Впервые в отечественном вооружении рассмотрены вопросы использования аркана в качестве оружия, его изготовления и боевого применения.

Запропоновано класифікацію пам'яток залізоробного виробництва: сировини, вихідних матеріалів, готової продукції сиродутного процесу, об'єктів (споруд) та їх конструктивних елементів, а також атрибутів галузевої спеціалізації, виробів із металу. Розкрито суть термінів, що використовуються для характеристики металів, їх будови, ознак і властивостей (фізичних, технологічних і хімічних), прийомів обробки металів.

Предложена классификация памяток производства железа: сырья, выходных материалов, готовой продукции сыродутного процесса, объектов (сооружений) и их конструктивных элементов, а также атрибутов отраслевой специализации, произведений из металла. Раскрыто содержание терминов, использующихся для характеристики металлов, их строения, признаков и свойств (физических, технологических и химических), прийомов обработки металлов.

Розглянуто особливості становлення та розвитку зброярської справи Київської Русі середини IX - першої половини XIII ст. Досліджено еволюцію та стан матеріально-технічної бази зброярства як провідної ремісничої галузі Давньоруської держави. Проаналізовано розвиток металодобувної, металообробної та інших галузей ремісничого виробнитцва, пов'язаних зі зброярством. Визначено склад і здійснено класифікацію комплексу озброєння давньоруського воїна. З'ясовано залежність типологічних характеристик різних видів зброї та особливостей складових комплексу озброєння давньоруського воїна від технології та техніки зброярства на окремих етапах його розвитку. Відтворено технологічну схему та практичні способи виготовлення озброєння на Русі. Здійснено історико-зброєзнавчий аналіз і систематизовано тактико-технологічні характеристики, уточнено конструкцію та особливості побудови основних видів озброєння. Виявлено запозичення та досліджено взаємовплив у зброярській справі Київської Русі, країн Європи та Сходу у добу розвинутого середньовіччя. Надано практичні рекомендації щодо використання історичного досвіду в національному та військово-патріотичному вихованні військовослужбовців ЗС України.

Створено сучасні класифікаційні схеми, методики опису холодної зброї. Розроблено українську зброєзнавчу термінологію, узагальнено наукові погляди щодо історичного розвитку шаблі. На підставі аналізу писемних джерел виявлено українські центри ремісничого виготовлення шабель, а саме : цехового та позацехового - Львів, Кам'янець, Київ, Стародуб; козацького - Канів, Київ, Корсунь; сільського - с.Шабельники на Черкащині. Досліджено шляхи поширення клинкової зброї в українських землях, розглянуто питання щодо значення шаблі у комплексі озброєння українського козака. Значну увагу приділено аналізу шабель з найбільших музейних колекцій України. Установлено, що як озброєння українських козаків використовувались шаблі турецьких типів, перські шамшири, польсько-угорські, карабелі, ординки, "шаблі орла" та гусарські карабелі. На підставі аналізу іконографічних джерел виявлено пріоритети використання певних типів шаблі різними верствами українського населення. Обгрунтовано поняття "українські козацькі шаблі", що визначені як "козацькі шаблі" (сукупність морфологічних типів шабель, що знаходилися на озброєнні козаків), змонтовані в українських зброярських центрах.

Розглянуто питання типологізації комплексу наступального озброєння Південно-Західної Русі у X - першій половині XIII ст. На прикладі списів простежено принципи дії цієї схеми. На додаток до типологізації проведено аналіз розвитку списів. Мова йде про типологізаційну систему, яка включила у себе найпоширеніші види наступального озброєння.

Розглянуто різні типології мечів, виявлено типологічні ознаки класифікації каролінгських і романських мечів. З'ясовано недоліки та переваги існуючих типологічних систем, показано переваги типології Е. Окшотта для описання матеріалу з українських теренів.

Розглянуто питання, пов'язані з розвитком захисного обладунку на території Південно-Західної Русі X - першої половини XIII ст. Надано загальну характеристику основним напрямам розвитку обладунку у цей період. Математично обчислено основні характеристики кольчуг. Проведено обчислення ваги та кількості кілець у кольчузі для реальних параметрів кольчуг (площа кольчуги, діаметр кільця та товщина дроту). Одержані результати надають можливість розширити межі традиційних уявлень про параметри кольчуг і можливості їх використання.

Увагу приділено проблематиці холодної зброї українського козацтва. На основі речових, іконографічних і писемних джерел довгоклинкову зброю розглянуто як важливу складову військової культури Раннього нового часу. Досліджено представницькі зразки мечів, палашів і шабель XVI - першої половини XIX ст., які, згідно з історичними легендами, належали козацьким гетьманам і представникам старшини нижчого рангу, а нині зберігаються у державних і приватних колекціях України, Російської Федерації та Республіки Польщі. Розглянуто питання становлення та поширення центральноєвропейських і східних типів шаблі на теренах України. Запропоновано шляхи вирішення низки проблем, пов’язаних з історичною термінологією, що стосується козацької клинкової зброї.

