Монографію присвячено загальному описові однієї говірки з ареалу західнополісько-середньополіського пограниччя. На фоне¬тичному рівні детально прокоментовано специфіку рефлексації давніх та позиційної реалізації сучасних голосних, відмінності від літературної мови у вживанні приголосних, а також різнотипні комбінаторні звукові зміни. На морфологічному рівні відзначено специфічні явища словозміни іменників, прикметників, займенників, числівників та дієслів. Словник диференційного типу фіксує місцеву лексику. До праці додано зв’язні тексти.

Окреслено інтеграцію слов'янських мов і тенденцію до інтернаціоналізації, що спричинені активними міжмовними контактами та процесами глобалізації; проаналізовано наявні іншомовні запозичення в польській та українській мовах, запозичені з французької, італійської, німецької та англійської мов; наголошено на доречності їх використання в глоттодидактиці.

Категорія особи займає важливе місце серед семантико-граматичних категорій, які впливають як на будову реченнєвої моделі, так і на формування комунікативного процесу. Ця категорія належить до однієї з найбільш складних і суперечливих, через що постійно викликає зацікавлення багатьох учених. Незважаючи на активне студіювання, категорія особи потребує комплексного вивчення на тлі всієї граматичної структури мови, що й зумовлює актуальність дослідження. Мета роботи - аналіз семантико-граматичної категорії особи в польській мові як міжрівневої категорії у реченнях із семантикою означеності. Опираючись у реченні на морфологічну особу (словозмінну категорію особи дієслова, лексико-граматичну категорію особи займенника та іменника), синтаксична особа за своєю граматичною природою відрізняється від неї значенням, засобами вираження, багатоаспектністю, найважливішою ознакою якої є дейктичність, тобто вказівка на учасників мовленнєвого акту. Адресант і адресат є ключовими поняттями висловлення, вказівка на їх протиставлення або відсутність такого протиставлення є одним із основних і обов'язкових ознак речення. Мотивуючи статус категорії синтаксичної особи, опираємось на те, що синтаксична семантика - це передусім семантика відношень. Агенсивне значення є компонентом об'єктивного плану категорії синтаксичної особи та відображає відношення "діяч-дія", при цьому діяч може бути представлений як означений, неозначений або узагальнений. Новизна дослідження полягає в тому, що аналіз означеності особи в польській мові здійснено з позицій структурно-семантичного підходу до мовних явищ. Означеність особи-діяча виражають двоскладні, означено-особові, безособові та інфінітивні речення, у структурі яких експліцитно чи імпліцитно є вказівка на виконавця дії чи носія стану (агенса). Існують різні способи репрезентації означеного агенса: морфологічний, лексико-морфологічний, морфолого-синтаксичний, контекстуально-ситуативний, інтонаційно-синтаксичний. На означеність особи в польській мові вказують насампепред особові закінчення дієслів-присудків у формах 1-ої та 2-ої особи однини та множини (морфологічний спосіб) разом з особовими займенниками відповідної особи (у такому разі слід говорити про лексико-морфологічний спосіб) або без них. При морфолого-синтаксичному способі конкретний діяч виражається не називним, а непрямими відмінками іменників та особових займенників.

Досліджено специфіку розвитку польської та української суспільної лексики в 2014 - 2021 pp. в контексті конкурсу "Слово року". Розглянуто староукраїнську особистість і мовну картину світу в маргіналіях стародруків кириличного шрифту XV - XVII століть. Увагу приділено аналізу лексико-семантичної сполучуваності польського й українського прикметників Plytki і мілкий.

Розглянуто фрагмент явища духовної культури слов'янських народів - зимовий цикл календарної обрядовості поляків та його представлення в семантиці обрядової фразеології, архаїчну основу якої становлять міфологічні уявлення, заборони, повір'я давніх слов'ян. Мета роботи - об'єктивація символічного значення ритуально-святкової календарної обрядності у фразеології польської мови, що віддзеркалює язичницькі та християнські вірування наших предків. Встановлено, що, незважаючи на вагомий ступінь еволюційних перетворень, обряди зберігають у польській культурі генетично споріднену міфологічну семантику та елементи архаїчних структур (зокрема, цикл зимових звичаїв поєднує поминальний характер і перехід до формування нової реальності), а з погляду мовного вираження вони представлені фразеологічними єдностями, зрощеннями, словосполученнями, пареміями. Дослідження показує, що польський національний календар тісно пов'язаний із католицьким, що зумовлює вживання у фразеологічних одиницях християнської лексики (trabienie na adwent; rozga Mikolaja; obchodzic wigilie; boze drzewko; dzielic sie (lamac) oplatkiem; stajenka betlejemska; Kto sie zaleca w adwencie, bedzie mial zone na swieta. W wigilie Jedrzeja swietego ujrzymy oblubienca swojego. wiкty Mikoіaj wilkom pyski na kіуdki zamyka.). Семантика обрядової фразеології польської мови підтверджує загальну архаїчну основу в різних способах її вираження, відмінності спостерігаємо в назвах символічних дій та ритуальних предметів. Перспективи дослідження вбачаємо в подальшому вивченні календарної обрядовості у фразеології слов'янських мов.

