Представлено стратегічні основи здорового способу життя та виховання фітнес-культури. Висвітлено особливості самостійних занять рекреаційної спрямованості та розвитку основних фізичних якостей. Розглянуто можливість використання гри у бадмінтон та теренкур як засобів інклюзивного самовдосконалення у підтримці здорового стилю життя молоді що навчається. Досліджено структуру та основні компоненти здорового способу життя. Репрезентовано сутність та складові оздоровчих технологій у фізичному вихованні. Увагу приділено інноваційним напрямкам фізичного виховання (аеробіка, стретчинг, калланетика, слім-джим, бодістайлінг, бодіформінг, шейпінг, бодібілдинг, аквафітнес). Предметну основу фітнес-культури становить раціональна за обсягом та змістом рухова активність, що виявляється у вигляді природних локомоцій (ходьба, біг, плавання), ігрових дисциплін, силових та гімнастичних комплексів, тренажерних систем, різних нетрадиційних вправ, як правило, інноваційного характеру самоконтролю. Доступні та ефективні форми рухової активності, спеціально організованої в рамках програм фізкультурно-оздоровчих занять, що виконуються самостійно, під керівництвом викладачів та тренерів, а також персоналу фітнес-центрів, особливо актуальні з урахуванням негативних тенденцій у стані здоров’я молоді внаслідок соціально-економічних та екологічних проблем. У цій ситуації оздоровчий фітнес служить дієвим засобом профілактики найпоширеніших у наш час хвороб - атеросклерозу, гіпертонії, ішемічної хвороби серця, порушення постави з ураженням кістково-м’язового апарату, а також ефективним засобом запобігання інсульту та інфаркту міокарда. Викладено стратегію формування здорового стилю життя, подано характеристика фітнес-культури студентів як соціально-значущого явища в системі вищої професійної освіти, представлено сучасні відомості про структуру та зміст програм профілактико-оздоровчого та кондиційного характеру вітчизняних та зарубіжних фахівців, а також власні розробки, засновані на застосуванні різних форм рухової активності.

Теоретично науково обґрунтовано і практично методично розроблено цілеспрямоване використання досвіду відповідних засобів, методів і методичних прийомів сучасного фізичного виховання і спорту та прикладної фізичної підготовки бакалаврів політехнічного профілю для суттєвого поліпшення формування компетентної фізичної підготованості студентів очного та заочного відділень до спроможної майбутній діяльності на етапах професійного навчання в умовах закладу вищої освіти України НУ "Одеська політехніка". Вона передбачає відповідне формування професійних компетенції за рахунок застосування теоретичних і практичних занять фізичним вихованням з курсом спортивно-педагогічного вдосконалення. Це стимулює формування особистого досвіду отримання відповідних знань, умінь та рухових навичок, що надають змогу сформувати належну до стандартів сучасної політехнічної освіти та більш надійної для збереження життя за рахунок суттєвого поліпшення рівня фізичної готовності студентів до викликів сьогодення. Вона скерована на зміцнення їх здоров'я, підвищення працездатності на теоретичних і практичних заняттях, що допоможе запобігти виникненню професійних захворювань і знизити ризики прояву та подолання чинників професійного травматизму. Цим цілям має служити налагоджена і добре розвинена професійно-прикладна фізична підготовка молоді, яка є частиною всебічної фізичної готовності та здатності майбутніх компетентних фахівців до тривалої і плідної роботи до захисту національного суверенітету української державності. Рекомендовано для належного впровадження та відповідного забезпечення навчального, виховного і освітнього процесу для студентів політехнічного профілю України. Буде корисно викладачам фізичного виховання і спорту в сучасних умовах реформування освітнього простору.

