На матеріалі художніх творів експериментально-ігрового характеру французьких письменників-постмодерністів комплексно досліджено дискурсивні стратегії й тактики мовленнєвої взаємодії, спрямовані на створення та подолання комунікативних порушень. Вперше запропоновано інтеракційний підхід щодо аналізу стратегій і тактик спілкування, які розглядаються у контексті взаємодії комунікантів. Проаналізовано дискурсивні стратегії, тактичні прийоми, засоби мовного та мовленнєвого характеру, що використовуються для реалізації загальної стратегії створення комунікативних порушень. Вивчено конкретні стратегії й тактики подолання комунікативних порушень на внутрішньому та зовнішньому рівні комунікації. Розроблено типологію та класифікацію стратегій і тактик, що застосовуються для перешкоджання кооперативній взаємодії та усунення порушень, які виникають у процесі спілкування, розглянуто лінгвістичні засоби їх реалізації. Встановлено закономірні відповідності між стратегічними цілями комунікантів і художнім задумом автора у двосторонньому інтеракційному процесі у літературній комунікації: автор - читач і читач - авторський текст.

Досліджено проблему авторської модальності французького художнього тексту - її формування, функціонування, основні типи та засоби вираження. Визначено її особливий категоріальний статус, запропоновано новий погляд щодо модальності як дискурсивно-текстової прагмасемантичної актуалізаційної категорії, що набуває першочергової значимості не тільки в семантичному аспекті. Опозицію об'єктивність/суб'єктивність, на якій базується модальність, висвітлено як нерозривне когнітивно-онтологічне ціле. Введено новий термінологічний апарат: "модалізація", "суб'єктивний модус", "суб'єктивний фокус", "дискурсивна точка зору". Розроблено дискурсивну модальну модель, що розкриває механізм творення модальності. Виокремлено основні модальні рівні - референційно-актуалізаційний та суб'єктивно-прагматичний, а також засоби їх представлення - модальні засоби, шифтери та сегменти. З'ясовано особливості її композиційно-текстового виміру. Розроблено типологію модальності за наративно-оповідним модусом, виокремлено аукторіальний, об'єктивований, інтеріоризований та суб'єктивний типи.

Проведено комплексну лінгвокогнітивну, прагмалінгвістичну та структурно-семантичну характеристику французького поетичного дискурсу епохи середньовіччя. Уперше на матеріалі поезії як лінгвокогнітивного явища здійснено спробу виділення основних фреймів представлення світосприйняття та визначення їх лексичної та семної структури у поезії, що призвели до констатації домінантної ролі концепту "смерть". Уперше встановлено мовні засоби вираження цього концепту у середні віки та виявлено універсальні та специфічні характеристики його змісту і вираження у французькій поетичній мові даної епохи. Відзначено, що цей концепт є надзвичайно вагомим для наскрізного аналізу поезії будь-якої епохи, бо він відображає сутнісні поняття людства поза часовими межами його існування як віддзеркалення світоглядних, філософських, релігійних, а відтак і національно-етнічних уявлень даного народу.

Розроблено цілісну концепцію художнього дискурсу на засадах теорії мовленнєвої діяльності та її культурного виміру: визначено системно-функціональні ознаки художнього дискурсу і досліджуються закономірності його розвитку в історії французької мови та культури 9-18 ст. Виявлено основні мовленнєві засади системно-функціональної моделі художнього дискурсу, які зумовлено рефлективними, комунікативними, структурно-композиційними та лексико-семантичними параметрами. Сутність та принципи дії поетичної функції у взаємодії з іншими мовними функціями, її становлення та розвиток в історії французької словесності визначено на основі розробки нового в теорії дискурсу принципу валоризації.

Досліджено особливості мовленнєвої актуалізації метадискурсивних одиниць у контексті сучасного аналізу дискурсу та теорії вербальних інтеракцій. Описано семантичні, комунікативно-прагматичні та функціональні особливості метадискурсивних модифікаторів номінативних одиниць (ММНО) у сучасній французькій мові. Визначено позамовні фактори та контекстуальні параметри дискурсу, що впливають на вживання ММНО. Проаналізовано особливості мовленнєвої реалізації ММНО у тактиках приблизної номінації. Проведено комплексне дослідження ММНО як засобів моделювання та регуляції комунікативної діяльності, розкрито специфіку комунікативної поведінки мовців у процесі інтеракції. Розглянуто різні випадки використання ММНО у процесі вербальної взаємодії, виявлено їх тісний зв'язок з особистісними характеристиками суб'єкта комунікативної діяльності, тобто з особливостями його способу вербалізації та формування комунікативних стосунків, психоемотивними параметрами комунікації. Зроблено висновок, що ММНО, як і інші метадискурсивні елементи, спрямовані на регулювання міжособистісних відносин між співрозмовниками та складних відносин мовця між "Я-об'єктивним" та "Я-суб'єктивним", що визначаються рефлексивним характером мовленнєвої діяльності.

