Комплексно досліджено вплив політичної складової на систему функціонування регіонального мовлення. Узагальнено специфічні риси державного та недержавного телебачення як феномена політичної комунікації. Проаналізовано прояви політичного тиску на діяльність телеорганізацій протягом усього періоду становлення українського регіонального телебачення, а також історичний досвід і моделі світового мовлення. Визначено принципи становлення відносин між медіа та суб'єктами політичної діяльності, які базуються на прозорості та дотриманні законодавства. Проведено й узагальнено результати опитувань серед працівників регіональних телестудій щодо їх бачення взаємовідносин медіа, представників влади й аудиторії. Проаналізовано специфіку взаємовідносин телеорганізацій європейських держав з суб'єктами політики. З урахуванням зарубіжного досвіду розроблено рекомендації щодо правового й економічного реформування українського телебачення. Обгрунтовано можливості забезпечення фінансової незалежності регіональних телеорганізацій. Узагальнено характеристики регіонального медіаринку, що раніше не досліджувалися у даному аспекті.

Розглянуто джерела, присвячені регіональному телебаченню, зокрема, особливостям його функціонування. Окреслено можливості впливу передач регіональних телеканалів на формування національно-патріотичної свідомості дітей, підлітків, юнацтва.

Розглянуто морально-духовні компоненти національно-патріотичного виховання, які органічно поєднують регіональні, всеукраїнські, загальнолюдські цінності і входять до системи педагогічно-комунікаційних дій, що спрямовані на розвиток національно свідомої, активної, творчої особистості, здатної до реалізації своїх інтелектуально-духовних можливостей. Всебічно охарактеризовано методи дослідження сприймання телепередач дітьми, які охоплюють пізнавальний, почуттєвий і поведінковий компоненти. Проаналізовано тематичну спрямованість передач, жанрову палітру, окреслено форми підпорядкованості телевізійної інформації інтегруючій та педагогічній меті у процесі національно-патріотичного виховання школярів. Розкрито специфіку підготовки телевізійних матеріалів з урахуванням вікових особливостей дітей. Наведено удосконалену концепцію програмної політики для регіонального телебачення, суть якої у поєднанні в передачах локальних і всеукраїнських національно-духовних цінностей. Доведено необхідність медіаосвіти для дітей, батьків, вчителів, створення сімейного телевізійного каналу.

Більшість дирекцій отримали назву області чи регіону, де ведеться мовлення, з приставкою "UA:". Кожна дирекція має у своєму підпорядкуванні як мінімум по одному теле- та радіоканалу. Працівниками регіонального суспільного телебачення та радіо зазвичай є місцеві фахівці, журналісти, що залишилися після скорочення штатів під час реформування державних обласних телерадіокомпаній у філії НСТУ. Ці телерадіокомпанії підпорядковані виключно НСТУ та є об'єктами державної власності. В першому ж абзаці Закону України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України" йдеться про те, що НСТУ створено з метою задоволення інформаційних потреб суспільства, залучення громадян до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, забезпечення національного діалогу, а також сприяння формуванню громадянського суспільства. Та як можуть регіональні теле- та радіоканали суспільного мовлення вести діалог, коли частка їхньої аудиторії на ринку медіа катастрофічно мала? Про яке формування громадянського суспільства йдеться? Передусім потрібно завоювати власну велику та якісну частку аудиторії. Для цього не обійтися лише інформаційними продуктами. Для прикладу, загальнонаціональний телеканал суспільного мовлення "UA: Перший" у новорічну ніч запустив власну святково-розважальну телепередачу " Новий рік на Суспільному", яку, згідно зі статистичними даними, переглядали здебільшого у невеличких містах і селищах із населенням менше ніж 50 тис людей. Святкове програмування вдвічі підвищило показники слоту "UA: Першого". Звісно, для виготовлення власного, а тим паче розважального територіальнотематичного продукту на регіональних телеканалах суспільного мовлення потрібні неабиякі кошти. Проте деякі з регіональних представництв суспільного мовлення вже перейняли таку практику, зокрема "UA: Буковина" у форматі виїзної студії висвітлювала події місцевого фестивалю "Meridian Czernowitz", чим також на деякий час стрімко підвищила свої рейтинги серед глядачів. Проблема фінансування була очевидною ще під час створення НСТУ. Суспільне телерадіомовлення повинно бути абсолютно незалежним від будь-яких державних, комерційних чи приватних органів, натомість регулювати та перевіряти їхню діяльність зобов'язана виключно Наглядова рада. Коли ж фінансування, а відповідно й функціонування НСТУ напряму залежить від державного бюджету та тих, хто його затверджує, то, власне, цей механізм вже може бути засобом тиску на незалежний ЗМІ. Саме фінансова проблема у НСТУ сьогодні є найгострішою. Тільки тепер, через 2 роки, правління НСТУ звернулося до Верховної Ради України з проханням внести відповідні зміни у Закон, щоб Суспільний мовник України зміг отримувати кошти на функціонування з альтернативних джерел фінансування.