Висвітлено проблему професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти крізь призму філософського, антропологічного, психологічного, економічного й андрагогічного вимірів, а також на основі виокремлення принципів і методологічних підходів. Охарактеризовано сучасний стан проблеми, що реалізовано через характеристику професійної діяльності викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти, а також за допомогою аналізу пропозицій провайдерів програм професійного розвитку. Виконано аналіз досвіду викладачів фізичного виховання щодо участі у програмах професійного розвитку. Теоретично обґрунтовано зміст і структуру готовності викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти до виконання професійних функцій, розкрито сутність та охарактеризовано її компоненти. Обґрунтовано критерії, показники та рівні готовності викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти до виконання професійних функцій. Розроблено концепцію професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти та змодельовано відповідну систему професійного розвитку. Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови реалізації системи професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти.

Активність занять студентів у процесі навчання плавання визначається їхнім особистим ставленням. В умовах сучасної вищої школи пріоритети здобувачів виступають основою для реформування освітнього процесу. Мета роботи - визначити суб'єктивні чинники ставлення студентів Херсонського державного університету (ХДУ) до навчання плавання. Проведено теоретичний аналіз та узагальнення, вивчення документальних матеріалів; використано соціологічні методи опитування (анкетування), методи математичної статистики. До опитування впродовж вересня - жовтня 2020 р. залучено здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського) ступенів освіти ХДУ. Загалом було 1513 респондентів. Виявлено достатньо високу та активну позицію студентства, яка повинна бути покладена в основу подальшого формування та підтримання мотивації до систематичних занять плаванням як в умовах ЗВО, так і в подальшому житті. Це може бути позитивно перенесено й на інші види рухової активності (види спорту). Загалом можна стверджувати про підтримання тенденцій у фізичному вихованні студентської молоді ХДУ та дотримання студентоцентрованого та компетентнісного підходу в навчанні. Результати опитування доводять, що не всі респонденти вбачають можливість і бажання до занять плаванням. Однак організація системи навчання плавання матиме ресурсне наповнення орієнтовно в межах 60 - 70 %, зважаючи на структуру вподобань студентів. Це доводить попередні припущення та ставить вимогу додаткового вивчення й урахування організаційних і методичних особливостей під час безпосередньої реалізації змісту навчання плавання студентів ЗВО. Встановлено, що ранжування чинників за частками на певних роках навчання вказало, що беззаперечний негативний вплив на участь у систематичних заняттях плаванням чинять відсутність часу та бажання здобувачів вищої освіти. Для інших чинників притаманні менші частки відповідей респондентів і незначні відмінності в значеннях, виходячи з думок респондентів.

Ключовою проблемою формування вітчизняних основ програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання є підготовка й упровадження сучасних навчальних програм, які б забезпечували вимоги держави у сфері гармонійного розвитку, фізичного та психічного здоров'я, а в сучасних реаліях - ще й прикладної підготовки молоді. Мета дослідження - проаналізувати зміст, структуру, спрямованість навчальних програм із фізичного виховання для студентів закладів вищої освіти України довоєнного періоду (1931 - 1939 рр.). Методи досліджень: вивчення й аналіз літературних джерел, офіційних документів; історико-порівняльний аналіз; елементи контент-аналізу. Проаналізовано 8 програм, які були чинними з 1931 до 1940 рр. У програмах цих років виділяються такі розділи: організаційно-методичні вказівки, програма теоретичних питань фізкультури, програма фізичних вправ за всіма роками навчання, нормативні показники. Загалом усі ці програми вирізняються своєю воєнізованістю. Воєнно-прикладні вправи є в кожному розділі програми. Популярним було вивчення таких видів спорту, як стрільба, фехтування (рапіра, еспадрон, багнет), англійський бокс, французький бокс, джіу-джитсу, рукопашний бій. Отримані результати історико-методологічного дослідження можуть використовуватися під час укладання програм із фізичного виховання для студентської молоді. Враховуючи виклики сьогодення та суспільно-політичну ситуацію, фізичне виховання мало б виконувати завдання військово-прикладної фізичної підготовки студентської молоді. Заслуговує на увагу думка, що в сучасних програмах як обов'язкові повинні бути присутні фізичні вправи та контрольні нормативи військово-прикладного характеру. Встановлено, що комплекс ГПО у 30-х роках стає нормативною основою для програм із фізичної культури, що, звичайно, суттєво змінило їх зміст, структуру та, що найголовніше, завдання програм із фізичної культури, які набувають вираженого військово-прикладного характеру.

