Приведены результаты комплексного исследования словообразовательного ряда как двусторонней единицы словообразовательного уровня. Впервые в отечественном языкознании на материале русского и украинского языков показаны основные отличительные признаки словообразовательного ряда от других комплексных единиц словообразования, определено место ряда в словообразовательной подсистеме и в целом в системе языка.

Наведено характеристику похідного слова словотвірного гнізда "работать": розглянуто етимологію, частотність вживання цього дієслова у зіставленні з іншими словами діяльності; простежено зміни семантики дієслова протягом XI - XX ст.

Проанализировано базовое слово словообразовательного гнезда "работать"; рассмотрена этимология, частотность употребления этого глагола в сопоставлении с другими словами деятельности; прослежены изменения семантики глагола работать на протяжении XI - XX вв.

The article deals with the characteristics of the summit of the word-forming family of the verb to work. The etymology and frequency of the usage of the given verb in comprasion with the verbs of activity are reviewed. The changing of semantic of the verb to work during the XI - XX-th centuries is established.

Описаны исследования по бионике интеллекта с использованием естественного языка. Предмет исследования - правила склонения притяжательных имен прилагательных, которые записаны с помощью отношений предикатов. По полученным отношениям построены двудольные графы. При исследовании учтены полные и краткие формы имен прилагательных притяжательные, а также прилагательные с основой на "й".

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності експертної системи навчання словотворенню шляхом скорочення кількості похідних слів в результаті словотовірного синтезу за рахунок формалізації особливостей словотвірної семантики. В результаті аналізу сучасного стану проблеми використання природно-мовних засобів в інтелектуальних навчальних системах визначено необхідність розв'язання задачі обробки значного обсягу похідних слів в результаті словотвірного синтезу. Для вирішення цього завдання запропоновано використовувати особливості семантики словотвірних формантів у процесі синтезу. Для одержання граматичних характеристик словоформ, які використовуються у процесі словотворення, розвинуто алгоритм розв'язання задачі морфологічного аналізу з метою застосування у процесі роботи морфоаналізатора словотвірної бази знань. Точність розв'язку задачі такого аналізу забезпечується за умов використання розроблених словників і дерев морфем, що становлять словоформу. Розроблено модель і метод організації семантичних одиниць словотворення у вигляді лісу словотвірних дерев. Запропоновано міру семантичної близькості слів, яку було використано як оціночну функцію в розробленому евристичному алгоритмі словотворення за заданою семантикою. Для дослідження запропонованих алгоритмів морфологічного аналізу та словотвірного синтезу розроблено експертну систему навчання словотворенню російської мови. На підставі результатів проведених досліджень доведено коректність і показано ефективність застосування запропонованих словотвірних моделей російськомовною людиною на 10 - 15 %.

Досліджено лексичну семантику похідного слова, зокрема, дієслів, утворених від іменників із значенням часу, які є периферійними елементами лексико-семантичного поля часу у складі функціонально-семантичного поля темпоральності. Доповнено теорію функціонально-семантичних полів, зокрема, запропоновано конфігурацію функціонально-семантичного поля темпоральності. Систематизовано дієслова, зважаючи на їх денонативно-референційний простір. Виділено екзистенційно-темпоральні, квалітативно-темпоральні дієслова, дієслова соціальної діяльності. Проаналізовано словотвірні можливості дієслів зі значенням часу у творенні суфіксальних і префіксальних одиниць, вказано на особливості реалізації словотвірних потенцій цих дієслів у літературній мові та мові діалектної субсистеми.

Досліджено словотвір сучасної російської мови, зокрема, область його комплексних одиниць і словотвірний ряд (СР). Описано словотвірний ряд в металінгвістичних і лінгвістичних термінах у контексті системності словотвору. На базі теорії систем, одним з основних положень якої є концепція про багаторівневу будову предмета дослідження, проаналізовано словотвірний ряд у аспектах вираження та змісту. Описано одиниці словотвору, до яких входить СР, а саме: алігатури та констеляції. З використанням ряду положень теорії систем уточнено структуру СР як лінгвістичного об'єкта з метою виявлення його будови, а також місця та ролі в системній організації лексики. Показано, що єдність словотвірної системи утворюється шляхом взаємодії словотвірних рядів з гніздами. Ряди є основою (каркасом) на який нанизуються гнізда. Розвиток словотвору здійснюється через словотвірні гнізда, а словотвірні ряди виконують фіксувальну функцію.

