Розглянуто історичні й теоретично-практичні аспекти становлення і розвитку міжнародної системи охорони суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення), досліджено становлення і матерально-правові положення Римської конвенції, Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм та інших міжнародних договорів.

Досліджено конституціоналізацію права інтелектуальної власності в умовах інформаційного суспільства й економіки знань. Проаналізовано історико-правові аспекти матеріально-правового конституювання права людини на результати творчої діяльності й інтелектуальну власність і рівні формалізації права на інтелектуальну власність у конституційних текстах країн світу. Розкрито значення конституційного правосуддя та загальних конституційно-процесуальних норм для вирішення складних проблем забезпечення права інтелектуальної власності. Встановлено, що конституціоналізація інтелектуальної власності сприяє визначенню інноваційного вектора розвитку в органічному зв'язку з розвитком демократичних засад суспільства та забезпечення прав людини. Сформульовано дефінітивне визначення поняття "конституціоналізація інтелектуальної власності". В науково-практичній площині запропоновано доповнення та поправки для вдосконалення нормативно-правового регулювання інтелектуальної власності в конституційному і галузевому законодавстві. Дослідження ґрунтовано на основі використання конституційно-правових актів та актів законодавства держав світу, міжнародно-правових актів із прав людини, доктринальних джерел вітчизняної та зарубіжної юриспруденції.

Розвиток права інтелектуальної власності рухався переважно у напрямку посилення захисту цих прав. Однак це призводить до обмеження використання об'єктів інтелектуальної власності. Отже, необхідним є пошук належного балансу між інтересами володільців та суспільства. Проблематика. Питання правової охорони авторського права і суміжних прав національний законодавець повинен вирішувати з урахуванням міжнародного регулювання. На сьогодні у світі створено розгалужену систему міжнародних актів у цій галузі, зокрема й в окремих суперечливих аспектах, які потребують комплексного підходу, створюючи при цьому можливості маневрування між різними нормами, втіленими у різних актах. Тому порівняння окремих аспектів правового регулювання авторського права і суміжних прав за 9 ключовими міжнародними актами у цій галузі (Бернська конвенція, Всесвітня конвенція про авторське право, Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів, Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) - про авторське право та про виконання і фонограми, Римська конвенція, Женевська конвенція, Брюссельська конвенція про поширення сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники, Угода TRIPS) між собою та з українським законодавством є актуальним з точки зору оптимізації правового регулювання. Мета роботи - узагальнення міжнародного правового регулювання авторських і суміжних прав та порівняння його з українським правовим регулюванням. Матеріали й методи. Застосовано методи документального аналізу й синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини та ін. Результати. В законодавстві України абсолютизується охорона авторського права і суміжних прав. У контексті міжнародного дискурсу щодо лібералізації обмежень на використання об'єктів інтелектуальної власності українське правове регулювання не повною мірою відповідає сучасним міжнародним тенденціям. Висновки: абсолютизація захисту авторських і суміжних прав не означає автоматичного приведення такого захисту до міжнародних стандартів. Останнім часом у світі склалося розуміння необхідності гармонізації інтересів авторів (виконавців) з інтересами суспільства на доступ до об'єктів цих прав.

Висвітлено деякі аспекти правового регулювання авторського права і суміжних прав у Європейському Союзі в особливих умовах інформаційного суспільства. Проблему розглянуто у контексті увідповіднення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності нормам права ЄС у рамках Угоди про асоціацію та враховано вимоги процесу формування Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Вперше систематизовано та проаналізовано практики Суду ЄС у сфері авторського права і суміжних прав, зокрема, понад шістдесят рішень Суду ЄС. Запропоновано об’єднання матеріалу за тематичними розділами щодо критеріїв охороноздатності, основних видів використання твору, винятків і обмежень з авторського права, концепції справедливої винагороди. Окреслено питання використання творів в онлайн середовищі та співвідношення авторського права і фундаментальних прав і свобод.

