Здійснено системний аналіз теорії й практики організації освіти дорослих у країнах Євросоюзу у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. з урахуванням актуальних соціально-економічних, соціокультурних та педагогічних умов. На підставі проведеного аналізу виокремлено тенденції, які зумовлюють функціонування освіти дорослих як окремого сегмента й органічного складника системи неперервної освіти. Сформульовані тенденції дали змогу актуалізувати конструктивний європейський досвід та окреслити можливості його імплементації в умовах розбудови вітчизняної системи освіти дорослих. З’ясовано, що зазначена освітня ланка формується під впливом зовнішніх (об’єктивних: економічні, політичні, соціальні) та внутрішніх (суб’єктивних: самооцінка, саморозвиток, особистісна мотивація) чинників. Доведено, що значним фактором впливу на розвиток освіти дорослих є також зміна парадигми освіти, яка зміщує акценти із суто знаннєвого підходу на особистісний, проголошуючи унікальність кожного дорослого учня та необхідність створення умов для його саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації, що має сприяти його професійному формуванню та розширенню його кар’єрних можливостей. Уточнено сутність та зміст базових понять наукового пошуку, а саме: "освіта дорослих", "андрагогіка", "освіта упродовж життя", "тенденція розвитку освіти". Установлено, що питання освіти дорослих набуло особливої актуальності в другій половині ХХ століття, чому сприяло формулювання основоположних андрагогічних принципів та визначення базових понять освіти дорослих. Педагогічні дискусії доводять, що основні погляди європейських та вітчизняних дослідників збігаються, натомість окремі деталізовані підходи до методичних засад функціонування освіти дорослих, цілей та завдань можуть різнитися залежно від потреб та особливостей організації суспільства, у якому вони формуються. Вивчення законодавчого поля освіти дорослих, простеження ґенези й обґрунтування історичного поступу навчання дорослих, урахування соціальних, політичних та економічних передумов розвитку освіти дорослих сприяли виокремленню основних періодів розвитку освіти дорослих на теренах Європейського Союзу в другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. та уможливили визначення провідних тенденцій у кожному із цих періодів. Диференційовано три етапи розвитку освіти дорослих в ЄС у зазначених хронологічних межах. Виділено та охарактеризовано загальні для Євросоюзу та специфічні національні тенденції в освіті дорослих. З’ясовано, що до спільних тенденцій у галузі належать розвиток неформальних можливостей набуття нових знань, навичок і компетенцій: дистанційні й онлайн-програми підготовки, вироблення навичок на робочому місці, корпоративне та офісне навчання, тьюторство та наставництво в освітньому просторі навчання дорослих. Сучасному періоду у ЄС притаманна також значна гуманізація й соціалізація освіти дорослих, які навчаються не лише для вдосконалення професійних здібностей: старіння населення, міграція, інклюзія, соціальні виклики, диґіталізація суспільства стають причинами виникнення нових мотивів навчання дорослих. Актуалізовано конструктивний досвід ЄС щодо організації навчання дорослих та окреслено доцільність і напрями його імплементації в український освітній простір. Апробовано освітні можливості ЄС та чинні в Україні програми, які доводять дієвість окремих практик освіти дорослих в українських реаліях (застосування власного досвіду дорослого учня, змішане навчання, перевернутий клас, менторство, спрямованість на самоосвіту тощо). Проведене анкетування дорослого населення України презентувало рівень усвідомлення важливості освіти дорослих у нашій країні, умотивованість дорослого населення до навчання, диверсифікацію форм, можливостей та перешкод щодо набуття нових знань у дорослому віці громадянами України. Доведено, що освіта дорослих сьогодні є невід’ємною частиною життя українців, які володіють достатньою інформацією та мають мотивацію для участі в неперервному навчанні.