Розглянуто складне речення як один з синтаксичних засобів оформлення мовленнєвого висловлювання в акті мовної комунікації, зокрема, досліджено можливості різних структурно-семантичних розрядів складного речення у структуруванні відповідного змісту у мовленнєвій діяльності. Встановлено основні комунікативні типи висловлювань, що утворюються на його грунті. Проаналізовано засоби оформлення лінійно-динамічної структури складного речення, особливості його функціонування в тексті. Висвітлено основні положення вчення щодо актуального членування речення, що розкривають природу даного явища та його призначення.

Описан инвентарь синтаксических единиц (СЕ) с нетипичной структурой и зависимыми (подчинительными) особенностями, раскрыты дифференциальные признаки и коммуникативный потенциал СЕ. Освещены структура и семантика нестандартных придаточных предложений, их характерологические свойства во взаимосвязи с синтаксической системой и их специфическими свойствами. Определено место придаточных нетипичных предложений в общей системе синтаксиса. Приведена классификация придаточных нестандартных предложений в контексте их структурности и конструктивности, а также обязательном учёте семантики данных придаточных.

Рассмотрена бессоюзная связь как автономный ассоциативно-дифференцированный тип имплицитного пара-гипотаксиса, выражающего координативно-субординативные отношения между предикативными составляющими сложной структуры, обслуживаемой данным типом синтаксической связи. Приведены грамматическая, семантиченская и стилистическая характеристики бессоюзной связи и бессоюзия (асидентона). Освещена история бессоюзной связи, проанализирована специфика пунктуации и интонации в сложном предложении, обслуживаемом бессоюзной связью.

Исследовны вводные слова и конструкции, встречающиеся в речи персонажей романа. Используются современные достижения лингвистики, в частности таких ее областей, как прагматика и коммуникативный синтаксис, а также психоаналитика и стилистика текста, которые позволяют учитывать при анализе вводных единиц новые методы и аспекты. Проанализированы диалоги персонажей, выделены структурные коммуникативные схемы, определены роль и место в них вводных слов и конструкций. Исследованы функции вводных слов в зависимости от прагматической установки происходящего разговора с выведением характерных для текста романа способов языкового поведения персонажей по отношению друг к другу. Разработана типология использования вводных в речевом поведении участников диалога. Определено, что язык обладает собственными, не доконца изученными воздействующими возможностями, что явной или скрытой целью говорящего так или иначе является прежде всего воздействие на слушающего в необходимом ему направлении, что и нашло при анализе вводных и вставных конструкций свое несомненное оправдание.

Досліджено закономірності заповнення позиції головного члена (ГЧ) безособових речень (БР) спеціалізованими та неспеціалізованими словоформами у зв'язку з дією принципу функціональної еквівалентності. Системно проаналізовано репрезентанти цієї позиції та функції у межах функціонально-граматичного підходу. З'ясовано, що позиція ГЧ БР в аспекті закономірностей її заповнення в системі й узусі демонструє різні ступені спеціалізації словоформ-репрезентантів. Спеціалізованими визначено безособові форми дієслів як морфологізовані члени речення. Інші репрезентанти є функціонально вторинні. Доведено, що вони як функціональні еквіваленти спеціалізованої словоформи не змінюють своєї частиномовної належності та співвідносяться з корелятами двоскладних речень як омосинтаксеми. Ієрархію репрезентантів предикативного ядра БР структуровано за принципом функціонально-граматичного поля відповідно до ступеня їх спеціалізації.

Освещены закономерности соотношения эксплицитной и имплицитной грамматики естественного языка в структуре и семантике предложения в связи с действием принципа функциональной эквивалентности в заполнении позиционного состава предложения (ПСП). Раскрыты причины сложного разрешения ряда вопросов типологии простых и сложных предложений, границ предложения в тексте, теории членов предложения (ЧП), проблемы соотношения частей речи и ЧП, типологии синтаксической связи, разночтений в пунктуации. Предложено решение вопросов синтаксической теории методом интроспективного анализа ПСП в соответствии с установками экспликационной грамматики.