У процесі дослідження визначено, що для активізації оздоровчої діяльності студентів на основі використання ігрових видів спорту і оволодіння різними спортивними навиками важливе значення має мотиваційний фактор. Перед викладачами з фізичного виховання, які проводять факультативні заняття, постає завдання вибору способів і форм організації освітньої діяльності з оволодіння спортивними навиками, реалізація яких у конкретних умовах сприяє гармонійному фізичному розвитку. Мета роботи - розкриття сутності впровадження принципів зв'язку оздоровчої спрямованості та конкретизація компонентів готовності до фізичної активності (мотиваційний, практичний, психофізіологічний і фізичний). Зроблено висновок, що до фізичних (рухових) якостей людини відносять показники сприятливого фізичного навантаження за високим, середнім і низьким рівнями. Дослідження розкриває сутність проблеми формування усвідомленого позитивного ставлення до занять з фізичного виховання та здорового способу життя студентів мистецтвознавчих спеціальностей в умовах роботи факультативних груп. Регулярна фізична активність - один з ключових чинників у підтримці здоров'я, а достатня кількість та регулярність фізичних навантажень є генеруючим та стимулюючим фактором у процесі, заснованому на закономірному зв'язку рухів і психіки людини, що забезпечує й контролює вдосконалення фізичного розвитку та фізичної підготовленості у навчальному закладі, який має академічний напрям. Завдання факультативних занять - сприяти розвитку пов'язаних між собою рухових умінь, навичок та рухових якостей. Особливе значення у розв'язанні комплексних проблем фізичного виховання щодо фізичних (рухових) якостей людини надається витривалості, силі, швидкості (реактивності рухів), гнучкості, спритності (координаційним здібностям), що характеризують усі рухові якості, і це визначає їх комплексний розвиток.

Використання футзалу в рекреаційно-оздоровчій діяльності студентів як сучасного й популярного виду ігрової активності сприяє оптимізації рухового режиму та впливає на відновлення після розумових навантажень, формування рухових умінь і навичок. Мета дослідження - визначити особливості навчання гри у футзал як оздоровчо-рекреаційного виду діяльності студентської молоді. Методи досліджень. Аналіз і синтез наукових літературних джерел, педагогічне спостереження, узагальнення експериментальних досліджень науковців і систематизація отриманих результатів дослідження. Особливості використання футзалу як засобу формування оздоровчо-рекреаційної активності досліджено на основі його впровадження в освітній процес і дозвілля сучасних студентів. Виокремлено обов'язкові структурні компоненти, які мають бути присутні під час вивчення футзалу. Теоретична частина має включати такі теми: "Футзал як сучасний вид рухової активності", "Історія розвитку футзалу в Україні та за її межами", "Теоретичні основи тренувального процесу", "Аналіз проблем розвитку футзалу", "Засоби, методи та принципи спортивної підготовки у футзалі", "Структура тренувального процесу у футзалі", "Організація заходів зі зміцнення здоров'я людини шляхом використання елементів футзалу" та ін. Визначено практичний аспект навчанню техніки та тактики гри у футзал. Виокремлено принципи використання футзалу як засобу формування рекреаційно-оздоровчої активності студентської молоді. Зроблено висновки, що футзал, з одного боку, сприяє розвитку самостійності, самоорганізації, ураховує інтереси студентів, з іншого - здійснює міжособистісну взаємодію, що сприяє формуванню соціальної активності та психологічної стійкості.