Вперше обґрунтовано процес становлення та розвитку освіти людей похилого віку у США (1962 - 2015 рр.) як послідовну зміну організаційних форм відокремлених чи приєднаних інституцій, особливостей їхнього підпорядкування, фінансування, управлінських схем, розроблення та коригування змісту освітніх програм, залежно від соціально-економічного,суспільно-політичного розвитку країни, поступальної трансформації освітньої політики на загальнодержавному рівні та на рівні адміністративно-політичних одиниць (штатів). До наукового обігу введено нові факти, ідеї та підходи з галузі освіти людей похилого віку, обґрунтовані теоретиками і практиками США та Європи ("активне довголіття", "продуктивне довголіття", "змішана схема життя", "молодші люди похилого віку", "старші люди похилого віку", "освіта людей похилого віку", "Інститут освіти людей третього віку", та ін.). Представлено авторську систематизовану історико-системну схему освіти людей похилого віку у США (1962 - 2015), яка ґрунтується на базових поняттях і положеннях дослідження, його організаційно-змістовій хронології. Розроблено Положення про підрозділ (інститут / факультет) освіти людей похилого віку, типову освітню програму для навчання людей похилого віку. Подальшого розвитку набули трактування структури та функцій освіти людей похилого віку; характери стика освіти людей похилого (третього) віку як соціального інституту; положення щодо впровадження інноваційних форм навчання старших дорослих; напрями порівняльних досліджень у сфері освітньої геронтології.

Присвячено цілісному аналізу проблеми розвитку системи освіти дорослих у Польщі другої половини XX - початку XXI ст. Виявлено чинники розвитку системи освіти дорослих у Польщі в окреслений період та проаналізовано її нормативно-правове забезпечення. Розроблено авторську періодизацію розвитку освіти дорослих Польщі у другій половині XX - на початку XXI ст. за нормативним, історичним, організаційним і змістовим критеріями. З’ясовано, що система освіти дорослих у Польщі в означений період характеризувалася цілісністю, динамічністю та складалася із двох підсистем - шкільної (загальноосвітні початкові і середні школи для дорослих, гімназії, середні професійні, середні спеціальні школи для дорослих, поліцеальні школи, ліцеї, вищі навчальні заклади і курси при центрах зайнятості) і позашкільної (центри неперервного і практичного навчання, центри підвищення кваліфікації, народні університети, центри освіти дорослих, університети третього віку, Товариство загальних знань, Наукове товариство з організації та управління, Польське економічне товариство, Спілка польського ремесла). Виокремлено тенденції розвитку системи освіти дорослих у Польщі у другій половині XX - на початку XXI ст. Окреслено можливості творчого використання прогресивних ідей досвіду Польщі для розвитку освіти дорослих в Україні на концептуальному, організаційно-педагогічному та адміністративно-управлінському рівнях.

Висвітлено результати цілісного аналізу становлення та розвитку андрагогіки як теорії і практики освіти дорослих в Україні наприкінці XIX - упродовж XX ст. Здійснено історіографічний аналіз досліджуваної проблеми. Розкрито концептуальні теоретико-методологічні засади андрагогіки як теорії і практики освіти дорослих, обгрунтовано періодизацію її розвитку. З’ясовано, що у вітчизняній науці впродовж столітнього періоду здійснювалась усебічна розробка проблем навчання дорослої людини. Синонімічними до терміна "андрагогіка" використовувалися поняття "позашкільна освіта", "теорія позашкільної освіти", "енциклопедія позашкільної освіти","культурно-освітня робота", "політико-освітня робота", "ліквідація неписьменності", "теорія і практика навчання працюючої молоді", "педагогіка дорослих". На основі авторської періодизації простежено системотвірні процеси в освіті дорослих на рівні структури й організаційних форм, висвітлено генезу дидактики дорослих, доведено еволюційні процеси в розвитку наукових підходів до конструювання змісту, організаційних форм і методів освіти дорослих.

