Представлено ефективний інструментарій для роботи у комп'ютерних програмах. Розглянуто можливості програмних середовищ для впорядкування та систематизації інформації на персональному комп'ютері. Висвітлено особливості набору та редагування текстових і табличних даних, сканування і розпізнавання документів. Описано технології побудови векторних, растрових та анімаційних зображень, формування відеоматеріалів. Розглянуто комп'ютерні технології створення простих вебсторінок.

Вирішення проблеми забруднення навколишнього середовища можливе через проведення низки заходів, серед яких важливе місце займає формування екологічної культури майбутніх фахівців морського та річкового транспорту (МіРТ). Мета роботи - обгрунтувати педагогічні умови розвитку екологічної культури майбутніх фахівців МіРТ у коледжах. Методи: теоретичні - аналіз, синтез, дедукція, порівняння, узагальнення (для аналізу наукових джерел із проблеми дослідження); емпіричні - усне та письмове опитування, метод незалежних експертних оцінок (для визначення педагогічних умов розвитку екологічної культури майбутніх фахівців МІРТ у коледжах). Здійснено аналіз законодавчих документів у сфері охорони навколишнього середовища; акцентовано увагу на проблемі забруднення довкілля внаслідок експлуатації МІРТ; з'ясовано значення екологічної культури майбутніх фахівців МІРТ в системі екологічної освіти; обгрунтовано педагогічні умови розвитку екологічної культури майбутніх фахівців МІРТ у коледжах. Обгрунтовано, що ефективність розвитку екологічної культури майбутніх фахівців МІРТ у коледжах буде зростати завдяки формуванню позитивної мотивації до набуття екологічних знань; цілісної екологізації змісту професійного навчання; застосуванню інноваційних технологій, зокрема кооперативного навчання; забезпеченню еколого-орієнтованого навчально-методичного супроводу професійної підготовки майбутніх фахівців МІРТ у коледжах.

Актуальність дослідження визначається запитом суспільства на випереджальну педагогіку, що забезпечує становлення та розвиток майбутнього педагога як творчої особистості, компетентної, відповідальної, здатної здійснювати професійну діяльність на рівні світових стандартів, готової до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності. Мета роботи - дослідження суті та структури педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін (ЗОД) закладу професійної освіти (ЗПО). Методи: вивчення наукових джерел - для з'ясування ступеня розробленості проблеми; узагальнення та систематизації - для формулювання власних поглядів на визначення сутності поняття "педагогічна майстерність викладача ЗОД ЗПО"; структурно-компонентний аналіз - для виокремлення компонентів педагогічної майстерності викладача ЗОД ЗПО. Визначено сутність і структуру педагогічного феномена "педагогічна майстерність викладача ЗОД ЗПО". Педагогічну майстерність викладача ЗОД ЗПО обгрунтовано як інтегративну комплексну властивість особистості, що базується на досконалій професійно-педагогічній компетентності, забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності за рахунок синтезу знань, досвіду, цінностей і якостей педагога та виявляється у творчому розв'язанні професійно спрямованих завдань опанування учнями системою знань із дисциплін ЗОД задля розвитку ключових компетентностей майбутніх кваліфікованих робітників; виокремлено 5 взаємозалежних і взаємообумовлених компонентів педагогічної майстерності викладача ЗОД ЗПО (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, особистісно-рефлексивний, креативно-творчий); визначено перспективність подальшого обгрунтування педагогічних факторів та умов ефективного формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін ЗПО.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю визначення місця фахової передвищої освіти у вітчизняній освітянській системі та перспектив розвитку цієї новоутвореної ланки професійної освіти. Мета роботи - окреслити основні тенденції розвитку фахової передвищої освіти в умовах реформування освітньої системи України. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел - для з'ясування рівня дослідженості проблеми; порівняння - з метою вивчення наукових підходів до вирішення проблеми. Доведено, що сучасний стан підготовки здобувачів професійної освіти не повною мірою відповідає актуальним потребам ринку праці; виокремлено основні чинники негативного впливу на стан підготовки відповідних фахівців (тривалий процес формування системи фахової передвищої освіти та структурні зміни в діяльності відповідних освітніх закладів; незавершеність законодавчого та відомчого нормативно-правового регулювання даного рівня освіти; недостатнє фінансування галузі; недосконалий механізм формування державного замовлення, що не повною мірою відображає потреби ринку праці; недостатня участь роботодавців у формуванні змісту освіти, вирішенні проблем фахової передвищої освіти; недостатній кадровий потенціал і недосконалість системи підвищення кваліфікації та стажування педагогічних працівників тощо). Зролено висновки, що основними тенденціями розвитку фахової передвищої освіти є: завершення процесу формування нормативно-правової бази; стандартизація підготовки здобувачів за освітньо-професійним ступенем "молодший бакалавр"; закріплення принципів студентоорієнтованого навчання в освітньому процесі; розширення мережі закладів із сучасною навчально-виробничою інфраструктурою та формування єдиної системи професійної освіти, яка б поєднувала професійно-технічну та фахову передвищу освіту; реалізація нової децентралізованої моделі управління та фінансування галузі; вдосконалення якісного складу педагогічних працівників, які здійснюють підготовку здобувачів освіти.

