Зазначено, що у збірнику праць на пошану професора Теодозія Михайловича Возного подано бібліографію наукового та методичного доробку мовознавця, а також представлено вибрані статті професора. Репрезентовано спогади про вченого та статті його колег та учнів.

Автори цієї статті представили свої спогади про свого вчителя, а в подальшому колегу - Дмитра Семеновича Іщенка, якому 23 листопада 2022 року могло б виповнитися 90 років. Він народився в Одесі, на вулиці Старопортофранківській, був студентом і аспірантом російського відділення філологічного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечникова (нині Одеського національного університету імені І. І. Мечникова). Після захисту дисертації працював у Тираспольському державному педагогічному інституті (нині Придністровському державному університеті імені Т. Г. Шевченка), очолював там кафедру російської мови; декілька років викладав російську мову в Делійському університеті, а в 1970-ті роки повернувся в alma-mater і працював до кінця свого життя (19 січня 2013 року) доцентом, професором кафедри російської мови, очолював її з 1993 по 2010 роки. З 2001 року докінця життя Д. С. Іщенко був головним редактором науково-теоретичного часопису "Мова", приділяючи багато уваги не лише науковій, навчальній, організаційній, а й редакторській роботі. Кожен із співавторів висвітлює різні сторони життя і професійної діяльності Дмитра Семеновича Іщенка.

Систематизовано та проаналізовано маловивчені, невивчені розділи, проблеми українського мовознавства в наукових працях професора Львівського національного університету ім. І. Франка, академіка вищої школи України О. Сербенської, фундатора львівської школи мас-медійних лінгвістів, унікального, універсального мовознавця, дослідника більшості традиційних і новітніх розділів мовознавства: термінознавства, лексикографії, культури української мови, усного, теле-, радіомовлення журналістів, журналістської мовотворчості, екології української мови та ін. Визначено новизну, теоретичне, практичне, методичне значення внеску професора О. Сербенської в українське мовознавство, накреслено нові шляхи досліджень її наукових праць.

Покажчик містить матеріали про науково-педагогічну діяльність та основні друковані праці доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри мовознавства Вінницького національного технічного університету Лариси Євстахіївни Азарової. Біобібліографічний покажчик укладено до 70-річчя з дня народження Лариси Євстахіївни Азарової, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри мовознавства Вінницького національного технічного університету, відмінника освіти, члена-кореспондента Міжнародної кадрової академії, відомої вченої в галузі мовознавства. А також є продовженням серії "Вчені нашого університету", яку науково-технічна бібліотека випускає в рамках проекту "Науку творять обрані". Представлені матеріали висвітлюють багаторічну наукову та педагогічну діяльність Лариси Євстахіївни Азарової. Висвітлено життєвий і творчий шлях вченої, науково-методичний доробок професора, де представлена як талановитий педагог та освідчений науковець. Видання доповнено світлинами з сімейного архіву ювілярки. У процесі упорядкування біобібліографічного покажчика матеріал у розділах згруповано у алфавіті назв праць вченої, видання іноземними мовами в кінці Ідповідного розділу.

Висвітлено біографію та основні напрями мовознавчої діяльності Т. І. Панько, представлено її науково-методичний доробок. Уміщено матеріали, присвячені питанням термінології, культури мови, граматики, лексикології, лексикографії, лінгвостилістики, історії мови, ономастики, соціолінгвістики, методики вивчення української мови. Проаналізовано структурно-семантичні та функціональні особливості синтаксичних конструкцій у сучасних українських літературних казках, з'ясовано експресивне навантаження різних типів речень і їх стилістичні функції в художніх діалогах. Досліджено використання сполучників аналітичної будови у складнопідрядних реченнях із підрядними умови в українських пам'ятках справочинства XV - XVII ст. Наведено характеристику мовних засобів М. Чхана у відтворенні минулих часів українського козацтва в мирних буднях і в боротьбі з ворожими загарбниками. Проаналізовано афористику давніх українських письменників-філософів, виокремлено основні мовновиражальні засоби естетизації, наголошено на важливості художньо-образних текстотворчих елементів, що передають конденсоване логіко-філософське судження, моральну настанову, політичне гасло, здійснюють емоційно-естетичний вплив на читача. Розглянуто мікротексти паремій лексикографічного збірника І. Франка, що містять найменування святих. Висвітлено передумови розвитку української наукової термінології, сподвижників і прибічників цього процесу, проаналізовано початки формування української термінології бджільництва на сторінках журналу "Основа" в період зародження наукової термінології української мови.

Вміщено матеріали про життя і творчість українського словесника, науковця та педагога - Роксолани Зорівчак. Зазначено, що її статті, інтерв'ю та спогади про неї розкривають умови, у яких сформувалася особистість українського інтелігента-державника.

