблеми.

Наведено автентичні матеріали арабською мовою, які віддзеркалюють особливості практики дипломатичного та ділового листування. Висвітлено особливості дипломатичного листування. Дослідження має практичний характер, містить словник дипломатичних термінів, який складається з арабських еквівалентів англійською, французькою, латинською мовами.

Проаналізовано діяльність консула з вчинення нотаріальних дій, зокрема, процесуальних відносин, які виникають між суб'єктами нотаріального провадження, компетенції консула щодо вчинення нотаріальних дій, нотаріальної процедури, яка уособлює певні правила вчинення консулом нотаріальних проваджень, зокрема, загальні, які стосуються усіх нотаріальних проваджень, спеціальні правила, відповідно до яких консул вчиняє певні види нотаріальних дій, зокрема, посвідчення правочинів, що виникають зі спадкових, сімейних правовідносин та інших видів правочинів, вжиття охоронних заходів, посвідчення та засвідчення безспірних юридичних фактів та надання документам виконавчої сили. Приділено увагу застосуванню законодавства України та іноземного права, норм міжнародних договорів, конвенцій, запропонований авторський аналіз багатьох нормативних іноземних актів як матеріального, так і процесуального права. Предсталено Практикум для проведення семінарських занять, витяги із нормативних актів, проекти процесуальних документів та судова практика.

Вміщено найновіші українсько-канадські суспільні та філологічні дослідження в галузі сучасного канадознавства. Це п’ятий випуск серії “Канадознавство”, заснованої у 2018 р. Центром канадознавства Волинського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк). Розглянуто питання суспільно-політичних й мовознавчих вимірів канадознавства, літературознавчих обріїв української канадіани, українсько-канадської освітньої спадщини.

Висвітлено загальноприйняті підходи в інформаційному капіталі дипломатичної та консульської служби. Визначено концептуальну модель шляхетної конституції особистості у переговорному процесі. Розкрито консульські практики на передовому дипломатичному фронті. Стверджено ентропійний вимір ковідного середовища. Передбачено систему превентивних заходів у боротьбі України з путінсько-російськими загарбниками.

Розглянуто основні теоретичні та практичні аспекти культурної дипломатії. Висвітлено українську й іноземну історіографію досліджень у цій сфері. Подано відомості про витоки української культурної дипломатії та ідеологічні інструменти культурної дипломатії УРСР; про роботу інститутів культурної дипломатії сучасної України, зокрема й культурно-гуманітарну діяльність українських дипломатичних установ за кордоном, яку репрезентують Надзвичайні та Повноважні Посли України в різних державах.

Мета дослідження - аналіз головних аспектів сучасної польської історіографії, присвяченої діяльності дипломатичної місії Польської Республіки у Харкові в 1920 - 1930-х рр. Основні дослідницькі завдання сформовані необхідністю з'ясування особливостей висвітлення вказаними вченими ключових напрямів й специфіки діяльності, умов праці та щоденного життя дипломатичних працівників, їх взаємодії з місцевою владою і дипломатичними місіями інших країн, реакції на Голодомор і Великий терор 1937 р. тощо. Методологія грунтується на традиційному застосуванні методів історіографічного аналізу і синтезу, які надали змогу виокремити основні тематичні вектори та концептуальні висновки у працях польських вчених; використанні методів реконструкції проявів колективної пам'яті на прикладі вказаної групи наукових робіт з метою простеження взаємозв'язку між оцінками істориків та деякими суспільними уявленнями про міжвоєнний період минулого Харкова; порівнянні й типологізації домінуючих підходів і принципів до оцінки досліджуваної проблематики. Наукова новизна визначається відсутністю у вітчизняному науковому просторі аналогічних досліджень, присвячених вивченню доробку польських колег із історії дипломатичного представництва Польської Республіки, акредитованого у Харкові впродовж 1921 - 1937 рр. Широкий спектр залучених до аналізу праць, опрацювання з цією метою фондів польських бібліотек сприяло посиленню оригінальності роботи, надало змогу виявити історіографічні розбіжності і тотожності, об'єктивно оцінити емпіричну вартісність згадуваних напрацювань. Висновки: аналіз авторських рефлексій польських вчених щодо діяльності дипломатичних представництв Польської Республіки у Харкові 1921 - 1937 рр. надає змогу стверджувати про наявність в їх працях низки спільних узагальнюючих тверджень, в основі яких лежать нові фактологічні дані. Обговорено питання щодо констатації поступового ускладнення умов для діяльності польських службовців, щодо розгляду радянською владою їх як представників шпигунської організації. Акцентовано увагу на таких історіографічних векторах, як наявність елементів розвідувальної діяльності в роботі дипломатичного представництва, негативного ставлення його службовців до офіційної антирелігійної політики СРСР, захист ними представників польської національної меншини, констатація в офіційних рапортах 'катастрофи голоду на селі' в 1933 р., обставини ліквідації представництва та ін.