Зазначено, що в умовах діджиталізації для педагогів коледжів сфери послуг (КСП) комунікативна компетентність (КК) постає як стрижнева характеристика їхньої професійної діяльності, оскільки забезпечує готовність до співпраці та взаємодії педагогічних працівників і здобувачів освіти, зумовлює результативність набуття учнівською та студентською молоддю загальноосвітніх, професійних і фахових компетентностей. Мета роботи - визначення рівнів розвиненості КК педагогів КСП, розроблення програми воркшопів для практичного її розвитку в педагогічних працівників у міжкурсовий період підвищення кваліфікації. Методи: аналіз, синтез, логічне узагальнення, класифікація та систематизація емпіричних даних і науково-методичної літератури з розвитку КК, ретроспективний аналіз власного досвіду. Конкретизовано структурно-змістові складові КК педагогів КСП; обгрунтовано рівні її розвиненості та практичні аспекти розвитку у міжкурсовий період підвищення кваліфікації з урахуванням уточнених структурно-змістових складників. Експериментально з'ясовано наявність низького та середнього рівня розвиненості комунікативної компетентності у більшості педагогічних працівників КСП; укладено програму воркшопів, що передбачає використання різних видів групової активності, забезпечує взаємодію тренера-фасилітатора та всіх учасників, активізує процес розвитку комунікативних умінь, сприяє корегуванню самооцінки педагогів, підвищенню в них мотивації до самовиховання та саморозвитку.

Досліджено теоретичні та методичні основи професійної підготовки майбутніх фахівців сфери послуг в умовах освітньо-виробничого кластера регіону. Розроблено авторську концепцію професійної підготовки майбутніх фахівців сфери послуг в умовах кластерної структури. Обґрунтовано методологічні підходи та чинники професійної підготовки, її основні принципи та педагогічні умови. Спроєктовано модель професійної підготовки, визначено критерії, показники та рівні сформованості професійної компетентності здобувачів освіти, створено інтегративний навчально-методичний комплекс. Узагальнено експериментальні дані, що свідчать про результативність розробленої педагогічної системи професійної підготовки майбутніх фахівців сфери послуг в умовах освітньо-виробничого кластера регіону. Результати дослідження впроваджено у практику підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників сфери послуг і в освітній процес закладів професійної (професійно-технічної) освіти України.

Неперервність педагогічної освіти педагогів безпосередньо впливає на формування та розвиток їхньої педагогічної майстерності загалом, і професійної підприємливості зокрема; в останні роки означена проблема особливо потребує своєчасного та неперервного коригування, викликаного ще й тим, що саме вчителя початкової школи вважають первинним реалізатором державної політики у площині розвитку та формування майбутнього покоління; значущість формування інноваційних і підприємницьких якостей сучасного педагога підкреслюється тим, що в Україні, за останні роки, з'явилась велика кількість спеціалізованих гімназій і шкіл, зокрема приватної форми власності, спрямованих на активне та неперервне впровадження новітніх педагогічних технологій, пошук нових підходів до якісної підготовки молодого покоління до подальшого навчання, адаптації у суспільстві. Мета роботи - охарактеризувати проєктні технології навчання, впровадження яких забезпечить формування професійно-педагогічного підприємництва вчителя початкової школи. Методи: теоретичні: системно-аксіологічний, структурно-порівняльний, структурно-логічний, емпіричні: теоретичний аналіз педагогічної, фундаментально-філософської, управлінської літератури, нормативних документів, матеріали періодичних фахових і науково-метричних видань із теми дослідження; структурно-логічний аналіз і систематизація. На підставі теоретичного аналізу опрацьованих джерел охарактеризовано найбільш ефективні проєктні технології навчання професійно-педагогічному підприємництву вчителів початкової школи, що передбачають формування в них комплексу підприємницьких знань, умінь і навичок, сприяють професійному зростанню, реалізації власних підприємницьких ідей і розвитку підприємницької ініціативності. Встановлено, що основними проєктними технологіями навчання професійно-педагогічному підприємництву вчителя початкової школи в системі неперервної освіти є: технологія симуляційних ігор, технологія дизайн-мислення, Agile-технології та бізнес-планування.

