Проаналізовано специфіку особливих англійських збірних іменників на позначення кількісних характеристик дискретних гетерогенних об'єктів. Особливу увагу сфокусовано на синтаксично-семантичному бутті номінацій квантитативності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-212.1

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: Ж69231/філол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено діатези похідних віддієслівних іменників на позначення дії, процесу, стану, відношення у сучасній англійській мові. Діатезу розглянуто як явище, дотичне грунтовним лінгвістичним поняттям, а саме: сполучуваності та валентності. Діатезу запропоновано розуміти як відповідність семантичних актантів ситуації та членів речення, тобто синтаксичних учасників мовної структури. Синтаксичні конструції, що мають у своєму складі віддієслівний іменник, можуть бути класифіковані на одно-, дво- і тривалентні. Установлено, що найбільш вживаними у досліджуваному мовному матеріалі у порівнянні з одно- і тривалентними, є двовалентні віддієслівні іменники, що детерміновано їх здатністю пов'язувати не менше двох учасників ситуації. Для одновалентних віддієслівних іменників виділено 4 моделі реалізації семантичного суб'єкта, а двовалентні віддієслівні іменники представлені у 12-ти та тривалентні зафіксовані у 27-ми діатезах. Для кожної з досліджених діатез установлено частотні синтаксичні функції, а саме, з'ясовано, що для одновалентних віддієслівних іменників - це функції підмета та додатка, двовалентні представлені додатком і обставиною, тривалентні репрезентують достатньо рівномірний розподіл синтаксичних позицій додатка, обставини та підмета у структурі англійського речення. У всіх синтаксичних досліджених конструкціях зафіксовано 10 морфологічних і синтаксичних засобів вираження актантів віддієслівних іменників, а саме: іменник з прийменником, присвійний займенник, іменник у присвійному відмінку, іменник у загальному відмінку, відносний прикметник, особовий займенник, герундіальна група, підрядне речення, займенник

Проаналізовано морфемну структуру англійського іменника. Вивчено частотні та позиційні характеристики субстантивних афіксальних морфем і морфемних ланцюжків у текстах трьох функціональних стилів: художньому, газетному та науковому. Дослідження проведено з позицій морфемного аналізу в руслі стилеметрії, основні параметри дослідження - частота та сполучуваність. Виявлено, що зі спадом частоти зростає кількість розходжень між досліджуваними масивами; афіксальні морфеми та морфемні ланцюжки у межах однієї частотної зони розмежовують співставлювані масиви за відносними частотами. Доведено, що морфемна структура іменників є статистичним параметром розмежування співставлюваних масивів, в той же час, найбільш віддаленими виявилися газетний та науковий стилі. На базі отриманих результатів створено синтезовану модель системних відношень між досліджуваними стилями.

Досліджено системні та функціональні характеристики англійських віддієслівних іменників (ВІ), а також відіменникові дієслова (ВД). Зазначено, що існує залежність між частотою ВІ та ВД і поширеністю моделей. Доведено, що кількість реалізованих ядерних моделей ВІ та ВД залежить не від словотвірної групи ВІ та ВД, а від її частоти. Визначено діагностуючі лексико-семантичні групи (ЛСГ) ВІ, які характерні для певного словотвірного типу.

Проаналізовано семантичну, синтаксичну та лексичну сполучуваність прикметників з іменниками у публіцистичному, науковому та художньому стилях сучасної англійської мови. Встановлено статистичні параметри вживання прикметників з іменниками в різних її стилях. Здійснено порівняльну характеристику синтагматичних і парадигматичних зв'язків у трьох функціональних стилях, визначено чинники, які впливають на сполучуваність прикметників з іменниками в кожному з них. Описано реалізацію сполучуваних можливостей прикметників у кожній стильовій сфері та виявлено умови, які уможливлюють, обмежують або унеможливлюють сполучувальні потенції прикметників у трьох функціональних стилях.

Вивчено феномен мовного абстрагування на матеріалі англійських іменників. Розглянуто мовні засоби позначення абстрактних сутностей та їх девіації.

Розглянуто полісемію як природний когнітивний механізм формування й розвитку нових значень іменників у сучасній англійській мові. Фреймовому аналізу підлягають структури метонімічно вмотивованих лексико-семантичних варіантів полісемічних слів. Для аналізу залучено також інструментарій образ-схем.

Рассмотрена полисемия как естественный когнитивный механизм формирования и развития новых значений существительных в современном английском языке. Фреймовому анализу подлежат структуры метонимически мотивированных лексико-семантических вариантов полисемических слов. Для анализа привлекается также инструментарий образ-схем.

Рolysemy as a natural cognitive mechanism of semantic development of present-day English nouns is examined in the article. The conceptual structures of metonymy-motivated lexico-semantic variants of polysemantic nouns undergo frame analysis as well asanalysis in terms of image-schemes.