Узагальнено теоретико-методологічні засади вивчення актантності в мовознавстві, проаналізовано зв'язок актантності з валентністю та предикативністю. Упроваджено методику дослідження синтагматики та парадигматики актантності у французькому мовленні. Установлено основні моделі речень залежно від кількості актантів та їх обов'язкового чи факультативного характеру. Подано синтагматичні моделі актантної групи, яка має здатність до розширення чи скорочення. Висвітлено функціональні особливості актантності в неповних еліптичних структурах, де виявляється її імпліцитний характер. Систематизовано парадигматичні засоби мовленнєвої реалізації актантності, проаналізовано випадки антиномії функціональних ролей семантичної та синтаксичної актантності у французькому мовленні.

Проаналізовано особливості відношень між макротематичними/макрорематичними референційними зонами й ієрархією мікротем і факультативних елементів. Встановлено, що в надфазових єдностях (НФЄ), де реалізуються автосемантичні та семантичні аргументативні зв'язки, які корелюють з комунікативним динамізмом і комунікативною напругою, а також з рольовою поліфонією, оповідач несе відповідальність за аргументативний акт + референцію.

Розглянуто лексико-семантичні особливості мови французьких реперів. Надано приклади лексики реперів та проаналізовано шляхи її формування. Зазначено щодо важливості впливу екстралінгвістичних факторів на розвиток словника будь якої мови. Визначено місце молодіжного сленгу в сучасній французькій мові та зроблено висновок, що це є важливим соціокультурним явищем. Проаналізовано тексти пісень сучасних французьких реперів.

Досліджено повторну номінацію в сучасному французькому тексті в структурному, семантичному та прагматичному аспектах. Уточнено зміст поняття "повторна номінація", визначено інваріантну конструкцію цього феномену та відокремлено його від інших побудов, що містять повтор найменування (апозиції, переліку, порівняння зі сполучником comme). Розроблено методику комплексного аналізу структури, семантики та прагматики повторної номінації у сучасному французькому художньому тексті. Встановлено й охарактеризовано типи конструкцій повторної номінації, виявлено їхні прагматичні особливості в художньому тексті.

Розроблено апарат моделювання синтаксису та семантики французького тексту, який дозволяє встановити семантичні параметри та відношення в текстових структурах. Доведено доцільність застосування методів формального опису синтаксису та семантики французького тексту на основі дистрибуції для експлікації та типологічного аналізу мовленнєвих структур. У термінах формалізму дистрибутивної моделі складено класифікацію текстотвірних елементів франкомовного суспільно-політичного дискурсу на основі їх синтаксичної та семантичної однозначності. За допомогою моделі виявлено суттєві для текстотвірних механізмів синтактико-семантичні мовленнєві утворення, що відрізняються від речення та синтагми.

Проведено комплексний аналіз комунікативно-жанрових і лінгвопрагматичних особливостей офіційних політичних промов президента Франції Н. Саркозі та прем'єр-міністра Ф. Фійона. З урахуванням досягнень комунікативної лінгвістики, теорії дискурсу, лінгвістичної прагматики та теорії аргументації визначено жанрово-дискурсивний і лінгвопрагматичний статус офіційної політичної промови. Офіційну промову розглянуто як специфічний жанр політичного дискурсу, як складне дискурсивне утворення, в якому виявляються інституційні, ритуальні та риторичні ознаки, а також як продукт мовленнєвої діяльності, обумовлений конкретною ситуацією спілкування й інституційним статусом мовця. Визначено, що характерними рисами французької офіційної промови є інформативність, прагматичність, об'єктивність, стереотипність та фатичність. Наведено власну класифікацію французьких офіційних промов, яка включає чотири жанрові різновиди: декларативні промови (промови, які проголошують ставлення Франції до певної світової або внутрішньої події), суспільно-ритуальні промови (вітальні, промови на відкритті зібрань, комеморативні, промови, присвячені пам'ятній даті), передвиборчі та інавгураційні промови. Проаналізовано лінгвопрагматичні особливості політичної аргументації в офіційній промові, комунікативні стратегії і тактики, які використовуються у французький офіційній промові, комунікативні портрети президента та прем'єр-міністра Франції.

Досліджено мовленнєвий етикет у сучасному французькому суспільно-політичному дискурсі в лінгвокогнітивному та комунікативно-прагматичному аспектах. Висвітлено теоретичні засади вивчення мовленнєвого етикету, розроблено методику лінгвокогнітивного та комунікативно-прагматичного підходів до дослідження мовленнєвого етикету. Описано когнітивну організацію етикетних мовленнєвих актів у стереотипних комунікативних ситуаціях. Визначено лінгвопрагматичні засоби вираження мовленнєвого етикету в сучасному французькому суспільно-політичному дискурсі. Охарактеризовано мовленнєвий етикет як мовно-мовленнєвий інструмент реалізації комунікативних стратегій увічливості. З'ясовано комунікативно-прагматичну специфіку мовленнєвого етикету в сучасному французькому суспільно-політичному дискурсі.

