Проведено лінгвоісторіографічний аналіз робіт мовознавців ХХ ст. - початку ХХІ ст., присвячених питанням історії фонологічних систем української, російської та білоруської мов. Вивчено погляди лінгвістів щодо проблеми зародження фонологічних особливостей східнослов'янських мов, досліджено основні українські, російські та білоруські фонологічні процеси. Визначено перспективи вивчення морфонологічного аспекту мовних змін (на матеріалі східнослов'янських мов).

Проведён лингвоисториографический анализ работ языковедов ХХ в. - начала ХХІ в., посвящённых вопросам истории фонологических систем украинского, русского и белорусского языков. Изучены взгляды лингвистов на проблему зарождения фонологических особенностей восточнославянских языков, исследованы основные украинские, русские и белорусские фонологические процессы. Намечены перспективы изучения морфонологического аспекта языковых изменений (на материале восточнославянских языков).

The articles deals with the linguistic-historiographic analysis of the works of linguists of the XX century - beginning of the XXI century dedicated to the history of phonological systems of Ukrainian, Russian and Byelorussian languages. The views of linguists on the problem of the origin of phonological peculiarities of East Slavonic languages are revealed, the main Ukrainian, Russian and Byelorussian phonological processes are analyzed. Prospects of the study of morphological aspects of language changes are outlined (based on East Salvonic languages).

Уперше у лінгвістичній історіографії розкрито теоретичні та методологічні проблеми дослідження історії фонологічних систем східнослов'янських мов у студіях мовознавців другої половини XIX - початку XXI ст. (у взаємозв'язку з генезисом і еволюцією історичної фонології). Досліджено витоки історичної фонології східнослов'янських мов в історико-фонетичних студіях Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл. Розвинуто теоретико-методологічну базу історичної фонології, зокрема, історичної фонології східнослов'янських мов у дослідженнях учених Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, а також у концепціях окремих лінгвістів, зокрема, А. Мартіне, Є.Д. Поливанова, Н. ван Вейка, В.К. Журавльова, Ю.А. Бурмистровича. Проаналізовано роботи стосовно питань "передісторії" фонологічних систем східнослов'янських мов, зокрема, протослов'янського діалекту індоєвропейської прамови та праслов'янської мови. Висвітлено особливості "давньоруського періоду" в історії фонологічних систем східнослов'янських мов і становлення фонологічних систем української, російської та білоруської мов.

Представлена интерпретация теории прототипов на материале восточнославянских языков донационального периода развития. Когнитивно-лингвистический анализ концептообразующих лексем в диахронии и их дальнейшее функционирование в фразеологизмах и именах собственных свидетельствует о закономерной закрепленности таких номинаций в качестве точек когнитивной референции.

Вперше представлено лінгвоісторіографічне дослідження питань історії морфологічних форм східнослов'янських мов на матеріалі іменника із залученням значної кількості наукових праць українських і російських мовознавців. Висвітлено теоретичні положення лінгвістів досліджуваного періоду щодо причин і законів мовних змін, частин мови та принципів їх класифікації, зростання аналітичних форм у східнослов'янських мовах. Висвітлено погляди мовознавців на граматичну форму, граматичну категорію та значення, ставлення до різних джерел вивчення історії мови. Увагу приділено питанням причин, умов і механізму перебігу в східнослов'янських мовах процесу перегрупування іменникових основ та їх висвітленню в працях українських і російських мовознавців. Розкрито особливості вивчення походження та розвитку морфологічних форм іменників східнослов'янських мов у концепціях науковців 1870-х - 1930-х рр. і проаналізовано їх висновки з урахуванням досягнень історичної науки кінця XX - початку XXI ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.1-05 + Ш141.61-011

Рубрики:

Східнослов'янські мови

Старослов'янська ( церковнослов'янська ) мова

Шифр НБУВ: Ж68592 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що М. О. Максимович зробив вагомий внесок у розв'язання проблеми джерел вивчення історії східнослов'янських мов. Як і інші компаративісти 20-х - 60-х рр. ХIХ ст., Максимович використовував різноманітні джерела. Розпочато розробку прийомів опрацювання давніх писемних пам'яток і сучасних говорів. Максимовичу належить заслуга формулювання комплексу методичних правил, згідно з якими здійснюється критичний аналіз мови писемних пам'яток. У працях Максимовича було започатковано диференційований підхід до жанрів пам'яток, що виявилося в протиставленні - за мовними особливостями - творів духовного та світського змісту. Такий підхід виявився плідним у студіях Ф. І. Буслаєва та І. І. Срезневського.

Проаналізовано погляди мовознавців щодо процесів становлення і розвитку підсистеми вокалізму "давньоруського періоду" у світлі загальних тенденцій розвитку фонологічних систем східнослов'янських мов у цілому. Обгрунтовано важливість вивчення історико-фонологічних досліджень славістів із метою підвищення експланаторного рівня фонології та встановлення причиново-наслідкових ланцюгів, результатом яких стало формування фонологічних систем української, російської та білоруської мов.

Б. О. Ларін зробив вагомий внесок у розв'язання проблеми джерел вивчення історії східнослов'янських мов. Як і інші компаративісти початку ХХ ст., Ларін використовував різноманітні джерела. Розпочато розробку прийомів опрацювання давніх писемних пам'яток і сучасних говорів. Ларіну належить заслуга формулювання комплексу методичних правил, згідно з якими здійснюється критичний аналіз мови писемних пам'яток. У працях Ларіна було започатковано диференційований підхід до жанрів пам'яток.

