Статтю присвячено аналізу українського парламентського дискурсу в аспекті комунікативної поведінки його учасників, зокрема реалізації комунікативних стратегій його учасників. Визначено поняття політичного дискурсу і парламентського дискурсу як вияву останнього; виявлено жанрові особливості українського парламентського дискурсу та схарактеризувати парламентські дебати як основний мовленнєвий жанр. Окреслено основні комунікативні стратегії політиків - учасників українського парламентського дискурсу та проаналізовано мовні засоби реалізації комунікативних стратегій. Дослідження зосереджено на комунікативній поведінці голови засідань Верховної Ради, який виконує комунікативну роль модератора та обирає регламентативну як основну стратегію комунікативної поведінки в парламентському дискурсі. Мета статті - визначити роль регламентативної стратегії в українському парламентському дискурсі. Об'єкт дослідження - український парламентський дискурс, предмет дослідження - мовленнєва поведінки "модератора" парламентських дебатів у Верховній Раді України. Матеріалом дослідження слугували стенограми засідань Верховної Ради України за 2022 - 2023 роки. Розглянуто мовленнєву поведінку мовця - голови засідань є спікер Верховної ради або його заступник, який виступає модератором на парламентських дебатах: оголошує порядок денний, надає слово, підсумовує сказане тощо. Учасники парламентських дебатів почергово виступають в обговоренні: здебільшого тему обговорення задає один політик, який представляє законопроект, а депутати критикують або підтримують його виступ. Регламентативна стратегія підпорядкована дотриманню процесуальних норм і правил під час парламентських дебатів, інформаційна передбачає повідомлення учасникам парламентського дискурсу нової й оперативної інформації. Дослідження поглиблює теоретичні засади політичної лінгвістики, дискурсології і лінгвопрагматики; теорії мовленнєвих жанрів і комунікативних стратегій.

Проаналізовано фігури експресивного синтаксису, представлені в публічних промовах Президента України Володимира Зеленського. Розглянуто тексти президентської риторики, що трансформувалася у період російського вторгнення з 24 лютого 2022 року. Простежено особливості президентських промов, реалізовані на синтаксичному рівні. Проаналізовано фігури експресивного синтаксису: синтаксичний повтор, синтаксичну анафору, синтаксичну епіфору, синтаксичний паралелізм, період. Матеріалом дослідження слугували тексти президентських промов, репрезентованих у щоденних відеозверненнях Володимира Зеленського до українського народу. Об'єктом дослідження слугував український президентський дискурс, а предметом - синтаксичні особливості політичних промов В. Зеленського. Мета дослідження - визначити та кваліфікувати основні засоби експресивного синтаксису, використані в президентській риториці В. Зеленського, що мають впливовий потенціал. Матеріалом для аналізу слугували промови і звернення В. Зеленського, представлені на офіційному сайті Президента України, починаючи з 24 лютого 2022 року. Розглянуто як тексти щоденних відеозвернень до народу України, так і офіційні промови, адресовані іноземним лідерам і спільнотам. Доведено, що під час російсько-української війни набув поширення порівняно новий мовленнєвий жанр політичного дискурсу, представлений у президентській риториці В. Зеленського, - відеозвернення. Динамічний характер цього жанру та його інтерактивність, посилена за допомогою відео- та аудіозасобів, потребувала актуалізація мовних засобів впливу на адресата, серед яких пріоритетними є засоби експресивного синтаксису. Найбільшою мірою в президентському дискурсі В. Зеленського представлено синтаксичні повтори (анафора, епіфора, епанафора), синтаксичний паралелізм, антитеза, період і риторичні запитання.

