Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-316.1

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано топонімічну мікросистему Дніпропетровська. Розглянуто різноманітні назви проїздів (вулиць) як окрему групу слів, що потребують ретельного вивчення, упорядкування й охорони з боку держави у зв'язку з важливими функціями, які вони виконують у мові, та суспільно-історичною роллю. Наведено морфолого-фонологічну характеристику годонімів, запропоновано семантико-етимологічну класифікацію назв проїздів. Увагу приділено правопису власних назв вулиць міста.

Проанализирована топонимическая микросистема Днепропетровска. Рассмотрены разнообразные названия проездов (улиц) как отдельная группа слов, требующих тщательного изучения, упорядочения и охраны со стороны государства в связи с важными функциями, которые они выполняют в языке, и общественно-исторической ролью. Приведена морфолого-фонологическая характеристика годонимов, предложена семантико-этимологическая классификация названий проездов. Внимание уделено правописанию собственных названий улиц города.

Комплексно досліджено мікротопонімію басейну річки Ужа (у контексті українських говірок Закарпаття). Встановлено зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною диференційованістю. Проведено структурно-семантичний, назвотвірний і етимологічний аналіз мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпаття у синхронічному та діахронічному аспектах, а також лінгвокульутрологічний аналіз назв, що утворилися на базі конотативних топонімів. Визначено основні різновиди мікротопонімних варіантів і особливості їх функціонування. Укладено словник мікротопонімів (близько 9 000 назв та їх варіантів, зібраних за польовим методом). Результати проведеного дослідження уможливлюють створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи.

Проведено комплексне синхронно-діахронне дослідження ойконімікону Івано-Франківщини. Охарактеризовано твірні основи та структурно-семантичні типи ойконімів даного регіону. Проаналізовано словотвірну структуру, походження, лексико-семантичні та функціональні особливості ойконімікону зазначеної території. Визначено продуктивність основних топонімних моделей регіону. Розглянуто тенденції та закономірності їх функціонування. Встановлено номінативну мотивованість майже для всіх найменувань населених пунктів Івано-Франківщини.

З'ясовано стан дослідження ойконімії України та наявні класифікаційні схеми назв поселень. Проаналізовано словотвірну семантику 583-х ойконімів краю, зокрема, кожну ойконімну модель і функції словотвірних формантів. Визначено продуктивність у словотворенні назв поселень різних лексико-семантичних груп. Укладено історико-етимологічний словник ойконімів Північної Тернопільщини, який містить інформацію про локалізацію, паспортизацію, походження та структуру всіх назв поселень досліженого краю (тих, що існують, а також тих, що були об'єднані з іншими поселеннями або ліквідовані).

Проаналізовано урбанонімікон Закарпаття XX - XXI ст. з метою повного та всебічного аналізу цієї підсистеми онімів. Досліджено екстралінгвальні чинники формування закарпатоукраїнського урбанонімікону, серед яких виділено універсальні та спорадничі. Як універсальні чинники запропоновано розглядати демографічний розвиток населених пунктів, прагнення мовців за посередництвом власної назви охарактеризувати найменований топооб'єкт і державну ідеологію, а спорадничі - законодавче врегулювання урбанонімії та моду. Відповідно до мотивації назви всі урбаноніми розподілено за групами, а саме: меморіальні, характеристичні, асоціативні та назви-вшанування. Виділено три ступені мотивації. З'ясовано, що домінуючою групою серед офіційних урбанонімів є меморіальні назви, серед неофіційних - характеристичні. Виявлено, що антропоніми формують джерельну базу офіційних назв, апелятивна лексика - неофіційних назв.

Проаналізовано топоніми Волині від літописних часів до 1991 р. Висвітлено історичні факти, які мали безпосередній вплив на формування назв міст і сіл. Проведено історико-філологічну класифікацію топонімів за морфологічним і словотворчим принципами. Акцентовано увагу на аналізі природно-географічного середовища, в якому виникали населені пункти.

Здійснено лексико-семантичну характеристику мікротопонімів, описано їх структурно-словотвірну специфіку, зокрема виявлено продуктивні засоби мікротопонімотворення, дериваційні моделі та засоби, з'ясовано кількісне й якісне співвідношення ВГН. Установлено, що в основах найменувань переважає географічна термінологія й антропонімна лексика, з-поміж структурних різновидів - проста форма, основний спосіб творення назв - морфологічний з перевагою суфіксації. Охарактеризовано особливості найменувань території в порівнянні з мікротопонімією інших українських регіонів. Укладено словник мікротопонімів південно-східного Поділля.

Об'єктом різноаспектного аналізу є понад 15 000 мікротопонімів, зібраних шляхом експедицій та анкетування респондентів. Охарактеризовано найменування дрібних географічних об'єктів з погляду семантики їх мотивувальної бази, визначено специфіку структурно-словотвірної організації мікротопонімікону. Здійснено спробу реконструювати топонімну картину світу на підставі аналізу мікротопонімії регіону. Укладено словник мікротопонімів півночі Львівщини.