Визначено ступінь участі польської мови у становленні білоруської наукової мови в 1900 - 1920 рр. Описано мовну ситуацію у Білорусі на початку ХХ ст., осмислено лексичне наповнення білоруськомовних текстів наукового викладу, розглянуто шляхи формування текстів наукової тематики та виокремлено прикмети полонізмів.

Мета роботи - продемонструвати особливості структури, семантики та функціонування в текстах сучасної польської мови фразеологічних контамінацій як одного із типів структурно-семантичних інновацій, яких зазнають польські кінематичні фразеологізми на позначення емоцій. Об'єктом дослідження є контаміновані польські кінематичні фразеологізми на позначення емоцій; предметом аналізу - структурно-семантичні особливості контамінованих кінематичних фразеологізмів на позначення емоцій. Результатом дослідження є грунтовне вивчення текстової реалізації контамінованих кінематичних фразеологізмів, розкриття механізмів їхнього творення з урахуванням специфіки семантичного поєднання контамінованих фразеологізмів, встановлення різновидів контамінацій та спроба визначення причин їхньої появи. Висновки: з'ясовано, що значення контамінованих кінематичних фразеологізмів є результатом розширення і накладання, розгортання чи злиття - значень переважно двох вихідних нормативних фразеологізмів. Такі контамінації здебільшого вживаються для розширення і накладання, розгортання чи злиття - значень переважно двох вихідних нормативних фразеологізмів. Такі контамінації здебільшого вживаються для інтенсифікації значення одиниці шляхом схрещення значень поєднаних фразеологізмів. Найчастіше контамінуються дієслівні фразеологізми з іменними чи два дієслівні фразеологізми, значно рідше - обставинні з дієслівними чи два обставинні фразеологізми. При перехрещенні дієслівної одиниці з іменною відбувається розгортання образу і/чи значення дієслівного фразеологізму, а при контамінаціях з формально-семантичним вузлом і накладання значень фразеологізмів.

Висвітлено особливості навчання польської мови як другої іноземної в умовах дистанційної освіти, окреслено специфіку функціонування, переваги та вади синхронних і асинхронних засобів навчання. Досліджено методи та форми організації вивчення польської мови, зосереджено увагу на проблемних аспектах викладання, навчання різних типів мовленнєвої діяльності: читання, говоріння, аудіювання та письма. Проаналізовано результати опитування студентів Київського національного торговельно-економічного університету, які обрали дисципліну "Друга іноземна мова (польська)" щодо форм і засобів навчання та системи оцінювання здобутих знань. З'ясовано, що переважна більшість респондентів у цілому задоволена організацією віртуального курсу польської мови, який вважає ефективним, а в майбутньому виявили бажання навчатися у змішаному форматі, одночасно користуючись перевагами традиційної та дистанційної освіти. У науковій розвідці запропоновано шляхи подолання труднощів опанування польської мови у форматі онлайн з урахуванням думки студентів та досвіду викладачів. Наведено основні засади створення та функціонування сучасного комплексного курсу іноземної мови, що передбачає поєднання інноваційних технологічних та традиційних лінгводидактичних методів. Проаналізовано переваги та недоліки різних видів навчальної діяльності, інформаційно-технічних засобів, здійснено порівняльний аналіз найпопулярніших веб-платформ і онлайн-ресурсів, які використовуються в процесі організації дистанційного курсу польської мови. Наголошено на особливостях формування лексичних, граматичних, фонетичних складників комунікативної компетентності студентів, які опановують польську мову у процесі дистанційного навчання, наведено приклади вправ та методик, які сприяють розвитку цих лінгвістичних умінь. Спираючись на тривалий досвід викладання польської мови онлайн, запропоновано методичні рекомендації та окреслено лінгводидактичний потенціал обраних методів навчання й інформаційних ресурсів.