В межах концептуальної семантики досліджено засади лексичної полісемії в сучасній англійській мові. Для демонстрації ролі когнітивної метафори в розвитку різних лексико-семантичних варіантів полісемантичного іменника залучено фреймове моделювання загальної концептуальної структури значення іменника chapter.

Исследовано в рамках концептуальной семантики основы лексической полисемии в современном английском языке. Для демонстрации роли когнитивной метафоры в развитии различных лексико-семантических вариантов полисемантического имени существительного использовано фреймовое моделирование общей концептуальной структуры значения существительного chapter.

In the paper the conceptual principles of lexical polysemy in Present-Day English are investigated. The analysis is carried out within the conceptual semantics framework. To reveal the role of cognitive metaphor in the development of different lexico-semantic variants of a polysemantic noun the frame modeling of the general conceptual structure of the word chapter meaning is engaged.

Розглянуто процеси, за яких форми множини іменника набувають самостійного лексичного значення, виділено найбільш продуктивні моделі лексикалізації множини іменника. Дану проблему розглянуто з позиції когнітивно-орієнтовних підходів, що дозволяє виявити та проаналізувати не тільки мовні, але й когнітивні механізми лексикалізації форм множини іменників.

Рассмотрено процессы, при которых формы множественного числа существительных приобретают самостоятельное лексическое значение, выделено наиболее продуктивные модели лексикализации множественного числа существительных. Данная проблема рассмотрена с позиции когнитивно-ориентированных подходов, что позволяет выявить и проанализировать не только языковые, но и когнитивные механизмы лексикализации форм множественного числа существительных.

The processes, when the plural forms of nouns take on a separate lexical meaning, have been examined and the most productive models of lexicalized plural nouns have been marked out in the article. This issue is examined from the standpoint of cognitive-oriented approaches that allows detecting and analyzing not only linguistic but also cognitive mechanisms of plural nouns lexicalization.

Досліджено форми числа англійських та українських іменників, проаналізовано ізоморфні та аломорфні структуральні та денотативні ознаки аналізованого граматичного явища. Особливу увагу сфокусовано на визначенні граматичних труднощів перекладу форм числа англійських та українських іменників, розглянуто коректні способи перекладу таких граматичних форм та конструкцій.

Проаналізовано деякі дискусійні питання англійського іменника і дієслова.

Розглянуто розмежування омонімії та полісемії в системі іменника англійської мови у двох аспектах: лексико-семантичному та функціональному на матеріалі словників і корпусів. З'ясовано, що омонімія та полісемія мають якісні та кількісні відмінності на мовному рівні, який відбито у словниковій репрезентації, та на рівні мовлення, що новедений в корпусній сполучуваності досліджених іменників. Визначено, що на рівні мови існує окрема категорія перехідних лексико-семантичних елементів у системі лексичного значення іменників, тобто гетеросемія, що має ще більш комплексну природу, ніж сама омонімія. Саме через дослідження гетеросемії потрібно здійснювати розмежування явищ полісемії та омонімії, оскільки гетеросемія є гібридною формою полісемії, яку доцільно віддзеркалювати у словниках. На рівні мовлення відмінності між полісемією, омонімією та гетеросемією проявляються у контексті в залежності від сполучуваності іменників з тими чи іншими одиницями та виявляються шляхом встановлення частотності їх ідентифікаторів у корпусі текстів за допомогою дистрибутивного моделювання та відповідної унікальності або неунікальності контекстів.

Вивчено будову і семантику англійських іменникових композитів на матеріалі одномовних лексикографічних джерел із метою встановлення закономірних функціональних зв'язків між лексичним значенням складних іменників та їх будовою, що, по суті, пропонує розширити погляд на проблему лексичної семантики в аспекті порівняльних лексикологічних досліджень. Аналіз сучасних англомовних лексикографічних джерел, зокрема найповнішого з них, словника Merriam Webster's Dictionary, з метою вирізнення і класифікації численних прикладів іменникових композитів методом суцільної вибірки, показав наявність в сучасному складі англійської мови іменникових композитів, нейтральних за своєю структурою (простих та деривативів), які є численно-переважаючими у лексичних моделях зазначених типів. Відносини між компонентами складного слова є по суті відбитком стосунків між об'єктами реальної дійсності: їх смислове співвідношення вибудовується із опертям на факти матеріального світу. Проблема значення складного слова пов'язана з проблемою співвіднесеності складного слова і словосполучення, а також з проблемою відносин між компонентами. Аналіз значень, представлених у складі іменникових композитів, видається важливою і наразі невисвітленою проблемою тлумачення семантики іменникових складових: оскільки остання є пов'язаною із уявленням про світ, слід дослідити моделі, за якими відбувається взаємодія між мовними та концептуальними знаннями про реальність.