Робота присвячена моделюванню мовної особистості узагальненого типу баби-повитухи, яка бере активну участь у всіх ритуалах українського обряду народження дитини. В обрядовому дискурсі ця жінка відображає норми етнічної лінгвокультури. Мета розвідки - аналіз мовної особистості збірного типу баби-повитухи за етнографічними матеріалами та матеріалами народних пісень, що супроводжували ритуали в обряді народження дитини. Об'єкт уваги - лінгвокультурна мовна особистість узагальненого типу української жінки, яка брала активну участь у дородових та післяродових ритуалах, а також під час пологів виконувала всю необхідну роботу, направлену на збереження життя породіллі та дитини. Предметом стала змодельована на вербальному і невербальному комунікативних рівнях мовна особистість баби-повитухи, бабунечки, як її називали в народі. В процесі роботи ми користувалися такими загальнонауковими та спеціальними лінгвістичними методами: аналізу і синтезу, описовим методом, а також методами індукції та дедукції; контекстуально- інтерпретаційним методом та методом моделювання мовної особистості узагальненого типу. Основна увагу при цьому приділялась лінгводуховному стану цієї жінки. В обрядовому дискурсі повитуха відображає норми етнічної лінгвокультури. Збірний тип такої мовної особистості репрезентує жінка похилого віку, яка вже сама не може мати дітей. Її шанують і поважають не тільки в тому селі, де вона живе, а й далеко за його межами. Її ремесло передається з покоління в покоління в межах родини. Баба-повитуха, яку Найчастіше називають бабуся, - знавець сакральних текстів. Проаналізовані вербальні та невербальні засоби спілкування за допомогою таких текстів з надприродними силами, зокрема з Богом та Божою Матір'ю. Повитуха володіє секретами народної медицини, вона дає поради майбутній матері до пологів, допомагає виправити ситуацію, якщо є ускладнення, під час пологів, а коли в родині вже є діти і батьки не хочуть більше народжувати, готує для жінки протизаплідні засоби. Бабуся - гарний психолог, вона відчуває стан жінки під час пологів і своїми словами заспокоює її. Діалоги чи монологи повитухи мають сугестивний плив на породіллю, яка називає її матусею, довіряючи бабусі своє життя і життя дитини. Баба-повитуха - скромна і відповідальна жінка. Вона ні в якому разі не може відмовити у проханні допомогти під час пологів: збирається швидко і завжди має набір ритуальних предметів, які несе із собою. Це - хліб, свячена вода, свічки, полотно тощо. У свою чергу, новоспечені батьки обдаровують бабусеньку, хто чим може, але обов'язково дають хліб і рушник. Після цього повитуха стає членом родини, вона готує першу купіль для дитини, організовує ритуал очищення для себе і породіллі, бере участь у хрестинах тощо. У народних піснях збережено величання бабусеньки і безмежна вдячність за її роботу, яку ця жінка завжди сумлінно виконує, не очікуючи винагороди. Збірний тип такої мовної особистості характеризується знанням усної народної творчості, вона є носієм народного мовлення. В перспективі вбачаємо можливим змоделювати узагальнений тип мовної особистості української жінки в обрядовому дискурсі в широкому значенні.

Виокремлено з традиційних наукового і педагогічного дискурсів новий дискурс - освітянський мережевий, який є абсолютно новою, раніше не дослідженою одиницею, та надана спроба його характеристики за класичною усталеною схемою структурування дискурсів. У сучасному світі цифровізації та автоматизації різноманітних процесів наука та освіта не стоять осторонь, а вчитель - в авангарді змін, отже, і науковий, і педагогічний дискурси зазнають не лише формальних, а й якісних змін, які викликані пошуком нової освітньої парадигми, принципів та підходи до організації навчального процесу, а також методів, форм і засобів навчання студентів, впровадження технологічних інновацій, що сприятиме підвищенню якості освіти. Усе це не могло не змінити докорінно структури цих дискурсів та призвести до формування нових. Мета дослідження - виділення освітнього мережевого дискурсу в окрему структурну одиницю. Завдання: проаналізувати онлайн-"життя" українських освітян і на основі цього дослідження описати структуру освітнього мережевого дискурсу. Об'єкт дослідження - освітній мережевий дискурс, а предмет дослідження - визначення основних диференційних ознак, притаманних будь-якому дискурсу. Фактичний матеріал - добірка матеріалів із соціальних мереж "Intagram", "Facebook", "YouTube", "TikTok". Загалом опрацьовано понад 500 сторінок як відомих і помітних в українському освітньому просторі постатей (офіційні сторінки І. Д. Фаріон та О. М. Авраменко), так і маловідомих. Серед загальнонаукових методів використовувалися аналіз, синтез, індукція, дедукція, спостереження, зокрема не включені (спостереження за офіційними сторінками); описовий. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першою спробою дослідження освітнього мережевого дискурсу, який широко представлений у сучасному суспільстві, як не суто інституційного, аргументативного, інформаційного, соціально-ритуального інституційно-побутового опосередкованого типу дискурсу.