Розкрито теоретико-методологічні підходи до розроблення професійно-педагогічних профілів педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, представлено нормативно-правову базу, що регулює професійну діяльність педагогів системи професійної (професійно-технічної) освіти. Вміщено професійно-педагогічні профілі педагогічних працівників закладу професійної (професійно-технічної) освіти ЗП(ПТ)О, що грунтуються на компетентнісній основі відповідно до трудових функцій (завдань та обов’язків) конкретних педагогічних посад. Професійно-педагогічні профілі педагогічних працівників ЗП(ПТ)О розроблені творчою групою працівників Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області. Запропоновано профілі, які можуть бути використані у системі підвищення кваліфікації при розробленні діагностичних анкет для виявлення рівня професійної компетентності педагогічних працівників та їхніх освітніх потреб, а також як інструмент ідентифікації потенційних точок професійного зростання при проектуванні педагогами ЗП(ПТ)О індивідуальних траєкторій професійного розвитку.

Актуальність зумовлена об'єктивною потребою розв'язання проблемних питань підготовки майбутніх фахівців до підприємницької діяльності, що передбачає реалізацію інноваційних, а зокрема підприємницьких ініціатив громадян, формування "комфортного бізнес-клімату". Це сприятиме економічному поступу Української держави. Мета роботи - проаналізувати існуючий стан підготовки майбутніх фахівців неекономічних спеціальностей до підприємницької діяльності, виокремити основні її здобутки, перешкоди та спрогнозувати перспективи розвитку здатності до підприємницької діяльності в учнівської молоді ЗП(ПТ)О. Методи: загальнотеоретичні методи аналізу та синтезу наукових праць, зіставлення й узагальнення концептуальних поглядів із досліджуваної проблеми. На підгрунті осмислення ходу та результатів процесів демократизації та ринкової трансформації національної економіки в Українській державі обгрунтовано необхідність реформування підготовки здобувачів професійної освіти до підприємницької діяльності як фахівців, котрі повинні мати високий рівень сформованості професійних і ключових компетентностей, бути глибоко обізнаними з теоріями та практиками менеджменту, вільно володіти техніками та прийомами самоменеджменту й орієнтуватися в економічно-правовому просторі підприємницької діяльності, а також бути здатними прогнозувати й об'єктивно оцінювати ступінь ризиків кожної ситуації підприємницької діяльності; узагальнено необхідність урахування суспільних чинників у процесах реформування професійної та підприємницької освіти майбутніх фахівців: зниження активності населення та скорочення виробництва, внаслідок пандемії COVID-19 і запровадження карантинних заходів; зміна пріоритетів у мотивації ділової активності та поведінки громадян (визначальним мотиватором професійної діяльності фахівців став мотив обережності); проаналізовано реалії підготовки молоді до підприємництва, що пов'язані з розробленням за запровадженням: освітніх стандартів із конкретних професій, освітніх програм, навчально-методичних видань, організацією та проведенням масових заходів, онлайн-курсів, навчальних занять, конкурсів тощо; констатовано, що метою створення цих напрацювань передбачено забезпечення якісної підготовки здобувачів різних рівнів освіти до підприємництва, а також розвитку підприємливості як однієї з ключових компетентностей; з'ясовано, що підготовка здобувачів освіти до започаткування власної справи є епізодичною, та як наслідок, - маємо незначні зрушення в рівнях сформованості підприємницької компетентності учнівської та студентської молоді; недостатній рівень спеціальних знань у сфері ринкової економіки та відсутність досвіду підприємницької діяльності педагогів також знижує ефективність підготовки здобувачів освіти до підприємництва; реальне ознайомлення учнів із природою підприємницької діяльності відбувається здебільшого в системі позашкільної та, зокрема неформальної освіти. Узагальнено, що в сучасному науково-освітянському просторі провідною метою підготовки здобувачів освіти до підприємницької діяльності вважається їх ознайомлення з сутнісною природою цієї активності, набуття первинних знань і відповідних умінь; встановлено, що найбільш значущим засобом розвитку здібностей суб'єктів навчання до відкриття своєї справи та успішного провадження підприємницької діяльності слугує набутий ними первинний досвід практичної діяльності як визначальний чинник у виборі випускниками закладів загальної середньої освіти такої сфери професійної діяльності, котра була б пов'язана з підприємництвом; обгрунтовано, що наскрізною ідеєю методики розвитку підприємницької компетентності майбутніх фахівців у закладах професійної освіти є активізація, прояв і вдосконалення індивідуально-особистісних якостей для успішної підприємницької діяльності; доведено, що в результаті зміщення акценту з власне викладацько-навчальної діяльності педагогічних працівників на активізацію механізмів когнітивної активності та творчої самостійності учнів, в освітньому процесі забезпечується опанування ними алгоритмів і способів самостійного конструювання траєкторії особистісного зростання.