Проаналізовано типологічні особливості мечів XI - початку XIII ст. і деталі піхов, знайдених на землях Волинського та Галицького князівств. Обгрунтовано висновок про місцеві особливості видового складу мечів.

Розглянуто різні типи мечів із фондів Львівського історичного музею. Зосереджено увагу на мечах, знайдених на українських теренах. Описано їх особливості, вказано типи згідно з типологією Е. Окшотта.

Досліджено процес генези меча на теренах Європи з найдавніших часів до середини XVII ст. Запропоновано критерій класифікації мечів як різновиду клинкової зброї та розроблено схему класифікації мечів. Розкрито причини, що вплинули на походження, зміну, а також зникнення меча як окремого виду клинкової зброї. Виявлено на підставі комплексного аналізу літератури та джерельної бази основні типи мечів, поширених на території Європи, проаналізовано процес їх еволюції. Встановлено місце меча в комплексі зброї й озброєння народів Європи з найдавніших часів до середини XVII ст. З'ясовано символічне значення меча в житті суспільства народів Давньої та Середньовічної Європи. Наведено рекомендації, спрямовані на поглиблення подальшого вивчення генези меча на території Європи.

На основе изучения и анализа литературных источников проведена классификация оружия, имеющего сходные геометрические параметры с рогатиной. Изготовлены физические модели рогатины и вооружения, сходных с ней по геометрическим и функциональным параметрам, и экспериментально сопоставлены функциональные возможности различных типов вооружений и рогатины при выполнении рубящих ударов по защитной экипировке VII - XIV вв. На основании полученных результатов проведена коррекция классификации холодного оружия Руси.

Викладено аналіз гравюри Альбрехта Дюрера "Лицар, Смерть і Диявол" з точки зору військової історії і зброєзнавства, здійснений з метою виявлення належності головного персонажа гравюри до певної кавалерійської формації періоду кінця XV - початку XVI століття. Розглянуто предмети озброєння і спорядження, зафіксовані на гравюрі, а також їх реальні конструктивні аналоги. Обгрунтовано припущення автора про те, що персонаж гравюри не є лицарем, а відноситься до так званих "списників" - різновиду важкоозброєної кінноти Нового часу, яка використовувалася як для фронтальних, так і для флангових ударів.

У навчальному посібнику на основі аналізу матеріалів наукових розробок авторського колективу, іноземних і вітчизняних видань висвітлено загальний процес розвитку холодної зброї та її різновидів, розкрито її застосування у війнах минулого, вплив удосконалення холодної зброї на розвиток тактики та загалом воєнного мистецтва. Посібник призначений для курсантів і слухачів кафедри підготовки офіцерів запасу в межах вивчення навчальної дисципліни “Історія війн і воєнного мистецтва (у тому числі історія Українського війська)", а також для розширення кругозору слухачів Національного університету оборони України. Водночас матеріал, викладений у посібнику, буде корисним для науково-педагогічних працівників і всіх, хто цікавиться розвитком озброєння та військової техніки, всесвітньою та вітчизняною воєнною історією.

Представлено продовження першої книги "Бойові топори", досліджено види ратищної бойової зброї, яка походить від сільськогосподарського знаряддя, їхні конструктивні особливості залежно від регіону походження. Запропоновано власні класифікації вил, граблів, кіс, багрів, лопат, мотик і серпів, використовуваних як бойова зброя. Зазначено, що ратищна холодна зброя (лат. Рах concursus telum, англ. Peaceful melee weapon) — холодна зброя, бойову частину якої міцно та нерухомо закріплено на ратищі та це один із найдавніших видів холодної зброї, появу якого відносять до палеоліту. Визнано, що її використовували (окрім прямого призначення) для захисту й нападу, полювання, а також під час проведення ритуалів і церемоній. Зазначено, що у процесі еволюції людського суспільства розвитку зазнавала не тільки зброя, а й сільськогосподарське знаряддя (мотики, лопати, вила, граблі, серпи, коси, багри, сокири та їн.), робочу частину яких виготовляли з деревини, каменю, запеченої глини або металів, що давало змогу зробити його більш ефективним і зручним під час виконання господарсько-побутових робіт, а також можливість завдавати супротивнику значні тілесні ушкодження. Визнано, що простота та дешевизна виготовлення такого знаряддя призвели до його поширення серед селян і ремісників у різних частинах світу.