Акцентовано увагу на професійній діяльності корекційного педагога. Підкреслено зв'язок виконання професійних завдань з посадовими обов'язками педагога. Визначено види діяльності педагога-дефектолога в контексті його компетенції. Обгрунтовано доцільність фаху "корекційний педагог". Охарактеризовано компоненти структури педагогічної діяльності корекційного педагога: суб'єкт, об'єкт, мету, дії, засоби, продукт. Виокремлено види фахової діяльності корекційного педагога: навчальну, виховну, корекційну, методичну роботу тощо. Розглянуто професійні функції педагога (за змістом, відповідними знаннями та вміннями фахівця): діагностичну, орієнтаційно-прогностичну, конструктивно-проектувальну, корекційну, організаційну, інформаційно-пояснювальну, комунікативно-стимулювальну, аналітико-оцінювальну, дослідницько-творчу.

Проаналізовано виняткову роль особистості вчителя в сукупності з глибокими професійними знаннями та вміннями у результативності корекційної роботи з дітьми з вадами психофізичного розвитку. На підставі аналізу загальних і спеціальних психолого-педагогічних джерел з проблеми, свідчень вчителів-практиків та авторських досліджень сформулювано вимоги до особистості корекційного педагога. Виокремлено основні риси професійного характеру педагога-дефектолога, які повинні формуватися під час фахової підготовки у ВНЗ та удосконалюватися у процесі післядипломної освіти.

Здійснено пошуки методологічного підходу і теоретичних основ формування та розвитку педагогічної майстерності вчителя інклюзивного класу. Відображено стан дослідження проблеми педагогічної майстерності в дослідженнях українських та зарубіжних учених. Уточнено та конкретизовано сутнісний зміст поняття "педагогічна майстерність". Визначено поняття "педагогічна майстерність учителя інклюзивної освіти" в контексті розвитку професійної компетентності вчителів у закладі післядипломної освіти. Обгрунтовано структуру вказаного феномену, сформульовано узагальнений ряд важливих компонентів у структурі педагогічної майстерності вчителя інклюзивного класу, що визначено сучасними вчителями та психологами. Серед них звернено увагу на здібності вчителя інклюзивного класу, що є професійною компетентністю в контексті надання освітніх послуг дітям з особливими потребами.

Розглянуто основні методологічні підходи щодо визначення сутності, структури, становлення й особливостей професійної свідомості фахівця: професіографічний, особистісно-діяльнісний, рефлексійний, компетентнісний. Найбільш перспективними у цьому напрямі є інтегральний підхід – особистісно-компетентнісний, за якого професійна свідомість вбачається як результат взаємодії особистості з компетентнісною й соціальною сферами. Визначено психологічні фактори, що зумовлюють динаміку розвитку й трансформації професійної свідомості. Обґрунтовано конструкти моделі, структури й механізму розвитку професійної свідомості, які інтегровано в загальний конструкт – психологію професійної свідомості фахівця. Конкретизовано й узгоджено у системоутворювальний механізм професійного розвитку особистісну й компетентнісну детермінацію розвитку професійної свідомості корекційних педагогів. Теоретично обґрунтовано концепцію експериментального дослідження, що засновувалося на положенні щодо "технологічного" відбиття рушійних сил і витоків розвитку професійної свідомості в площині конкретних властивостей, станів, якостей, умінь, здібностей, дій. Створено систему розвитку професійної свідомості корекційного педагога, підґрунтя якої складають два основні рівні: адаптація корекційного педагога до професійної діяльності й формування ефективних індивідуалізованих систем професійної діяльності. Водночас, сутності розвитку професійної свідомості корекційного педагога притаманний загальний напрям розвитку професійно-особистісних якостей і вдосконалення компетентності під час цього процесу. Обгрунтовано доцільність застосування розробленої системи розвитку професійної свідомості корекційних педагогів та її особистісно-компетентнісну детермінацію.