Розглянуто еволюцію функціонування монологу в світовій та українській культурі, подано його визначення та висвітлено культурну парадигму. Проаналізовано особливості втілення монологічного мовлення в різних сферах діяльності людини. Наведено класифікацію монологів за сферою застосування, суб'єктом, стилем виконання, розкрито специфіку їх втілення у мистецькій практиці та сценічному мистецтві України, обгрунтовано досвід практиків сцени: драматургів, режисерів, акторів та їх позицію щодо сучасного функціонування монологу в драматичному мистецтві й естраді.

Рассмотрена эволюция функционирования монолога в мировой и украинской культуре, дано его определение и освещена культурная парадигма. Проанализированы особенности воплощения монологической речи в разных сферах деятельности человека. Приведена классификация монологов по сфере применения, субъекту, стилем выполнения, раскрыты специфика их воплощения в художественной практике и сценическом искусстве Украины, обоснован опыт практиков сцены: драматургов, режиссеров, актеров и их позиция относительно современного функционирования монолога в драматическом искусстве и эстраде.

Висвітлено феномени полі- й інтертекстуальності в аспекті діалогічної організації навчального наукового тексту. Проаналізовано вияви мовної індивідуальності автора та його прихованих інтенцій у науково-навчальному тексті. Розкрито роль мовленнєвої поведінки адресанта у сприйнятті тексту комунікатами, визначено засоби авторизації в текстах науково-навчального підстилю. Охарактеризовано адресата науково-навчального тексту, його прагматичні сподівання, тактичні та стратегічні вияви специфіки адресованості навчального тексту. Виявлено, досліджено й охарактеризовано графостилістичні, лексико-семантичні, морфологічні та синтаксичні засоби діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в аспекті стилістики ресурсів української мови.

Розглянуто структурні та комунікативні особливості побутового діалогу й Інтернет-форумів скрізь призму лінгвопрагматики, уточнено модель діалогічного мовлення з огляду на варіативність комунікативних матриць у різних типах дискурсивних спільнот, специфіку віртуального спілкування та роль соціального статусу співрозмовника в діалозі. Відповідно до даної моделі проаналізовано соціальний дейксис у формах апелятиву, етикетних формул вітання та прощання як маркер і регулятор соціальної міжперсональної дистанції між мовцями в реальному та віртуальному спілкуванні. Висвітлено зв'язок між вибором форм ритуальної взаємодії з темою спілкування та статусно-рольовими характеристиками співрозмовників у реальних і віртуальних дискурсивних спільнотах.