Досліджено особливості реалізації текстових категорій прономінативними засобами у сучасній українській літературній мові. Розкрито сутність поняття текстової категорії, визначено її основні типи. Систематизовано референційні та семантичні параметри займенників. Охарактеризовано явища дейксису й анафори у контесті функціонально-семантичних текстових ознак займенника. Визначено роль і місце займенника у реалізації текстових категорій. Проаналізовано текстові функції займенників різних семантичних розрядів.

Проаналізовано особливості семантики та функціонування ад'єктивних і субстантивних неозначених займенників (НЗ) різних афіксальних груп, безафіксних займенників, вжитих як неозначені, та НЗ у контексті прономіналізації інших лексико-граматичних класів слів у сучасній українській літературній мові. Розкрито природу і засоби вираження категорії означеності - неозначеності, визначено НЗ як маркери вираження її семантики, склад і їх класифікацію. Охарактеризовано семантико-граматичні та функціональні особливості, висвітлено основні принципи семантико-функціонального аналізу.

Досліджено семантику займенників "цей" і "такий" як опозицію щодо категорій означеності та неозначеності. Розглянуто вплив синтаксичного оточення на вибір досліджуваних форм і підкреслено залежність антецедента та форми самого займенника від структурно-семантичних особливостей контексту. Приділено значну увагу когнітивному аналізу, що надало поштовх до виділення текстових механізмів для вживання певного займенника, а також для аналізу співвідносних множинностей конструкта певного займенника. Проаналізовано займенники "цей" і "такий" щодо лінеарності та вертикальності їх семантики з огляду на характер семантико-синтаксичної реалізації. Розроблено методику виділення відношень, фреймів, з допомогою яких формується конструкт займенника. Простежено характер взаємозаміни займенників "цей" і "такий", розглянуто використання займенника "такий" у конструкціях з підрядними предикативними частинами.

Запропоновано новий підхід до вивчення генетичного та функціонального сполучувального потенціалу займенників в англійській та українській мовах. Розкрито механізми сполучувальних властивостей займенників з огляду на їх походження в зазначених мовах. Інвентаризовано прономінативні конструкції за характером сполучення займенникового компонента в обох мовах. Охарактеризовано референційне, емфатичне та стилістичне функціональне навантаження займенників на основі їх сполучувального потенціалу. Виявлено закономірності та відмінності у генетичній природі й функціональному навантаженні займенників та їх сполучувальному потенціалі в зіставлюваних мовах.

Проаналізовано один із способів текстової реалізації займенника "цей" у складі іменної групи. Визначено характер формування текстової означеності, семантичні складники значення займенника "цей" за умови його вживання у складі іменної групи на базі синтагматичних і парадигматичних відношень. За виділеними мікротемами надано типи відношень за фреймом, що формують референційне значення займенника.

Мета роботи - описати генетичні і динамічні ознаки іменникових займенників в українських говірках межиріччя Дністра і Дунаю. Предмет аналізу - функціонування граматичних форм і значень іменникових займенників (особових, предметно-особових і питальних) в українських говірках межиріччя Дністра і Дунаю - специфічного полілінгвального ареалу, де новожитні українські говірки різних діалектних типів побутують подекуди понад двісті років у контакті з переважно новожитніми говірками діалектів румунської, російської, болгарської, албанської, гагаузької, циганської мов. Займенникові грамеми досліджено за допомогою методики аналізу фонозаписів діалектного мовлення - діалектних текстів та відповідей на спеціально укладений питальник, з увагою до їх суперечливих свідчень як джерела інформації про динаміку говірок. Результат дослідження - прономінативи, співвідносні з іменниками, засвідчили значний діагностичний потенціал як маркери генетичних і динамічних типів українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю. Висновки: на основі здійснених спостережень над іменниковими займенниками найбільш виразно в ареалі виокремилися генетичні типи українських говірок з ознаками моногенності південно-західної діалектної основи (буковинсько-подільської, закарпатської, західнополіської), а також динамічні різновиди стійких і редуктивних говірок.

Окреслено особливості стилістики займенника в текстах інтимної поезії як матеріалу, що яскраво презентує семантико-стилістичні спроможності прономінативів. Охарактеризовано здатність займенника бути активним засобом творення стилістичних фігур. Проаналізовано стилістичні фігури, утворені за участі займенників у текстах інтимної поезії. Розглянуто семантичну наповненість стилістичних фігур з огляду на семантику займенника.

Розглянуто проблеми лексикографічного опису особових займенникових іменників. З'ясовано стратегію та принципи адекватної презентації в словнику функційного багатства таких одиниць. Запропоновано зміни до тлумачення займенникових слів "ти" і"ви".

Розглянуто прагматичний потенціал екзофоричної референції засобами особових займенників в українській мові на матеріалі текстів на соціально-політичну тематику. Узагальнено природу екзофоричної референції, встановлено особливості її використання в соціально-політичному дискурсі в проєкції на вживання українських особових займенників, запропоновано перспективи подальшого вивчення екзо-ланцюжків задля з'ясування специфіки різних дискурсів, мов, соціально-культурних чинників тощо.