Досліджено зміни правового регулювання прав на службові твори. Визначено перелік нормативних актів у даній сфері. Акцентовано увагу на розбіжностях у регулюванні прав на службові твори та запропоновано свої рекомендації по їх усуненню. Автори погоджуються із думкою науковців про потребу внесення змін до трудового законодавства з метою належного регулювання прав на службові твори. Окремо акцентовано увагу на порядк оформлення трудових відносин із працівником, який виступатиме автором службових творів.

Розглянуто історію створення патентно-правових систем. Охарактеризовано сучасний стан європейської та американської патентно-правових систем, а також патентно-правові системи, які регулюються кодифікованим законодавством у сфері промислової власності (Італії та Португалії). Досліджено загальні аспекти систем правової охорони винаходів деяких країн макрорегіонів світу. Виділено та детально розглянуто нормативні положення, які є необхідними для встановлення та здійснення правової охорони винаходів. Патентні закони зазначених країн представлено в структурованому вигляді.

Досліджено економіко-правові аспекти інноваційної політики та патентних стратегій фармацевтичних компаній. Висвітлено питання нормативно-правового регулювання продовження строку охорони лікарських засобів, що охороняються патентом і які підлягають адміністративній процедурі надання дозволу в країнах-членах ЄС та в інших економічно розвинених державах світу. Проаналізовано практику застосування нормативно-правових положень у цій сфері у різних країнах світу. Здійснено аналіз українського законодавства щодо зазначених питань.

Комплексно досліджено історичні та теоретичні аспекти Бернської конвенції. Розглянуто її становлення й історичний розвиток від 1886 до 1971 рр. Досліджено положення чинного Паризького (1971 р.) акта Конвенції, а також втілення та розвиток її принципів у Всесвітній конвенції про авторське право, Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, Договорі Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право.

Общепризнанным инструментом современной конкурентной борьбы за рынки товаров и технологий выступают исключительные права интеллектуальной собственности, что актуализирует вопрос участия Украины в данном процессе. С этой целью на базе данных европейской, евразийской и мировой патентной статистик измерен уровень изобретательской активности Украины на ближайших региональных рынках технологий. В качестве соответствующих количественных и качественных показателей оценки для Украины и стран-лидеров европейского и евразийского патентования проанализированы: общий объем и динамика подачи патентных заявок на изобретения; общий объем и удельный вес патентных портфелей; области высокотехнологичного патентования. По итогам исследования сделаны соответствующие выводы. В частности, колоссальный отрыв Украины от лидеров изобретательской активности предопределил отсутствие хоть сколько-нибудь значимого влияния страны на развитие инновационных рынков Европы и Евразии. Уменьшение притязаний Украины на последние ведет к утрате как перспективных рынков, так и целых отраслей национальной экономики.

Приділено увагу глобальній системі регулятивних органів, невід'ємним складником якої є система охорони інтелектуальної власності (IB), а її головним компонентом - Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ). Розглянуто історію створення ВОІВ, її структуру, адміністрування, основні напрями діяльності. Проаналізовано основні середньострокові стратегічні цілі ВОІВ: розвиток міжнародної нормативної бази; координація та розвиток глобальної інфраструктури IB; міжнародне співробітництво; вирішення питань IB в контексті глобальних стратегічних завдань; забезпечення оперативного зв'язку між ВОІВ і її державами-членами; ефективна структура адміністративно-фінансової підтримки. Показано, що охорона IB є фундаментом для забезпечення інноваційної моделі розвитку країни, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності в світовій соціально-економічній системі.

Досліджено проблеми міжнародно-правового регулювання торговельних марок, особливості охорони права інтелектуальної власності на них, взаємозв'язок міжнародних актів і національного законодавства у цій сфері права. Розглянуто питання вичерпання виключного права на торговельну марку.

