Розглянуто лінгвістичні, психолого-педагогічні та методичні засади формування вмінь і навичок роботи над уживанням виражальних мовних засобів у тестах різних стилів на уроках української мови в учнів V - VII класів. З'ясовано шляхи та засоби їх реалізації. Науково обгрунтовано, розроблено й експериментально перевірено розосереджену методику формування вмінь і навичок сприймати, розуміти та відтворювати виражальні мовні засоби (з урахуванням сучасних підходів) на уроках української мови у зазначених класах. Удосконалено критерії визначення рівнів сформованості вмінь відтворювати виражальні одиниці у даних текстах. З'ясовано етапність роботи над цими засобами у текстах художнього, розмовного та публіцистичного стилів. Визначено місце розсередженої підготовчої роботи на уживанням виражальних мовних засобів у текстах різних стилів на уроках української мови в V - VII класах. Перевірено послідовність роботи над виражальними одиницями мови з урахуванням вікових особливостей учнів і вивчених стилів. Доведено, що розроблена методика сприяє вдосконаленню сучасного навчально-виховного процесу, розвитку зв'язного мовлення в учнів, їх комунікативних здібностей, підвищенню якості роботи над переказами, творами.

З'ясовано філософсько-лінгвістичні, психологічні та лінгводидактичні передумови навчання. Уточнено терміни "діалог", "діалогічне мовлення", "соціокультура", "соціокультурна компетентність" у шкільній лінгводидактиці, зміст навчання діалогічного мовлення та розвитку соціокультурної компетентності. Визначено критерії та рівні сформованості діалогічного мовлення на соціокультурній основі учнів VI, VII класів. Розроблено систему вправ, спрямовану на формування та вдосконалення відповідних умінь і навичок у продуктивних видах мовленнєвої діяльності. Побудовано лінгводидактичну модель розвитку діалогічного мовлення учнів середніх класів у процесі реалізації соціокультурної змістової лінії на когнітивній, комунікативно-діяльнісній і функціонально-стилістичній основі, що охоплює принципи, методи, прийоми та засоби навчання.

Висвітлено проблему мовленнєвого розвитку учнів в історії методичної науки та в сучасній методиці навчання української мови. Розкрито сутність, складові й основні умови мовленнєвого розвитку учнів. Розглянуто теоретичні та практичні засади комунікативно зорієнтованого навчання української мови в школі з метою формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями та навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови, її стилями, типами та жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності. Увагу приділено проблемам засвоєння учнями особливостей моно- та діалогічного мовлення, видам діалогів, лінгвістичному аналізу тексту під час підготовки докладного переказу, методам вивчення фонетики, лексичним засобам мовлення.

Обгрунтовано й експериментально перевірено систему роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів V - VI класів, що сприяє засвоєнню знань щодо говоріння, свідомому створенню усних діалогічних і монологічних висловлювань у різних мовленнєвих ситуаціях. Визначено навички, які необхідно вдосконалити в учнів V - VI класів на уроках української мови. Виявлено педагогічні умови, за яких робота відбуватиметься ефективніше. Розроблено лінгводидактичну модель змісту роботи з удосконалення навичок говоріння. Дослідне навчання переконливо довело, що вдосконалення навичок говоріння буде ефективним, якщо здійснюватиметься системний підхід до роботи, відбуватиметься поступовий перехід від оволодіння спеціальним понятійним апаратом до продукування усних монологічних і діалогічних висловлювань різних стилів, типів і жанрів, добиратимуться оптимальні методи, прийоми та засоби навчання, застосовуватимуться інноваційні технології, ураховуватимуться індивідуальні та вікові особливості підлітків. Проаналізовано, що запропонована система вправ і завдань сприяє глибокому засвоєнню мовленнєвих понять, формуванню комунікативних умінь, вихованню моральних якостей, емоційному розвитку учнів.

Наведено психолінгвістичні, лінгвістичні, текстологічні, лінгвостилістичні, дидактичні та методичні засади формування вмінь і навичок роботи над уживанням інтонаційних засобів у текстах різних стилів на уроках української мови в учнів 9 - 11 класів. Визначено шляхи та засоби їх реалізації. Обгрунтовано та перевірено методику формування інтонаційних умінь і навичок учнів з урахуванням комунікативно-діяльнісного та функціонально-стилістичного підходів, визначено підходи до оцінювання рівнів сформованості інтонаційно-стилістичних умінь старшокласників, удосконалено технологію вивчення відомостей зі стилістики. Доведено, що розроблена методика сприяє вдосконаленю сучасного навчально-виховного процесу, розвитку зв'язного мовлення старшокласників, їх комунікативних здібностей, формуванню мовленнєвої, комунікативної компетентностей учнів, підвищенню культури усного мовлення школярів у цілому.