Представлено науковий доробок В. Шинкарука - доктора філологічних наук, професора, члена Національної спілки журналістів України, заслуженого працівника освіти України, декана гуманітарно-педагогічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України. Упорядковано 282 друковані праці за 32 роки (1988 - 2020 рр.) професійної діяльності. Серед них - монографії, підручники, навчально-методичні посібники, довідкові видання, статті, вміщені в наукових збірниках, матеріали наукових конференцій та публікації в періодичній пресі. До покажчика ввійшли відомості про життєвий шлях, наукову та педагогічну діяльність В. Шинкарука.

Досліджено значення Харківської філологічної школи в історії українського мовознавства XIX - першої третини XX ст., визначено періодизацію її розвитку. Обґрунтовано роль особистостей та джерельної бази як основи вивчення еволюції лінгвістичної думки. Уперше в українському мовознавстві з урахуванням історіографії науково-освітніх центрів запропоновано всебічний аналіз наукової діяльності Харківської філологічної школи. Узагальнено погляди представників цієї школи, які формувалися в контексті загальноєвропейських досліджень мови як суспільного явища і як мовної системи. Простежено еволюцію наукової думки від етнографізму до структуралізму в часовому та просторовому дискурсі. Уведено в науковий обіг аксіологічне осмислення цілісної концепції становлення та розвитку Харківської філологічної школи задля об’єктивізації ретроспективи та перспективи вивчення історії українського мовознавства та його суспільно важливої галузі - вчення про літературну мову.

Збірник створений на пошану видатного мовознавця - фахівця в галузі лінгвостилістики, лінгвофольклористики, лінгвоукраїнознавства, граматики, історії української літературної мови, культури мови, лінгводидактики, члена-кореспондента НАН України С.Я. Єрмоленко. Наведено статті з проблем теоретичної і практичної лінгвостилістики та розвитку її терміноапарату, ідіостилістики, лінгвософії українських літературних текстів, соціолінгвістики, політичної дискурсології, історії української лінгвістики. Подано список праць С. Я. Єрмоленко.

Проаналізовано роль В. В. Німчука в дослідженні "Лексикона словенороського" Памви Беринди. Наприкінці 50-х років минулого століття дослідник готує до перевидання зазначений словник і в 1961 році публікує його зі своєю обширною передмовою, в якій узагальнив скупі біографічні відомості про лексикографа і здійснив детальну характеристику "Лексикона". Характеристика словника містить відомості про історію його створення, джерельну базу, структуру й характер словникових статей та використання його у подальшій лексикографічній практиці. У інших публікаціях В. В. Німчука, присвячених "Лексикону" П. Беринди, учений розвинув і поглибив думки, висловлені в його передмові до словника.

Висвітлено життя та науково-педагогічну діяльність видатного українського мовознавця, доктора філологічних наук, професора кафедри загального і слов'янського мовознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія" А. А. Лучик. Вміщено список її друкованих праць (монографій, словників, навчально-методичних праць, статей, тез, рецензій). Наведено перелік дисертацій, захищених під керівництвом А. А. Лучик.

Вміщено інформацію про основні віхи життя та результати науково-педагогічної діяльності відомого українського мовознавця, доктора філологічних наук, професора М. М. Пещак. Наведено хронологічний покажчик її друкованих праць (монографій, словників, статей, тез, рецензій).

Б. О. Ларін зробив вагомий внесок у розв'язання проблеми джерел вивчення історії східнослов'янських мов. Було розпочато розробку прийомів опрацювання давніх писемних пам'яток і сучасних говорів. Ларіну належить заслуга формулювання комплексу методичних правил, згідно з якими здійснюється критичний аналіз мови писемних пам'яток. У працях Ларіна було започатковано диференційований підхід до жанрів пам'яток.

Розвідка містить грунтовний аналіз поглядів А. Кримського й І. Срезневського на джерела вивчення історії мови. Визначено, що вагоме місце серед досліджень учених посідають праці, у яких автори розглядали стародавні рукописні пам'ятки. Увагу звернено на те, що відомі мовознавці зробили значний внесок у розробку порушеної проблеми. Виявлено, які твердження А. Кримського й І. Срезневського зберегли свою цінність для мовознавства ХХ ст. - початку ХХI ст.

Проаналізовано мовознавчі праці С. Караванського, який розглядав, зокрема орфоепічні та акцентуаційні помилки, що їх припускаються мовці, які мешкають в Україні; крім того, зазначено, що особливу увагу вчений звертав на питання щодо неправильної вимови голосних, м'яких, твердих та пом'якшених приголосних, а також на словесні наголоси, характерні для української мови і такі, що суперечать її законам.

Вивчено місце і значення словотвірної проблематики в науковій спадщині видатного українського мовознавця, визначного ономаста Ю. О. Карпенка. На прикладі праць ученого висвітлюються деякі морфемнословотвірні особливості дослідження власних назв. Зроблено висновок про використання у працях мовознавця поряд з етимологічним методом дослідження онімів нових словотвірних підходів, які послугували підгрунтям для подальшого розвитку не лише українського ономастичного словотвору, але й слов'янського загалом.

