Досліджено історичні, ідеологічні та суспільно-політичні процеси й явища, які впливали на формування військово-політичних переконань С. Петлюри. З'ясовано історичні обставини формування світогляду С. Петлюри, розкрито його роль в еволюції українського державотворення від автономії до самостійництва. Визначено значення діяльності С. Петлюри у відродженні та творенні українського війська, його вплив на розробку тактики та стратегії збройної боротьби Армії УНР в ході першої та другої українсько-більшовицької війни. Розглянуто військово-дипломатичну діяльність на завершальному етапі боротьби УНР за незалежність, підкреслено значний внесок С. Петлюри у розробку основ національної військової доктрини.

На значному фактичному матеріалі у науковому контексті висвітлено похід в Галичину Червоної армії в період радянсько-польської війни 1920 р. та спробу встановлення на захопленій території радянського режиму. Розглянуто питання утворення та функціонування Галицького революційного комітету, повітових і сільських ревкомів, комуністичних організацій у Східній Галичині та Галицької Червоної армії. Охарактеризовано ідеологічну роботу більшовиків серед населення краю. Увагу приділено аналізу стану промисловості, торгівлі, аграрного виробництва, освіти, культури, охорони здоров'я та соціального захисту в Галицькій СРР.

Висвітлено педагогічну та просвітню діяльність військового, громадського діяча, педагога, історика, публіциста Н. Гірняка на основі архівних документів.

Висвітлено передумови зародження січового руху (СР) в Галичині та на Буковині на початку ХХ ст. Проаналізовано процес утворення перших січових товариств, нормативно-правову базу СР, організаційну структуру та становище галицьких і буковинських "Січей" у 1900 - 1914 рр. Увагу приділено характеристиці протипожежної та гімнастичної діяльності "Січей", розкрито їх взаємовідносини з владними структурами та громадськістю Галичини та Буковини, участь у передвиборчій боротьбі до австрійського парламенту, Галицького та Буковинського сеймів, а також роль у сільськогосподарських страйках на початку ХХ ст. Визначено головні напрямки громадської роботи січових товариств, їх трансформацію у парамілітарні організації "Українські Січові Стрільці" в 1913 - середині 1914 рр.

Досліджено реорганізацію формування Січових Стрільців армії Української Народної Республіки в полк і виконання службових обов'язків. Проаналізовано громадсько-політичну активність командування полку.

Проаналізовано військово-політичну діяльність Ю. Головінського, одного з активних діячів національно-визвольної боротьби за здобуття незалежності Української держави.

Досліджено участь М. Тарнавського у поході в Наддніпрянщину, його діяльність як командира полку, офіцера-референта зв'язку з українським населенням при штабах корпусу, армійської групи та комендантом табору під Києвом поворотців із російського полону.

Досліджено та проаналізовано створення полку ім. П. Полуботка та наслідки його збройного виступу у Києві в 1917 р., ставлення до цієї події різних українських політичних сил.

На базі історіографічного та джерельного матеріалу досліджено кількісний та якісний склад Дієвої армії УНР та УГА напередодні Київської наступальної операції.

Проаналізовано складне військово-політичне становище УГА восени 1919 р. і причини та наслідки її переходу на бік Добровольчої армії генерала Денікіна.

Досліджено проблему підготовки старшинських кадрів армії Української Народної Республіки у теоретичній спадщині та практичній діяльності військової еміграції міжвоєнного періоду.

Розглянуто та проаналізовано наукові праці, в яких наводиться інформація про зв'язок та пресу Української Галицької Армії. Визначено основні шляхи документно-інформаційного забезпечення УГА.

Досліджено стан матеріально-технічного забезпечення Галицької Армії в період її перебування на Надніпрянщині, зокрема під час походу на Київ - Одесу та подальших боїв осені 1919 р.

Проаналізовано стан наукової розробки цієї проблеми вітчизняними дослідниками.

Розкрито участь офіцерів УНР у розбудові Галицької армії (січень - червень 1919 р.) під час Українсько-польської війни.

Проаналізовано діяльність Р. Сушка у військовій формації Січових Стрільців Армії УНР у першій половині 1918 р. Показано його місце та роль у становленні Збройних сил Української Народної Республіки.

Розглянуто маловідому сторінку національно-визвольних змагань українського народу, коли внаслідок державного перевороту був розформований полк січових стрільців Є. Коновальця. Показано поневіряння військового старшини Р. Сушка та формування одного з підрозділів, опозиційних до Гетьманату, Збройних сил.

На базі історіографічного та джерельного матеріалу проаналізовано цілеспрямовані національно-демократичні та регулярні засади реорганізації Армії УНР після розпаду Директорії.

Надано узагальнений портрет військової еліти України доби визвольних змагань 1917 - 1921 рр., а саме - командувачів Дієвої Армії УНР.

Розглянуто відносини Директорії УНР з повстанським рухом під час національно-визвольних змагань 1919 - 1921 рр. Обгрунтовано висновок, що Директорія не змогла створити боєздатну армію через відсутність чіткої політичної лінії у цьому питанні.