Актуальність зумовлена необхідністю популяризації результатів наукової, освітньої, інформаційно-аналітичної, консультативно-дорадчої діяльності єдиної в Україні наукової установи, що здійснює науково-методичний супровід вітчизняної професійної та фахової передвищої освіти, що перебувають у стані реформування. Мета роботи - охарактеризувати сучасні виклики та ризики для системи професійної та фахової передвищої освіти, висвітлити основні результати діяльності Інституту професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (ІПТО НАПН України) у 2021 р. і перспективи його подальшого розвитку. Методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення); емпіричні (вивчення законодавчих і нормативно-правових документів у сфері професійної та фахової передвищої освіти, аналіз результатів діяльності структурних підрозділів ІПТО НАПН України та матеріалів, оприлюднених на його офіційному сайті та сайті фахового журналу "Професійна педагогіка"). ІПТО НАПН України представлено як єдину наукову платформу, що забезпечує науково-методичний супровід модернізації сучасної професійної та фахової передвищої освіти; проводить наукові дослідження з актуальних для професійної та фахової передвищої освіти проблем; розробляє та впроваджує в закладах освіти педагогічні інновації (концепції, методичні системи, методики, технології тощо); здійснює інноваційну освітню діяльність різних рівнів; готує висококваліфіковані кадри для професійної, фахової передвищої та вищої освіти за спеціальностями 011 Освіта. Педагогіка та 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями); займається видавничою, інформаційно-аналітичною та експертною діяльністю; активно розвиває міжнародні наукові зв'язки, бере участь у міжнародних науково-освітніх проєктах; системно впроваджує принципи прогностичності, академічної свободи, доброчесності, студентоцентризму. Охарактеризовано основні виклики та ризики у діяльності наукової установи, виявлено її актуальні завдання та шляхи їх вирішення. Охарактеризовано основні виклики системі професійної освіти (посилення світових інтеграційних процесів, стрімкий розвиток цифровізації, націоналізації, екологізації, інтернаціоналізації професійної підготовки майбутніх фахівців у розвинених країнах світу); проаналізовано зумовлені ними ризики (централізовану та бюрократизовану систему управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності; недостатні обсяги фінансування соціогуманітарних досліджень; низький рівень оплати праці науково-педагогічних працівників; зниження престижності професійної освіти; нерозвиненість дуальної освіти); на підставі аналізу діяльності ІПТО НАПН України у 2021 р. визначено перспективні напрями подальшого розвитку наукової установи (виконання фундаментальних і прикладних досліджень, зміцнення принципів академічної доброчесності; вдосконалення освітніх програм підготовки магістрів і докторів філософії; запровадження модульних програм підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів професійної та фахової передвищої освіти); розвиток корпоративної культури інституту та його міжнародної діяльності); окреслено основні завдання наукової установи (забезпечення якості професійної та фахової передвищої освіти; сприяння розвитку державно-приватного партнерства; вдосконалення системи підготовки педагогічних працівників у сфері професійної освіти та навчання тощо).