Осмислено теоретичні передумови жанрової структури української барокової проповіді в процесі її становлення й розвитку - від ранньобарокового "Учительного Євангелія" Кирила Транквіліона Ставровецького до завершальної "Науки або способу зложення казання" Йоаникія Галятовського. Форми й засади співіснування двох проповідницьких моделей - греко-слов'янської і латино-польської - розглядаються як джерело риторичних і стилістичних змін, що зумовлюють жанрові модифікації та різновиди. Із цього погляду авторські передмови, теми проповідей, їх узгодженість із різними композиційними частинами тексту дають підстави простежувати послідовну реалізацію цілісного задуму в межах усієї книги та окремих проповідницьких зразків.

Розглянуто проблеми лінгвонаративної організації розповідей очевидців Голодомору в Україні 1932 - 1933 рр. (так званих усних меморатів про Голодомор) з використанням матеріалів перших чотирьох томів 10-томного видання "Український голокост 1932 - 1933: свідчення тих, хто вижив", а також згадок про Великий голод у Летичівському районі Хмельницької області, оприлюднених у праці "Без права забуття". Досліджено проблеми жанрової ідентифікації та структури наративів про Голодомор; здійснено спробу моделювання узагальненого образу оповідачів. Виявлено семантичні, комунікативні та синтаксичні аспекти організації наративів про пережите очевидцями у 1932 - 1933 рр. Акцентовано на прагматичних чинниках розповідей очевидців Голодомору в Україні, організованого тоталітарною комуністичною владою: з погляду нараторів, пресупозитивних чинників розповідей, модусів і модальності представлення оповідної історії та її дискурсу.

Представлено монографію, яку присвячено концепції удосконалення лексичних особливостей текстів нормативно-правових актів. Розкрито особливості правил юридико-лінгвістичного тлумачення із залученням теоретичних положень лінгвістики відповідно до сучасного розвитку юридичної термінології української мови. Продемонстровано лінгвістичний аналіз текстів нормативно-правових актів задля усунення можливих протиріч у розумінні норми та з'ясуванні лексичного значення окремих слів і тексту загалом. Детально проаналізовано лексико-семантичні зв'язки, що перебувають у відношеннях синонімії та омонімії.

Вивчено колокаційну структуру текстів Цивільного кодексу України. Установлено, що колокації є статистично стійкими сполученнями, що становлять певний континуум між вільними й сталими сполуками. Доведено, що укладання колокацій текстів Цивільного кодексу України передбачає поєднання корпусного методу з дистрибутивним і контекстологічним аналізом. Сучасне розуміння юридичної лінгвістики суттєво розширилось у зв'язку зі зміною співвідношення юриспруденції та лінгвістики у вивченні мовних питань правової сфери. Стверджується, що сучасні зміни в гуманітарних науках виправдовують розширення діапазону інтеграції юриспруденції до деяких інших підходів, відмінних від формалістичних і прагматичних. Охарактеризовано особливості юридичної мови як спеціалізованої системи правових понять, що забезпечує потреби спілкування у сфері юридичної науки та практики. Подано огляд наукових праць, присвячених вивченню мови юридичної галузі, що охоплює загальнотеоретичні проблеми юридичної термінології, її історію, проблеми становлення та розвитку, точність і нормативність окремих термінів, а також лінгвістичні особливості окремих юридичних термінів. Складність і спеціалізований характер судових справ зумовлюють особливі вимоги до підготовки та досвіду юриста. Щоб підтримувати необхідний рівень знань і навичок, юрист повинен постійно займатися своїм навчанням і підвищенням кваліфікації.