Розглянуто сучасні методичні підходи до побудови комплексної системи фізичного та духовного виховання студентської молоді. Проаналізовано особливості педагогічного потенціалу української бойової культури, яка мас глибоке історичне коріння і належать до класичної духовної спадщини людства. Надано рекомендації щодо впровадження українського національного виду спортивних единоборств - хортингу у виховний процес з навчальної дисципліни "фізичне виховання". Висвітлено історію формування української бойової культури. Увагу приділено фізичному вихованню студентів засобами української бойової культури. Досліджено сучасну спортивну підтоготовку студентів (на прикладі хортингу). Охарактеризовано синергетичний підхід до побудови сучасного навчального процесу студентів засобами української бойової культури.

Спортивна діяльність є не лише ефективним засобом фізичного вдосконалення, а й формує ті риси характеру людини, які необхідні їй для соціалізації в суспільстві. Мета роботи - розкрити значення спорту в житті людини та виявити вплив занять веслуванням на соціалізацію студентів. Проведено аналіз і синтез науково-методичних джерел, педагогічне спостереження, анкетування, узагальнення; використано методи математичної статистики. Учасники дослідження - студенти факультету фізичної культури, спорту та здоров'я Волинського національного університету імені Лесі Українки, які займаються в секціях підвищення спортивної майстерності з веслування на байдарках і каное та човнах "Дракон". Проанкетовано 19 студентів. Показано значення веслувального спорту у формуванні суспільних цінностей студентської молоді. Акцентовано увагу на особливій ролі фізичної культури й спорту в системі вищої освіти; розкрито їх вплив на біологічну сутність особистості студента, його соціалізацію в суспільстві. За результатами анкетування студентів виявлено, що веслування приносить їм не лише насолоду, а й додає впевненості у своїх силах і здібностях, навчає працювати в єдиній команді, розвиває вольові та моральні якості. Тривалі однотипні навантаження виробляють у спортсменів стійкість нервової системи до монотонності та відчуття втоми, формують вольові механізми; сприяють підвищенню емоційної стійкості й урівноваженості. Ці якості обов'язково знадобляться студентам у майбутньому.Зроблено висновки, що веслування на байдарках і каное та човнах "Дракон" для багатьох студентів є не лише засобом відмінної фізичної підготовки, а й самовираження та самоствердження, розширення кола спілкування за інтересами, формування здорового способу життя. За вмілого та наполегливого керівництва тренера в студентів формуються соціальні стандарти суспільства та стиль життя.

Мета роботи - визначити вплив скандинавської ходьби (СХ) на фізичний стан студентів у процесі навчально-оздоровчої діяльності (НОД). Матеріал і методи: аналіз науково-методичної літератури та положень про організацію фізичного виховання на кафедрі фізичного виховання в НТУ "ХПІ", методи математичної статистики, експрес оцінювання фізичного стану студентів за В. І. Бєловим [1], анкетування студентів. Обстежувана група складалася з 45 студенток НТУ "ХПІ" гуманітарних спеціальностей факультету соціально-гуманітарних технологій, які відносяться до основної медичної групи. Проаналізовано основні форми організації НОД дисципліни "Фізичне виховання", визначено рівень фізичного стану студенток до занять СХ і після. Аналізуючи результати первинних показників фізичного стану, студенткам запропоновано заняття СХ для підвищення показників фізичного стану. Заняття проходили впродовж 10 тиж. по 3 рази на тиж., де кожний тиждень мав свою спрямованість. За результатами дослідження надано рекомендації щодо введення скандинавської ходьби в навчальний процес дисципліни "Фізичне виховання" НТУ "ХПІ". У ході дослідження було визначено позитивний вплив занять СХ на фізичний стан студенток, про що свідчать показники повторного тестування рівня фізичного стану. Тому доцільно запропонувати вводити скандинавську ходьбу в навчальний процес дисципліни "Фізичне виховання".