На тлі реформування професійної освіти, що наразі відбувається в Україні, все більше загострюються проблеми, котрі суттєво впливають на якість підготовки майбутніх фахівців у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Наблизитися до їхнього розв'язання надає можливість упровадження дуальної форми (ДФ) навчання в означених закладах. Однак успішність цього процесу цілком залежить від участі в ньому соціальних партнерів - представників підприємств, на базі яких здійснюється професійне навчання майбутніх кваліфікованих робітників в умовах ДФ здобуття освіти. З огляду на це постала необхідність у розробленні дорожньої карти (ДК) для роботодавців з упровадження ДФ здобуття освіти. Мета роботи - розгляд етапів, відповідних їм заходів і процедур ДК для роботодавців з упровадження ДФ здобуття освіти, що сприятиме заохоченню представників суб'єктів господарювання до участі в цьому процесі. Методи: теоретичні (аналіз, синтез - для виокремлення відповідних заходів і процедур на кожному етапі ДК; узагальнення - для формулювання висновків дослідження; моделювання - для визначення логіки побудови етапів ДК); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз досвіду професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників в умовах ДФ навчання, нормативних документів - для виявлення обов'язків і функцій здобувачів, педагогічних працівників і представників підприємств, які є суб'єктами освітнього процесу в умовах ДФ навчання); опитувально-діагностичні (бесіди з педагогічними працівниками та роботодавцями - для визначення особливостей організації професійного навчання здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти на виробництві в умовах ДФ навчання). Створено принципом Д. Шухарта та містить основні заходи та процедури, котрі доцільно здійснювати на кожному з чотирьох етапів її реалізації (планування, виконання, контролю та коригування), а також їхніх можливих виконавців. Зроблено висновки, що використання роботодавцями означеної ДК надасть їм можливість під час запровадження практичної підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти за ДФ врахувати її організаційні та методичні особливості та якісно управляти цим процесом.

Виявлено й охарактеризовано соціально-економічні, політичні, культурно-освітні передумови започаткування українських інституцій із професійної підготовки молоді за межами України в державах Заходу. Простежено генезу й особливості функціонування українських закладів із професійної підготовки молоді у межах першої, другої та третьої "хвиль" української еміграції і на цій основні розроблено авторську періодизацію їх становлення в західній діаспорі. Увиразнено й проаналізовано головні ідеї науково-педагогічного доробку теоретиків і практиків фахового вишколу української молоді в державах західного світу. Актуалізовано зміст, методи, форми і засоби професійної підготовки молоді в українських закладах освіти Центральної та Західної Європи, американського й австралійського континентів задля використання їх позитивних аспектів у практичній діяльності освітніх інституцій сучасної України. Виокремлено й узагальнено позитивний досвід фахової підготовки молоді у змісті діяльності провідних українських громадських організацій, жіночих і молодіжних товариств.

Актуальність зумовлена запитом суспільства на: відродження та зміцнення української державності; забезпечення реального суверенітету та гідного місця України в світовому співтоваристві; перехід до якісно іншої форми соціально-економічної організації суспільства; формування нової економічної, інтелектуальної та духовної еліти з інноваційним державницьким мисленням; децентралізацію управлінських повноважень у всіх сферах суспільного життя; автономізацію управлінських структур на основі розподілу управлінських повноважень; розвиток партнерських взаємовідносин між державою, приватним сектором та інституціями громадянського суспільства та ін. У зв'язку з цим актуалізується значущість урахування впливу різних тенденцій на розвиток освітньої сфери, і, зокрема, системи професійної освіти в різні періоди. Мета роботи - виявити й охарактеризувати тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності України. Методи: аналіз наукових джерел, законодавчо-нормативних документів - для з'ясування сучасних тенденцій розвитку професійної освіти; методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння - для виявлення спільного та відмінного, встановлення причинно-наслідкових зв'язків у процесі вивчення освітніх феноменів досліджуваного періоду. Функціонування системи професійної освіти в добу незалежності - це відображення змін у соціально-економічному, політичному, духовному і культурному розвитку суспільства та трансформаційних перетворень на світовому та вітчизняному ринках праці, що впливали на: зміст професійної освіти; формування мережі закладів освіти; зміну форм управління; обсяги фінансування; механізми взаємодії з економічними структурами та ринком праці. Виявлено основні тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності (гуманізація, демократизація, безперервність, стандартизація, технологізація, цифровізація, економізація, соціальне партнерство); охарактеризовано пов'язані з ними пріоритети її розвитку в сучасних соціально-економічних умовах (оновлення змісту; оптимізація мережі закладів освіти; вдосконалення форм управління; підвищення рівня фінансового, кадрового та навчально-методичного забезпечення; запровадження нових механізмів взаємодії з економічними структурами та ринком праці з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів).