Досліджено процес освіти дорослих і діяльність громадських організацій у європейських країнах у другій половині XX - початок XXI ст. Проаналізовано теоретичні основи, конкретизовано методологічні підходи до формування концепції просвітницької діяльності громадських організацій. Здійснено історико-педагогічний аналіз еволюції європейських громадських організацій у сфері освіти дорослих, проаналізовано процес формування сучасної просвітницької стратегії неформальної освіти дорослих, розроблено періодизацію її розвитку. Підкреслено координуюча роль європейських громадських асоціацій у цьому питанні. Аналіз просвітницької діяльності європейських громадських організацій у галузі освіти дорослих базувався на європейських стандартах і національних традиціях глобальної відповідальності людини за "навчання впродовж усього життя". Висвітлено еволюцію діяльності міжнародних конференцій ЮНЕСКО в галузі освіти дорослих. Проаналізовано проблему просвітницької діяльності європейських громадських організацій у галузі освіти дорослих у другій половині XX - початок XXI ст., що базується на ідеї "навчання людини впродовж життя" та реалізації концепції демократичного розвитку громадянського суспільства.

Уперше у сучасній українській історіографії вивчено становлення та функціонування системи освіти працюючої молоді в Українській PCP в 1950 - 1960-х рр. На основі залучення до наукового обігу нових, раніше невідомих матеріалів і архівних документів по-новому осмислено суспільно-політичне та соціально-економічне значення системи освіти для населення, зайнятого на виробництві. Виявлено об'єктивні статистичні дані щодо розвитку мережі та змін чисельності контингенту учнів вечірніх шкіл. Розкрито специфічні умови навчально-виховної роботи у вечірніх школах. Проведено гендерний та мовний аналізи контингенту учнів освітнього процесу. Визначено регіональні особливості матеріального, навчально-методичного та кадрового забезпечення вечірніх шкіл.

Охарактеризовано науково-педагогічну спадщину, просвітницькі ідеї Н. Ф. С. Грунтвіга в контексті становлення та розвитку данської системи освіти XVIII - XIX ст. Обгрунтовано періодизацію життєвого шляху Н. Ф. С. Грунтвіга, вплив релігійного вчення, традицій і скандинавської міфології на формування світогляду вченого. Розкрито соціально-економічні передумови розвитку освіти дорослих і створення Вищих народних шкіл (ВНШ) у Данії. Виявлено та систематизовано основні просвітницько-педагогічні ідеї Н. Ф. С. Грунтвіга за такими ознаками: ідеї, що стосуються виховання вільної корисної суспільству особистості; ідеї, що стосуються гармонійного розвитку данського суспільства; ідеї, що стосуються роботи саме ВНШ. Проаналізовано особистий підхід Н. Ф. С. Грунтвіга до розвитку датської освіти дорослих. Визначено перспективи творчого використання доробку Н. Ф. С. Грунтвіга за сучасних умов організації освіти дорослих в Україні.

Висвітлено концептуальні теоретико-методологічні засади андрагогіки як теорії та практики освіти дорослих в Україні наприкінці ХІХ - ХХ ст. Розроблено періодизацію розвитку андрагогіки в Україні та розкрито її сутність на кожному етапі. Простежено структурні трансформації системи освіти дорослих в Україні й обгрунтовано рівень її наукової розробки в різні періоди. Досліджено генезу дидактики дорослих й еволюцію наукових підходів до конструювання змісту, організаційних форм і методів навчання дорослих. Акцентовано увагу на узагальненні історичного досвіду підготовки фахівців для освіти дорослих.

Outstanding pedagogues of the XX century A. Makarenko, S. Rusova, G. Vashchenko, V. Sukhomlinsky promoted theoretical and practical concepts of self-education: objectives, principles, methods and forms of self-education; methodology of self-education, centered on self study using a book as the main source of knowledge; formulation of prospects in self-education; self-education as a means of socialization. In the 20's - early 30's A. Makarenko puts into practice the idea of the social character of self-education. Education is impossible when the school and the book are ignored. Therefore the possibility of wide self-education as a kind of prospects opens the way for further development of the whole group. Only self-education of each collective members, living in commune, "only the school and the book can determine our progress". By G. Vashchenko, the child should be encouraged to self-education in the educational process. Key factors of child's spiritual development, which contribute to their socialization, are self-improvement, self-upbringing and self-education, which reflect their inner world. In the 60's of XX century V. Sukhomlinsky supplemented the theory and practice of self-education by actual provisions: self-education is a necessary condition for intellectually and spiritually full life; the student's mental abilities formation is impossible without self-education; the basis of self-education is interest, hobbies, needs for regular updating of knowledge - from the work in hobby groups to the interest in reading books, from books to the specific area of scientific knowledge, from knowledge to creative work.

