Розглянуто нові тенденції у поглядах на війни (збройні конфлікти), зокрема, концепцію операцій невоєнного типу, нові можливі причини майбутніх воєн (збройних конфліктів). Сучасні конфлікти із сфери політико-ідеологічної трансформуються у сферу економічних змагань, посилюється боротьба за енергоносії, доступ до води, контроль над лісами та запасами мінералів. З огляду на тенденції, що спостерігаються останнім часом, саме доступ до природних ресурсів та збереження довкілля у ХХІ ст. можуть зайняти пріоритетне місце серед головних причин воєн (збройних конфліктів) та рушійних сил їх інтенсифікації.

Проаналізовано соціальне забезпечення військовослужбовців зарубіжних країн. Розкрито сутність, зміст, структуру культури військового побуту, а також її вплив на фізичний і духовний розвиток воїнів Збройних Сил України. Розглянуто інформаційну безпеку сучасного суспільства. Висвітлено трансформації світоглядних критеріїв військовослужбовців за умов соціально-перехідного суспільства, проблеми становлення та розвитку громадянського суспільства в країні.

Проанализировано социальное обеспечение военнослужащих зарубежных стран. Раскрыты сущность, содержание, структура культуры военного быта, а также ее влияние на физическое и духовное развитие военнослужащих Вооруженных Сил Украины. Рассмотрена информационная безопасность современного общества. Освещены трансформации мировоззренческих критериев военнослужащих в условиях социально-переходного общества, проблемы становления и развития гражданского общества в стране.

Описано елементи теорії стратегії воєнної безпеки. Розкрито історичний аспект підготовки Концепції національної безпеки та Воєнної доктрини України. Розглянуто геополітичні системи міжнародних відносин. Висвітлено стратегічний характер національних інтересів країни. Викладено основи воєнної політики та доктрини. Наведено класифікацію воєнних конфліктів.

Описаны элементы теории стратегии военной безопасности. Раскрыт исторический аспект подготовки Концепции национальной безопасности и Военной доктрины Украины. Рассмотрены геополитические системы международных отношений. Освещен стратегический характер национальных интересов страны. Изложены основы военной политики и доктрины. Приведена классификация военных конфликтов. Проанализирована взаимосвязь целей политики безопасности и ее стратегии.

Розглянуто суть поняття та основні принципи міжнародного права. Висвітлено особливості правового забезпечення та супроводження дій командувача (штабу) з питань підготовки та ведення операцій (бойових дій) з урахуванням вимог міжнародного гуманітарного права. Викладено правила застосування сили під час проведення миротворчих операцій.

Рассмотрены сущность понятия и основные принципы международного права. Освещены особенности правового обеспечения и сопровождения действий командующего (штаба) в процессе подготовки и ведения операций (боевых действий) с учетом требований международного гуманитарного права. Изложены правила применения силы при проведении миротворческих операций.

Систематизовано погляди філософів і воєнних теоретиків щодо змін причин та характеру воєн (збройних конфліктів) у історичному контексті. Проаналізовано головні тенденції розвитку воєнного мистецтва з виділенням найбільш важливих соціально-економічних, політичних і духовних складових підготовки та ведення бойових дій. Здійснено класифікацію існуючих методологічних підходів стосовно оцінки насильницьких дій з використанням зброї. Окреслено шляхи подальшої трансформації цілей, шляхів, способів, методів та інструментів воєн. Досліджено основні змістовні елементи та особливості процесу складання національних воєнних шкіл.

Систематизированы взгляды философов и военных теоретиков, касающиеся изменений причин и характера войн (вооруженных конфликтов) в историческом контексте. Проанализированы главные тенденции развития военного искусства с выделением наиболее важных социально-экономических, политических и духовных составляющих подготовки и ведения боевых действий. Осуществлена классификация существующих методологических подходов к оценке насильственных действий с использованием оружия. Очерчены пути дальнейшей трансформации целей, путей, способов, методов и инструментов войн. Исследованы основные содержательные элементы и особенности процесса создания национальных военных школ.