Мета роботи - обгрунтування заходів щодо розроблення ефективного організаційно-економічного механізму стимулювання навчання персоналу в умовах стагнаційної та кризової економіки та створення на цій основі передумов для економічного росту. Методи: загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, які включають методи порівняльного аналізу, дедукції, конкретизації та постановки актуальних питань, принципи розвитку та історизму. Аналіз витрат на робочу силу за підприємствами України у 1999 - 2018 рр. визначив причини, що стримують професійне навчання персоналу. Визначено роль соціальних партнерів у процесі соціального діалогу в здійсненні безперервного навчання працівників для впровадження інновацій і високих технологій. Сформульовано заходи щодо розробки дієвого організаційно-економічного механізму стимулювання роботодавців і працівників для посилення їхньої зацікавленості в навчанні. Обгрунтовано роль держави та інших соціальних партнерів з удосконалення нормативно правового забезпечення розвитку персоналу. Запропоновано надання більших податкових пільг, дотацій і субсидій організаціям, що відчувають потребу в навчанні працівників. Доведено, що економічне зростання можливе завдяки впровадженню новітніх високих технологій, роботизації, цифровізації та запровадженню безперервного навчання працівників. Однак наявний організаційно-економічний механізм не відповідає цим вимогам. Запропонований механізм має надати більші податкові пільги, дотації та субсидії суб'єктам господарювання для здійснення навчання персоналу.

Актуальність: у системі підготовки педагогів для професійної (професійно-технічної) (ПТО) освіти бракує взаємодії між суб'єктами цього процесу, стейкхолдерами та іншими зацікавленими сторонами, що зумовлює її невідповідність потребам ринку праці, знижує якість освіти. Разом із тим, сформованість професійних компетентностей викладачів визначає не лише якість підготовки здобувачів професійної ПТО, але й усієї системи, що спрямована на забезпечення економіки країни кваліфікованими робітничими кадрами. Механізми управління професійною підготовкою викладачів для закладів ПТО потребують перегляду та вдосконалення. Одним з інструментів розв'язання цієї проблеми є управління на основі партнерства та стандартизації. Тому дослідження сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти заради розроблення нових механізмів управління підготовкою є надзвичайно актуальним. Мета роботи - аналіз сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів - для вивчення сучасних тенденцій в управлінні професійною підготовкою педагогів; метод опитування (анкетування з використанням вебсервісу GoogleForms), метод експертного оцінювання, порівняльний аналіз - для з'ясування сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Наведено результати опитування викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за спеціальністю "Професійна освіта", здобувачів вищої освіти, педагогів і керівників закладів професійної освіти. Опитування засвідчило факт недосконалості існуючої системи підготовки педагогів професійного навчання, зокрема: несистемної співпраці всіх суб'єктів освітнього процесу та потенційних роботодавців, недостатньої практичної та професійної спрямованості навчання, невідповідності вимогам ринку праці, віддаленості від виробничих умов, затеоретизованості навчання, невикористання всіх потенційних можливостей співпраці з міжнародними організаціями, центрами зайнятості, професійними спілками. Для посилення якості підготовки необхідне впровадження нових механізмів управління цією підготовкою, вдосконалення методики навчання, організації практичного навчання здобувачів освіти та системи підвищення кваліфікації через налагодження тісної співпраці, розширення партнерських відносин між закладами професійної (професійно-технічної), вищої освіти та з іншими зацікавленими сторонами.