Вивчено та узагальнено досвід США з організації та розвитку неформальної освіти дорослих у колоніальний період (1607 - 1783). Розглянуто особливості здійснення освіти дорослих у тавернах, кав'ярнях, бібліотеках, громадських лекціях, вечірніх школах, добровільних товариствах за інтересами, які були підгрунтям подальшого створення закладів неформальної освіти для дорослих.

Исследованы истоки становления неформального образования взрослых в США в колониальный период развития страны. Проанализированы особенности организации и пути развития неформального образования взрослых в указанный период. Выявлены ведущие факторы развития неформального образования взрослых в США.

Investigated sources of the non-formal adult education in the USA in the colonial period of development. The features and the development of non-formal adult education in this period. Found leading factors of non-formal adult education in the United States.

Проаналізовано науково-педагогічні погляди академіка С. Гончаренка щодо дидактичних аспектів освіти дорослих. Висвітлено точку зору видатного вченого на специфіку навчання дорослих як самостійну освітню галузь, що має мету, притаманні особливості, розвивається за власними (андрагогічними) принципами і спрямована на реалізацію окреслених функцій.

Проанализированы научно-педагогические взгляды академика С.У. Гончаренко относительно дидактических аспектов образования взрослых. Освещена точка зрения выдающегося ученого на специфику обучения взрослых как самостоятельную образовательную отрасль, которая имеет цель, присущие ей особенности, развивается по собственным (андрагогическим) принципам и направлена на реализацию определенных функций.

In the article the expediency of studying the life and pedagogical legacy of S. Honcharenko, which have not been the subject of a systematic and comprehensive study and generalization, is substantiated.

Проаналізовано педагогічні ідеї діяльності В. Данилевського в контексті організації освіти дорослих у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Доведено, що вчений у своїх філософсько-публіцистичних роботах розкривав небезпеку соціального невігластва і аморальності, розмірковував над засобами мотивації громадян до саморозвитку та самоосвіти, доводив важливість участі лікарів у просвітницькому русі. Основними напрямами просвітницько-педагогічної діяльності вченого в контексті освіти дорослих були: благодійність; відкриття народних бібліотек; участь в організації роботи Харківського Товариства грамотності; сприяння видавництву та розповсюдженню літератури для народу; відстоювання прав жінок на освіту; участь у реформуванні середньої та вищої освіти.

Проанализированы педагогические идеи, исследована деятельность В. Данилевского в контексте организации образования взрослых во второй половине ХІХ - в начале ХХ ст. Доказано, что ученый в своих философско-публицистических работах раскрывал опасность социального невежества и аморальности, размышлял над средствами мотивации граждан к саморазвитию и самообразованию, доказывал важность участия врачей в просветительском движении. Основными направлениями просветительско-педагогической деятельности ученого в контексте образования взрослых были: благотворительность; открытие народных библиотек; участие в организации работы Харьковского Общества грамотности; содействие издательству и распространению литературы для народа; отстаивание прав женщин на образование; участие в реформировании среднего и высшего образования.

In the article the V. Danilevsky’s (1852-1939) pedagogical ideas and activities in the context of adult education during the second half of 19th – early 20th century have been analyzed. The article is based on the analysis of legal documents (e.g. the V. Danilevsky’s philosophical works, Kharkiv Imperial University’s publications, Kharkiv Social Organization’s reports), general periodicals of the researched period. It was noted that among the V. Danilevsky’s characteristic features were encyclopaedic erudition, high morale, abilities to generate ideas and to organize educational activities.

На основі аналізу наукових праць Малколма Ноулза обгрунтовано фактори мотивації дорослої людини до навчання, розкрито сутність поняття "доросла людина" за М. Ноулзом, виявлено потреби та цілі навчання дорослої людини, спрямовані на її самореалізацію.