Висвітлено проблеми лінгвопрагматичного вивчення сучасного художнього дискурсу. Розглянуто теоретичні настанови щодо трактувань понять ідіостилю та ідіолекту з орієнтацією на вияви художнього новостилю. Охарактеризовано тлумачення засобів художньої тропеїстики у світлі тенденцій нового образотворення. В лінгвоирагматичному вимірі здійснений аналіз, що засвідчує інноваційні пошуки українського письменства. Наведено список основних наукових праць В. І. Кононенка в галузі українознавства.

Розроблено теоретичні та прикладні засади інформаційної технології аналізу стильової належності, визначення з високою точністю авторського стилю українськомовних текстів із використанням методів машинного навчання. Проведено класифікацію різних методів векторизації українськомовного тексту в поєднанні з різними типами машинного навчання та виявлено найбільш ефективне їх співвідношення для кожного типу досліджуваних завдань. Розроблено інформаційну технологію для аналізу українськомовних текстів, яка використовує специфічні поєднання методів векторизації із машинним навчанням, що дозволяє ефективно визначати авторську та стильову належності. Проведено візуалізацію результатів визначення стильової належності й авторства українськомовних текстів із використанням підходу інтерпретації моделей машинного навчання для подальшого інтелектуального аналізу з визначенням найбільш характерних лексем для кожної із досліджуваних груп. Проведено апробацію інформаційної технології для визначення авторства українськомовних текстів публіцистичного стилю (точність > 96 %), визначення стильової належності українськомовного тексту (97 %), визначення авторської належності текстів українських письменників (98 %). Розвинуто метод класифікації текстової інформації на базі багатошарового персептрону за рахунок використання спеціалізованих процедур навчання та регуляризаційних процедур, що надає можливість зменшити час прийняття рішення без втрати точності.

Вперше здійснено системний аналіз текстових категорій у комунікативному, семантичному та прагматичному аспектах. Окреслено сучасний стан наукового розв'язання проблеми комунікативної природи тексту та запропоновано новий підхід до інтерпретування текстових категорій. Обґрунтовано комунікативність як ієрархічно найвищий рівень репрезентації текстових інваріантних ознак тексту, які пов'язані з відображальною здатністю людського мислення, базовими координатами когнітивної, мовленнєвомисленнєвої діяльності та комунікативного акту - Людина, Простір, Час й експліковані текстовими категоріями антропоцентричності, діалогічності, часу та простору, інформативності та модальності. Схарактеризовано діалогічний синтез інтертекстуальності й інформативності із семіотичним універсумом української культури, указано на їхній зв'язок із національними націєцентричними кодами. Доведено, що етнічна мовна картина світу, мислення авторів українськомовних текстів опосередковано сформовано під впливом прецедентних словесних цілих. Визначено концептуальність як чинник етнічної ідентифікації, культурної зумовленості емотивності мовленнєвого витвору, способів експлікації національного світобачення адресанта через текстову підкатегорію аксіологічності.

Системно досліджено семантичний, прагматичний і комунікативний потенціал категорій художнього тексту. Окреслено сучасний стан наукового розв'язання проблеми комунікативної природи тексту. Запропоновано новий підхід до інтерпретування текстових категорій. Обґрунтовано комунікативність як ієрархічно найвищий рівень репрезентації текстових категорій. Схарактеризовано фундаментальну текстову категорію діалогічності в комунікативній парадигмі. Запропоновано нове трактування текстової категорії антропоцентричності як базового складника комунікативної моделі "Адресант - Текст - Адресат". Дефіновано текстові надкатегорії, категорії, підкатегорії, що відтворюють найістотніші особливості словесного цілого та репрезентовані системою різнорідних мовних, лінгвокультурологічних, композиційних, естетичних та інших засобів, які взаємодіють у процесі експлікування комунікативних стратегій та інтенцій автора. Поглиблено трактування текстових категорій інформативності, континууму подій, дискретності, модальності - сутнісних диференційних характеристик семіотичного простору словесного цілого, що відображає його комунікативно-дискурсивну природу, детерміновану мовленнєво-мисленнєвою діяльністю мовця. Витлумачено текст як комунікативний акт між автором і реципієнтом та як посередник і кінцевий продукт реалізації мовної комунікації.

