Акцентовано увагу на творчому потенціалі педагогіки трансгресії, як такої, що створює умови для саморозвитку та самовибудовування особистості. Наголошено, що у сфері освіти діалог є прагненням залучити людину до активного процесу пізнання світу.

Проаналізовано поняття, завдання, принципи, види, форми соціально-педагогічного консультування. Досліджено етапи консультативної бесіди.

Проаналізовано сучасні підходи до інтеграції в освіті та формування толерантності в процесі підготовки фахівців. На практиці доведено, що діалогова позиція пегагога стає необхідною умовою успішного професійного становлення майбутнього фахівця. Представлені напрацювання надають підстави стверджувати, що саме гуманітарна освіта, діалогова форма навчання, інтеграційні процеси у сучасному освітньому просторі звернені до духовних можливостей людини.

Розглянуто феномен діалогу та його роль в процесі навчання. Проаналізовано функціональні різновиди діалогу від античності до сучасних діалогічних концепцій, зокрема, діалог як засіб порозуміння, діалог як пошук істини, діалог як сходження до смислу, як засіб самовизначення. З'ясовано можливі способи його застосування в освітньому процесі. Виділено три способи сприйняття іншої людини: спостереження, споглядання, проникнення. Досліджено особливості сократичного діалогу,а саме майевтику - мистецтво запевнити співрозмовника, що він нічого не знає і орієнтувати його на самопізнання; персоніфікація "Я" (даймон Сократа). Виокремлено різновиди внутрішнього діалогу: діалог як спілкування людини з Богом, діалог культур, діалог як засіб самовизначення, самоідентифікації свого "Я". Особливу увагу звернено на дидактичний та пошуковий діалоги.

Рассмотрен феномен диалога и его роль в процессе обучения. Проанализированы функциональные разновидности диалога от античности до современных диалогических концепций, в частности диалог как средство взаимопонимания, диалог как поиск истины, диалог каквосхождение к смыслу, как средство самоопределения. Выяснены возможные способы его применения в образовательном процессе. Выделены три способа восприятия другого человека: наблюдение, созерцание, проникновение. Исследованы особенности сократического диалога, а именно майевтика - искусство заверить собеседника, что он ничего не знает и ориентировать его на самопознание; персонификация "Я" (даймон Сократа). Выделены разновидности внутреннего диалога: диалог как общение человека с Богом, диалог культур, диалог как средство самоопределения, самоидентификации своего "Я". Особое внимание обращено на дидактический и поисковый диалоги.

The article analyzes the phenomena of dialogue and its role in education process, the variety of dialogue meanings from antiquity till today. It’s stated that the most actual kinds of dialogue are the dialogue of cultures and the dialogue as the way of self-determination. The inner dialogue and dialogue as ascent to Sense are also important in education process.

Розглянуто проблему виховання толерантності в педагогічних закладах. Подано психосоціальну характеристику толерантності особистості, в якій виокремлено компоненти: когнітивний, емоційний і діяльнісний. Зазначено, що серед педагогічних технологій, найбільш точно орієнтованих на розвиток толерантності, виділяються такі, які, по-перше, є особистісно-орієнтованими, по-друге, мають діалогову основу і, по-третє, є рефлексивними. Зосереджено увагу на діалозі як технології, в межах якої передається різноманітна інформація як за змістом розмови, так і про співрозмовників, про їх внутрішній світ і рівень сформованості комунікативної та діалогової культури. Виокремлено декілька типів діалогів, котрі дають можливість особливим чином репрезентувати толерантність як цінність, та якість особистості, а саме: духовний, смислотворчий, мотиваційний, самореалізуючий. Виділено характерні особливості розвитку міжособистісного діалогу. Наголошено на особливому місці дискусії в сфері діалогічного спілкування. З огляду на те, що всі форми дискусії володіють унікальним педагогічним інструментарієм, підкреслено їх можливості: стимулювати ініціативу та продуктивний обмін ідеями; провокувати до пошуку адекватної аргументації і різноманітних способів вираження думки; підвищувати відкритість і толерантність до нових ідей тощо.

Констатовано, що саме цей варіант організації педагогічного процесу може розглядатися як його фундаментальна основа, яка впливає на розвиток мисленнєвих операцій, самостійності і узгодженості дій у спільних пошуках істини.

Рассмотрена проблема воспитания толерантности в педагогических учреждениях. Подано психосоциальную характеристику толерантности личности, в которой выделены компоненты: когнитивный, эмоциональный и деятельностный. Указано, что среди педагогических технологий, наиболее точно ориентированных на развитие толерантности, выделяются такие, которые, во-первых, есть личностно-ориентированными, во-вторых, имеют диалоговую основу и, в-третьих, есть рефлексивными. Сосредоточено внимание на диалоге как технологии, в рамках которого передается разнообразная информация как по содержанию беседы, так и о собеседниках, об их внутреннем мире и уровне сформированности коммуникативной и диалоговой культуры. Выделены несколько типов диалогов, которые дают возможность особым образом представлять толерантность как ценность и качество личности, а именно: духовный, смыслообразующий, мотивационный, самореализующий. Выделены характерные особенности развития межличностного диалога. Отмечено особое место дискуссии в сфере диалогического общения. Констатировано, что именно этот вариант организации педагогического процесса может рассматриваться как его фундаментальная основа, которая влияет на развитие мыслительных операций, самостоятельности и согласованности действий в общих поисках истины.

Методология диалогического преподавания рассмотрена как эвристическая методология. Исследованы вопросы эвристического метода обучения.