Досліджено питання аналізу процесу виникнення міжнародного спортивного права як окремої галузі міжнародного права, його вплив на формування підстав для появи самостійної галузі "спортивне право" у правових системах різних країн світу. Обгрунтовано появу інших об'єктивних критеріїв для виокремлення в системі українського права спортивного права як самостійної комплексної галузі, зокрема, специфіку суб'єктів і правовідносин між ними, які регулюються спортивним правом, наявності комплексного специфічного для спортивного права методу правового регулювання та інших галузеутворювальних компонентів, які дозволяють робити висновок про відмінність спортивного права як самостійної комплексної галузі права від інших галузей права. Досліджено особливості імплементації міжнародно-правових актів у сфері фізичної культури та спорту у національну правову систему України, проаналізовано специфіку та відмінності системи спортивного права. На підставі результатів проведеного дослідження зроблено висновок про достатність підстав для виділення спортивного права України як самостійної комплексної галузі права, про наявність специфіки механізму імплементації норм міжнародного спортивного права та норм міжнародно-правових актів, які регулюють правовідносини у сфері спорту в національне спортивне законодавство. Запропоновано конкретні пропозиції щодо внесення змін до законодавства.

Проаналізовано правові засади регулювання діяльності Ради Європи у сфері охорони та використання культурної спадщини, а також визначено ефективні засоби реалізації відповідних міжнародно-правових норм у внутрішньому праві України. Досліджено процес становлення та розвитку європейського права культурної спадщини, визначено особливості його понятійно-термінологічного апарату. Висвітлено характерні риси регіонального правопорядку в сфері охорони та використання культурної спадщини, розкрито правові й організаційні проблеми, що виникають у цій сфері. Проаналізовано актуальні питання теорії та практики застосування концепцій культурної спадщини та спільної спадщини людства у сучасному міжнародному праві. Увагу приділено характеристиці змісту практичних аспектів діяльності Ради Європи через інституційний механізм міжнародно-правової охорони та використання культурної спадщини, сформований в її межах. Розкрито правові засади співробітництва України з Радою Європи у сфері культурної спадщини, сформульовано висновки, а також надано пропозиції щодо удосконалення вітчизняної законодавчої бази у цій сфері.