Аналіз результатів досліджень, проведених на 129 студентах першого та другого курсів закладів вищої освіти м. Чернівці, віком від 16 до 21 року, яких було розподілено на основну - 89 (69 %) і контрольну групи - 40 (31 %) шляхом визначення екскурсії огруддя (різниця між величинами окружності при максимальному вдиху і максимальному видиху, де високий - 10,0 і більше, середній - 5,0 - 9,9, низький - 4,9 і менше 10) із метою вивчення та аналізу показників екскурсії огруддя для подальшого застосування під час спортивного відбору, продемонстрував, що в студентів основної групи значно більша кількість осіб із високим рівнем екскурсії огруддя 30 (33,7 %, на відміну від студентів контрольної групи, де в студентів із високим рівнем рухливості огруддя було тільки - 5 (12,5 %). І навпаки у студентів основної групи низький рівень екскурсії констатовано лише в 6 осіб (6,7 %), у той час, як у контрольній групі цей показник становив 8 (20 %). Також під час аналізу результатів дослідження, зокрема показників рухливості огруддя серед студентів основної групи, було з'ясовано, що високий рівень екскурсії зафіксовано в більшої кількості футболістів і волейболістів, однак менше цей рівень встановлено у тенісистів, баскетболістів і тих спортсменів, які займаються фітнесом і вільною боротьбою. Отже, результати екскурсії огруддя можна брати до уваги під час окреслення перспективи студентів у професійному спорті, зокрема спрямування спортсмена до конкретного виду спорту, а також у процесі вибору спеціальностей, які пов'язані з фізичною культурою та спортом, спортивних шкіл тощо.

Онтокінезіологічний підхід до фізичного виховання базується на усвідомленні складнощів рухової діяльності, оволодіння основами системного підходу до аналізу складних явищ м'язових рухів у всіх проявах. Мета дослідження - теоретико-методологічне обгрунтування застосування онтокінезіологічного підходу до фізичного виховання студентів. У ході наукової роботи проведено аналіз і синтез філософської, психологічної, педагогічної, загальнонаукової літератури, абстрагування та конкретизацію. Встановлено, що такий підхід, розглянуто як метапредметний базис спортивної науки, можна використовувати для побудови системи фізичного виховання студентів, що враховує інтеграцію інтелектуальних і рухових здібностей у процесі фізичного виховання. Охарактеризовано поняття "кінезіологічний потенціал" (КП) і кінезіологічні компетентності (КК). Розглянуто теоретико-методичниі підходи до розуміння КК, а саме антропологічний, культурологічний, особистісно-діяльнісний і компетентнісний. Означено, що кожен підхід як підсистема включає обов'язкові елементи: поняття, принципи, форми й методи. Визначено основні педагогічні принципи фізичного виховання студентів. Зроблено висновки, що педагогічна система фізичного виховання студентів, заснована на онтокінезіологічному підході, є інтегративною єдністю антропологічного, культурологічного, особистісно-діяльнісного та компетентнісного підходів, що сприяють досягненню поставленої освітньої мети. Системоутворювальним фактором побудови цієї системи є мета її функціонування - формування КК студентів, що розглядається як здатність і готовність особистості до саморозвитку та самовдосконалення свого КП, що більшою мірою відповідає сучасним вимогам процесу фізичного виховання у вищій школі.

Мета роботи - визначити професіограму фахівців будівельних спеціальностей і стан здоров'я студентів спеціальності "будівництво та цивільна інженерія". Проведено теоретичний аналіз та узагальнення наукової та методичної літератури, анкетне опитування. У анкетуванні брали участь 24 викладачі дисциплін будівельних спеціальностей і 183 студенти спеціальності "будівництво та цивільна інженерія" Сумського будівельного коледжу, Харківського коледжу будівництва, архітектури та дизайну та Маріупольського будівельного коледжу. У ході дослідження визначено основні засоби відновлення працездатності після робочого дня для фахівців будівельних спеціальностей, такі як фізичні вправи, масаж, відвідування лазні, сауни. Встановлено, що професійно-прикладна фізична підготовка допомагає в ефективному розвитку професійно важливих фізичних якостей, профілактиці травматизму та професійних захворювань.