Наведено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до вирішення важливої наукової та практичної проблеми, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні процесів формування та розвитку механізму формування інтелектуального капіталу дипломатичної служби в державному управлінні та розробці проєкту Концепції розвитку інтелектуального капіталу системи дипломатичної служби України до 2030 року.Обґрунтовано механізм формування інтелектуального капіталу дипломатичної служби, його значення та роль в контексті державного управління. Розкрито сутність поняття «інтелектуальний капітал» на основі узагальнення визначень досліджуваного поняття, наданих вченими, та запропоновано авторський погляд на сутність категорії «моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби», яка трактується як система перманентного спостереження за інтелектуальними, соціальними, психічними та фізіологічними характеристики представників дипломатичної служб, які є необхідними для ефективного виконання їх функцій. Обґрунтовано, що моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби має відбуватися з урахуванням його структурних елементів, на основі яких виділено комплекс завдань. Представлено концепт розвитку моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід’ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу, в основу якого покладено мету, завдання та принципи, які через систему функцій моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби спрямовуються його суб’єктом (Міністерство закордонних справ України) на об’єкт.

Визначено історичні етапи формування сучасної дипломатичної системи. Зазначено розвиток дипломатичних служб світу в першій половині ХХ століття. Розглянуто питання еволюції сучасної системи дипломатії.Акцентовано питанню дипломатії в умовах європейської інтеграції. Охарактеризовано поняття економічна дипломатія. Увагу приділено історії Української дипломатії.

Мета роботи - з'ясування форм і засобів формування позитивного образу України як незалежної держави та інструментарію публічної й культурної дипломатії. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності. Для виявлення та класифікації джерел, повноти й достовірності викладених у них фактів застосовано методи джерелознавчої критики; для дослідження інструментарію української дипломатії у сфері формування уявлень зарубіжних суспільств про українців, їх історію та культуру - метод імагології. Наукова новизна результатів дослідження полягає в реконструкції витоків інституціалізацїї публічної та культурної дипломатії в діяльності дипломатичної служби, формування інструментарію пропаганди української ідеї, застосування засобів мистецтва для створення позитивного уявлення зарубіжного суспільства про Україну. Висновки: із метою поширення у світі інформації про Україну та протидії антиукраїнській пропаганді було сформовано інституційну структуру, яка охоплювала відповідні підрозділи у МЗС, інформаційні бюро, прес-бюро диппредставництв. Особливість реалізації завдань української дипломатії у сфері досягнення присутності в інформаційному полі країн світу полягала в державному фінансуванні та міжвідомчій взаємодії й координації діяльності з урядами, громадськістю, українською еміграцією. З цією метою було апробовано такі інструменти, як публікації/інтерв'ю послів у зарубіжній пресі, друк періодичних бюлетенів та серійних видань про Україну, проведення курсів вивчення української мови, науково-популярних лекторіїв, книжкових виставок, виявлення зарубіжної україніки, організація виступів мистецьких колективів та зйомок кінофільмів.

Наведено тлумачення важливих для сучасної дипломатії термінів та понять, які стали особливо актуальними в останні десять років в умовах трансформації системи міжнародних відносин та суспільно-політичних відносин у тоталізованому світі. Визнано, що інформаційна та технологічна революція, поява нових акторів міжнародних відносин, новітні загрози та виклики потребують переосмислення "класичної" дипломатії та дипломатичної служби і формування новітнього тезауруса задля ефективного подолання сучасних криз та налагодження продуктивної співпраці між різними культурами, народами й державами світу. Розкрито суть термінов сучасних тенденцій міжнародних відносин і дипломатії.

