Подано 2 492 ороніми Івано-Франківщини, що служать найменуваннями 3 448-ми гір, горбів, височин, скель та інших об'єктів, а також 385 назв полонин, що позначають 424 високогірні пасовища. Проаналізовано походження цих назв, способи їх творення, словотвірні засоби, зв'язок з найменуваннями інших географічних об'єктів. Подано легенди та народні перекази про назви окремих гір.

Приведены 2 492 оронима Ивано-Франковской области, служащих наименованиями 3 448-ми гор, холмов, высот, скал и других объектов, а также 385 названий горных долин, обозначающих 424 високогорных пастбища. Проанализированы происхождения этих названий, способы их создания, словообразовательные средства, связь с наименованиями других географических объектов. Даны легенды и народные предания о названиях отдельных гор.

Наведено понад 3 000 оцінних особових назв української мови з тлумаченням семантики слів і ілюстрацією їх уживання в контексті. Розкрито сутність таких слів, як авантюрист, алкоголік, безбожник, знайко, злючка, лох, лялечка, наклепник, недоумок, роззява, розпутник, шантрапа, ябедник.

Приведено более 3 000 оценочных личных названий украинского языка с толкованием семантики слов и иллюстрацией их употребления в контексте. Раскрыта сущность таких слов, как авантюрист, алкоголик, безбожник, знайка, злючка, лох, куколка, поклепщик, недоумок, раззява, распутник, шантрапа, ябедник.

Подано понад 19 000 словникових статей, в яких наведено інформацію про неофіційні найменування (прізвиська) людей, записані на території північно-західної України, зокрема, Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей. Розглянуто діалектні фонетичні варіанти даних найменувань, які висвітлюють особливості місцевих говірок.

Приведено более 19 000 словарных статей, в которых дана информация о неофициальных наименованиях (прозвищах) людей, записанных на территории северо-западной Украины, в частности, Волынской, Ровненской, Львовской, Тернопольской, Хмельницкой областей. Рассмотрены фонетические варианты данных наименований, раскрывающие особенности местных говоров.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-424

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: В351322/2 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-424

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: В351322/3 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано динаміку семантики та структури прізвищ Слов'янського району Донецької області кінця XIX - початку XX ст. Зазначено, що дослідження антропонімної системи півдня Слобідської України, зокрема Слов'янщини, кінця XIX - початку XX ст. дозволяє всебічно вивчити прізвищевий фонд цього району й на підставі порівняння відповідного історичного та сучасного матеріалів виявити природну динаміку розвитку системи іменувань у межах одного століття, а також зміни в антропонімії, викликані штучним (навмисним) переселенням людей різних національностей. Наведено словник прізвищ Слов'янського району Донецької області (станом на 31 грудня 2001 р.).

Висвітлено історію особових імен (ОІ) українців та їх предків з посиленою увагою до імен давніших часів, за яких ОІ слов'янського походження кількісно переважали над чужомовними іменами, запозиченими з інших мов, зокрема, з давньогрецької, латинської та західноєвропейських, а також з радянських заідеологізованих утворень. Наведено відомості про часові та просторові особливості функціонування слов'янських ОІ, їх первісну семантику, морфемну структуру та стилістичні особливості. Обгрунтовано доцільність реабілітації давньоукраїнської іменної спадщини.

Наведено розмовні варіанти власних імен людей, уживані на території північно-західної України (Волинська, Рівненська, північ Львівської, Тернопільської та Хмельницької областей) і частково з суміжних територій (Берестейщина та Підляшшя) на основі записів студентів філологічного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки за 15 років, доповнені записами викладачів та аспірантів.

Приведены разговорные варианты собственных имен людей, употребляемые на территории северо-западной Украины (Волынская, Ровенская, северная часть Львовской, Тернопольской и Хмельницкой областей) и частично со смежных территорий (Берестейский регион и Подляшье) на основе записей студентов филологического факультета Волынского национального университета имени Леси Украинки за 15 лет, дополненные записями преподавателей и аспирантов.