Узагальнення наукової інформації дає підстави для виокремлення чітких пріоритетів, покладених в основу фізичного виховання студентської молоді. У межах перспектив та підвищення практичної значущості роботи потрібно розробляти певні методичні положення програм навчання плавання студентів закладів вищої освіти в процесі фізичного виховання та проводити їх експериментальну перевірку. Мета роботи - охарактеризувати комплекс взаємообумовлених і послідовних програм навчання з плавання студентів закладів вищої освіти в навчально-виховному процесі з фізичного виховання. Досліджено теоретичний аналіз та узагальнення, вивчено документальні матеріали, системний аналіз, історико-логічні методи. Програмування навчання плавання в межах фізичного виховання студентів ЗВО передбачає створення й реалізацію програм (алгоритмів) освітнього процесу, які послідовно розв'язують специфічні завдання наростаючої складності, а також базові завдання фізичного виховання ЗВО. Програмування навчання плавання та врахування індивідуальної траєкторії постановки й досягнення цілей розв'язують завдання та забезпечують оптимальний шлях від одного до наступного рівня плавальної підготовленості студентської молоді. Визначені чотири взаємопов'язаних індивідуально-мотиваційних рівнів, що передбачають послідовну (самостійну) реалізацію програм навчання плавання студентів ЗВО в межах навчально-виховного процесу з фізичного виховання. До занять на першому передбачено залучення студентів мають великий рівеньстраху щодо перебування у воді та без наявних умінь плавання; другому - мають незначний рівень страху щодо перебування у воді та не вміють плавати; третього - мають певні вміння/навики триматися на воді та плавають довільним способом і четвертого - володіють уміннями та навичками з плавання й мають бажання займатися та вдосконалювати техніку надалі. Висновки: уперше крізь призму програмування освітнього процесу з фізичного виховання та врахування теоретичних і методичних основ навчання плавання студентів ЗВО охарактеризовано комплекс взаємообумовлених та послідовних програм, що дають можливість логічно поєднати завдання для різних індивідуально-мотиваційних рівнів занять.

Розкрито одну з актуальних проблем підготовки майбутніх висококваліфікованих фахівців технічних галузей виробництва, зокрема формування в студентів вищих технічних закладів освіти не лише професійної компетентності, а й фізкультурно-оздоровчої компетентності. Актуальність дослідження зумовлена протиріччям між переходом закладів вищої технічної освіти в режим дистанційного навчання та готовністю учасників освітнього процесу до нових умов. Мета дослідження - визначення готовності учасників освітнього процесу вищого технічного навчального закладу до формування фізкультурно-оздоровчої компетентності в умовах дистанційного навчання. У ході дослідження використано такі методи: психолого-педагогічне спостереження; анкетування; методи психологічної діагностики; фізіологічні методи; методи рухових тестів. У дослідженні брали участь студенти I та II курсів Дніпровського державного технічного університету (59 чоловік). Для вирішення питання формування фізкультурно-оздоровчої компетенції студентів запропоновано впровадження педагогічних умов. Реалізація педагогічних умов, які тісно пов'язані з професійно-прикладною фізичною підготовкою, виконувалася за два етапи. Під час реалізації педагогічних умов виховувалися та вдосконалювалися психічні й вольові якості, студенти отримували необхідні знання та навички, формувалися різнобічні професійно важливі сенсорні, розумові, рухові й вольові навички, які повинні забезпечувати високий рівень функціонування та надійності всіх головних органів, систем, психічних процесів організму людини. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування фізкультурно-оздоровчої компетентності, ведення здорового способу життя сучасними студентами та орієнтують молодь на якісно активне, позитивно заряджене (здоров'язберігальне) середовище у вищому технічному навчальному закладі. Висновки: проведене дослідження свідчить, що досягнення позитивного результату з формування професійної фізкультурно-оздоровчої компетентності студентської молоді відбувається за умов, що у вищому технічному навчальному закладі працює збудована схема орієнтування студента на формування індивідуальної й професійної культури (стратегія орієнтування).

