Висвітлено проблему носіння форменого одягу у військових формуваннях України. Розглянуто загальнотеоретичні положення носіння форменого одягу у військових формуваннях, сформульовано поняття та різновиди військових формувань на території України. Визначено мету, функції й ознаки носіння форменого одягу особовим складом військових формувань. Проаналізовано історію та сучасний стан законодавства щодо носіння форменого одягу у військових формуваннях України. Розкрито роль органів виконавчої влади у забезпеченні носіння форменого одягу, визначено фактори, які негативно впливають на дані процеси. Проаналізовано міжнародний досвід у сфері забезпечення носіння форменого одягу у "силових структурах". Висвітлено основні напрями реформування та можливості кодифікації законодавства у сфері носіння форменого одягу.

Розглянуто уніформологічний словник, який відображає оригінальну термінологію, пов'язану з костюмом українського війська доби Гетьманщини, що функціонувала в українських говорах на території Української козацької держави від середини XVII до кінця XVIII ст. і зафіксована у місцевих пам'ятках української літературної мови того часу. Викладено лексичний матеріал словника, який згрупований у межах чотирьох тематичних розділів: одяг, зброя та військове спорядження, кінський убір, матеріали для виготовлення одягу та спорядження. Подано розгорнуту семантичну характеристику термінологічних одиниць шляхом описового пояснення, в багатьох випадках - з елементами енциклопедичності, та коротку етимологічну довідку.

Проаналізовано особливості синтезу національних мистецьких традицій і європейських здобутків культури у військовому одязі України першої половини XX ст. Зазначено, що військовий костюм аналізується як синтетичний феномен культури в системі декоративно-ужиткового мистецтва, як сукупність конкретних матеріальних об'єктів, що в комплексі визначають образ українського військовослужбовця. На основі мистецько-історичного аналізу розкрито засади синтезу художньо-конструктивних компонентів однострою, пошуки гармонійної цілісності та національної виразності, визначено рівень художньої наповненості та дизайну одностроїв різних військових формувань.

Проаналізовано історичні передумови та показано їх вплив на становлення військової символіки України. Доведено фундаментальне значення державної символіки для становлення військової символіки. Досліджено роботу органів державного та військового управління України щодо правового забезпечення процесу становлення військової символіки. Виявлено закономірності та особливості процесу становлення й основні напрями генезису символіки Збройних сил України (ЗСУ). З'ясовано проблемні питання процесу розробки та впровадження військових прапорів ЗСУ. Висвітлено процес створення відомчих заохочувальних відзнак і знаків військової майстерності військових формувань України, а також процеси опрацювання емблем до одностроїв українського війська. Виявлено особливості опрацювання та становлення символіки інших військових формувань України. На підставі узагальнення історичного досвіду функціонування української силової символіки обгрунтовано наукові висновки і надано практичні рекомендації щодо його використання за сучасних умов діяльності ЗСУ та інших військових формувань.

Дослідження встановило періодизацію розвитку військової нарукавної емблематики - на даний момент основного способу ідентифікації військовослужбовців по їх приналежності до Збройних Сил певної держави та до різних частин армії, одягнутої в одноманітні мундири (особливо в польовий однострій). Цей аспект проблеми на даний час не отримав належного наукового підходу ні в українській, ні у світовій історіографії досліджень процесів розвитку військової символіки.

Наведено класифікацію та загальні технічні вимоги до шоломів кулезахисних. Розкрито основні правила приймання та методи контролювання якості та захисних властивостей шоломів. Увагу приділено методиці перевірки кулестійкості шоломів і забрал. Розкрито вимоги до засобів вимірювання й оснащення.