Вперше здійснено аналітичний опис лексичного складу ойконімії Донеччини, яка сформувалася як особливий сегмент полілінгвального топонімного простору одного з густонаселених регіонів Південного Сходу України. В основу її характеристики покладено ономасіологічний принцип, який дозволяє встановити скерованість номінаційних процесів, вибір ознак номінації, її причини (етіологію) в різні періоди розвитку топонімії цієї території, номінаційні типи ойконімів і закономірності використання лексичних засобів для позначення населених пунктів різномовним населенням регіону. Визначено корпус апелятивних та онімних лексем, використаних в ойконімотвірному процесі. Охарактеризовано гетерогенний в етнолінгвальному відношенні склад донецької ойконімії - її східнослов'янський (український та російський), тюркський (урумський), новогрецький (румейський), германський (німецький), південнослов'янський (сербо-хорватський) і романський (молдавський) компоненти й різнорівневі явища інтерференції в ній.

Виявлено такі структурні типи номінації країн, як слово, вільне словосполучення, мовний перифраз, мовленнєвий перифраз, синтаксична конструкція "опорне слово + підрядна означальна частина речення". Визначено прагматичні та стилістичні функції цих номенів. З'ясовано специфіку їх функціонування у тоталітарному та посттоталітарному дискурсах української публіцистики. Виявлено типи знань, репрезентованих у номенах (культурно-історичні, природно-географічні, соціальні, політичні, знання про менталітет жителів країн), виокремлено основні концепти, пов'язані з цими типами знань. Описано вияв у номенах концептів УКРАЇНА та СРСР, а також виявлено номінативні засоби репрезентації концептів РОСІЯ, США, які досі не досліджувалися в українській картині світу.

Проаналізовано роль оронімів у краєзнавчо-туристських маршрутах. Висвітлено географічну термінологію Карпат у молдавських грамотах XIV - початку XVI ст. Наведено результати історико-етимологічного дослідження оронімів південних схилів карпатського гірського кільця. Розглянуто питання відображення оронімів глобального, регіонального та локального рівнів в урботопонімах Дніпропетровська. Розкрито проблеми порівняльно-історичного вивчення карпатської оронімії, дослідження назв вершин Карпат.

Проанализирована роль оронимов в краеведческо-туристских маршрутах. Освещена географическая терминология Карпат в молдавских грамотах XIV - начале XVI ст. Приведены результаты историко-этимологического исследования оронимов южных склонов карпатского горного кольца. Рассмотрены вопросы отражения оронимов глобального, регионального и локального уровней в урботопонимах Днепропетровска. Раскрыты проблемы сравнительно-исторического изучения карпатской оронимии, исследования названий вершин Карпат.

Досліджено ойконіми на -ець, -иця, а також проаналізовано лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості назв поселень із формантами -ець, -иця. Встановлено відносний час появи та простежено історію формування онімів на -ець, -иця протягом століть. Визначено географію ойконімів з формантами -ець, -иця на досліджуваній території, розроблено картосхеми, що відображають продуктивність, статистику й ареали ойконімів протягом X - початку XXI ст. Укладено словник українських ойконімів на -ець, -иця зазначеного періоду. Удосконалено диференціацію онімного матеріалу за лінгвістичним критерієм. Розглянуто особливості етимології твірних основ ойконімів з формантами -ець, -иця протягом X - початку XXI ст., надано визначення продуктивності певних семантико-словотвірних моделей ойконімів на -ець, -иця від найдавніших часів до сучасності.

Досліджено наголос у поліських назвах населених пунктів. Проаналізовано акцентно-фонетичні, акцентно-інтонаційні та акцентно-морфемні особливості, виявлено систему акцентуаційних моделей ойконімів Полісся. Встановлено специфіку системи наголошення цих онімів.

Запропоновано фрагмент етимологізації архаїчного гідронімікону Чернігівсько-Сумського Полісся - давньозаселеного українського ареалу, зокрема здійснено структурно-семантичний аналіз гідронімів Брак, Дива, Знобівка, Знори, Ірпа, Клюс.

Розглянуто мікротопоніми Любомльського району Волинської області, похідні від географічних термінів.

Проаналізовано ойконіми Жильжа, Соломир, Ратне.

Проаналізовано мікротопоніми Західного Поділля, співвідносні з мікротопонімами Чернігівсько-Сумського Полісся. Для системного порівняння мікротопонімів виділено одинадцять лексико-семантичних груп.

Вивчено старожитні ойконіми Житомирщини з урахуванням динаміки перейменувань.

Охарактеризовано особливості співвідношення історичних та неісторичних назв вулиць географічно віддалених чотирьох українських міст Запоріжжя, Одеси, Тернополя, Хмельницького, простежено закономірності еволюції історичних найменувань вулиць - так званих найменувань-персоналій; шляхом зіставлення встановлено кількісні дані "присутності" історичної пам'яті на мапі міста. З'ясовано напрями відродження загальнонаціонального культурного простору в номінативному тлі Запоріжжя, Одеси, Тернополя, Хмельницького.