У ході дослідження використано бібліографічний метод з метою збору та опрацювання літератури за темою дослідження, описовий - для визначення видів інтерактивних програм на телебаченні, специфіки та функцій інтерактивного контенту, спостереження - для визначення місця інтерактивного контенту в програмах регіонального телебачення за кількісно-якісними показниками, аналітичний - для простеження динаміки розвитку регіонального інтерактивного мовлення за останні 7 років, синтезу - для узагальнення одержаних даних. Інтерактивна журналістика може стати засобом визначення значущості новин для суспільства та можливістю вдосконалити її в реальному часі завдяки миттєвому доступу споживачів до Інтернету. Незважаючи на його популяризацію, телебачення все ще має цінність для жителів Донецького регіону та продовжує задовольняти потреби телеглядачів в інформації. Одним із завдань телевізійних журналістів є утримання своєї цільової аудиторії від переходу у всесвітню мережу, а головною тенденцією для більшості телеканалів на сьогодні є створення якісного цікавого контенту, який становитиме конкуренцію нетрадиційним медіа. Найпопулярнішим ЗМІ серед мешканців Донецького регіону є телебачення. Досліджено кількість інтерактивного контенту в щотижневій сітці мовлення регіональних телеканалів Маріуполя та визначено, що телеканал "Маріупольське ТБ" є провідним за критерієм включення інтерактивного контенту в своє мовлення серед регіональних телеканалів міста. Елемент інтерактивності присутній у п'ятьох програмах власного виробництва телеканалу та займає 23,5 % часу ефіру щотижня. Регіональна інтерактивна журналістика являє собою примітивні дзвінки в студію, а на зміну листам до редакції прийшла можливість коментування в соціальних мережах. Програми не відрізняються індивідуальним підходом до взаємодії зі своєю аудиторію. Зроблено порівняльний аналіз стану інтерактивності на регіональному телебаченні за 2019 та 2012 рр. За останні 7 років жанрово-тематична палітра інтерактивного мовлення не набула відчутних змін. Інтерактивність на регіональному телебаченні розвивається тільки як презентація ЗМІ в Інтернеті. Нові технології не використовують під час створення програм, перевагу віддають традиційним дзвінків до студії та коментуванню в соціальних мережах. Моделі інтерактивного мовлення не впроваджують через одноманітне жанрово-тематичне наповнення регіонального телебачення, оскільки перевагу віддають інформаційним програмам та бесідам на суспільно значущі для мешканців регіону теми. Розглянуто кількість інтерактивного контенту на регіональних телеканалах Маріуполя, зазначено стан інтерактивності на регіональному телебаченні на прикладі ООО ТРО "Маріупольське телебачення", а також простежено динаміку розвитку інтерактивності телеканалу за останні 7 років. Результати дослідження можуть бути використані для визначення тенденцій та перспективи розвитку традиційних регіональних ЗМІ.

Комплексно досліджено тенденції розвитку аналітично-публіцистичного мовлення на регіональному рівні телебачення України. Вперше проаналізовано жанрово-тематичний аспект програм державного телебачення під час складних суспільно-політичних процесів - Євромайдану, Революції Гідності, антитерористичної операції. Вивчено вплив цих процесів на специфіку мовлення державних аудіовізуальних ЗМІ. Досліджено проведення телевізійної реформи в Україні, а також її вплив на виробництво інформаційної продукції. Доведено, що державне мовлення в Україні впродовж свого існування залежало від діючої влади. Значну частину ефіру відводили для інформування громадськості про роботу представників влади різних рівнів. Необхідність телевізійної реформи загострилася під час Євромайдану та Революції Гідності, оскільки чимало фактів про ці події на державному телебаченні замовчували. Досліджено діяльність державного телебачення під час реорганізації, яка здійснювалася за принципом безперервності мовлення.