Проаналізовано систему провідних мовленнєвих жанрів, що організують мовленнєве спілкування учасників інституційного (медичного) дискурсу - лікаря і пацієнта. Спілкування лікаря і пацієнта є структурованою на формальному і змістовному рівнях мовленнєвою взаємодією. Кожен із епізодів спілкування може бути віднесений відповідно до одного з мовних жанрів: скарги, благання, прохання, відмови, подяки, вказівки під час об'єктивного обстеження, постановки діагнозу, утіхи, рекомендації, переконання і звинувачення. Залежність мовленнєвих жанрів від клінічних парадигм, що мають логіко-смисловий алгоритм, дозволила встановити пов'язність і взаємообумовленість мовленнєвих жанрів між собою.

Рассмотрены вербализация отрицательных эмоций, некоторые новые проявления коммуникативного поведения, формирование новой русской языковой личности, преимущественно настроенной на конфликтную коммуникацию, новые речевые стандарты: чрезмерное использование заимствований, грубой лексики, неестественных восклицаний, тональности, своеобразное проявление "фонетики и грамматики эмоций".

Иследовано явление речевой мимикрии в художественном диалоге. Термин "мимикрия" берет начало в биологии и используется в статье как специфический способ приспособления и моделирования речи в соответствии с желанием говорящего создать определенный имидж в глазах собеседника для реализации собственной коммуникативной цели. Автор доказывает, что гештальт-подход к реальному и виртуальному диалогу дает объективную возможность узнать мимиков в процессе речевой интеракции.

Досліджено феномен мовленнєвої мімікрії в художньому діалозі. Термін "мімікрія" бере початок у біології та використовується в статті як специфічний спосіб пристосування та моделювання мовлення згідно з бажанням мовця створити певний імідж в очах співрозмовника задля реалізації власної комунікативної мети. Автор доводить, що гештальт-підхід до реального та віртуального діалогу надає об’єктивну можливість впізнати міміків у процесі мовленнєвої інтеракції.

The work is dedicated to the phenomenon of speech mimicry in the literary dialogue. The term ‘mimicry’ falls back to biology and is used in the article as a specific way adjusting and modelling one’s speech in accordance with the speaker’s wish to create a certain image in the eyes of their interlocutor for the purpose of pursuing his/her communicative goal. The author argues that the Gestalt-approach to the real and virtual dialogue gives objective clues for unmasking the mimics in the process of speech interaction.

Розглянуто модифікації базової тональності неправдивих висловлень: ввічливість, гумор, іронію, образність та фантазію. Виявлено способи експлуатації висловлень з модифікованою базовою тональністю для введення адресата в оману.

Рассмотрены модификации базовой тональности лживых высказываний: вежливость, юмор, иронию, образность и фантазию. Выявлены способы эксплуатации высказываний с модифицированной базовой тональностью для введения адресата в заблуждение.

This article considers modifications of the basic key of lying utterances: politeness, humour, irony, figuration, and fantasy. Ways of exploiting utterances with the modified basic key in order to lead the addressee into deception are exposed.

Рассмотрены разные типы вторичного референтного и нереферентного употребления русского местоимения ВЫ в режиме косвенного речевого акта в зависимости от разных типов дискурса (устный / письменный, официальный / неофициальный, обыденный / художественный и пр.), а также от различных коммуникативных ситуаций и статусов участников коммуникации. Рассмотрены такие вторичные нереферентные употребления ВЫ, как "вежливое" ВЫ, "ироническое" ВЫ (Наше вам с кисточкой), фамильярное ВЫ (фраза, обращенная, например, к матери ребенка в его присутствии: Ах, как вы выросли), а также нереферентные употребления ВЫ (экзистенциальное, универсальное, родовое) и автореферентные (Пустое вы сердечным ты // Она обмолвясь заменила...).