Наведено лексикографічний опис мас-медійних онімів за трьома параметрами - функціональним, словотвірним і тематичним. Лінгвістичні домінанти пропріальної лексики розглянуто в аспекті динамізації семантики та мовно-виражальних засобів компонентів лексичної системи сучасної української літературної мови на основі текстів ЗМІ. Розглянуто вплив інформаційної сфери на мовну свідомість людини, а також модель формування лінгвокультурного поля українського суспільства. Розкрито сутність таких понять, як функціональний перифраз, омоніми, нашоукраїнці, голівудщина, кличкоманія.

Розглянуто проблему мовнокраїнознавчого словника ономастичної лексики як різновиду навчальної лесикографії. Увагу зосереджено на українських назвах свят.

Словник-довідник є першим лексикографічним виданняи нормативного типу, у якому кодифіковано назви по-батькові, утворені від продуктивних і маловживаних офіційних і деяких неофіційних чоловічих імен української мови, а також установлено російсько-українські відповідники патронімів. Охарактеризовано джерельну базу словника, розглянуто правила творення назв по-батькові в українській та російській мовах.

Висвітлено здобутки українських ономастів, зокрема антропонімістів. Зазначено, що словник був задуманий як зібрання прізвищ корінних жителів північно-західної України та суміжних земель. Визначено, що словникові фіксації лише стверджують побутування кожного призвіща у вищевказаному регіоні. Констатовано, що зафіксувати всі призвіща жителів цих регіонів, на жаль, не вдалося. Досліджено, що часто повні офіційні власні імена та їх варіанти стають прізвищами, тобто які утворені від повної та усіченої основи імені. Досліджено, що трапляються призвища, які мають чотири-п'ять різновидів. Підкреслено, що основою цієї лексикографічної праці стали студентські записи упродовж останніх 20 років, вибрані з курсових та дипломних робіт, а також як домашні завдання з української ономастики.

Запропоновано історико-етимологічний аналіз назв населених пунктів Івано-Франківської області. З'ясовано дериваційні та семантичні моделі творення ойконімів. Обгрунтовано зв'язок назв поселень із географічними особливостями досліджуваного регіону, матеріальною і духовною культурою місцевого населення.

Наведено близько 3 500 прізвищ, зафіксованих у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області. Подано інформацію про їх основні відмінкові форми, поширення та частотність у певному регіоні.

Досліджено назви природно-заповідних об'єктів України. Проаналізовано їх функціональне призначення та природоохоронні традиції різних держав. Описано назви всіх українських національних природних парків, біосферних заповідників, природних заповідників та інші пам'ятки природи України. Загальна кількість поданих реєстрованих назв - 72 одиниці.

Наведено власні назви різних розрядів, які продовжують слугувати у мові та мовленні іменами нашого довкілля, але й набувають вторинного, понятійного змісту (конотацій), стаючи емоційно-експресивними замінниками загальних назв.

Представлено першу в українському мовознавстві лексикографічну працю про зв'язок імені з позалінгвальними чинниками, зокрема державно-політичним контекстом, віросповіданням осіб, належністю до соціальної групи, віком найменованих. Спектр імен, частотність імен, структуру імен, а також їх роль у творенні складних найменувань поєднано із соціологічною інформацією: вказівкою про стать і вік особи, її родинні зв'язки та соціальний статус, віросповідання чи національну належність. Лінгвістичну інформацію сформовано на новій джерельній базі - львівських метричних книгах першої половини XX ст. Зазначено, що ідея частотного словника-довідника імен відображає соціолінгвістичний підхід до трактування оніма.

Зібрано й прокоментовано власні імена поезій В. Стуса, які ввійшли до поетичних збірок «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Круго-верть», а також оніми поетичних творів, не включених автором до збірок. Систематизовано та упорядковано за певними принципами власні імена текстів Василя Стуса (поезії, публіцистика, епістолярій). Проведено аналіз (лінгвістичний, стилістичний, поетонімологічний, літературознавчий, історико-культурний) Стусівського слова актуальний як для стусознавства (психологія творчості, філософсько-етичне підґрунтя творчості та ін.), так і для мовознавства (мовна картина світу, лінгвосоціумне портретування особистості та ін.).