Увагу приділено питанню впровадження в освітній процес фізичного виховання ЗВО індивідуально-орієнтовану методику акцентованого навчання техніки фізичних вправ, що ґрунтується на використанні спортивних технологій (на прикладі спортивної боротьби), як ефективного резерву підвищення рівня здоров'я та психофізичної підготовленості студентів із порушеннями слуху. Доповнено рішення проблеми фізичного виховання студентів із порушеннями слуху в інклюзивному ЗВО, зокрема, про застосування спортивних технологій на заняттях фізичного виховання для вдосконалення навчального процесу з фізичного виховання, покращення рівнів фізичного розвитку та фізичної підготовленості, здоров'я в цілому впродовж всього періоду навчання. Враховано компенсаторні можливості рухового аналізатора при навчанні техніки фізичних вправ на заняттях фізичного виховання, секційних заняттях з обраного виду спорту. Запропоновано новий організаційно-педагогічний підхід до навчання техніки фізичних вправ, де акцентовано увагу визначення оптимальної технічної дії, її правильний образ, еталонної орієнтованої основи, що побудована на основі кількісно-якісного аналізу кінематичної та динамічної структури цієї дії. Розроблено й упроваджено у практику структурно-логічну схему методики акцентованого навчання техніки фізичних вправ на прикладі базових технічних прийомів зі спортивної боротьби, а саме: "переведення в партер ривком за руку", "переведення обертанням ("вертушка") захватом руки зверху", "кидок підворотом (через спину) із захватом руки та шиї" та "переворот накатом захватом тулуба".

Важливим завданням підготовки студентської молоді до майбутньої професійної діяльності є формування її соціальної активності в гармонії з фізичним розвитком і фізичною підготовленістю. Мета роботи - проаналізувати стан фізичного виховання в закладах вищої освіти (ЗВО) та дослідити фізичну підготовленість студенток як одну з умов їх готовності до майбутньої професійної діяльності. Проведено аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, тестування та використано методи математичної статистики. Задіяно 234 студентки 1 - 2-х курсів Волинського національного університету імені Лесі Українки. Проаналізовано науково-методичну літературу вітчизняних фахівців, у якій розглядається проблема фізичного виховання студентів ЗВО. Наголошено на необхідності вдосконалення змісту занять із фізичного виховання, використанні сучасних підходів формування в студентів потреби до здорового та спортивного стилю життєдіяльності. Зазначено, що першочергове значення в якісній підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності має фізична підготовленість, в основу якої покладено розвиток основних фізичних якостей: сили, витривалості, спритності, швидкості та гнучкості. Будь-який засіб, що використовується в процесі фізичного виховання та спрямований на розвиток тієї чи іншої рухової якості, впливає на загальний рівень здоров'я. За результатами досліджень рівень фізичної підготовленості студентів 1 - 2-х курсів є задовільним, а за деякими фізичними якостями, зокрема витривалістю, - низьким, що потребує ретельного підходу до побудови змісту занять із фізичного виховання. Зроблено висновки, що зважаючи на проблему незадовільної фізичної підготовленості студентів, ми повинні вибудовувати нову модель фізичного виховання у ВЗО, переконувати студентську молодь у необхідності регулярного використання різноманітних форм фізичної культури та спорту, які сприяють фізичному вдосконаленню та зміцненню здоров'я.