Досліджено організаційно-педагогічні засади розвитку освіти дорослих в Україні у 1920 - 1950-х рр. Здійснено теоретичний аналіз проблеми освіти дорослих у педагогічній теорії та практиці, розглянуто зміст базових понять дослідження, обгрунтовано періодизацію, в якій виокремлено етапи розвитку освіти дорослих в Україні у зазначений період. Визначено основні етапи розвитку освіти дорослих на основі врахування соціально-економічних, соціокультурних, політичних та історичних умов, що певним чином вплинули на формування змісту та форм організації освіти дорослих в Україні у досліджуваний період: I етап - 1920 - 1930-ті рр. - розвиток освіти дорослих під час створення національної системи освіти; II етап - 1941 - 1945-й рр. - етап розвитку освіти дорослих під час ВВВ; III етап - 1946 - 1950-ті рр. - розвиток освіти дорослих у ході післявоєнного відродження. Проаналізовано зміст і форми організації освіти дорослих у досліджуваний період, розроблено та впроваджено в практичну діяльність ВНЗ відповідні методичні рекомендації, адресовані студентам, магістрам, викладачам ВНЗ, аспірантам, докторантам з метою використання цього позитивного досвіду за нових соціально-економічних умов реформування освіти в Україні. Зазначено, що освіта дорослих України в 1920 - 1950-х рр. збагатила сучасну педагогічну науку та андрагогіку досвідом, на ідеях якого виникли сучасні форми організації освіти дорослих: гуртки за інтересами, курси професійного навчання (іноземної мови, бухгалтерські, програмування), екстернат, неформальна та інформальна освіта дорослих, центри індивідуального навчання, підготовка та перепідготовка фахівців нової генерації (менеджери, тьютори), університети для людей третього віку.

Висвітлено важливий аспект розвитку дидактики дорослих в 1920 - 1930-х рр. - розробку організаційних форм і методів навчання дорослих і пошуки шляхів їх вдосконалення. На основі історико-педагогічного аналізу охарактеризовано підходи вітчизняних педагогів до обгрунтування суті лабораторного плану, елементів учбово-проектної технології, методу екскурсії й інсценування як активних організаційних форм і методів навчання дорослих; розкрито загальні питання методик та їх використання.

Освещен важный аспект развития дидактики взрослых в1920 - 1930-х гг. - разработка организационных форм и методов обучения взрослых и поиски путей их совершенствования. На основе историко-педагогического анализа охарактеризованы подходы отечественных педагогов к обоснованию сущности лабораторного плана, элементов учебно-проектной технологии, метода экскурсии и инсценировки как активных организационных форм и методов обучения взрослых; раскрыты общие вопросы методик и их использования.

The article deals with an important aspect of the development of adults didactics in the 1920-1930 s – the development of organizational forms and methods of adult education and finding the ways for their improvement. Based on the historical and pedagogical analysis there are characterized the domestic pedagogs’ approaches to the substantiation of the laboratory plan essence, the training project technology elements, methods of excursion and dramatization as active organizational forms and methods of adult education; the general questions of their use are disclosed.

Здійснено історіографічний аналіз процесу ліквідації неписьменності на території України у 1920 - 1930 рр. ХХ століття, виділено та схарактеризовано три періоди історіографічних досліджень. Особливу увагу зосереджено на дослідженні друкованих праць дослідників минулих років та доробок сучасних науковців з вивчення процесу ліквідації неписьменності на території України 1920 -1930 рр. Представлено історію ліквідації неписьменності як цілісного феномену з точки зору історіографії. Проведено систематизацію, класифікацію та узагальнення нагромадженого знання через історіографічний аналіз відповідних джерел.

Осуществлен историографический анализ процесса ликвидации неграмотности на территории Украины в 1920 - 1930 гг., выделены три периода историографических исследований. Особенное внимание сосредоточенно на исследовании печатных трудов исследователей прошлых лет и наработок современных научных работников по изучению процесса ликвидации неграмотности на территории Украины в 1920 - 1930 гг. Представлена история ликвидации неграмотности как целостного феномена с точки зрения историографии. Проведена систематизация, классификация и обобщение накопленного знания через историографический анализ соответствующих источников.