Мета пропонованої розвідки - розкрити семантико-функційну специфіку стрижневих слів (кліматичний, метеорологічний, прогностичний, синоптичний), що репрезентують метеорологічний дискурс і відбивають фрагмент його вербальної мережі. Об'єктом дослідження є вербально-семантичний рівень мовної особистості синоптика Наталки Діденко, а його предметом - вербальна мережа відсубстантивних ад'єктивів. Джерельною базою дослідження послугували тексти прогнозів погоди, представлені в соцмережі "Фейсбук" на персональній сторінці Наталки Діденко - головного медіасиноптика країни. Використано компонентний, контекстуально-інтерпретаційний, граматичний аналіз як основні методи дослідження особливостей функціювання базових ад'єктивів. Результатом вивчення описуваної проблеми є доведення, що семантична структура відсубстантивних ад'єктивів у метеорологічному дискурсі зазнає рсемантику. Висновки: вербальна мережа метеорологічного дискурсу містить стандартні ад'єктивно-субстантивні словосполучення, що є ядром прогнозу погоди, та авторські утворення, котрі організовують його периферію. Останні створюють неповторну атмосферу спілкування, віддзеркалюють творчу натуру мовної особистості синоптика в метеородискурсі, слугують маркером, що привертає увагу читачів. Найбільшу частотність використання в прогнозах погоди має ад'єктив синоптичний, який є активним у фразеотрансформах. Ад'єктив метеорологічний функціює переважно як елемент складних озширення завдяки нашаруванню семантико-стилістичних відтінків на атрибутивну іменників, що й становить його специфіку. Ад'єктиви кліматичний та прогностичний обмежено поширені в метеодискурсі з огляду на їхню вузьку сполучуваність і більшу затребуваність у складі терміносполук. Вербальна мережа досліджуваного дискурсу Наталки Діденко охоплює стандартні та оказіональні словосполучення, де кожен тип виконує відповідну функцію (номінативну, емоційну, прагматичну).

Комплексно проаналізовано явища і процес вербалізації невербаліки. Уперше описано історію становлення національної теорії невербальної комунікації (НК). З’ясовано параметри її дослідження, методологійні засади, термінологійне поле. Дискурсивний аналіз усного та писемного мовлення сприяв виокремленню своєрідності вербалізації НК на всіх рівнях мовної системи, що за логікою філософського знання мотивує формування самостійного синкретичного розділу комунікативної лінгвістики – вербалізація невербаліки, або вербалізації НК, який створено на перетині учень про вербальну та невербальну комунікацію. З’ясовано вплив екстралінгвістичних чинників на своєрідність омовлення НК. Продемонстровано особливості омовлення невербаліки в різних типах дискурсів української лінгвокультури (фольклорному, художньому, епістолярному та публіцистичному). Виявлено механізми моделювання орнаменталіки на основі омовлення параметрів НК (орнаментальна невербаліка). Явище вербалізації НК проєктується в площину лінгвоперсонології. Розроблено нові методики дослідження невербальної компетентності лінгвоперсони для її комплексного портретування та визначення психотипу, а також для вивчення української мови в її функційно-комунікативному аспекті, що впроваджено в практику її викладання як рідної та як іноземної.

