Проведено зіставний аналіз звукової будови типологічно різносистемних мов (української та китайської) в лінгвістичному, фізіологічному та фізичному аспектах. Розкрито закономірність немоноцентризму рівня найменших звукових одиниць у мовах. Розглянуто питання оптимізації взаємодії мов у процесах спілкування і навчання.

Проведен сопоставительный анализ звуковой структуры типологически разносистемных языков (украинского и китайского) в лингвистическом, физиологическом и физическом аспектах. Раскрыта закономерность немоноцентризма уровня наименьших звуковых единиц в языках. Рассмотрены вопросы оптимизации взаимодействия языков в процессах общения и обучения.

Рассмотрен автоматизированный стенограф для получения текста стенограммы из звукового файла на основе системы распознавания речи с участием оператора. Записанная фонограмма обрабатывается системой распознавания слитной речи многих дикторов из больших словарей (больше 10 тыс. слов). Оператор исправляет допущенные ошибки для получения текста, пригодного для дальнейшей работы. Он также вводит новые слова, не знакомые системе распознавания. На основе анализа ошибок и новых слов производится дообучение системы распознавания, что позволяет улучшать показатели надежности распознавания речи в процессе эксплуатации системы стенографирования.

Розглянуто проблеми створення систем смислової інтерпретації мовленнєвого сигналу в межах предметних областей. Описано базові структури, за якими генеруються еквівалентні речення, що передають певну суть. Розглянуто 3 способи побудови породжувальних граматик для розпізнавання злитого українського мовлення: на базі LISP-структур, вільний порядок слідування слів і граматика, заснована на лінгвістичному понятті про фонетичне слово. Запропоновано імовірнісний спосіб формування відповіді смислової інтерпретації. Наведено результати експериментальних досліджень смислової інтерпретації вимовлених диктором речень, взятих із тематичної області фразника-перекладача.

Проведено експериментально-фонетичне дослідження інтонаційної організації судового дискурсу. На підставі вивчення мовлення суддів виявлено лінгвістичні особливості судового дискурсу. Показано провідну роль волюнтативної функції інтонації, за допомогою якої професійний учасник судового процесу намагається впливати на слухача. На підставі експериментального дослідження зафіксовано найбільш часто вживані модальні значення функціонально-семантичного поля (ФСП) волевиявлення (вимога, порада, прохання) та їх модально-емоційні конотації, які використовуються у мовленнєвих реалізаціях суддів у змагальному судовому процесі. З використанням методів аудиторського й інструментального аналізу досліджено інтонаційні характеристики (частоту основного тону, інтенсивність, темп, тембр, паузи, фразовий наголос) передачі модальних значень ФСП волевиявлення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш171.13-17 + Ш141.14-17

Рубрики:

Сучасна китайська (путунхуа) мова

Українська мова

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено типологічно спільні для англійської й української мов закономірності функціонування просодичних одиниць, що передають епістемічну модальність у мові, а також конкретно-мовні особливості просодичних моделей. Новим є виявлення основних механізмів варіативності просодичних одиниць під час передачі значень епістемічної модальності, а також розкрито причини, що зумовлюють багатозначність просодичних моделей за реальних умов комунікації.

Наведено методику дослідження емоційного мовлення зі створенням робочої класифікації емоційних висловлювань та визначенням набору ознакових просодичних параметрів для їх експериментально-фонетичного дослідження. На підставі проведених аудитивного й акустичного аналізів розроблено алгоритм побудови просодичних моделей українського емоційного спонтанного мовлення. Подано комплексні схеми просодичних моделей висловлювань позитивних, негативних і контекстних емоцій на основі їх тональних, темпоральних, динамічних параметрів.

Проаналізовано процес становлення та розвитку семантичної, граматичної та семантико-граматичної диференціації слів різних морфологічних класів (іменників, прикметників, займенників, дієслів, прислівників). Висвітлено основні закономірності та тенденції в їх наголошуванні. З'ясовано етимологічні чинники (шляхи та причини) виникнення дистинктивного функціонування українського словесного наголосу. Визначено засоби, способи, межі виявлення диференціювальних функцій наголосу. Розмежовано дистинктивні, словотвірні та стилістичні функції наголосу. У разі варіантності або розбіжності в наголошуванні фонемно тотожних слів уточнено та подано літературну акцентуаційну норму.

Охарактеризовано голосні звуки української мови за їх акустичними параметрами в різних позиціях у слові залежно від темпу мовлення, зокрема, проаналізовано частотний спектр, тривалість та інтенсивність у повільному, нормальному та швидкому темпі. Темп розглянуто як надсегментну одиницю мовлення. Встановлено співвідносність темпу з мовцем і мовою. Визначено природу, місце та роль темпу у фонетичній системі української мови. На основі проведених експериментів розмежовано темп українського мовлення на повільний, нормальний і швидкий. Вивчено акустичні параметри голосних звуків української мови на тлі ідеальної вимови та в живому мовленні. Зафіксовано частковий вплив темпу на акустичні характеристики вокалізму. Зроблено висновок щодо формальних та структурних акустичних ознак звуків.