Вміщено інформацію з історії та теорії міжнародних відносин, минулого та сьогодення дипломатії, ключових проблем світової політики, міжнародних економічних відносин і міжнародного права. Висвітлено особливості дипломатичної служби, структуру та функції закордонних дипломатичних представництв, норми дипломатичного протоколу й етикету, а також вміщено біографії провідних державних діячів і дипломатів з багатьох країн світу. Подано нариси з історії української дипломатії та сучасного стану відносин з іншими державами.

Розглянуто основні теоретичні та практичні аспекти публічної дипломатії, висвітлено українську та зарубіжну історіографію досліджень в цій сфері. Подано відомості щодо історичних витоків публічної дипломатії в Україні, а також інституцій, які реалізують її завдання. Проаналізовано Стратегію публічної дипломатії МЗС України на 2021 - 2025 рр. Розкрито базові поняття та основні напрями науково-освітньої, експертної, економічної, культурної, спортивної, цифрової, кулінарної дипломатії. Досліджено історію виникнення, міжнародний досвід та новітні тренди в різних сферах публічної дипломатії, особливості формування цих напрямів в Україні. Розглянуто практичні питання закордонних дипломатичних установ України в сфері публічної дипломатії.

Здійснено дослідження внутрішніх та зовнішніх чинників зовнішньої політики Турецької Республіки. Сформульовано основні положення: запропоновано комплексний підхід до дослідження сутності взаємовпливу зовнішніх та внутрішніх чинників у зовнішній політиці Туреччини. Системно проаналізовано роль США, РФ, ЄС у зовнішній політиці турецької держави. Виявлено спільні та відмінні риси у стратегічних інтересах великих держав та регіональних лідерів, залучених у регіональні конфлікти за участю Турецької Республіки. Проаналізовано залучення Туреччини у сирійську війну як проблему, пов’язану для країни з курдським питанням, та проблему окупованого Криму, пов’язану з кримськотатарським питанням. Розглянуто розвиток сучасної ролі Туреччини у міжнародних відносинах, що дозволило визначити особливі риси феномену внутрішньо-зовнішнього "кордону". Досліджено основні тенденції еволюції зовнішньої політики Турецької Республіки у XXI ст., що надало підстави для прогнозування її подальшого розвитку. Досліджено ідейні складові, що потребують всебічного аналізу і проведення грамотної зі стратегічної точки зору відповідної політики світової спільноти і тих країн, чиї національні інтереси зачіпають геополітичні амбіції Туреччини, у тому числі й України. Визнано, що XXI ст. характеризується потребою більшої частини світової спільноти в нових орієнтирах - політичних, етичних, суспільних тощо. Жодна держава або спільнота, а тому і сама система не може існувати без набору ціннісних установок, ідеологем, хоч і не таких глобальних, що передують створенню сучасної системи міжнародних відносин, проте таких ідеологем, які могли б формувати світосприйняття і світоусвідомлення країн, в першу чергу, щодо самих себе.

Мета статті - довести, що дослідження дипломатичного права цікаве з точки зору визначення міждержавного порядку та міжнародних відносин та для визначення політичних розбіжностей та можливих помилок. Це дослідження допомагає нам визначити, яким чином держава використовує дипломатичну та законодавчу мову стосовно інших держав, як написані документи та які подальші наслідки цього. Методи дослідження: використання системно-структурного методу та методу узагальнення дозволило проаналізувати загальні тенденції використання аналітичних методів. Діалектичний метод наукового пізнання, а також методи аналізу, синтезу та абстрагування з'ясували зміст та мету досліджуваної проблеми, визначили її основні особливості та структуру, а також зв'язок із системним аналізом. Таким чином, підсумовуючи дослідження дипломатичного та консульського права, можна стверджувати, що воно є цікавим з точки зору того, що це міра балансу між порядком між державними органами та міжнародними відносинами для визначення відмінностей та помилок для вивчення того, як держава використовує дипломатичні та законодавчі мови з іншими державами, яким чином визначаються та дотримуються дипломатичні правила, як пишуться документи та які результати можуть спричинити всі ці вищезгадані елементи. Дипломатія - це інструмент комунікації в даному випадку, який означає представлення претензій та претензій через юридичну форму, це означає: повідомте партнера чи опонента, які норми поведінки є правильними; підкресліть ті процедури, яких ви вирішите дотримуватися особисто, а також дотримуватися їх і з другою стороною. Потрібно врахувати те, що дипломатичними шляхами повідомлення не є гарантією неправильних поглядів; повідомлення може бути спрямоване на відповідь другої сторони - якщо ми допоможемо їм оцінити ситуацію таким чином, щоб відповідати їх цінностям та цілям. У цих деталях може бути схована можливість для успіху.