Мета дослідження - характеристика сатирично-гумористичних текстів української блогосфери як інструменту відтворення дійсності та вияву громадянської журналістики. Для дослідження блогосфери використано методи аналізу й синтезу, систематизації даних та їх інтерпретації. Зроблено огляд літератури про творення сатирично-гумористичного ефекту в блогосфері, розглянуто наукові публікації про блоги, їх місце в публічному інформаційному просторі як інструменту відтворення дійсності. Для аналізу було залучено контент, що функціонує на відеохостингу YouTube, зокрема канали, що презентують сатирично-гумористичні тексти вітчизняного сегмента аналізованої платформи. Для виявлення популярних блогів проведено Інтернет-опитування. Інтерпретаційний метод надав змогу продемонструвати залежність сатирично-гумористичних текстів суспільної тематики від актуальної політичної ситуації в країні та суб'єктивної оцінки автором відтворюваних подій. На основі аналізу наукової літератури виділено характеристику блогу як образу реальності та інструменту відтворення дійсності. Окреслено популярні сатирично-гумористичні блоги, охарактеризовано й обгрунтовано їх функції та способи творення комічного ефекту. Блогосфера в системі масмедіа є потужною ланкою забезпечення комунікації та засобом донесення інформації. Через широке залучення реципієнтів формує стереотипи, настанови, упередження в суспільстві, а також зменшує чи збільшує соціальну напругу. Сатиричні й гумористичні тексти є важливим каналом передачі інформації від автора до аудиторії та одночасно засобом комунікації між самими реципієнтами. Блогери здатні залучати аудиторію до комунікації, а також здійснювати інформаційний, емоційний вплив за допомогою текстів. У зв'язку із цим необхідно розуміти виняткову важливість блогосфери для споживачів контенту, зокрема сатирично-гумористичного. У дослідженні визначено домінантні функції популярних сатирично-гумористичних блогів Олексія Дурнєва, BAMPER TV, Майкла Щура (Телебачення Торонто) на відеохостингу YouTube. Окреслено фактуальний складник аналізованих текстів. Результати дослідження можуть бути використані у процесі вивчення курсів спеціальності "Журналістика" з питань студіювання прикладних соціально-комунікаційних технологій; формування компетентностей, пов'язаних із творенням ефективних текстів у соціальних медіа, а також медіапрактиками для розуміння інструментів відтворення реальності в сучасному інформаційному просторі.

Проаналізовано кодифіковані та некодифіковані негативнооцінні лексеми з власне-образливою конотацією та контекстуально набутою, які формують інвективний континуум в українських медіатекстах. Виділено тематичні групи образливої лексики семантичного діапазону "Людина", які відбивають фізичні, психоемоційні, морально-етичні якості адресата, його етнічну, соціально-професійну, гендерну, конфесійну, політичну належність. Визначено їхній психолінгвістичний потенціал і прагматичне спрямування. Встановлено лінгвістичні та позалінгвальні чинники інтенсивності негативного впливу інвективи на психологію індивіда та масову свідомість, яка залежить, з одного боку, від змістового наповнення образливого вислову, його спрямування, з іншого - від вікових, індивідуально-психологічних особливостей реципієнта, рівня його вихованості, ментальності, темпераменту, стресостійкості, соціального статусу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-70:Ф

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: РА453532 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено аналізу поліжанрової амплітуди політичного патогенного мегадискурсу та створенню комплексного алгоритму нейтралізації його патогенного впливу. Запропоновано класифікацію феномену комунікативного впливу за критеріальними ознаками апеляції впливу до раціонального чи ірраціонального, рівня штенційності навіювання, рівнем інтенсивності вияву впливових ефектів, у межах власне гіпнозу як найвищого рівня впливу. Запропоновано поняття політичного патогенного тексту, політичного патогенного дискурсу та політичного патогенного мегадискурсу як основних форм реалізації патогенності в сучасному інформаційному просторі. Основною власне лінгвістичною ознакою патогенного тексту запропоновано вважати консистентність, яку визначено як логічну послідовність, вмотивованість, узгодженість, конгруентність та внутрішньо впорядковану структуру наявних у патогенному масиві сугестивних лінгвістичних конструктів. Кваліфікація, систематизація, ідентифікація та вироблення механізмів нейтралізації впливових патернів політичного патогенного мегадискурсу заклала основи нового наукового напряму - спін-сугестології, метою якої є екологізація і депатологізація політичного дискурсивного сегменту. Синтез застосування релевантних положень зазначених наукових напрямів дав змогу сформувати комплексний алгоритм нейтралізації патогенності політичних мегадискурсів (ICN-алгоритм), який складається з трьох блоків: 1) Identify, 2) Classify, 3) Neutralize і скерований на нейтралізацію негативного ефекту патогенних сугестивних текстів.