Розглянуто проблеми адаптації моделей фонем до голосу диктора для пофонемного розпізнавання ізольованих слів української мови. Описано метод адаптації під назвою "лінійна регресія максимальної правдоподібності" (MLLR). У межах цього методу шляхом оптимізації значення критерію розпізнавання одержують матриці лінійних перетворень, за якими адаптуються акустичні моделі фонем. Наведено результати експериментальних досліджень розпізнавання мовлення адаптованої системи. Проаналізовано дані розпізнавання адаптованих моделей залежно від кількості слів в адаптаційній вибірці.

Досліджено наголос у поліських назвах населених пунктів. Проаналізовано акцентно-фонетичні, акцентно-інтонаційні та акцентно-морфемні особливості, виявлено систему акцентуаційних моделей ойконімів Полісся. Встановлено специфіку системи наголошення цих онімів.

Рассмотрена проблема влияния речевых сбоев на процесс автоматического распознавания спонтанной украинской речи на примере автоматизированного стенографа для получения текста стенограммы из звукового файла. Записанная фонограмма обрабатывается системой распознавания слитной речи многих дикторов из больших словарей (больше 10 тыс. слов). Рассматриваются и систематизируются основные типы речевых сбоев в спонтанной украинской речи. На основании учета речевых сбоев и коррекции стенограммы производится очистка данных, что позволяет улучшать показатели надежности распознавания речи.

Розглянуто задачі галузі дослідження якості каналів мовної комунікації. Складено десять артикуляційних таблиць слів української мови.

На прикладі приголосних звуків української мови проаналізовано використання ФТП окремо як для прискорення, так і для сповільнення темпу мовлення. Досліджено можливості використання розроблених ФТП для задач сповільнення темпу мовлення.

Рассмотрена проблема построения автоматической системы чтения с губ на основании интеллектуального анализа видеоизображений лица диктора. Разрабатываемая система предназначена для обучения пользователя навыкам правильной артикуляции для упрощения визуального восприятия украинской речи людьми с нарушениями слуха и заключается в контроле правильности произнесения обучаемым известных слов.

Досліджено витоки милозвучності сучасних української й італійської літературних мов на матеріалі фонемної структури слова цих мов. Для досягнення поставленої мети проведено уніфікацію поняття фонеми в обох мовах, описано фонеми у термінах диференційних ознак. Проведено зіставлення системи фонем, досліджено фонемну структуру реєстрових слів і розподіл слів за довжиною у вибірках зі словників обох мов. Встановлено інвентар канонічних форм, проведено статистичний аналіз фонем у різних позиціях слова. З'ясовано принципи сполучуваності голосних і приголосних фонем у слові, наведено критерії зручності вимови, зіставлено фонемну структуру слова з урахуванням критеріїв милозвучності.

Запропоновано підхід до структурно-віземного аналізу візуальної складової мовленнєвого процесу у відеопотоці. Підхід дозволяє одержувати інформацію про кількісну присутність візем з заданого базового набору на кадрі анімації під час обчислення параметрів оптимального стану тривимірної моделі голови людини. Проведені експериментальні дослідження показали можливість використання запропонованої моделі для ідентифікації базових станів губ при артикуляції на тестовій вибірці відеофрагментів 185 слів української мови.

Розглянуто актуальне питання породження послідовностей фонем за орфографічним текстом і зворотне перетворення. Запропоновано модель, у якій закладено закономірності зв'язку між фонетичними й орфографічними символами. Багатозначні перетворення, що здійснюються згідно з моделлю, еквівалентні побудові направленого графа. Параметри моделі задаються таблично у вигляді контекстно-залежних правил, які формує експерт. У моделі передбачено введення додаткових рівнів транскрибування, що надає змогу експертові будувати складніші перетворення, працюючи з відносно простими правилами. Розроблено систему, на вхід якої подається орфографічний текст із позначеннями наголосу, а на виході одержуються послідовності фонем, які відповідають різним варіантам вимови вхідного тексту. Наведено приклади практичного застосування системи для автоматичного розпізнавання українського спонтанного мовлення.

В межах фонологічної концепції І. Бодуена де Куртене пояснено наявні значні відмінності звукосимволічних значень між м'якими та твердими українськими голосними й приголосними як ознаку їх нетотожності на фоносемантичному та фонологічному рівнях. У межах комплексного підходу варіанти таких фонем, або алофони, які за результатами експериментальних досліджень мають різні звукосимволічні значення та асоціюються носіями мови з різними реаліями навколишнього середовища, можуть одержати самостійне значення на фонологічному рівні й розглядатися як окремі фонеми.

Розглянуто актуальні проблеми акустичної фонетики української літературної мови. Простежено питомі характеристики (тривалість, спектр, інтенсивність) голосних звуків у різних словесних позиціях. Увагу приділено темпу українського мовлення. Розмежовано українське мовлення на повільне, помірне та швидке. Започатковано дослідження сегментного складу фонетичного рівня української мови з урахуванням мовленнєвої просодії (надсегментних одиниць).