Висвітлено психологічні, лінгвістичні й методичні засади формування у старшокласників уміння конспектувати навчальні тексти на уроках української мови. Визначено методичні шляхи формування цього вміння, розроблено й експериментально перевірено зміст, методи, прийоми та форми навчальної діяльності, спрямовані на формування у старшокласників уміння конспектувати прочитані навчальні тексти. Уточнено поняття конспектування, класифікацію видів конспекту (текстуальний, вільний, тематичний, структурний). Обгрунтовано та вдосконалено критерії оцінювання конспекту як виду роботи, узгоджено вимоги учителів-словесників і вчителів інших шкільних предметів до складених учнями конспектів. Результати дослідного навчання надають підстави вважати запропоновану експериментальну методику ефективною для формування в старшокласників уміння конспектувати навчальні тексти на уроках української мови.

Визначено зміст, ефективні форми, методи, прийоми навчання лексики, систематичне використання яких має сприяти формуванню в учнів умінь свідомо запам'ятовувати нові слова, нові значення уже відомих слів, реконструювати, трансформувати, конструювати мовні одиниці, що суттєво впливатиме на збагачення мовлення учнів.

Досліджено проблему розвитку комунікативних умінь старшокласників у процесі застосування інтерактивних технологій на уроках української мови. Визначено лінгвістичні, психологічні та психолінгвістичні засади розвитку комунікативних умінь як важливого складника комунікативної компетентності учнів старшої школи. Науково обгрунтовано та розроблено лінгводидактичну модель розвитку комунікативних умінь старшокласників у процесі використання інтерактивних технологій: уточнено зміст, визначено закони, принципи навчання, а також критерії рівнів сформованості комунікативних умінь. Охарактеризовано різні групи інтерактивних технологій, спрямовані на розвиток комунікативних умінь старшокласників, дібрано й обгрунтовано найважливіші методи та прийоми інтерактивного навчання.

Розглянуто проблему розвитку культури усного мовлення старших школярів, зокрема формування їх інтонаційних умінь і навичок у процесі творення стилістично диференційованих текстів. Розглянуто основні завдання, методи, прийоми роботи з розвитку усного мовлення старшокласників на уроках української мови.

Досліджено філософські праці, що розкривають взаємозалежності особлистості як члена суспільства та мови. Показано необхідність і значущість системи мовної освіти для становлення людини в соціумі, роль рідної мови у формуванні громадянина України. Обгрунтовано сутність, структуру поняття "комунікативна компетентність" (КК), розглянуто психологічні та психолінгвістичні аспекти формування КК учнів основної школи. Висвітлено теорію та методологію КК, проаналізовано лінгводидактичні засади її формування в учнів з урахуванням принципів перспективності та наступності. Запропоновано й апробовано концептуальну модель-систему формування КК учнів V - X класів з урахуванням даних дидактичних принципів.

Проаналізовано інтерактивні дидактичні та лінгвістичні методи вивчення лексем-побутивізмів із символічним компонентом на позначення назв одягу в класах гуманітарного профілю. Подано зразки вправ, що формують комплекс умінь і навичок, необхідних у продуктивній мовленнєвій діяльності, і вчать працювати зазначеною лексикою у різних типах контексту. З'ясовано, що розглянуті методи та вправи є засобами інтерактивного навчання, оскільки процес їх виконання відбувається в атмосфері постійної активної й рівноправної взаємодії в колі "учень - учитель - учень".

Розглянуто проблему інтерактивних методів у навчанні учнів V - VI класів створювати тексти різних типів. Визначено специфіку інтерактивних методів для навчання учнів V - VI створювати тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення. Створена інноваційна методика базується на основі новітніх джерел філософії освіти, психології, дидактики, лінгвістики. Розроблено критерії та детерміновано рівні сформованості текстотворчих умінь в учнів V - VI класів. Сконструйовано лінгводидактичну модель поетапного формування текстотворчих умінь, створено систему комунікативних вправ і завдань відповідно до етапів текстотворчої діяльності.

Визначено риторичний аспект сучасного уроку української мови в старшій школі, що є засобом ефективності навчального процесу, а також важливою умовою піднесення риторичної культури учнів.

Розглянуто проблему впровадження жанрового аспекту розвитку мовлення учнів. Запропоновано відбір жанрів для вивчення, систему вправ, спрямовану на підвищення жанрової компетенції учнів.

Посібник присвячено переорієнтуванню загальноосвітньої школи на формування всебічно розвиненої, висококультурної, активної, добротворчої, яскраво індивідуалізованої особистості. Розкрито мету, принципи та зміст особистісно зорієнтованого навчання, розкрито емоційно-образний аспект вивчення української мови через виконання мовленнєвих завдань. Наведено систему уроків, змодельованих у ході експериментального навчання. Зосереджено увагу на методах, прийомах, формах та засобах формування оргдіяльнісних умінь у процесі дослідного учіння.