Розкрито погляди А. Ю. Кримського на проблему східнослов'янського глотогенезу, установлено його внесок у дослідження порушених питань. Основну увагу звернено на те, що твердження вченого доцільно розглядати як традиційні. Визначено, що мовознавець не відкидав "спільноруську" прамову. Доведено, що всі мовні інновації інтерпретовано шляхом звернення до дивергентної теорії "родовідного дерева". Обгрунтовано важливість вивчення тверджень А. Ю. Кримського та його сучасників для мовознавства ХХ ст. - початку XXI ст.

Докладно проаналізовано погляди мовознавців щодо процесів становлення і розвитку східнослов'янського акання у світлі загальних тенденцій розвитку фонологічних систем східнослов'янських мов. Обгрунтовано важливість вивчення історико-фонологічних досліджень славістів із метою підвищення експланаторного рівня фонології та встановлення причиново-наслідкових ланцюгів, результатом яких стало формування фонологічних систем української, російської та білоруської мов.

Розкрито погляди вчених Харківської лінгвістичної школи на системний характер мови в працях з історичної фонетики східнослов'янських мов та досліджено практичне втілення цих поглядів. Розуміння вченими Харківської лінгвістичної школи системного характеру фонетичних змін зумовило пошук зв'язку між ними, намагання виявити однорідні фонетичні закони, що об'єднані спільною причиною і діють у певний період історії мови, на що й звертає увагу авторка статті. Розглянуто також питання про актуальність і важливість досліджень вчених про системний характер мови, які зберегли свою цінність для мовознавства ХХ ст. - початку XXI ст.

Розкрито теоретичні та методологічні проблеми дослідження історії фонологічних систем східнослов'янських мов у студіях мовознавців другої половини ХIХ cт. - початку ХХI ст. Досліджено витоки історичної фонології східнослов'янських мов в історико-фонетичних студіях Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл; подальший розвиток теоретико-методологічної бази історичної фонології (зокрема історичної фонології східнослов'янських мов) у дослідженнях учених Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, а також у концепціях окремих лінгвістів.

Розкрито теоретико-методологічні проблеми дослідження історії фонологічних систем східнослов'янських мов у мовознавстві кінця ХIХ cт. - ХХI ст. Досліджено етапи розвитку історичної фонології східнослов'янських мов як науки, починаючи з історико-фонетичних студій Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл, досліджень учених Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, із подальшим вдосконаленням зазначених концепцій у роботах сучасних лінгвістів.

Б. О. Ларін зробив вагомий внесок у розв'язання проблеми джерел вивчення історії східнослов'янських мов. Було розпочато розробку прийомів опрацювання давніх писемних пам'яток і сучасних говорів. Ларіну належить заслуга формулювання комплексу методичних правил, згідно з якими здійснюється критичний аналіз мови писемних пам'яток. У працях Ларіна було започатковано диференційований підхід до жанрів пам'яток.

У працях українських і російських мовознавців 20-х - 60-х рр. ХIХ ст. (О. Х. Востокова, М. О. Максимовича, Ф. І. Буслаєва, І. І. Срезневського, П. О. Лавровського, Я. Ф. Головацького) було розпочато розробку прийомів дослідження графіки й орфографії давніх писемних пам'яток як джерела вивчення історії східнослов'янських мов. Виникла й поширилася теза про необхідність обережного користування матеріалом давніх писемних пам'яток як джерелом вивчення історії мови. Сформульовано комплекс методичних правил критичного аналізу мови писемних пам'яток. Сформувався диференційований підхід до жанрів пам'яток, що виявилося в протиставленні творів духовного та світського змісту (М. О. Максимович, Ф. І. Буслаєв, І. І. Срезневський). Характерне для мовознавців 20-х - 60-х рр. ХIХ ст. ототожнення звука та букви значною мірою зумовлювало обмежений характер лінгвістичної реконструкції.

Б. О. Ларін зробив вагомий внесок у розв'язання проблеми джерел вивчення історії східнослов'янських мов. Було розпочато розробку прийомів опрацювання давніх писемних пам'яток і сучасних говорів. Ларіну належить заслуга формулювання комплексу методичних правил, згідно з якими здійснюється критичний аналіз мови писемних пам'яток. У працях Ларіна було започатковано диференційований підхід до жанрів пам'яток.

Розглянуто агентивні похідні сільськогосподарської сфери в східнослов’янських мовах XVII століття. Уперше у вітчизняній славістиці досліджено вторинні назви на позначення особи в східнослов’янських мовах XVII ст. в ономасіологічному, формально-граматичному та лексико-семантичному аспектах, виявлено мотиваційні структури вторинних назв та засоби їх мовної репрезентації. Розкрито проблеми словотвору та історичної лексикології східнослов’янських мов. Визначено мотивацію в системі понять словотвору, типологію мотивацій та типологічну побудову семантико-синтаксичних мотиваційних моделей найменувань особи. Оцінено типологію семантико-синтаксичних мотиваційних моделей похідних номінацій особи. Наведено семантичні типи предикатів та семантико-синтаксичні мотиваційні моделі похідних найменувань особи.