Проведено дослідження категорії згоди/незгоди з позиції невербальної комунікації. Проаналізовано невербальні компоненти франкомовного дискурсу зі значенням згоди/незгоди та класифіковано їх види. Невербальні канали зв'язку подано кінетичними, мімічними, проксемічними й іншими засобами, які у міжкультурному спілкуванні можуть переймати головні комунікативні функції.

Проведено исследование категории согласия/несогласия с точки зрения невербальной коммуникации. Проанализированы невербальные компоненты франкоязычного дискурса со значением согласия/несогласия и классифицированы их виды. Невербальные каналы связи представлены кинетическими, мимическими, проксемическими и другими средствами, которые в межкультурном общении могут перенимать главные коммуникативные функции.

The article under consideration focuses on the research of the category of agreement/disagreement from the point of view of non-verbal communication. The non-verbal components of the French discourse with the meaning of the agreement/disagreement are analyzed and their types are classified. The non-verbal channels of relation are represented by kinaesthetic, mimic, proxemic and other means which can gain the main communicative functions.

Надано визначення та обов'язкові риси мовленнєвої ситуації гіпотетичності, які є базовими для подальшого комплексного аналізу проявів гіпотетичності на різних мовних рівнях. Виокремлено функції гіпотетичних суджень, а також деякі їх прагматичні особливості у французькому мовленні.

Вихідним положенням дослідження є індуктивне спостереження, за яким у сучасному французькому мовленні акти натякання часто супроводжуються повтором на рівні синтаксичної структури речення. Цей факт розглянуто як релевантну ознаку ситуацій натякання. Введено диференціацію між тривіальним та нетривіальним повтором. Запроваджено поняття алюзивного потенціалу (valeur allusive), яке позначає здатність певного висловлювання неявно виражати ризиковану ілокутивну силу. Значна кількість прикладів з різноманітних джерел доводить, що висловлювання з нетривіальним повтором мають алюзивні можливості, які часто реалізуються у сучасному франкомовному дискурсі. Така стратегія має 2 основні підстави: експресивна двозначність та мовленнєва економія. Рівень синтаксичної аномалії структур з повтором є достатнім для вказування на необхідність небуквального тлумачення (пошуку імплікації). Нетривіальний модифікований повтор є, отже, поширеним синтаксичним механізмом продукування алюзивних мовленнєвих актів.

Визначено місце французько-українського військового перекладу в загальній теорії перекладу. Розкрито поняття франкомовного військового дискурсу (ФВД) в контексті військового перекладу. Виявлено вербалізовані базові концепти ФВД в офіційно-ділових документах і вивчено особливості їх відтворення в українському перекладі. Визначено дискурсивні категорії документів, що належать до жанрів Оборонний кодекс, інструкція, нота, резолюція ПАРЄ, рекомендація ПАРЄ і розглянуто засоби реалізації таких категорій у перекладі згаданих жанрів. Вивчено особливості відтворення композиції досліджуваних текстів у перекладі українською мовою. Проаналізовано лексичний склад обраних текстових жанрів ФВД і розглянуто закономірності відтворення військової спеціальної лексики у перекладі. Встановлено інтердискурсивні зв'язки ФВД з іншими видами дискурсів та засоби їх реалізації в оригіналі та перекладі досліджуваних жанрів.

Досліджено структуру та семантику художньої системи французького фольклору для дітей у лінгвосеміотичному аспекті. Висвітлено теоретичні засади та розроблено комплексне підгрунтя вивчення лінгвосеміотичного простору фольклорних творів. Виявлено мовні засоби вербалізації анімалістичного та космогонічного компонентів лінгвосеміотичного простору. Ідентифіковано лексичні одиниці, що формують лексико-семантичне поле цих компонентів. Визначено основні принципи іконічного кодування на фоносемантичному, лексико-стилістичному та синтаксичному рівнях мовної організації й основні види тропів і лексичних засобів, які виконують найбільше іконічне навантаження. Охарактеризовано особливості інтерпретації картини світу французького етносу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш147.11-70

Рубрики:

Французька мова

Шифр НБУВ: ДС50606 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійcнено кoмплексне дослiдження лінгвокогнітивного і структурно-композиційного аспектів французьких дитячих лічилок. Висвітлено міждисциплінарну природу ментального простору в системі наук, також уточнено обсяг і зміст терміна "ментальний простір", виокремлено гру як середовище, що найбільше сприяє розгортанню ментального простору французьких дитячих лічилок. Доведено, що теорія концептуальної інтеграції може ефективно застосовуватися для виявлення прихованих смислів французьких дитячих лічилок, які відображають особливості менталітету французів та їхню національно-культурну специфіку. Виділено структурні елементи й композиційні складники, а також фонетичні, семантико-синтаксичні, лексичні, стилістичні засоби організації мовної гри як ментального простору французьких дитячих лічилок.