Створено соціально-філософську концепцію місця та ролі армії в суспільстві за умов трансформації, у контексті якої на підставі аналізу взаємозв'язків армії та суспільства в економічній, соціальній, політичній і духовній сферах життєдіяльності розкрито специфіку, типологію та форми взаємодії армії та суспільства за сучасних умов, запропоновано моделі оптимізації цієї взаємодії у пострадянських країнах. Здійснено апроксимацію характеру розвитку сучасної збройної боротьби на оборонну політику держави у сфері економіки. Висвітлено особливості трансформації даних держав та її вплив на соціальні процеси у Збройних силах. Визначено місце та роль армії за умов демократичного суспільства. З'ясовано суть глобальних проблем сучасності та особливості їх впливу на життєдіяльність Збройних сил. Обгрунтовано головні напрямки оптимізації взаємодії армії та суспільства у перехідних системах. Запропоновано конкретні заходи в соціальній, економічній, політичній і духовній сферах життєдіяльності суспільства, що мають сприяти підвищенню бойової готовності та боєздатності Збройних сил України.

Проаналізовано досвід створення та застосування угруповань військ (сил) у локальних війнах і збройних конфліктах після закінчення Другої світової війни, які велися як між регулярними арміями, так і регулярними арміями проти іррегулярних збройних формувань. Уточнено класифікацію та харктер воєнних конфліктів сучасності. Виявлено основні фактори, що впливають на створення угруповання військ (сил) та їх застосування у воєнному конфлікті. Проаналізовано завдання, які повинні вирішуватися угрупованням військ (сил) у воєнному конфлікті, та вимоги до цих угруповань. Сформульовано проблеми визначення складу та способів бойових дій угруповань військ (сил). Матеріал дослідження на основі проведеного історичного аналізу розвитку оперативного мистецтва і тактики у другій половині XX - на початку XXI ст. сприяє вивченню питань створення та застосування угруповань військ (сил) у сучасних операціях і загальновійськовому бою з урахуванням напрямів розвитку загальновійськового оперативного мистецтва й загальної тактики в операціях та бою майбутнього.

Виявлено та розкрито методологічні засади людського фактора (людського потенціалу) військових формувань та його складників - морального духу і морально-психологічного стану особового складу (ОС). Розроблено методику оцінювання морального духу ОС, морально-психологічного стану ОС та прогнозування психологічних витрат і психологічної безпеки ОС. Розкрито науково-теоретичні засади морального духу ОС, визначено його сутність, розкрито внутрішню структуру, критерії, наведено математичний апарат оцінювання. Проаналізовано науково-теоретичні дослідження та існуючі підходи до визначення сутності оцінювання психогенних втрат і психологічної безпеки ОС. Розглянуто теоретичні і практичні проблеми оцінювання психологічного захисту, психологічних втрат та психологічної безпеки ОС на основі морального духу і морально-психологічного стану ОС під час повсякденної життєдіяльності. Запропоновано підхід до оцінювання та прогнозування психологічних втрат і психологічної безпеки особового складу під час виконання службово-бойових завдань за надзвичайних умов.

Конкурентна боротьба в інформаційній сфері характеризується тим, що кожна зі сторін прагне захистити свою інформацію і здобути інформацію про суперника. В умовах невизначеності, коли дії суперника невідомі й не можуть бути передбачені точно, важливу роль відіграє розвідка, котра може дати відомості про важливість інформації, її розподіл між об'єктами, вразливості та ступені захищеності цих об'єктів. На основі створеної математичної моделі розроблено методику визначення доцільності проведення розвідки залежно від вразливості об'єктів і кількості ресурсів. Встановлено принципи розподілу ресурсів, які забезпечують максимальну ефективність розвідки. Наведено приклади розрахунків у системі із двох об'єктів із різними вразливостями. Розраховано інтервали значень ресурсів, в яких розвідка доцільна, за різних форм функцій вразливості. Наведено рекомендації щодо оптимального розподілу ресурсів на розвідку і на здобуття інформації залежно від вразливості об'єктів та загальної кількості ресурсів.

На основі аналізу понять "бойовий простір" та "інформаційний простір" визначено поняття "інформаційно-бойовий простір" з позиції теорії бойових потенціалів, обгрунтовано розмірність його складових і наведено його характерні ознаки.

Надано аналіз сучасних війн і розкрито головні ознаки ведення мережецентричних воєн. Приведено мету і завдання здійснення інформаційної боротьби відповідно до її складових. Показано, що облік розглянутих головних ознак ведення мережецентричних воєн, а також ролі і місця виконання заходів щодо здійснення інформаційної боротьби дозволить в подальшому визначити і провести необхідні зміни організаційно функціональної структури міжвидових угрупувань військ, щоб відповідати вимогам ведення воєн майбутнього.