Обгрунтовано необхідність формування сучасного соціального конструкту публічної дипломатії шляхом реформування в Україні системи дипломатичної служби на всіх її організаційно-структурних рівнях за допомогою впровадження повсюдного цифрового врядування, а також налагодження успішних комунікацій між інститутами держави та громадянського суспільства. Запропоновано ухвалити регулюючі нормативно-правові акти, за допомогою яких стимулюватиметься опанування цифрових компетенцій у дипломатичній сфері із залученням недержавних організацій, які формально та неформально представляють Україну на міжнародній арені. Доведено, що відсутність єдиного стратегічного підходу та неузгодженість у здійсненні цифрових трансформацій на всіх організаційно-структурних рівнях дипломатичної служби значно знижує результативність упровадження будь-яких новацій. Визначено, що брак професійних кадрів, які володіють цифровими навичками та ефективно використовують свій креативний потенціал, призводить до формалізму, малоефективності та статичності дипломатичних процедур, а також спричинює стагнацію розвитку нових комунікативних практик зовнішньополітичного дискурсу. Рекомендовано запровадити в МЗС України посаду заступника міністра з цифровізації (CDTO) для здійснення інституційного управління сферою впровадження інструментарію цифрової дипломатії.

Визначено сутність феномену "підготовленість майбутніх фахівців із міжнародних економічних відносин до професійно-дипломатичного спілкування", критерії (гностичний, комунікативно-діяльнісний, емоційно-виразний, рефлексійно-оцінний) із відповідними показниками. Схарактеризовано рівні досліджуваної підготовленості (достатній, задовільний, низький) як результат підготовки майбутніх фахівців із міжнародних економічних відносин до професійно-дипломатичного спілкування. Науково обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутніх фахівців із міжнародних економічних відносин до професійно-дипломатичного спілкування (дипломатична інформативність освітньо-професійної підготовки майбутніх фахівців із міжнародних економічних відносин; особистісно зорієнтована педагогічна взаємодія викладача зі студентами; комунікативна спрямованість змісту освітнього процесу студентів із міжнародних економічних відносин у процесі підготовки до професійно-дипломатичного спілкування). Уточнено поняття "професійно-дипломатичне спілкування", "міжнародні економічні відносини", "підготовленість". Розроблено й апробовано модель підготовки майбутніх фахівців із міжнародних економічних відносин до професійно-дипломатичного спілкування (інформаційно-збагачувальний, репродуктивно-діяльнісний, аналітично-продуктивний, рефлексійно-оцінний етапи). Сформовано та впроваджено діагностувальну й експериментальну методики підготовки майбутніх фахівців із міжнародних економічних відносин до професійно-дипломатичного спілкування, елективний курс "Професійно-дипломатичне спілкування майбутніх фахівців із міжнародних економічних відносин", а також комплекс самостійно-дослідницьких завдань для студентів спеціальності "Міжнародні економічні відносини", спрямованих на їх підготовку до професійно-дипломатичного спілкування.

Досліджено концептуальні погляди на цифрову дипломатію як інструмент масової комунікації в публічному управлінні. Наведено різні інтерпретації експертів - фахівців міжнародних відносин та інформаційних комунікаційних технологій для досягнення дипломатичних цілей. Особливу увагу приділено так званій "цифровій дипломатії" як формі публічної дипломатії, яка надає дипломатичні послуги як власним громадянам, так і громадянам зарубіжних країн. Обгрунтовано, що використання цифрової дипломатії у публічному управлінні дає змогу просувати зовнішньополітичні інтереси держави в рамках розвитку міжнародних відносин.