Historiographic analysis of the process of illiteracy liquidation on the territory of Ukraine in 1920-1930-s has been done in the article, three periods of historiographic researches have been selected. The author carries out the analysis of scientific works, devoted to the research of this problem. Special attention is concentrated on the research of printing works of the scientists of the past and the works of the modern research workers fas for the study of the process of illiteracy liquidation on the territory of Ukraine in 1920-1930-s. The history of illiteracy liquidation as the integral phenomenon from the point of view of historiography has been offered in the article. Systematization, classification and generalization of the accumulated knowledge, has been conducted through the historiographic analysis of the proper sources.

Надано відомості про виникнення та поширення руху за надання освіти широким народним прошаркам в Україні в другій половині XIX ст. З'ясовано, що головне місце в русі прогресивної інтелігенції за поширення освіти серед трудового народу займала Харківська недільна школа під керівництвом Х. Алчевської.

Представлены сведения о возникновении и распространение движения за предоставление образования широким народным слоям в Украине во второй половине XIX в. Выяснено, что главное место в движении прогрессивной интеллигенции за распространение образования среди трудового народа занимала Харьковская воскресная школа под руководством Х. Алчевской.

The article contains information about the origin and spread of the movement for educating broad popular strata in Ukraine in the second half of the nineteenth century. It was found that prominent in the movement of progressive intellectuals for spreading education among working people was Kharkiv Sunday school led by H. Alchevskа.

Проаналізовано проблеми освіти дорослих в контексті розвитку підпільної освіти в Польщі в період німецької окупації (1940 - 1944 рр.). Акцентовано увагу на конспіративних освітніх структурах, які здійснювали організаційні заходи щодо поширення освіти дорослих серед цивільного населення.

Проанализированы проблемы образования взрослых в контексте развития подпольного образования в Польше в период немецкой оккупации (1940 - 1944 гг.). Акцентировано внимание на конспиративных образовательных структурах, которые осуществляли организационные мероприятия по распространению образования взрослых среди гражданского населения.

The publication analyses the problems of adult education in the context of the secret education network development in Poland during German occupation (1940-1944). Special attention is paid to the activity of secret educational organizations, which carried out the organizational arrangements to spread adult education among the civil population.

Подано аналіз розвитку освіти дорослих в Україні на початоку ХХ ст., охарактеризовано систему освіти та освіти дорослих. Показано трансформацію освітніх закладів, визначено форми організації освіти дорослих та особливості змісту їх навчання.

Дан анализ развития образования взрослых в Украине в начале ХХ в., охарактеризована система образования и образования взрослых. Показана трансформация образовательных учреждений, определены формы организации образования взрослых и особенности содержания их обучения.

Based on the archive documents and materials the paper presents the analysis of the adults education development in Ukraine at the beginning of the XX th century, characteristic of education system and adults education system particularly, transformation of educational establishments, forms of adults education and peculiarities of their learning content.

Зроблено історичний екскурс в стан дослідження філософських, теософських поглядів відомого данського мислителя Фредеріка Северіна Грундтвіга, одного із основоположників андрагогіки. З'ясовано, що наукові дослідження, присвячені науково-педагогічній спадщині Грундтвіга охоплюють теоретико-методологічні питання філософії освіти, релігійні ідеї, теоретичні засади й організацію народної освіти для дорослих. Відзначено неповну розробленість наукової спадщини вченого, зокрема його науково-педагогічних, педагогічних і просвітницьких аспектів діяльності Н. Ф. С. Грундтвіга.

Сделан исторический экскурс в состояние исследования философских, теософских взглядов известного датского мыслителя Фредерика Северина Грундтвига, одного из основоположников андрагогики. Выяснено, что научные исследования, посвященные научно-педагогическому наследию Грундтвига, охватывают теоретико-методологические вопросы философии образования, религиозные идеи, теоретические основы и организацию народного образования для взрослых. Отмечена неполня разработанность научного наследия ученого, в частности научно-педагогические, педагогические и просветительские аспекты деятельности Н. Ф. С. Грундтвига.

The condition of researches of a scientific heritage of Grudntvig - the Danish poet, philosopher, theologian, and inspirer of social movement XIX of a century for national and cultural Fatherland revival is considered. The high potential of application in Ukraine its pedagogical inventions in education of adults is noted.