Публикация посвящена проблеме определения субъекта обыденного дискурса. Субъект обыденного дискурса может быть описан посредством обращения к стереотипным моделям идентификации и самоидентификации, таким как "простой человек", "обычный человек", "обыватель", "средний человек". Каждая из них обладает целым спектром значений; актуализируемых в той или иной речевой ситуации. Конкретизируя значения, присущие стереотипным моделям, можно установить, как концептуализирован субъект обыденного дискурса в сознании носителей русского языка. Модель "средний человек" обнаруживает важные для понимания сферы обыденного значения "середины" как ограниченного пространства.

Любая лексическая единица является средством описания каких-либо знаний об окружающей действительности. Рассмотрено восприятие девяти лексических единиц, входящих в структуру одного семантического поля. Описаны единицы языка объединены в группу, в основе которой лежит понятие "общественное питание". Несомненно влияние культурно-исторической среды на формирование представления о слове в сознании современника. Полученные в процессе исследования экспериментальные данные свидетельствуют о том, что актуальность, частотность и семная структура предложенных к рассмотрению лексических единиц далеко не одинаковы. Полученные результаты дали возможность проследить, насколько соприкасаются значения лексических единиц и как эти слова воспринимаются, понимаются и используются носителями русского языка в современной речи.

Актуальность выбранной темы обусловлена необходимостью решения ряда проблем, которые до сих пор трактуются неоднозначно. Научная новизна исследования заключается в комплексном подходе к изучению субъективно-оценочных обращений. Рассмотрены отдельные аспекты проблемы обращения (семантика, структура, грамматическая специфика, смысловая нагрузка и стилистическое использование оценочных обращений в дискурсе), которые и являются объектом данного исследования. Цель работы - выявить функциональные возможности обращения, проанализировать с разных точек зрения обращения-характеристики, выполняющие субъективно-оценочную функция в русском языке. Основными методами, использованными в процессе исследования, являются: описательный, непосредственного наблюдения, статистический, функциональный, а также метод контекстуального анализа. Исследованы художественные дискурсы русских писателей XX в. В результате анализа выявлены семантические особенности лексем, репрезентирующих данный тип обращений, дана их морфологическая характеристика, установлена смысловая нагрузка оценочных обращений в текстах. Сделаны выводы, что функционирование обращения в русском языке позволяет обнаружить такую специфическую особенность, как полифункциональность. Отмечена субъективно-оценочная функция, выполняющая важную роль в художественном дискурсе.

Побудовано структурну типологію епістолярного звертання на основі персоніфікованих характеристик двох його різновидів: моновокатива та полівокатива. Уведено й обґрунтовано терміни епістолярний вокатив, моновокатив, полівокатив, вокативна конструкція, що позначають різні форми та способи звертання у листах. Сформовано корпус базових моделей російського епістолярного вокатива, які є основою для продукування різних звертань такими способами: 1) варіюванням лексичного наповнення конструктивних центрів,детермінацією семантико-синтаксичних домінант, а також їх поширювачів, поєднанням двох або більше базових моделей з можливим варіюванням лексичного складу і детермінацією компонентів. Запропоновано функціонально конкретизовану типологію вокативного апелятива (загальний, вибірковий, конситуативний, персоніфікований). Описано полівокатив як комплекс звертань до одного або різних адресатів у межах одного листа. Розроблено й впроваджено методику персоніфікації вокативів, яка виявляє індивідуально-авторські особливості системи звертань в епістолярному дискурсі адресанта. Ця методика включає три процедури: формування вектора вокативного ресурсу, визначення динаміки розгортання вокативних моделей і побудову контамінованих образів певного класу вокативів

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.12-22 + Ш141.12-711

Рубрики:

Російська мова

Шифр НБУВ: ДС41732 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.12-22 + Ш141.12-711

Рубрики:

Російська мова

Шифр НБУВ: ДС41732 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.12-22 + Ш141.12-711

Рубрики:

Шифр НБУВ: ДС41732 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.12-22 + Ш141.12-711

Рубрики:

Російська мова

Шифр НБУВ: ДС41732 Пошук видання у каталогах НБУВ