Рассмотрены вопросы имплицитной морфологии русского языка (РЯ), в частности скрытые механизмы речевого функционирования, на основе исследования семантической структуры слова методами семнокомпонентного анализа, а также семной и морфемно-семантической комбинаторики в функциональном аспекте. Внимание уделено глаголу, категории которого влияют на функционирование других частей речи в предложении, его аспектуально-фазовой системе, а также системе актантной функциональности. Представлена концепция фреймовой структуры РЯ.

Досліджено структурну організацію фрагмента фразеологічної картини світу з семантикою каузації з виділенням тематичних полів, тематичних і семантичних груп, семантичних і синонімічних рядів. Визначено специфіку образів, на яких базуються фразеологічні одиниці. Охарактеризовано національно-культурну специфіку каузації в російській фразеології: невідома, невидима причина пояснюється дією інфернальних сил; ідея жертовності в семантиці фразеологічних одиниць, що вказують на засіб досягнення мети. Розкрито семантику заперечення всіх можливих умов для небажаної або неможливої дії, яка передбачає відмову від великих матеріальних цінностей через моральні переконання. Встановлено зв'язок допусту з затятістю на своїй думці, з упертістю.

Встановлено склад дієслівних компонентів і слів-класифікаторів, що організують описові предикати (ОП) у різних сферах спеціальної комунікації. Виявлено синтагматичний потенціал дієслівних компонентів у різних спеціальних дискурсах, надано семантичну класифікацію іменних компонентів. Проаналізовано лексичні функції найчастотніших дієслів. Виявлено лексико-семантичні групи іменників і дієслів, що сполучаються в ОП, описано характер кореляцій між іменними та дієслівними компонентами ОП. Проаналізовано пропозиційну структуру висловлювань з ОП у спеціальних текстах, встановлено найчастотніші типи конфігурацій актантів і сирконстантів, розглянуто навантаження ОП в організації тема-ремантичної структури висловлювань, обгрунтовано роль ОП у вирішенні різних комунікативних завдань у спеціальній комунікації.

Встановлено, що префіксальна конвергенція зближення лексично різних одиниць відбувається на морфологічному підгрунті, тобто на підставі тотожності або близькості значень префіксів, а також приєднання одного і того ж префікса до основ, які певним чином різняться. Для опису типів префіксальної конвергенції російських дієслів застосовано матричний підхід, що уможливив виділення типів конвергентних відношень між структурними компонентами у сфері префіксальної дієслівної лексики. Основними причинами появи конвергентних відношень у структурі префіксальних дієслів слід вважати сильну семантичну інформативність префікса, його валентність, а також характер взаємодії семантики префікса й основи-мотиватора. Створено реєстр синонімічних і антонімічних значень російських дієслівних префіксів.

Проведено послідовне розмежування категорій подібності, компаративності, тотожності, відмінності та міри, встановлено зміст категорії подібності та план її вираження на різних рівнях мови. Вивлено особливості похідних іменників із значенням подібності, їх відмінності від дериватів інших частин мови. Встановлено інвентар словотвірних засобів вираження категорії подібності в сфері похідних іменників, проаналізовано їх структурно-семантичні особливості. Досліджено логічну схему порівняння як важливої функціонально-семантичної характеристики похідних субстантивів зі значенням подібності. Розглянуто функціонально-семантичні особливості предмета порівняння, образу порівняння, основи порівняння й показника порівняння.

Наведено результати системного дослідження термінологічної металургійної лексики сучасної української та російської мов. Розглянуто системні відношення в українській металургійній терміносистемі, а також питання нормативності та стандартизації. Проаналізовано активні процеси в сучасній термінолексиці. Значну увагу приділено словотвірним інноваціям і процесам, що характеризують становлення та розвиток металургійної термінологічної лексичної системи.

Приведены результаты системного исследования терминологической металлургической лексики современного украинского и русского языков. Рассмотрены системные отношения в украинской металлургической терминосистеме, а также вопросы нормативности и стандартизации. Проанализированы активные процессы в современной терминолексике. Значительное внимание уделено словообразовательным инновациям и процессам, характеризующим становление и развитие металлургической терминологической лексической системы.

Приведены результаты исследования словообразовательного ряда (СОР) как двусторонней единицы словообразовательного уровня. Проанализирована роль СОР в систематизации производной лексики в отличие от других комплексных единиц словообразования, определено место ряда в словообразовательной подсистеме и в системе языка.