Подано матеріал з граматики, порівняльної, прикладної і контекстуальної лінгвістики, розглянуто історичні та діахронічні мовознавчі аспекти. Опрацьовано матеріал з фонетики, доповнюваною ланкою якої стала фонологія. Назву кожного з уроків подано у формі польського прислів'я. Охарактеризовано культуру Польщі, її визначних діячів, історичні віхи. Викладено основи вивчення польської мови. Наведено зразки ділового польського мовлення і польської фразеології із переліком основних фразеологічних ідіом.

Досліджено використання фразеологічних одиниць у польських та українських рекламних текстах. У поняття фразеологізму включаємо не лише ідіоми, а й прислів'я, приказки, фразеологічні сполучення і крилаті слова. Мета дослідження - проаналізувати польські та українські рекламні тексти, визначити особливості функціонування фразеологічних одиниць у рекламі та показати використання фразеологізмів у буквальному відтворенні та у модифікованому вигляді. Результатом спроби дослідити функціонування фразеологізмів у рекламних текстах, розрізняючи при цьому два типи фразеологічних одиниць: без порушення їх структури і семантики, тобто, у їх буквальному відтворенні та із трансформацією їх складових елементів і загального значення, тобто у модифікованому вигляді, - є такі висновки: у польських рекламних текстах, як і в українських рідше використовуються фразеологічні одиниці без порушення структури і семантики, тобто, у буквальному відтворенні. Частіше і в українських, і в польських рекламних текстах ми маємо справу із модифікованими фразеологічними одиницями. Основним типом модифікації є заміна компонентів фразеологізму. Аналіз фразеологічних одиниць у рекламних текстах показав, що вони - необхідна складова для створення експресивності та образності тексту.

Мета роботи - розглянути процес вторинної номінації в лінгвістичній термінології польської мови середньопольської (ХVI ст. - 80-ті рр. XVIII ст.) та новопольської (80-ті рр. XVIII ст. - поч. ХХ ст.) доби, на які припали її зародження та становлення. Об'єктом дослідження є терміноодиниці, що позначають поняття в галузі мовознавства, зафіксовані в лексикографічній і методичній літературі середньопольської й новопольської доби. Предмет дослідження - особливості вторинної номінації як універсального динамічного термінотворчого процесу в системі лінгвістичної термінології польської мови. Застосовано загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні методи. Завдяки індукції та дедукції, аналізу й синтезу вдалося здійснити теоретичні узагальнення, систематизацію зафіксованого лінгвістичного матеріалу. Описовий і компаративний методи використано для пояснення семантичної будови спеціальних лексем, їхнього походження та функціювання. Компонентний аналіз залучено для виявлення загальних компонентів значення терміноодиниць, утворених шляхом вторинної номінації. У процесі дослідження дійшли висновку, що найпродуктивнішим типом вторинної номінації була термінологізація. Серед термінологізованих лексем виокремлюємо назви граматичних категорій, які утворювали ядро досліджуваної термінології й слугували формуванню похідних номінацій. Процес вторинної номінації виступає як результат розвитку терміносистеми лінгвістики в польській мові, зумовлений реалізацією когнітивної функції мови, узагальненням наукового досвіду й поглибленням знань про мовознавчі поняття. Перспективу дослідження вбачаємо в порівняльному вивченні семантичних процесів у лінгвістичних термінологіях польської та інших слов'янських мов.

З'ясовано та розкрито зміст понять "сучасна риторика", "компетентність", "уміння", "риторична діяльність", "риторичні вміння", "риторична компетентність", "філолог-полоніст", "професійне спілкування філолога". Уточнено змістове наповнення терміна "риторичні вміння майбутніх філологів", який потлумачено як сукупність елементів мисленнєво-мовленнєвої, комунікативної та риторичної діяльності, якими послуговується філолог у процесі навчання польською мовою та в подальшому уможливлює вправну й ефективну реалізацію професійної діяльності. Обґрунтовано теоретичні засади розвитку риторичних умінь майбутніх філологів-полоністів у процесі навчання польської мови. Описано психологічні основи розвитку риторичних умінь майбутніх філологів. Проаналізовано зміст навчально-методичного забезпечення з польської мови в контексті розвитку риторичних умінь у майбутніх філологів. Удосконалено форми, підходи, принципи, методи та прийоми розвитку риторичних умінь у процесі навчання польської мови. Розроблено критерії (мотиваційний, когнітивний, лінгвістично-мовленнєвий, комунікативний, рефлексійно-оцінний), показники та виявлено рівні (високий, достатній, середній, елементарний) сформованості риторичних умінь майбутніх філологів-полоністів. Визначено зміст, мету, завдання експериментально-дослідної роботи. Розроблено програму; описано та проаналізовано перебіг і результати констатувального, формувального та контрольного етапів педагогічного експерименту. Доведено ефективність розробленої методики розвитку риторичних умінь майбутніх філологів у процесі навчання польської мови.

