Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-227.4

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: ДС47304 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-227.4

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: ДС47304 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі функціонально-прагматичних критеріїв запропонована комунікативна типологія негативно-оцінних висловлювань, здійснено їх різнобічний аналіз. Виявлено та описано мовні та немовні засоби, які використовуються у реалізації негативної оцінки адресата. Встановлено прагматичний потенціал досліджуваних висловлювань, виявлено вплив екстралінгвістичних факторів на їх функціонування.

Досліджено мовленнєву поведінку представників різних вікових груп та проаналізовано стратегії й тактики англійського дискурсу, зумовлені віком комунікантів. За результатами системного аналізу виявлено універсально-вікові, преферентно-вікові та ексклюзивно-вікові особливості мовленнєвої поведінки дітей/підлітків і дорослих, виділено три класифікації форм звертань представників різних вікових груп за критеріями: кількість адресатів, ступінь вираження адресата, типовість/нетиповість даної форми звертання до адресата певної вікової групи. Проаналізовано функції форм звертань у мовленні представників різних вікових груп, виявлено універсально-вікові, преферентно-вікові та ексклюзивно-вікові мовленнєві стратегії та тактики представників різних вікових груп у 14 найчастіших ситуаціях спілкування. Розглянуто особливості реалізації інформативної та комунікативної інтенції, проаналізовано вибір форми реалізації мовленнєвих актів представниками різних вікових груп.

Досліджено мовленнєву системність, діалогічну єдність "офератив - деклінатив", поданих як функціонально-адаптивну систему, фукціонування якої у розмовному дискурсі обумовлено внутрішньосистемною взаємодією офератива-стимула та деклінатива-реакції, адаптацією даної системи під впливом соціокультурних і когнітивних факторів екстралінгвального середовища. Виявлено, що незалежно від впливу на систему таких соціальних факторів позамовного середовища,як стать комунікантів, "дистанція влади" та ступінь знайомства між ними, в ній спостерігається універсальна тенденція - значна перевага непрямих інтерогативних офератів і мітигованих деклінативів, які є стратегіями негативної ввічливості, над прямими декларативними та імперативними оферативами та категоричними деклінативами, які є стратегіями позитивної ввічливості. Отже, в процесі функціональної адаптації системи діалогічної єдності "офератив - деклінатив" вирішальними є когнітивні фактори екстралінгвального середовища - культурно обумовлені когнітивні сценарії.

Розглянуто функціональні особливості розмовного дискурсу. Проведено аналіз колоквіальної специфіки художнього дискурсу британського й американського варіантів англійської мови, зважаючи на фонетичні, лексичні та синтаксичні особливості діалогу трьох синхронних зрізів - 1940-х, 1960-х, 1980-х рр., що дає можливість простежити колоквіальну динаміку діалогу та виділити ті особливості, які є найбільш типовими для кожного національного варіанта. Доведено, що частотність вживання фонологічних, лексичних і синтаксичних колоквіальних структур у діалогах романів британських та американських авторів залежить від ряду факторів: жанрової приналежності твору, творчої манери автора, часового періоду, в якому він жив і працював, співвідношення діалогічної мови персонажів і авторського оповідання, віку та статі героїв роману. З'ясовано, що найбільш насиченим колоквіальною лексикою, з досліджених творів, є роман D.D. Salinger "The Catcher in the Rye", де превалює підлітковий діалект. Найбільш типовою особливістю британської прози є професійно-експресивна лексика, яка мала місце у всіх досліджених творах.

Досліджено, що дискурсивні маркери є носіями процедурного значення, сигналами когерентності діалогічного тексту. Визначено функцію дискурсивного маркера в термінах сконструйованої дискурсивної моделі когерентності та когнітивної моделі розподілу інформації у діалозі. Концептуальним профілем дискурсивних маркерів є їх спрямованість на позначення локальних і глобальних відношень між сегментами діалогу. Реалізовано когерентну функцію дискурсивного маркера на трьох структурних рівнях, які визначаються як семантичний, прагматичний і топікальний. Виділено семантичні маркери, що співвідносять дві суміжні пропозиції, прагматичні маркери, які є експлікаторами відношення між двома суміжними мовленнєвими актами, і топікальні маркери, що сигналізують про глобальні когерентні відношення та виступають засобами тематичної організації діалогу.

Дослідження проведено у руслі когнітивно-комунікативного підходу до мови, що визначає його актуальність. Виявлено вербалізовану в сучасній англійській мові концептуальну модель неправди. Розглянуто комунікативну ситуацію неправди через змінні соціально-прагматичного контексту, виявлені та систематизовані мовленнєві стратегії, завдяки яким неправда знаходить своє дискурсивне втілення. Побудова концептуальної моделі здійснюється шляхом прототипічного моделювання на рівні дискурсу, що дозволяє чітко визначити прототип і маргінальні різновиди неправди. Виявлено, що гендерний параметр є найбільш вагомим соціальним параметром, який зумовлює використання прототипного та маргінальних різновидів неправди. Види неправди реалізуються через певні мовленнєві стратегії або групи мовленнєвих стратегій. Найбільший арсенал стратегій має прототипна неправда та різновиди неправди, що знаходяться найближче до неї - біла та етикетна неправди.