Актуальність дослідження зумовлена потребою суспільства в прискоренні темпів цифровізації професійної (професійно-технічної) освіти та відсутністю методологічного та методичного забезпечення даного процесу. Мета роботи - обгрунтувати структуру та зміст організаційно-педагогічних умов формування цифрової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти. Методи: співставлення наукових фактів та узагальнення педагогічного досвіду з екстраполюванням у теорію та методику професійної освіти проаналізованих наукових положень та емпіричних уявлень; вивчення документації та результатів діяльності педагогічних працівників закладів професійної освіти; педагогічного спостереження та самоспостереження. Проаналізовано сучасний стан професійної освіти та зокрема стан цифрової культури педагогічних працівників; акцентовано увагу на посиленні тенденції цифровізації, зумовленій світовою пандемією; виявлено основні причини низького рівня цифровізації (домінування консервативних підходів до організації навчання, складні механізми впровадження наставництва та режимів навчання на засадах продуктивних діяльності); охарактеризовано оптимальні шляхи вирішення проблеми (використання гібридних моделей навчання, забезпечення відповідної інфраструктури, рівного доступу до Інтернету та цифрових освітніх ресурсів, організація навчання цифровим навичкам педагогів). Обгрунтовано власний комплекс організаційно-педагогічних умов, як підсистеми розвитку цифрової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти, що складається з трьох блоків (особистісно-професійний, що складається з володіння педагогічними працівниками цифровими засобами та готовності до самоосвітньої діяльності з вдосконалення володіння цифровими засобами та сервісами; організаційно-технічний, що передбачає створення цифрового освітнього середовища ЗПО та організацію освітнього процесу на базі підходів змішаного навчання (blended-learning); змістово-процесуальний, що містить електронні навчальні курси, розміщенні у Системі управління навчанням, та авторський курс "Цифрові технології в професійній освіті".

Питання підвищення якості підготовки фахових молодших бакалаврів передбачає значне поліпшення контролю результатів навчання студентів як важливого засобу управління освітнім процесом. За допомогою педагогічного контролю розкривають рівень знань випускників та отримують інформацію про стан знань студентів у освітньому процесі. Шляхом контролю здійснюється систематичний зворотний зв'язок, що надає змогу будувати адаптивну компетентнісно орієнтовану програму навчання та своєчасне коригування дій викладачів і студентів у освітньому процесі. Тестовий контроль знань як метод вимірювання й оцінювання знань, умінь і навичок студента найбільш повно відповідає вимогам законодавства у сфері освіти щодо забезпечення релевантності, прозорості, надійності та об'єктивності оцінювання результатів навчання. Мета роботи - висвітлення методики апробації тестових завдань (ТЗ) та аналіз їх якості для нестандартизованих тестів. Методи: теоретичного аналізу - для дослідження існуючих підходів до методики розроблення тестів, ТЗ і перевірки якості ТЗ; експертної оцінки - для визначення правильності формулювання ТЗ, точності запитань і терміну виконання ТЗ; апробація (пілотажне дослідження) - для перевірки розробленого інструментарію; коефіцієнта кореляції (КК) Пірсона - для визначення КК балів завдання із сумарними балами тесту. Розкрито зміст понять "тест" і "тестовий контроль", визначено відмінність між стандартизованими та нестандартизованими тестами, охарактеризовано особливості здійснення експертної оцінки ефективності тесту та його перевірки в освітньому процесі в межах пробного тестування, розкрито алгоритм аналізу якості тесту, визначено основні показники відбору завдань для нестандартизованих тестів та їх розрахунок. Розглянуто апробацію нестандартизованих ТЗ, їх експертну перевірку на правильність формулювання завдань, точність формулювання запитань, умови здійснення пробного тестування; критерії відбору ТЗ: потенціал складності; дисперсію балів; КК балів завдання з сумарними балами тесту. Проте подальшими напрямами розвідок є робота з проведення спеціального експерименту для створення стандартизованих тестів, а саме: перевірка надійності та валідності на основі репрезентативної вибірки.

Постіндустріальний етап розвитку суспільства зумовлює необхідність модернізації системи професійної освіти, важливим напрямом якої є оновлення існуючих на сьогодні в Україні підходів до розроблення професійних стандартів (ПС). Йдеться про документи, що затверджують в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, і які мають бути орієнтованими на сучасні соціально-економічні відносини, враховувати зміну технологічного укладу, що потребуватиме підвищеного рівня професійної компетентності кваліфікованих робітників для всіх видів економічної діяльності, а також удосконалення системи їхньої підготовки та підвищення кваліфікації. Все це актуалізує доцільність широкого залучення учасників публічно-приватного партнерства (ППП) до процесу розроблення ПС як документів, що містять вимоги до професійної компетентності кваліфікованих робітників. Мета роботи - обгрунтування сучасних підходів до розроблення ПС із використанням інструментів ППП. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів - для з'ясування сучасних тенденцій формування ПС та існуючого стану розроблення ПС; методи аналізу та синтезу - для класифікації трудових функцій і ПС, систематизація даних, узагальнення управлінського досвіду для розроблення теоретичних і методичних підходів до визначення умов розроблення ПС; порівняльний аналіз, синтез і методи експертного оцінювання - для формування вимог щодо розроблення ПС. Розкрито структуру діючої професійно-кваліфікаційної системи, охарактеризовано її особливості в контексті орієнтації на сучасний ринок праці та підвищення рівня зайнятості населення, визначено умови та перспективи розроблення ПС. Визначено структуру ПС та умови їх розроблення з орієнтацією на конкретні трудові функції для певних видів економічної діяльності з використанням інструментів ППП, що є важливим підгрунтям набуття особою компетентностей відповідно до критеріїв ефективності та потреб ринку праці.