Описано полонізми, виявлені в книзі Кременецького земського суду 1578 року, розподілено їх за тематичними групами, звернуто увагу на поширеність, зокрема найбільше лексем польського походження в групі назв осіб за посадою, соціальним статусом, серед термінів юриспруденції тощо. Установлено, що низка слів була невід'ємним елементом ділового стилю, частина з них виявлена в канцелярських зворотах, ще інші потрапили в пам'ятку як результат польсько-української інтерференції, що була наслідком тогочасної мовної ситуації. Засвідчено слова, які в пам'ятці вживалися з питомими дублетами або вступали в синонімічні зв'язки із запозиченнями з інших мов. Поширені в тексті службові слова, які, напевно, переносилися за польським зразком таких документів. Відсутність належної кодифікації, залежність від формуляра тексту, мовні інтерференційні процеси, зумовлені польсько-українською двомовністю, пояснюють значну варіантність виявлених слів, що властива різним рівням. Попри те що текст створювався в період, коли польська мова тільки починала активно проникати в усі царини суспільно-політичного життя українців, в аналізованій пам'ятці функціонує значна кількість полонізмів різнотематичного спрямування. Зіставлення з іншими пам'ятками пізнішого часу й різних територій показало, що хоч слова польського походження в пам'ятці представлені широко, але частотність їхнього вживання менша, ніж у писаних уже в XVII ст.

Увагу приділено питанням практичного оволодіння польською мовою, засвоєння основних правил вимови, граматики та необхідного вокабуляру, розвитку навичок читання та розуміння автентичних текстів, оволодіння навичками перекладу. Викладено граматичний матеріал та вправи для його закріплення, автентичні тексти для ознайомлення з польською культурою.

Аналіз дискусій, що стосуються виникнення польської літературної мови, став потужним стимулом до створення цілком нового погляду на виникнення української літературної мови. Запропоновано новий підхід у дослідженні генези українського літературного стандарту. Цей термін хоча і значно кращий, ніж трохи вже застаріла дефініція протее - "літературна мова", яка має риси художності авторського висловлювання, застосовуватиметься паралельно з загально прийнятим терміном "літературна мова". Виходячи зі створеної Станіславом Урбаньчиком та розвиненої Богданом Варчаком теорії, згідно з якою про літературну мову можна говорити від моменту появи першої норми. Норма загальної української мови, без сумніву, створювалася багато віків і з врахуванням різних культурних впливів, але її початок можна шукати в періоді Київської Русі. Як для польської мови латина, так для української - церковно-слов'янська мова стала стимулом для творення власної літературної мови. Проте процес формування польського і українського стандарту не був однаковим. Незрозуміла для предків сьогоднішніх поляків латина, сприяла утворенню цілком особливої системи, яка використовувала лише латинську лексику. Частково зрозуміла предками сьогоднішніх українців церковнослов'янська мова за деякий час становила достатній ресурс авторського висловлювання. Однак вже від самого початку (тобто X - XI ст.) є видимі спроби пристосування цієї мови до місцевої вимови, що можна трактувати як перші спроби творення норми загальної мови. Найстаріші тексти в церковнослов'янській мові віддзеркалюють найбільш характерні ознаки української мови, які сьогодні становлять норму цієї мови. Тому їх варто трактувати як найстаріші пам'ятки української літературної мови.