Досліджено закономірності побудови та розгортання далогічного дискурсу, зумовлені специфікою функціонування оцінки як мовної категорії зі своїми логіко-семантичними та комунікативними властивостями. З використанням дискурс-аналізу досліджено особливості аксіологічного спілкування, а також мовні засоби реалізації різних типів оцінки в діалогічному дискурсі. Встановлено, що критерієм для виокремлення оцінного дискурсу як дискурсу окремого типу є наявність компонентів аксіологічної структури, а критерієм для виокремлення оцінного субдискурсу в межах дискурсу іншого типу є існування, окрім зазначеної аксіологічної структури, глобальної аксіологічної макростратегії. На підставі результатів аналізу фактичного матеріалу запропоновано типологію аксіологічних тактик, які використовуються в оцінному діалогічному дискурсі або субдискурсі.

Вперше проведено комплексне дослідження діалогічної єдності питання - відповідь (ДЄПВ), що інтегрує внутрішньоструктурні мовні риси та екстралінгвістичні аспекти їх реалізації. Запропоновано визначення ДЄПВ як мікроодиниці дискурсу, здійснено моделювання її когнітивних основ. Описано структуру системи ДЄПВ, визначено релевантні чинники середовища, проаналізовано їх взаємодію. Встановлено наявність стійких кореляцій між репрезентаціями фактуальної/концептуальної інформації та макротемою, структурно-синтаксичними, структурно-семантичними, семантико-прагматичними характеристиками системи. Виявлено стійкі та нестійкі, ризоморфні кореляції між репрезентаціями інформації про соціальні ознаки комунікантів, їх стратегією та типом мікротеми, комунікативно-прагматичними характеристиками. Встановлено, що властивості діалогічної єдності питання -- відповідь зазнають впливу контекстуальних чинників і водночас конструюють їх, що відображає інтерактивність системи та середовища.

Проведено всебічне дослідження ділового діалогічного дискурсу як соціально обумовленої комунікативної події, що функціонує в інституційно-виробничій сфері і характеризується особливою формою організації мовного матеріалу, детермінованою метою спілкування, співвідношенням інтенцій комунікантів та їх статусно-рольовими характеристиками. Базовою одиницею аналізу визначено дискурсивну процедуру, розглянуту як функціонально-структурну одиницю, спрямовану на реалізацію певного комунікативного наміру. На основі співвідношення інтересів комунікантів розроблено типологію ділового діалогічного дискурсу. Визначено такі типи дискурсу як доповнюючий, координативний та трансигентний. Розглянуто діловий діалогічний дискурс як спільну діяльність комунікантів, проаналізовано мовленнєві дії кожного з учасників інтеракції. Доведено, що комунікативна прагманастанова кожного типу дискурсу реалізується певним набором дискурсивних процедур, які номінуються відповідними мовними маркерами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-227.4 + Ш143.21-31

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: Ж69231/філол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено поняття дискурсивної особистості та її комунікативного оточення, які проаналізовано з урахуванням впливу невербальної складової комунікації. Розглянуто принцип ідентифікаційної взаємодії вербальних та невербальних компонентів комунікації, досліджено умови та комунікативні наслідки їх ідентифікаційного співіснування в англомовному діалогічному дискурсі.

Определено понятие дискурсионной личности и ее коммуникативного окружения, которые анализируются с учетом влияния невербальной составной коммуникации. Рассмотрен принцип идентификационного взаимодействия вербальных и невербальных компонентов коммуникации, исследованы условия и коммуникативные последствия идентификационного сосуществования вербальных и невербальных коммуникативных компонентов в англоязычном диалогическом дискурсе.

The paper determines the notions of the discursive personality and its communicative environment which are analyzed with respect to the effects of the non-verbal component of communication. It also considers the principle of identification interactionbetween verbal and non-verbal components of communication. The conditions and communicative consequences of identification coexistence of verbal and non-verbal communicative components in the English dialogic discourse are investigated as well.

Проаналізовано прагматичні та структурні особливості емотивних висловлень як складників афілятивного діалогічного дискурсу.

Проанализированы прагматические и структурные особенности эмотивных высказываний в составе аффилятивного диалогического дискурса.

The article deals with the pragmatic and structural peculiarities of emotive utterances as constituents of emotive conversational discourse.