Досліджено роль професійної освіти в забезпеченні змін ціннісних орієнтацій українського суспільства інформаційної доби. Мета статті - з'ясування ціннісних орієнтацій сучасного українського суспільства та ролі освіти в системі ціннісного становлення. Розглянуто проблему змін загально значимих цінностей під впливом трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні; досліджено цінність праці через механізм доручення українського суспільства до нових видів зайнятості; акцентовано увагу на ролі професійної освіти у формуванні нової генерації еліти з їх загальнолюдськими цінностями, гармонізованими із традиційними та стратегією розвитку української держави. Мета дослідження - у процесі дослідження використовувавсь метод логічного узагальнення, порівняння, аналогій та метод синтезу. Методологічну базу дослідження склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, аналітичні матеріали провідних наукових центрів. Розглянуто поняття "цінність" як сукупність найбільш важливих якостей внутрішньої структури особистості, що проявляється через свідому діяльність людей, так як є для неї особливо значущими. Проаналізовано причини та наслідки ціннісних змін та акцентовано увагу на креативних індустріях, як формі переважаючого прояву ціннісних орієнтацій сучасного суспільства. Запропоновано акцентувати увагу на детальнішому дослідженні нерозривності цінності працівника та освіти в умовах інформаційної епохи, де головним вектором є людиноцентризм. Одержані результати дослідження можуть бути використані в освітній сфері з метою покращання навчально-виховної діяльності, направленої на формування цінностей людино центричної спрямованості. Висновки: проведене дослідження надало можливість дійти висновку, що освіта в інформаційну епоху відіграє чи не найосновнішу роль у системі становлення людиноцентричних цінностей.

Приведення компетентностей для навчання впродовж життя у відповідність до вимог Європейського Союзу (ЄС) зумовлює необхідність запровадження нових підходів до розроблення та застосування професійних кваліфікацій (ПК). Вони мають відповідати потребам ринку праці та стати основою формування і розвитку Національної системи кваліфікацій (НСК). Все це потребує уточнення поняттєво-термінологічного апарату та методик удосконалення існуючих нормативно-правових механізмів регулювання означеного процесу. Мета роботи - здійснити наукове обгрунтування нового підходу до формування ПК у контексті гармонізації з сучасним європейським інструментарієм. Методи: теоретичного аналізу - для дослідження існуючих підходів до формування НСК, визначення основних тенденцій її розвитку; порівняння та синтезу - для узагальнення основних наукових підходів до розвитку НСК і нормативно-правового механізму її регулювання за сучасних умов, здійснення аналізу її інституційно-організаційного забезпечення; спостереження та аналогії - для обгрунтування необхідності розроблення нового підходу до застосування кваліфікацій у контексті гармонізації з європейськими принципами, синтезу та абстрагування - для визначення переваг і передумов реалізації запропонованого підходу. Емпіричну й інформаційну основу становлять нормативно-правові акти України з питань формування та розвитку НСК, матеріали монографій і наукових публікацій, аналітичні дані, результати власних проведених досліджень. Розкрито істотні характеристики НСК, охарактеризовано її особливості та основні аспекти, що регулюють розвиток такої системи та створюють належні умови для формування нового підходу застосування кваліфікацій у контексті європейської інтеграції. Встановлено, що за допомогою нового підходу застосування кваліфікацій відбувається цілеспрямоване формування та розвиток НСК, яка має стати інструментом навчання впродовж життя, забезпечення якості результатів навчання, їх визнання, а також приведення у відповідність українських кваліфікацій до вимог у країнах ЄС.