Вперше в українському мовознавстві створено концепцію опису системної моделі дериваційного простору слова як багатовимірної структури сучасного юридичного тексту, обґрунтовано статус лексико-дериваційних зв'язків, розглянуто синтагматичні та парадигматичні відношення юридичної лексики в дериваційному аспекті, виокремлено специфікації як базові поняття лексичної деривації, що відображають різні аспекти дериваційного функціювання слова в сучасному українському юридичному тексті, розроблено принципи зіставленності синхронно-функційної моделі дериваційного слова сучасного юридичного тексту, апробовано методику дериваційно-лексикологічного аналізу сучасного українського юридичного тексту. Доведено, що статус дериваційних зв'язків у лексичній системі сучасного юридичного тексту української мови визначається специфічним змістом і формою маніфестації. Змістом зв'язків є діалектична єдність двох складників: детермінаційності й інноваційності (приросту складності, модифікації). Зображено динамічний характер дериваційного розвитку слова в мові юридичної сфери. Обґрунтовано появу специфікацій у розширеному семантичному просторі слова, що пов'язане з комунікативною потребою виокремити із суцільного смислового континууму одиницю номінації, відтворену як цілісність. Презентовано новий напрям сучасної лінгвістики - лексико-дериваційнаюрислінгвістика.

Авторифікація авторства тексту є технікою визначення автора тексту, коли неоднозначно, хто її написав. Це корисно, коли декілька людей претендують на авторство однієї публікації або у випадках, коли ніхто не претендує на авторство текстового контенту, наприклад, так звані тролі в соціальних мережах під час інформаційної війни. Складність проблеми авторського тексту, очевидно, експоненціально вища, більша кількість вірогідних авторів. Наявність авторських текстових зразків також є суттєвою при просуненні цієї проблеми. Атрибуція авторського тексту включає наступні три проблеми: виявлення автора текстового автора з групи імовірних або очікуваних авторів, де автор завжди знаходиться у групі підозрюваних; не ідентифікація автора текстового автора з групи вірогідних або очікуваних авторів, де автор може не бути в групі підозрюваних; оцінка можливості даного тексту, написаного даним автором чи ні. Тому задача автоматичного визначення автора текстового контенту науково-технічного спрямування є актуальною й потребує нових (досконаліших) підходів до її розв'язування. Мета дослідження - розроблення методу визначення автора у україномовних текстах на основі технології лінгвометрії. Розробленно лінгвометричний метод алгоритмічного забезпечення процесів контент-моніторингу для розв'язання задачі автоматичного визначення автора україномовного текстового контенту на основі технології статистичного аналізу коефіцієнтів мовної різноманітності. Проведено декомпозицію методу визначення автора на основі аналізу таких коефіцієнтів мовлення як лексична різноманітність, ступінь (міра) синтаксичної складності, зв'язність мовлення, індекси винятковості та концентрації тексту. Проаналізовано також параметри авторського стилю як кількість слів у певному тексті, загальна кількість слів цього тексту, кількість речень, кількість прийменників, кількість сполучників, кількість слів із частотою 1, та кількість слів із частотою 10 та більше. Особливостями розробленого є адаптація морфологічного та синтаксичного аналізу лексичних одиниць до особливостей конструкцій україномовних слів/текстів. Тобто при аналізі лінгвістичних одиниць типу слів, враховувалась належність до частини мови та відмінювання в межах цієї частини мови. Для цього провадився аналіз флексій цих слів для класифікації, виділення основи для формування відповідних алфавітно-частотних словників. Наповнення цих словників в подальшому враховувалися на наступних кроках визначення авторства тексту як розрахунок параметрів та коефіцієнтів авторського мовлення. Для індивідуального стилю письменника показовими є саме службові (стопові або опорні) слова, оскільки вони ніяк не пов'язані з темою і змістом публікації. Проведено порівняння результатів на множині 200 одноосібних робіт технічного спрямування біля 100 різних авторів за період 2001 - 2017 рр. для визначення чи змінюються і як коефіцієнти різноманітності тексту цих авторів в різні проміжки часу. Висновки: виявлено, що для обраної експериментальної бази з понад 200 робіт найкращих результатів за критерієм щільності досягає метод аналізу статті без початкової обов'язкової інформації як анотації та ключові слова різними мовами, а також списку літератури.