За результатами теоретичного аналізу літератури з досліджених питань, а також вивчення класифікації мовленнєвого матеріалу на засадах теорії аргументації визначено типи діалогічних єдностей: кооперативну, координуючу та евристичну. Удосконалено методику проведення фонетичного аналізу, з використанням якої та за допомогою новітніх комп'ютерних технологій виявлено та унаочнено відмінності в інтонаційних ознаках аргументативних діалогічних єдностей (частоту основного тону, інтенсивність і темп). Розвинуто традиційний опис просодичного оформлення репліки-стимулу та репліки-реакції діалогічної єдності, розроблено інтонаційні портрети кожного з досліджених типів діалогічних єдностей. За результатом електроакустичного аналізу одержано об'єктивні фізичні ознаки трьох типів діалогічних єдностей, що реалізують функцію переконування, які узгоджуються з результатами перцептивного аналізу. Запропоновано положення, що просодія є важливим механізмом формування та передавання переконувального значення реплік аргументативних діалогічних єдностей. Серед акустичних ознак, які найбільш чітко відрізняють аргументативні типи діалогічних єдностей, виокремлено тональний контур завершення та характер руху тону у фразах. Відзначено, що важливе значення щодо ідентифікації типів аргументативних діалогічних єдностей мають частота основного тону перших наголошених та ядерних складів, частотний інтервал структурних елементів фраз, їх частотний діапазон, пікова інтесивність перших наголошених та ядерних складів, тривалість перших наголошених і ядерних складів, середньоскладова тривалість фраз і особливості паузації на

У термінах дискурсивної парадигми визначено комунікативно-позиційний статус слухача. Запропоновано визначення різновиду діалогу - полілогу, що спирається на розуміння мисленнєво-комунікативної природи дискурсу. Розглянуто варіювання дискурсивних характеристик (комунікативно-інтеракційних моделей, вибору та подання теми, релевантних для слухача прагматично-оцінних компонентів змісту, засобів позначення слухача), встановлено типи слухачів: слухач з постійним/перемінним статусом, тематизований/нетематизований слухач. Виявлено зв'язки між варіюванням дискурсивних характеристик та релевантними для слухача стратегіями комунікантів. Простежено співвіднесення допоміжних стратегій (інтеракційних, тематичних, інформативних, змістових, мовних, мовленнєвих) та основних стратегій, що конструюють гармонійні/конфронтаційні стосунки мовця та слухача.

Установлены иллокутивные функции оценочных речевых актов похвалы и поощрения, а также определены их структурные, семантические и функциональные особенности. Концептуальным различием речевых актов похвалы и поощрения признано временное соотношение качества или поступка, вызвавшего одобрительное отношение, и момента речи. Определен набор лексических, синтаксических и интонационных средств, формирующих высказывания похвалы и поощрения.

Проаналізовано метакомунікативні презавершального етапу блоки, їх категоризацію в англомовному художньому діалогічному дискурсі прощання. Вивчено лінгво-когнітивний характер предзавершальних мовленнєвих засобів, за допомогою яких відбувається підготовка, інколи і сам процес завершення діалогічної взаємодії, їх факультативність або обов'язкова присутність залежно від ситуації спілкування, соціального статусу комунікантів.

Досліджено деякі вербальні особливості публічних промов. Розглянуто діалогічний характер сучасного англійського публічного мовлення та досліджено вплив формально надмірних структур на композицію промови. Проаналізовано питально-відповідні структури як засіб створення діалогічності англомовної промови та запропоновано вісім комунікативно-функціональних ролей цього типу експлікаційних моделей.

Исследованы некоторые вербальные особенности публичных выступлений. Рассмотрен диалогический характер современной английской ораторской речи и исследовано влияние формально избыточных структур на композицию речи. Проанализированы вопросно-ответные структуры как способ создания диалогичности в англоязычных публичных выступлениях и предлагает восемь коммуникативно-функциональных ролей данного типа экспликационных моделей.

The article deals with some verbal peculiarities of public speeches. It focuses upon the dialogical character of modern English public speaking and investigates the impact of formally redundant structures on speech organization. The article analyses "question-answer" patterns as means to create dialogue features in English public speaking and suggests eight communicative and functional roles for this type of explication models.

Вперше здійснено систематизацію та класифікацію соціально обумовлених емоційних і прагматичних видів англійського висловлення-подяки. Проаналізовано характер та закономірності взаємодії просодичних підсистем у процесі реалізації у мовленні даних видів досліджуваного висловлення. Експериментально визначено парадигму моделей інтонаційного оформлення висловлення-подяки, яку представлено з урахуванням впливу його функціонально-семантичних властивостей. Розглянуто інваріантну інтонаційну модель англійського висловлення-подяки та варіантні диференційні просодичні ознаки його функціонально-семантичних видів за офіційних та неофіційних умов спілкування.