Вивчено й поширено інформацію про життєвий шлях та науковий доробок мовознавця, уродженця Луцька Миколая Крушевського, доля якого внаслідок історичних умов пов'язана з Україною, Польщею, Росією. Акцент зроблено на волинському періоді буття представника польського роду. Подано власні публікації авторки, з-поміж яких здійснено перший українськомовний переклад, опубліковано епістолярну спадщину мовознавця та перевидані дві його праці; представлено виступи на радіо, кіно- і телесценарії, випуск настільного календаря і конверта, введення до наукового обігу фотографій із родинного архіву Крушевських. Значення проведеного дослідження обумовлено архівним сегментом джерельної бази. Соціальний резонанс відображено у музейних виставках та ювілейному вшануванні вченого; презентаціях і рецензіях на перевидання творів та книг про нього; відгуках на дослідження авторки; підготовці репринт - ного видання; створенні портретів та скульптурного зображення мовознавця; подяк за активну діяльність у популяризації історії волинського краю; представленні на обласну премію в галузі літератури, культури і мистецтва і нагородженні дипломом імені академіка Миколи Державіна. Перспектива подальших студіювань пов'язана із продовженням вивчення родини мовознавця та підготовці українськомовного перекладу його наукової спадщини.

Подано біобібліографічний покажчик основних наукових, науково-навчальних та науково-методичних праць Л. І. Шевченко - видатного славіста, українського лінгвіста, член-кореспондента НАН України, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора філологічних наук, професора Київського національного університету ім. Т. Шевченка, завідувача кафедри стилістики та мовної комунікації. Зазначено, що її принципова наукова поліфонічність, глибокі дослідження в галузях теорії та філософії мови, історії української літературної мови, функціональної стилістики, неолінгвістики тощо, енциклопедичність її інтересів і знань, ії широкий науковий кругозір і погляди на світове модерне мовознавство дозволяють говорити про важливе місце Л. І. Шевченко в українській лінгвістиці XXI ст.

Представлено відомості про життя та науково-педагогічну діяльність кандидата педагогічних наук, доцента, завідувачки кафедри іноземних мов Інституту іноземних мов Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького І. М. Куліш. Наведено хронологічний покажчик друкованих праць ученої, вміщено перелік видань за її рецензуванням. Подано інформацію щодо участі І. М. Куліш у конференціях, семінарах / вебінарах і міжнародних проєктах.

Здійснено аналіз історико-методологічних засад української лінгвістичної термінології в контексті граматик кінця XIX - першої половини XX ст. Лінгвістична термінологія української мови формувалася ще від кінця XVI ст. до початку XX ст., удосконалюється і зараз. Спостереження за цим процесом загалом дає змогу визначити роль В. Сімовича у цьому процесі. Учений зберіг терміни, вироблені традицією, та зробив свій внесок у їх формування. Визначено основні праці, які з’явилися до появи граматик В. Сімовича, зосереджено увагу на лінгвістичних термінах цих граматик. Названо дослідження лінгвістичної термінології у кваліфікаційних працях українських науковців, проаналізовано постать В. Сімовича в контексті його доби, а саме: подано загальну характеристику праць періоду кінця XIX - поч. XX ст. граматичного спрямування, розглянуто українські граматики цього часу, що передували працям В. Сімовича, та дві його граматики (1918, 1921), зібрано та опрацьовано лінгвістичні терміни, вжиті у "Практичній граматиці української мови" (Раштат, 1918) та "Граматиці української мови для самонавчання та в допомогу шкільній науці" (Ляйпціґ, 1921) В. Сімовича, серед яких фонетичні, морфологічні та синтаксичні терміни (частково пунктуаційні, морфемні), простежено шлях їх становлення та унормування. Виявлено терміни: які притаманні лише В. Сімовичу (роззїв, стягнення, приставне "і", дїєслова заіменикові або загальні, дальший предмет), які різняться позначенням тих самих понять у різних виданнях граматик В. Сімовича (губні шелестівки притиснені - губні протиснені шелестівки, теперішність - теперішній час, будучність - будучий час або прийдешний час), які увійшли до сучасної лінгвістичної терміносистеми без змін (наголошений склад, відміна, особові іменики, збірні іменики, присудкові речення), а також такі, що частково модифікувалися (відчинений склад - склад одчинений, виклики - вигуки, приказові речення - наказові речення). Побіжно розглянуто структуру та деякі особливості творення термінів у Сімовичевих граматиках, виявлено особливості ідіостилю його навчальних книжок. На основі аналізованих праць В. Сімовича та граматик кінця XIX - першої половини XX ст. укладено зіставні таблиці лінгвістичних термінів (додаток Б, додаток В, додаток Г).