Проаналізовано семантику віддієслівних іменників як наслідок номіналізаційних процесів у мові. Явище номіналізації призводить до редукції традиційної дієслівної семантики - дієслівних ознак, функцій чи елементів, що стосується втілення процесу та вказує на розвиток і перебіг явищ, фактів і дій, локалізованих у часі і просторі. Номіналізована одиниця набуває ознак статичної семантики, основною функцією якої є називання та фіксація певних явищ, фактів і дій, а також означення цих фактів, явищ і дій без урахування їх можливого розвитку в часі й просторі. Встановлено відмінність між явищами субстантивації та номіналізації. Номіналізований віддієслівний іменник замінює предикат і займає позицію суб'єкта підрядного речення, виступаючи відтак як засіб вторинної номінації, виконуючи анафоричну функцію. Віддієслівні іменники у структурі речення виступають засобом конденсації і є семантичними еквівалентами цілих висловлень. Вони становлять специфічний прошарок лексики як в українській, так стану, а з другого, належністю до лексико-граматичного класу імен, що і в англійській мовах, що характеризується, з одного боку, тісним зв'язком із вихідними дієсловами і, як наслідок, збереженням дериватом-іменником лексичної та навіть граматичної семантики твірного вербатива - семантики дії, процесу або динамічного спричиняє не тільки значні семантичні модифікації вихідної семантики, але й виникнення різноманітних семантичних компонентів і конотацій. Як англійські так і українські девербати можуть передавати значення стану, процесу, результату дії, хоча їх трактування модифікується контекстом. Виявлено особливості трансформації одиниць реченнєвої або суміжної з нею предикативної природи у англійській та українській мовах.

Досліджено процес формування прототипічних категорій у людській свідомості та закономірності розвитку прототипічних граматичних категорій. Предметом наукової розвідки є прототипічні характеристики англійських іменників. Мета роботи - визначення адекватних критеріїв щодо створення прототипічної класифікації іменників у сучасній англійській мові. Методологічно це дослідження базується на законах пізнання, на таких психологічних категоріях як концептуальна категорія, прототип, на теорії логіко-граматичної динаміки (О. А. Жаборюк). Було застосовано методи дескриптивного аналізу та зіставлення. Результати пропонують принципи побудови прототипічної класифікації англійських іменників. Практичне значення дослідження полягає у можливості використати її висновки у процесі викладання англійської мови як іноземної, а також у разі проведення фундаментальних когнітивних досліджень частин мови в англістиці. Висновки наукової розвідки полягають у визнанні наступних положень: людська думка структурована як предикація, вербалізація конституентів такої структури підсвідомо пов'язана із протитипічними категоріями людського мислення та мовлення, що розвинулись у процесі еволюції, отже, визначення частин мови має базуватися на прототипічних семантичних і формальних характеристиках. Прототипічна семантика іменника - субстанціональність, базові прототипічні формальні характеристики - відмінок, здібність сполучатись із означеним артиклем, прийменником, синтаксично функціонувати як підмет, додаток, предикатив, атрибутивний модифікатор інших іменників.

Досліджено сутність збірних іменників, які традиційно визначаються як іменники, що позначають групу предметів або живих істот. На сьогодні велика кількість збірних іменників зустрічається у багатьох різноманітних джерелах: граматичних підручниках для школярів, кросвордах, збірниках наукових працях, публіцистичних текстах тощо. Проте це далеко не повний їх перелік. У вжитку залишилися ті збірні іменники, які пройшли випробування часом в процесі їх історичного розвитку. Незважаючи на те, що збірні іменники досить вживані в розмовній мові, проте більшість з них не включено в сучасні словники, навіть після століть використання. Керівник відділу онлайн-словників Oxford University Press Кетрін Соанс пояснює цей факт так: "Нам знадобляться докази справжнього використання в наших базах даних, перш ніж ми розглянемо можливість додавання їх до одного з наших словників". Тому для більшості іменників немає словникових статей, як "от amurderofcrows, вони сприймаються лише як лінгвістичні курйози" (Gale). Завдяки своїй незвичній формі та гумористичному характеру збірні іменники сприймаються як оказіональні авторські одиниці. Цей факт доведено проведеним аналізом фактичного матеріалу англомовних сайтів. Базисом утворення збірних іменників на позначення фауни були певні асоціацій та характеристики окремих видів тварин, чим й обумовлюється їх незвичне звучання. Хоч і деякі збірні назви груп тварин були видуманими, вони збагатили лексику сучасної розмовної англійської мови та використовуються у різних публікаціях. Доведено, що в утворенні збірних іменників на позначення фауни максимально застосовуються асоціації пов'язані з формою предмету, якістю, тобто характеристиками тварин та забобонам, а також стилістичні прийоми: алітерація, гра слів та метафора. Актуальність їх використання підтверджено в контексті аналізу публіцистичних статей англомовних сайтів. Корпус збірних іменників на позначення фауни збільшується як за рахунок вторинної номінації, так і за допомогою продуктивних моделей словотворення, зокрема суфіксації. Встановлено, що клас квантифікаторів є відкритим класом слів, склад якого безперервно поповнюється новими збірними іменниками на позначення фауни через зміни екстралінгвістичного характеру, що відбуваються в житті людей.