Concept "los" ("destiny") as a key in the Polish culture has many lexical representation. "Destiny" in Polish is the life, the existence of someone or something; future, sequence of events; the supreme regulatory beginning. Destiny is thought of as contradictory, ambivalent beginning. It is able to help or hinder. Carriers of the Polish language are ambivalent in their relation to the destiny. Presence of the destiny may either be approved or denied. Poles have different views on the nature of destiny. On the one hand, destiny is presented as unchangeable and predefined from above. On the other, there is a view that it is created during the life (existence), and, for example, a person can have a significant influence on it. Metaphorically in Polish destiny is represented by the signs of person, connecting or disconnecting, gracious or formidable beginning. The relevance of the study is due to the increased attention of scientists to culturally significant concepts as components of the conceptual picture of the world. Despite the fact that the concept of destiny has been reflected in detail on the material of different languages of the world, in linguistics there are many problems regarding the linguistic interpretation of this culturological phenomenon, including its multilevel structure. The aim of the research is to clarify the linguistic features of the concept of destiny in Polish linguistic culture. Materials and methods of research (detailed description of what material and what methods were used in the research, 3000 -4000 characters with spaces). The work is performed on the basis of substantiation of theoretical and methodological bases of studying the specifics of objectification of the concept; analysis of the linguistic features of the concept of "los", which is represented by numerous units (tokens, including metaphors, phraseology). The concept of "los" is multilevel in its structure: on the one hand, fate - is a series of events in the life (existence) of someone or something, the future, on the other hand, fate is a higher principle that determines the course of events and features of the life of a subject. Historiography of the problem is to study different types of dictionaries. The results of the research are the main text of the article (the course of the research is described, its main results are stated, indicating the new one proposed by the author to solve this problem). Based on the study of different types of dictionaries, the structure of the concept of "los" is determined, the emphasis is on the interpretation of the above concept in stable phrases. The study of lexical-semantic fields and related intrafield and interfield relations has been productive in this regard. The level structure is also determined and the figurative component of the culturological concept "los" is revealed. Fate is one of the most profound concepts of the Polish cultural area. The semantics of this concept gives us an understanding of the all-encompassing human life and the action of various factors on it.

Проаналізовано довоєнні, переважно польськомовні, назви кам'яниць і вілл Львова. Досліджено функції назв у діахронічному зрізі, а саме адресну, номінативну, інформативну, роздільну, а також експресивно-апелятивну та рекламну. Виокремлено способи називання будинків (авторський і фольклорний) та описано семантичні групи назв. Окреслено номінативне поле будинкових назв (жіночі імена, слова з позитивними асоціаціями, герби, зовнішні характеристики та місце розташування), простежено їх вплив на літературну складову львівського культурного простору та його сучасний стан.

Розглянуто одинадцять друкованих і рукописних пам'яток українсько-польської лексикографії першої половини XIX ст. За способом представлення в них лексичного матеріалу виокремлено самостійні та притекстові лексикографічні праці. Проаналізовано макро- й мікроструктурні особливості пам'яток. З'ясовано, що джерелами для укладання словників слугували лексикографічні праці, лексика української народнорозмовної мови та лексика зі збірки українських народних пісень. Першу групу пам'яток становлять друкований "Приручный словарь славєно-польскій ..." (Львів, 1830) Йосипа Левицького та рукописні "Матеріяли до словаря русскаго 1822 - 1826" Івана Лаврівського, "Словарь языка южно-руского 1834 - 1844" Івана Вагилевича, "Матеріяли до руского словаря" Йосипа Скоморовського. Другу групу складають пам'ятки притекстової лексикографії. У більшості цих джерел українська лексика зафіксована польською графікою. "Slowniczek mniej zrozumialych slow ruskich" представлений у додатку до збірки "Piesni ludu ruskiego w Galicyi" (Львів, 1839 - 40) Паулі Гінація Жеготи. У друкованих та рукописних наукових працях І. Вагилевича вміщено шість українсько-польських словничків. З-поміж них одна фразеографічна пам'ятка "Idyotyzmy" - частина рукописної монографії "Rozprawy o jezyku poludniowo-ruskim". В етнографічних розвідках "Huculowie. Mieszkancy wschodniego wzgorza Karpat", "Bojki, szczep rusko-slowianski w Galicyi", "Lemki. Mieszkancy zachodniego wzgorza Karpat" І. Вагилевича вміщено гуцульський (друкований та рукописний варіанти), бойківський (два рукописні варіанти), лемківський (рукописний) словнички з польськими відповідниками.

Розглянуто афіксальний спосіб творення лінгвістичної термінології польської мови протягом ХVI ст. - 1939 р. Продуктивним різновидом афіксального термінотворення була суфіксація, представлена різними формантами. Префіксацією та конфіксацією утворено незначну кількість спеціальних лексем, проте останні набули поширення в новопольську добу, що пояснюється розвитком і поглибленням лінгвістичних знань. Афіксація відіграла вагому роль на етапі становлення лінгвістичної термінології, сприяла заміні описових конструкцій однослівними номінаціями, які відповідали вимогам системності, точності, cтислості, що належать до рекомендованих засад у сучасному термінотворенні.

Розглянуто проблему синонімії в українській і польській мікологічній термінології. Досліджено лексико-семантичні відношення в мікологічній термінологіїї; з'ясовано роль синонімів у сфері офіційних і неофіційних назв макроскопічних грибів української та польської мов; виділено основні характеристики і види синонімічних рядів із назвами грибів.