Представлено науково-методичні підходи щодо формування культури здоров’я студентів з використання фітнес-технологій. Розкрито необхідність та актуальність впровадження нової вибіркової навчальної дисципліни «Основи фітнес-культури» в освітній процес різнопрофільних закладів вищої освіти (ЗВО); проаналізовано особливості формування культури здоров’я студентів з використанням фітнес-технологій за новою модифікованою програмою. Здійснено теоретичне обґрунтування, розробку та експериментальну перевірку технології використання модель формування культури здоров’я з використанням фітнес-технологій для студентів різнопрофільних ЗВО. Проаналізовано ступінь наукової розробленості проблеми формування культури здоров’я студентів з використанням фітнес-технологій в системі вищої освіти України та розкрито сутність базових понять. Проведено аналіз впливу експериментальної програми на стан фізичного, психічного та соціального здоров’я студентів. Отримані результати свідчать про ефективність впровадженого процесу формування культури здоров’я з використанням розробленої нами вибіркової навчальної дисципліни «Основи фітнес-культури» для студентів різнопрофільних ЗВО. Результати проведеного педагогічного експерименту доводять ефективність запропонованої експериментальної програми формування культури здоров’я студентів в аудиторній роботі з використанням фітнес-технологій.

Вперше обґрунтовано та експериментально доведено ефективність комплексного використання засобів аквааеробіки й оздоровчого плавання в рамках секційних занять зі студентками 18 - 19 років в умовах закладу вищої освіти. Запропоновано авторську програму секційних занять, згідно з якою до переліку засобів загальної фізичної підготовки включено засоби аквааеробіки з відповідним перерозподілом обсягу годин на інші засоби загальної фізичної підготовки (атлетична гімнастика, степ-аеробіка, кросовий біг), виділено двотижневі субмодулі для підвищення якості оперативного контролю за поточним фізичним станом студенток, розроблено деталізовану шкалу пульсових режимів і спеціальні відновлювальні комплекси фізичних вправ з аквааеробіки. Викладено нові матеріали про вплив фізичних навантажень на функціональний стан організму жінок, про методичні особливості проведення занять з аквааеробіки й нові підходи до експрес-оцінки поточного фізичного стану організму. Доведено, що впровадження в систему фізичного виховання студенток закладу вищої освіти експериментальної програми секційних занять із комплексним використанням засобів аквааеробіки та оздоровчого плавання сприяло суттєвому покращенню фізичного стану дівчат 18 - 19 років.

Мета роботи - оцінити вплив занять бадмінтоном за оздоровчо-рекреаційною програмою на фізичну підготовленість і стан здоров'я студентів. У дослідженні брали участь 13 здобувачів вищої осіти другого курсу жіночої статі Харківської державної академії фізичної культури. Оздоровчо-рекреаційна програма впроваджувалась протягом 6 міс. Для оцінки її ефективності на початку та наприкінці експерименту в учасників експерименту визначалися антропометричні показники (маса тіла, зріст стоячи, сила м'язів кисті), фізіологічні показники (життєва ємність легень. Оцінку фізичної працездатності студенток та ефективність їх дихальної системи проведено з використанням проб Руф'є, Штанге, Генче. Рівень їх здоров'я оцінено за методикою О. Пирогової. Проведені дослідження підтвердили інформацію вчених про незадовільний стан фізичної підготовленості та здоров'я студентської молоді. Наведені матеріали надали можливість констатувати позитивний вплив оздоровчо-рекреаційних занять із використанням засобів бадмінтону на показники функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем, на рівень фізичної працездатності та фізичного здоров'я дівчат. Результати досліджень свідчать про те, що показники маси тіла, зріст стоячи майже не змінились, а показники: сила кисті, життєва ємність легень покращились протягом циклу тренувальних занять. Результати проведеного дослідження свідчать про покращання функціонального стану та рівня здоров'я студенток, які тренувались за оздоровчо-рекреаційною програмою, в основу якої покладено засоби бадмінтону.