Обгрунтовано необхідність гармонійного поєднання урочної та позаурочної роботи у справі підвищення рівня комунікативної компетентності школярів. За підсумками трирічного дослідження намічено найбільш перспективні напрями та форми такої роботи, та визначено методичні умови їх ефективності. Теоретичні висновки супроводжуються результатами апробації авторського сценарію комунікативної тематики та методичними рекомендаціями для вчителів. Практичні матеріали розраховані на використання в середніх і старших класах загальноосвітніх навчальних закладів, а також в курсі методики викладання мови на педагогічних спеціальностях університетів.

Запропоновано методику навчання письма та писемного мовлення в середній загальноосвітній школі. Визначено теоретичні особливості письма, каліграфії (правильного написання літер) і писемного мовлення в цілому. Охарактеризовано лінгводидактичні та психологічні основи, які сприяють виробленню техніки каліграфічного письма і формуванню писемного мовлення. Розроблено відповідну систему вправ, спрямовану на засвоєння каліграфічного написання букв, правильного їх сполучення у межах слова та на розвиток писемного мовлення.

Предложена методика обучения письму и письменной речи в средней общеобразовательной школе. Определены теоретические особенности письма, каллиграфии (правильного начертания букв) и письменной речи в целом. Охарактеризованы лингводидактические и психологические основы, которые способствуют выработке техники каллиграфического письма и формированию письменной речи. Разработана соответствующая система упражнений, направленная на yсвоение каллиграфического начертания букв, правильного их соединения в пределах слова и на развитие письменной речи.

The article deals with an important linguo-didactic problem of methods of teaching writing in a broad sense of its meaning. Linguo-didactic and psychological principles that lead to coining the technique of calligraphic hand-writing and developing writing skills are characterized. An appropriate set of exercises is suggested.

Описано методику, яка передбачає розосереджену підготовку до творчих переказів з урахуванням інтерактивних методів і прийомів навчання, вікових можливостей учнів. Показано роботу над поступовим ускладненням завдань, спрямованих на формування комунікативних умінь учнів, необхідних для роботи над переказами із введенням додаткових мікротем. Наведено приклад побудови уроків розвитку зв’язного мовлення у V і VII класах за одним і тим же текстом, особливості його структурних компонентів та принципи їх використання у навчальному процесі.

Раскрыта методика, предусматривающая рассредоточенную подготовку к творческим изложениям с учетом интерактивных методов и приемов обучения, возрастных возможностей учащихся. Показана робота над постепенным усложнением задач, направленных на формирование коммуникативных умений учащихся, необходимых для роботы над изложениями с введением дополнительных микротем. Приведен пример построения уроков развития связной речи в V и VII классах по одному и тому же тексту, особенностей его структурных компонентов ипринципов их использования в учебном процессе.

The article shows a technique which will provide training to disperse creative transfers based on interactive training methods and techniques, students' age abilities; it shows the way of gradual complication of tasks aimed to form students' communicative skills which are required for work with the introduction of additional subtopic, it contains examples of organizing the lessons of connected speech in the 5th and 7th forms over the same text, especially its structural components and principles of their use in the educational process.

Розглянуто основні положення методики формування креативного писемного мовлення в ліцеїстів. Описано три етапи впровадження цієї методики. Зазначено, що на першому етапі ліцеїсти оволодівають досвідом застосування правил і законів креативного монологічного мовлення, другий передбачає опанування навичок кодування і декодування інформації, а третій – виконання учнями творчих завдань. Подано фрагмент уроку зв’язного мовлення із використанням цієї методики.

Рассмотрены основные аспекты методики формирования креативной письменной речи у лицеистов в процессе работы с текстом. Отмечено, что на первом этапе лицеисты овладевают опытом использования правил и законов креативной монологической речи, второй этап предусматривает овладение навыков кодирования и декодирования информации, а третий – выполнение учащимися творческих заданий. Дан фрагмент урока связной речи с использованием этой методики.

The article reveals the principal matters of the methods of forming the lyceum students’ creative speaking in written form. Three stages of introducing these methods are described. It is mentioned that on the first stage the lyceum students master theexperience of applying the rules and laws of creative monologue speaking, the second one deals with mastering the skills of coding and decoding of the information, the third – fulfilling creative tasks by the students. The fragments of the lesson of coherent speaking when using these methods have been offered.

Проаналізовано типологію та структуру уроків розвитку зв’язного мовлення у лінгводидактиці. Визначено основні компоненти змісту й будови уроків розвитку комунікативних умінь і навичок відповідно до вимог сучасної шкільної мовної освіти.

Представлен анализ типологии и структуры уроков развития связного вещания в лингводидактике, определены основные компоненты содержания и структуры уроков развития коммуникативных умений и навыков в соответствии с требованиями современного школьного языкового образования.

The typology and structure of lessons of development of the coherent speech in lingvodidactics is analyzed. The basic components of the content and structure of lessons of development of communicative abilities and skills are defined according to the requirements of modern school linguistic education.