Наведено пріоритетні завдання та проблемні питання застосування авіації у внутрішньому збройному конфлікті, на тлі якого може здійснитись силове втручання ззовні. Вказано на необхідність максимальної концентрації авіаційного потенціалу держави щодо вирішення внутрішнього збройного конфлікту на його початковому етапі.

Досліджено процес створення та застосування міжвидових угруповань військ (сил) на віддаленому океанському (морському) театрі воєнних дій на прикладі англо-аргентинського конфлікту 1982 р. навколо Фолклендських островів. Класифіковано міжвидові угруповання військ (сил) збройних сил Аргентини та Великобританії, які створювалися та застосовувалися під час конфлікту. Розкрито особливості їх внутрішньої структури залежно від поставлених оперативних завдань. Виявлено основні фактори та встановлено їх вплив на процес створення та застосування міжвидових угруповань військ (сил) у цьому збройному конфлікті. Обгрунтовано основні форми застосування міжвидових угруповань військ (сил) сторін. Узагальнено та систематизовано досвід застосування міжвидових угруповань військ (сил). Визначено тенденції розвитку воєнно-морського мистецтва, з урахуванням яких розроблено рекомендації щодо використання дослідженого досвіду у воєнній теорії та практиці підготовки Збройних Сил України.

Розглянуто результати аналізу основних особливостей проведення інформаційно-психологічної операції Російської Федерації в Автономній Республіці Крим, які одержані за даними відкритих інформаційних джерел.

Розглянуто алгоритм визначення багатовимірної оцінки значень показників, які характеризують інформаційні заходи по запобіганню воєнного конфлікту (ВК) на основі таксономії та дозволяє оцінити ефективність інформаційних заходів при запобіганні ВК по його фазам та завданням запобігання.

Розглянуто досвід бойового застосування угруповань радіотехнічних військ у локальних війнах і збройних конфліктах кінця XX - початку XXI ст. Проведено аналіз ефективності бойового застосування частин (підрозділів) радіотехнічних військ та розроблено рекомендації щодо її підвищення.

Розглянуто вдосконалену модель розрахунку імовірності виникнення воєнного конфлікту, яка, на відміну від існуючих, враховує інформаційний потенціал сторін конфлікту через рівень впливу міжнародної спільноти та готовність населення і силових структур до ведення бойових дій, наявності засобів інформаційно-психологічного впливу на населення та збройні сили сторін та надає змогу оперативно й достатньо достовірно прогнозувати імовірність виникнення воєнного конфлікту.

Досліджено основні підходи Російської Федерації до оцінювання військово-політичної ситуації в сучасному світі. Проаналізовано етапи становлення концепції стратегічного стримування як ключової військово-політичної стратегії на сучасному етапі. Визначено основні загрози зовнішньополітичним інтересам у сфері військово-політичної безпеки і визначено основні механізми їх нейтралізації. Проаналізовано вплив російських підходів до процесу реформування системи європейської безпеки, а також визначено механізми забезпечення військово-політичних інтересів Російської Федерації на пострадянському просторі. Встановлено, що зовнішньополітичні аспекти воєнної політики Росії поки є малоефективними для мінімізації рівня загроз військово-політичної безпеки й можна очікувати диверсифікацію й жорстокіші підходи Росії до їх забезпечення.

Проаналізовано збройну боротьбу, що здійснюється в Україні, в контексті сучасних тенденцій у військової справі, досвіду контртерористичних операцій крізь призму концепції "гібридної" війни. Обгрунтовано, що "гібридна" війна - це комбінація партизанської та громадянської воєн, а також заколоту і тероризму. Надано характеристику основних учасників "гібридної" війни: армії, терористів, партизанів, повстанців тощо, а також особливості притаманних їм бойових дій.

Розглянуто проблему вдосконалення другої опори ЄС, а саме: Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС. Зазначено, що внесок Польщі як члена ЄС у вирішення цієї проблеми, можна розглядати неоднозначно. Позитивом виступає можливість Польщі посісти одне з ключових місць у процесі перетворення ЄПБО на ефективний механізм забезпечення безпеки всередині ЄС і можливо і в регіоні близького оточення Співтовариства. Негативною тенденцією є процес гальмування ЄПБО і СЗППБ, орієнтуючись насамперед лише на НАТО, відсутність політичної волі керівництва Польщі дійти згоди з європейськими партнерами.