Мета роботи - аналіз шляхів вдосконалення правової охорони об'єктів авторського та суміжних прав у відповідності до норм чинного законодавства, основні загрози та напрямки вдосконалення за умов інтеграції до ЄС. За допомогою методів порівняння та аналізу у взаємозв'язку із формально-юридичним методом визначено сутність і зміст правової охорони авторських прав. Застосування методу аналізу, індукції, аналогії та формально-юридичного методу дозволило визначити правові засоби охорони авторських прав. Застосування формально-юридичного методу, порівняльного аналізу та синтезу дозволило обгрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному законодавстві. Вважається за доцільне в контексті вдосконалення законодавства до законодавства ЄС доопрацювання проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права" (щодо діяльності організацій колективного управління)" з метою забезпечення захисту майнових прав суб'єктів авторського та суміжного права. Для комп'ютерної гри має бути надане визначення, яке необхідно включити до ст. 2 Закону України "Про авторське право та суміжні права". Крім того, необхідно внести зміни до інших актів, що регулюють питання відповідальності за порушення прав на цей об'єкт. До того часу, поки не дано визначення комп'ютерної гри як об'єкта права інтелектуальної власності і не внесені зазначені зміни до перелічених вище законів та КпАП, немає правових підстав притягувати осіб до адміністративної відповідальності. Досліджено особливості правової охорони об'єктів авторського права у відповідності до норм чинного законодавства. В процесі дослідження акцентовано увагу на недоліках чинного законодавства, та формуються основні напрямки вдосконалення чинного законодавства у відповідності до міжнародно-правових норм в контексті охорони об'єктів авторського права. Увагу присвячено аналізу основних загроз порушень авторського права та шляхи їх подолання.

Розглянуто ознаки комп'ютерної програми в міжнародно-правовому розумінні, окремі елементи програми, суміжні об'єкти. Окрему увагу приділено відповідності юридичних визначень технічній природі об'єктів, яким надається охорона, можливості таких визначень відповідати майбутнім технологічним викликам. Досліджено норми міжнародно-правових актів Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Світової організації торгівлі. Проаналізовано правовий режим охорони комп'ютерних програм, закріплений у праві ЄС. Встановлено, що система міжнародно-правових зобов'язань у сфері охорони комп'ютерних програм складається з декількох груп обов'язків щодо: критеріїв охороноздатності програми, встановлення ексклюзивних прав, встановлення механізму набуття прав, закріплення конкретних заходів по охороні прав, встановлення терміну й інших умов охорони, спеціальних заходів щодо технічних засобів захисту, інформації про управління правами тощо. Внесено ряд пропозицій стосовно вдосконалення й узгодження названих правових актів. Розглянуто систему міжнародно-правових зобов'язань України щодо охорони комп'ютерних програм і стану їх імплементації в національну систему права. Встановлено, що специфіка такої імплементації полягає в необхідності комплексного внесення змін і доповнень до різних галузей матеріального та процесуального права: цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, митного. Запропоновано конкретні шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства з метою досягнення відповідності міжнародно-правовим зобов'язанням універсальних угод та обов'язкам права ЄС, особливо в контексті Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Дисертацію присвячено комплексній науковій розробці господарсько-правових засад обороту інноваційних продуктів (ІП), створених в Україні, умов та форм їх передачі на національному й європейському ринках із розробленням пропозицій щодо шляхів адаптації законодавства України з цих питань до європейських підходів. Проаналізовано природу й ознаки ІП як об'єктів господарсько-правового регулювання та відносин, що складаються під час їх створення та обороті. Визначено особливості та структуру ІП шляхом встановлення його системних елементів. Шляхом встановлення елементів структури - складових, доведено, що ІП є різновидом технологій, а на відносини щодо передачі та комерціалізації ІП поширюються положення законодавства про трансфер технологій. Досліджено та визначено зміст інноваційної діяльності й її співвідношення з науковою і науково-технічною діяльністю. Наведено класифікацію ІП. Розглянуто досвід державної підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності в ЄС. З урахуванням зарубіжного досвіду виявлено основні недоліки та надано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, спрямованих на вдосконалення правового регулювання відносин, пов’язаних з оборотом ІП.

Досліджено теоретичну модель розпорядження майновими авторськими та суміжними правами у формі ліцензії, у якій обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин з розширення цивільно-правових форм введення результатів інтелектуальної, творчої діяльності та прав на них у цивільному обороті. Виявлено прогалини у правовому регулюванні використання об’єктів авторського права і суміжних прав, зумовлені відставанням правового регулювання ліцензійних відносин від міжнародної практики ліцензування, та запропоновано шляхи їх усунення. Доведено можливість і необхідність введення інституту відкритих ліцензій у законодавство України про авторське право і суміжні права як підстави для використання об’єктів творчої діяльності та створення на їх основі похідних об’єктів авторського права та суміжних прав. Визначено, що здійснення правоволодільцем правомочності з розпорядження належними йому авторськими і суміжними правами утворює юридичний факт, який породжує обтяження уповноваженого суб’єкта (ліцензіара) станом пов’язаності та виникнення секундарного права на акцепт для заздалегідь встановленої або невизначеної особи. Вказано, що в разі, якщо особа ліцензіата не визначена, виникають не правовідносини, а особлива правова форма, що характеризується спрямованим впливом на правове становище ліцензіара, а отже, виступає проявом правоздатності та рефлекторним впливом на сферу правових можливостей потенційного ліцензіата, що є різновидом рефлексивних правових ефектів. Доведено, що об’єктом права на вільне ліцензування, як поведінкової можливості суб’єкта, що реалізується поза правовідносинами, є суб’єктивні права використання об’єкта авторського права. Виходячи з положень чинного законодавства і практики його застосування, суб’єктом правомочності розпорядження майновими авторськими та суміжними правами запропоновано визнавати правоволодільця, а також особу, яка отримала право використання за договором (ліцензіат), за умов поєднання двох умов: наявності письмової згоди ліцензіара, надання ліцензіату за договором права використання відповідного об’єкта визначеними способами. Відносини ліцензіара та користувача визначаються як договірні, як наслідок, в разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) умов ліцензії суди застосовують правові засоби впливу на порушника у вигляді спонукання до належного виконання. За умов, якщо використання твору або об’єкта суміжних прав відбувається з перевищенням установлених ліцензією обмежень, суди застосовують виключно правові засоби захисту майнових або особистих немайнових прав. Внесено пропозиції щодо змін до Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Проаналізовано характер та особливості Єдиної системи швидкого реагування (англ. Uniform Rapid Suspension System - URSS) Інтернет корпорації з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers - ICANN) в якості механізму захисту прав (англ. Rights protection mechanism - RPM) та альтернативи Уніфікованій політиці вирішення спорів про доменні імена (англ. Uniform Dispute Resolution Policy - UDRP) ICANN та судового розгляду справ щодо товарних знаків. Ефективність URSS оцінюється шляхом визначення його переваг та недоліків. Теоретичне уявлення про URS політику поєднується з практичними прикладами і порівнянням з UDRP.

Проаналізовано відмінності в регулюванні відносин щодо реєстрації і обігу товарних знаків зазначених держав, включаючи оцінку обраних позицій, виявлення найбільш вдалих або, взагалі, альтернативних рішень.

Розглянуто проблеми визначення правового статусу добре відомого товарного знаку та способів його правової охорони з позицій норм міжнародного права, законодавств окремих держав та співвідношення з ними національного законодавства.

Урегулированы вопросы, связанные с интеллектуальной собственностью и направленные на обеспечение адекватной охраны и защиты прав на инновационные продукты. Проведен комплексный сравнительный анализ соглашения ТРИПС (торговые аспекты прав интеллектуальной собственности) и национального украинского законодательства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч231.0 + Х933.4

Рубрики:

Основні принципи та загальні проблеми науково-інформаційної діяльності

Винахідницьке право

Шифр НБУВ: Ж25189 Пошук видання у каталогах НБУВ